Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №594/1138/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/1138/26Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.

Провадження № 22-ц/817/1280/26Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Костіва О.З, Хоми М.В.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 594/1138/26 за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Чортківської окружної прокуратури на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2026 року (постановлена суддею Губіш О.А.) у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Чортківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Чортківської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про розірвання типового договору оренди земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року виконувач обов`язків керівника Чортківської окружної прокуратури звернулася до суду з позовом про розірвання типового договору оренди земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації, повернення земельної ділянки.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2026 року позовну заяву виконувача обов`язків керівника Чортківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Чортківської районної державної адміністрації визнано неподаною та повернуто прокурору.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не конкретизував, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та не навів належних доказів на підтвердження підстав для представництва. Подану на виконання ухвали заяву суд визнав такою, що не усуває зазначених недоліків.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, виконувач обов`язків керівника Чортківської окружної прокуратури подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стверджує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що Чортківська районна державна адміністрація є правонаступником Борщівської районної державної адміністрації, якій належить право власності на спірну земельну ділянку водного фонду площею 11,2995 га з кадастровим номером 6120882900:01:001:1019, а тому саме цей орган є уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертає увагу на те, що Чортківською окружною прокуратурою дотримано встановленого законом порядку представництва інтересів держави в суді, оскільки до звернення з позовом він повідомив Чортківську районну державну адміністрацію про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.

Окрім того, зазначає, що порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі права користування земельної ділянки водного фонду в суборенду, втраті уповноваженим органом можливості належним чином контролювати її використання, а також у необхідності забезпечення дотримання вимог земельного та водного законодавства й захисту екологічних інтересів держави. Вважає, що наведені в позовній заяві та заяві про усунення її недоліків обставини, разом із посиланнями на відповідні норми законодавства та правові позиції Верховного Суду, достатньо обґрунтовують підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Вважає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, не надав належної оцінки їхнім доводам та поданим матеріалам, не конкретизував належним чином недоліків позовної заяви й не врахував обставин, наведених на підтвердження підстав представництва інтересів держави.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно із ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Частиною 2 ст.369 ЦПК України, передбачено, що особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Таким чином, дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі.

Фактичні обставини справи.

У липні 2026 року виконувач обов`язків керівника Чортківської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чортківської районної державної адміністрації.

На обґрунтування підстав для представництва інтересів держави прокурором подано відповідні документи, зокрема звернення Чортківської окружної прокуратури від 30 червня 2026 року № 55-2702ВИХ-26 до Чортківської районної державної адміністрації щодо вжиття заходів для припинення права оренди та повернення земельної ділянки, а також відповідь адміністрації від 06 липня 2026 року № 01-31/2245.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

03 серпня 2026 року до суду надійшла заява прокурора на виконання вимог зазначеної ухвали, у якій наведено додаткові пояснення щодо підстав звернення до суду в інтересах держави в особі Чортківської районної державної адміністрації.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто прокурору.

Позиція апеляційного суду.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Право прокурора на здійснення представництва в суді інтересів держави гарантовано статтею 131-1 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру».

Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду визначено статтею 56 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина перша статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Рішенням Конституційного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 3-28/2024(59/24) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні норми ЦПК України.

Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Так, пунктом 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що крім цього, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Ключовим для представництва прокурора є поняття «інтерес держави», в основі якого є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 645/5416/19.

Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. У свою чергу, здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц звернула увагу на необхідність перевірки доводів прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави та зазначила, що незгода суду з наведеним прокурором обґрунтуванням сама по собі не є достатньою підставою для застосування процесуальних наслідків, пов`язаних із поверненням позовної заяви чи залишенням позову без розгляду. У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 Велика Палата Верховного Суду також роз`яснила, що в разі посилання прокурора на відсутність органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, суд повинен самостійно перевірити цей довід.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва. Якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, зазначене не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Чортківська окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Чортківської районної державної адміністрації з позовом до ОСОБА_1 про розірвання типового договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 11,2995 га, кадастровий номер 6120882900:01:001:1019, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки. На обґрунтування підстав представництва інтересів держави Чортківська окружна прокуратура посилалася, зокрема, на порушення вимог законодавства щодо передачі в суборенду земельної ділянки водного фонду та невжиття уповноваженим органом заходів судового захисту.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив із неналежного визначення учасників справи, недостатнього обґрунтування порушення інтересів держави та відсутності належного підтвердження підстав для здійснення окружною прокуратурою представництва таких інтересів. Надалі, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд зазначив, що подана прокурором заява про усунення недоліків не усуває недоліків, установлених попередньою ухвалою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції про неприпустимість визначення прокурором себе як особи, яка звертається до суду в інтересах держави в особі відповідного органу, є помилковим, оскільки не враховує передбаченого законом механізму представництва інтересів держави.

Представництво прокурором інтересів держави має субсидіарний характер, оскільки першочерговий обов`язок щодо захисту таких інтересів покладається на компетентні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Водночас у разі, якщо відповідний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави, або якщо такий орган відсутній, прокурор за наявності визначених законом підстав уповноважений звернутися до суду самостійно.

При цьому сам факт звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі відповідного органу державної влади не свідчить про неправильне визначення учасників справи. Процесуальне становище прокурора, який реалізує повноваження щодо представництва інтересів держави, та органу, в інтересах якого подано позов, є різним. Тому питання щодо належного визначення позивача й наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави підлягають вирішенню з урахуванням змісту позовної заяви та наведеного в ній обґрунтування.

Однак, відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом. Згідно зі статтею 56 ЦПК України прокурор у передбачених законом випадках має право звертатися до суду із заявою, брати участь у розгляді справи за його позовом, а також обґрунтовувати наявність підстав для представництва інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження бездіяльності уповноваженого органу прокуроратурою долучено до позовної заяви звернення від 30 червня 2026 року № 55-2702ВИХ-26, у якому ним було порушено питання про вжиття заходів щодо припинення права оренди та повернення земельної ділянки, зокрема шляхом звернення до суду, а також відповідь Чортківської районної державної адміністрації від 06 липня 2026 року № 01-31/2245. У даній відповіді Чортківська районна державна адміністрація повідомила, що відповідних заходів не вживала та не планує звертатися до суду, пославшись на відсутність у переданих документах відомостей про договір суборенди.

Отже, на підтвердження підстав представництва інтересів держави прокуратурою було наведено не лише загальні посилання на законодавство, а й конкретні обставини щодо звернення до органу, уповноваженого захищати відповідні інтереси, та його позиції стосовно необхідності судового захисту. Надані документи підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи під час вирішення питання про наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави.

Колегія суддів також враховує, що на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху прокурор 03 серпня 2026 року подав заяву, у якій навів додаткові пояснення щодо підстав представництва, визначення Чортківської районної державної адміністрації позивачем та її правового статусу. Водночас звернення прокуратура від 30 червня 2026 року та відповідь адміністрації від 06 липня 2026 року вже містилися в матеріалах первісно поданої позовної заяви, а тому їх відсутність серед додатків до заяви про усунення недоліків сама по собі не свідчить про невиконання вимог суду.

За таких обставин суд першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про неусунення недоліків позовної заяви, оскільки мав надати належну оцінку змісту поданої заяви від 03 серпня 2026 року, поданим документам та доказам, які вже містилися в матеріалах справи, і встановити, які саме недоліки залишилися неусунутими. Саме по собі повторне зазначення про недостатність обґрунтування підстав представництва інтересів держави без належної оцінки наведених прокурором пояснень та поданих доказів не є достатнім для висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки не надав належної оцінки обставинам, на які посилався виконувач обов`язків керівника Чортківської окружної прокуратури на підтвердження підстав представництва інтересів держави, та документам, поданим на підтвердження цих обставин. Наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують висновок суду про наявність достатніх підстав для повернення позовної заяви, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2026 року, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи, що після скасування оскаржуваної ухвали справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат. При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Чортківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Чортківської районної державної адміністрації — задовольнити.

Ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2026 року — скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23 жовтня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.