Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №953/320/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/320/26 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/1191/26 Вітюк Р.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач – Кружиліна О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Савченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Кондратенка Владислава Анатолійовича на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2026 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кондратенко В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова судді винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що дії ОСОБА_1 з перепаркування транспортного засобу на прилеглій до торгового центру території не є керуванням у розумінні вимог статті 130 КУпАП, а тому факт керування не доведено належними та допустимими доказами.

Посилається на відсутність у матеріалах справи доказів, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а тому подальша вимога поліцейських про проходження ним відповідного огляду, є протиправною.

Також звертає увагу, що на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, не відображено змісту вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому вони є неналежними доказами.

До початку судового розгляду захисник ОСОБА_1 – адвокат Савченко В.А. подав клопотання про закриття провадження у справі, в якому звертає увагу на ухвалення судового рішення неповноважним складом суду, відсутність підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Також подано клопотання про застосування принципу індивідуалізації покарання, оскільки позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом призведе до суттєвого погіршення його майнового стану.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кондратенко В.А. в призначене судове засідання не прибув, клопотань про відкладення апеляційного перегляду справи не подавав, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.

Заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Савченка В.А., враховуючи, що в судове засідання прибув інший захисник Ярмака О.Г., виходячи з положень статей 268, 271, 294 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності адвоката Кондратенка В.А.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Савченка В.А., які апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад даного правопорушення, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судовим розглядом встановлено, що 05.01.2026 о 20:07 у м. Харкові по пр-ту Жуковського біля будинку 5А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MAZDA 6», д.н.з. НОМЕР_1 , де був зупинений поліцейськими у зв`язку з технічною несправністю підсвітки заднього номерного знаку. Під час перевірки документів поліцейські виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або в закладі охорони здоров`я водій ОСОБА_1 відмовився, оскільки визнав факт вживання алкоголю.

Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейського, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відеозапис долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559724 від 05.01.2026 за невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 ПДР України.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею, відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлені фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

З відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що автомобіль під керування ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими під час здійснення повороту ліворуч на пр-т Жуковського у м. Харкові.

Твердження захисника про те, що перепаркування транспортного засобу не становить собою керування ним в розумінні КУпАП суперечать чинному законодавству.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги захисника про те, що відеозапис є неналежним доказом у справі, апеляційний суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Наявний в матеріалах справи відеозапис цілком відображає обставини, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559724 від 05.01.2026.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, які б могли стати підставами для проведення стосовно нього огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає, що виявлення та оцінка ознак сп`яніння, які має водій, є суб`єктивним сприйняттям поліцейського, а його дії щодо дотримання вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» можуть бути оскарженні в межах процедури оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.

При цьому, згідно пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).

Тобто, вимога поліцейського адресована водію про проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, є законною та очевидною вимогою, та подвійному тлумаченню не підлягає.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що при спілкуванні з поліцейськими ОСОБА_1 визнав факт вживання алкоголю.

Доводи захисника про ухвалення постанови неповноважним суддею, оскільки згідно протоколу авторозподілу судової справи між суддями учасником справи є Ярмак Олександр Ігорович, в той час як протокол про адміністративне правопорушення складено стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи відповідають фактичним обставинам вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а сама помилка допущена при реєстрації справи та не впливає на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

З урахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Савченка В.А. про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, апеляційним судом не враховуються.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо його.

У зв`язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Кондратенка В.А., апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2026 та закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, або зміни в частині накладеного адміністративного стягнення.

Керуючись статтями 1, 7, 23, 33, 130, 243, 251, 252, 256, 266-267, 276, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Кондратенка Владислава Анатолійовича – залишити без задоволення.

Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду О.А. Кружиліна