Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №938/198/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/198/26

Провадження № 22-ц/4808/2090/26

Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

з участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юрчук Світлана Василівна, на рішення Верховинського районного суду від 03 вересня 2026 року, у складі судді Чекан Н. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрчук С.В., звернувся до суду з позовною заявою до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.07.1996 колгосп імені Коцюбинського виділив позивачу в рахунок паю квартиру АДРЕСА_2 , якою він із того часу відкрито та безперервно володіє. Звернення до Сектору державної реєстрації Верховинської селищної ради для оформлення права власності результату не дало, оскільки свідоцтво про право власності на майновий пай не є належною підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно. Оформити право власності в інший спосіб неможливо у зв`язку з припиненням діяльності колгоспу у 2003 році та відсутністю правонаступників.

У зв`язку з відсутністю іншого способу оформлення майнових прав позивач просив визнати за ним право власності на квартиру за набувальною давністю.

Рішенням Верховинського районного суду від 03 вересня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Юрчук С. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Вказує, що 06 липня 1996 року колгосп імені Коцюбинського виділив позивачу в рахунок паю квартиру АДРЕСА_2 , якою він відкрито та безперервно володіє. На його замовлення Коломийське МБТІ виготовило технічний паспорт на вказану квартиру та зазначило, що право власності на квартиру не зареєстроване 25 листопада 2006 року.

Вважає, висновки суду про те, що додана до матеріалів справи накладна №15 від 06.07.1996 року сільгосппідприємства імені Коцюбинського на ім`я позивача із призначенням «в рахунок паю квартира М94» не містить адреси місця знаходження квартири та її площі, а тому не може свідчити про правомірне заволодіння майном, – необґрунтованими.

На момент виділення квартири в липні 1996 року в Україні тривали процеси реорганізації колгоспів і розпаювання майна, у зв`язку з чим внутрішньогосподарський облік, зокрема оформлення накладних, здійснювався за спрощеною процедурою. Тому відсутність адреси безпосередньо в накладній сама по собі не свідчить про відсутність або неможливість ідентифікації об`єкта нерухомості. Належність і характеристики квартири АДРЕСА_2 , зокрема її площа та адреса, підтверджуються іншими матеріалами справи, зокрема технічним паспортом, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Позивач отримав квартиру АДРЕСА_2 не самовільно, а на законній підставі зі згоди інших пайовиків та керівництва сільгосппідприємства. Позивач вселився в квартиру на підставі офіційного документа підприємства, понад 30 років відкрито, безперервно володіє нею, сплачує комунальні послуги та утримує її, що повністю доводить його добросовісність.

Висновок суду про недоведеність відсутності правонаступників колгоспу ім. Коцюбинського покладає на позивача надмірний тягар доказування. З моменту скасування державної реєстрації колгоспу у 2003 році минуло понад 22 роки, протягом яких ніхто не заявляв прав на спірне майно та не заперечував проти володіння ним позивачем. За таких обставин встановлення наявності можливих правонаступників не може покладатися виключно на позивача.

Також вважає неправильним висновки суду про те, що відповідач, визнаючи позов, не зазначив чи перебуває майно на балансі громади або у її власності. Так відсутність претензій громади на спірне майно та фактичне володіння ним позивачем свідчать про необхідність належного судового захисту його прав. Проте суд першої інстанції не надав цим обставинам належної оцінки.

Позивач належними та допустимими доказами довів наявність усіх чотирьох умов ст. 344 ЦК України: добросовісність, відкритість, безперервність та тривалість (понад 10 років) володіння квартирою.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Зазначає, що державна реєстрація колгоспу імені Коцюбинського, була скасована у 2003 році згідно розпорядження Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Вважає, що законом не передбачено інший спосіб захисту майнових прав позивача, крім звернення до суду, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права забезпечить належне його відновлення.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференцзв`язку представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Юрчук С. В. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник позивача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення вищезазначеним вимогам відповідає.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а тривалий час, безперервність користування та утримання нерухомого майна не є безумовними та достатніми підставами для набуття права власності на нього.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_3 .

Рішенням комісії від 06.07.1996 на підставі рішення зборів уповноважених від 10.01.1996 сільгосппідприємства ім. Коцюбинського квартиру АДРЕСА_2 , сума паю 58 472000 виділено в рахунок паю ОСОБА_1 з паю ОСОБА_2 – 16 350 000; ОСОБА_3 – 2 362 000; ОСОБА_4 - 20 100 000; ОСОБА_5 - 19 472 000, всього - НОМЕР_1 .

Згідно накладної №15 від 06.07.1996 сільгосппідприємства ім. Коцюбинського, ОСОБА_1 в рахунок паю виділено квартиру АДРЕСА_2 , сума паю 58 472 000.

Із виписки з архівних інвентаризаційних та реєстраційних матеріалів Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації №3988 від 28.11.2025, вбачається, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності по АДРЕСА_4 не зареєстровано.

Станом на 26.12.2025 ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний на квартиру АДРЕСА_5 , у графі замовник відсутня інформація; квартира знаходиться в мезоніні, загальною площею 26,4 кв м., кухня 15,1 кв.м. кімната 11,3 кв.м.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку №585 ПП « ОСОБА_6 » - ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 , станом на 21.01.2026 становить 74576 грн.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 04.02.2026 року, встановлено, що квартира яка перебувала у власності колгоспу та була передана в паї, з 1996 року фактично перебуває у володінні ОСОБА_1 , який протягом цих років зазначене житлове приміщення утримував у належному стані, здійснював своєчасну та повну сплату комунальних платежів і податків, що і підтверджує факт фактичного, відкритого та добросовісного володіння даною квартирою.

Розпорядженням Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 15.12.2003 року №715 скасовано державну реєстрацію колгоспу ім. Коцюбинського селища Верховина (ідентифікаційний код 03752634).

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 328 ЦПК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Пред`являючи позов про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 06.07.1996 колгосп ім. Коцюбинського виділив йому в рахунок паю квартиру АДРЕСА_2 , якою він із того часу відкрито та безперервно володіє, а звернення до Сектору державної реєстрації Верховинської селищної ради для оформлення права власності результату не дало.

Із накладної №15 від 06.07.1996 сільгосппідприємства ім. Коцюбинського, вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок паю виділено квартиру АДРЕСА_2 , сума паю 58 472 000, однак ні рішення про виділення квартири в рахунок паю, а ні накладна не містять адреси місця розташування квартири.

Будь-яких інших доказів щодо адреси місця розташування квартири, яка надана ОСОБА_1 в рахунок паю, її площі, на чиєму балансі перебуває будинок, позивачем не представлено.

До матеріалів позовної заяви позивачем не додано доказів звернення до Сектору державної реєстрації Верховинської селищної ради з метою оформлення права власності на квартиру та відповідь на його звернення.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що позивач також свої вимоги обґрунтовував тим, що з часу отримання квартири у 1996 році в рахунок паю по час звернення з позовом до суду він утримував квартиру у належному стані, здійснював своєчасну та повну сплату комунальних платежів, однак будь-яких доказів з цього приводу суду не надав.

Долучений до матеріалів позовної заяви акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 04.02.2026, складений депутатами Верховинської селищної ради не містить інформації за якою саме адресою фактичного місця проживання позивача - АДРЕСА_3 чи за адресою розташування спірної квартири АДРЕСА_6 таке обстеження проведено, а висновки комісії щодо належного утримання ОСОБА_1 квартири яка перебувала у власності колгоспу та передана йому у рахунок паю не підтверджені жодними письмовими доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутність адреси безпосередньо в накладній сама по собі не свідчить про відсутність або неможливість ідентифікації об`єкта нерухомості, оскільки належність і характеристики квартири АДРЕСА_2 , зокрема її площа та адреса, підтверджуються технічним паспортом, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що у наданому технічному паспорті на квартиру не вказано на чиє замовлення такий паспорт виготовлений, а тому на переконання суду такий технічний паспорт не ідентифікує спірну квартиру як таку, що надана позивачу в рахунок паю рішенням зборів уповноважених у 1996 році.

Доводи апеляційної скарги про те, що з часу скасування державної реєстрації колгоспу у 2003 році минуло понад 22 роки, протягом яких ніхто не заявляв прав на спірне майно та не заперечував проти володіння ним позивачем, не звільняють позивача від обов`язку довести всі обставини у їх сукупності, що дають підстави для визнання за ним права на нерухоме майно за набувальною давністю.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_5 .

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрчук Світлана Василівна, залишити без задоволення, а рішення Верховинського районного суду від 03 вересня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин