Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №643/14076/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/14076/25

н/п 2/953/5878/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач, ТОВ «ФК Єврокредит», звернулось до суду з позовом, шляхом подання його через систему «Електронний суд», до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № TDB.2019.0991.1955 від 08.11.2019 в сумі 28840,91 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.11.2019 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладений договір № TDB.2019.0991.1955 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленої кредитної лінії на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2019.0991.1955 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 08.11.2019

Крім того 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2019.0991.1955 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 08.11.2019.

Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з неї заборгованість за кредитним договором в розмірі 28840,91 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 9961,36 грн; заборгованості по сплаті відсотків 18879,55 грн.

Відповідач до судового засідання не з`явився, відзив на позов не надав, повідомлявся судом належним чином.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку заочного розгляду.

Заочним рішенням суду від 25.05.2026р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.08.2026 року заочне рішення скасовано.

У заяві на перегляд заочного рішення відповідач послався на те що матеріали справи не містять належного аналізу доказів повідомлення відповідча про відступлення права вимоги, не містять доказів отримання нових реквізитів для погашення заборгованості, заперечує бщодо стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 18879,55 грн.

Крім того просить застосувато строки позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, 08.11.2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі - АТ «МЕГБАНК», Банк) та ОСОБА_1 було укладено Договір № TDB.2019.0991.1955 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (далі - Кредитний договір).

Згідно п. 2.2 договору тип кредиту кредитна лінія; максимальний ліміт 200000,00 грн; процентна ставка за користування кредитом 0,0001%; процентна ставка за користування доступним лімітом по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах 56% для тарифу todobank; процентна ставка за користування доступним лімітом по операціям, зняття готівки в банкоматах 56% для тарифу todobank; реальна річна процентна ставка 87,30%.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (далі - Картковий рахунок-1) в гривні; поточний рахунок № НОМЕР_2 (далі - Картковий рахунок -2) в доларах США; поточний рахунок № НОМЕР_3 (далі - Картковий рахунок -3) в Євро, (разом - Карткові рахунки), на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи (далі-Картка). Картковий рахунок -1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок -2 та Картковий рахунок -3 - за дебетовою схемою. Картка, що видається на підставі цього Договору є власністю Банку.

Відповідно до умов пункту 1.3 Кредитного договору картка використовується Клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами Договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до умов пункту 1.4 Кредитного договору Банк має право надавати Клієнту на Картковий рахунок-1 кредит (встановити Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах визначених Договором. Кредит використовується Клієнтом на споживчі цілі. Операції за Картковим рахунком проводяться з урахуванням встановленого Доступного ліміту кредитної лінії.

Пунктом 2.1 Договору закріплено, що Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії.

Згідно п.7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами.

Також, відповідачем було підписано Додаток 1 до Договору № TDB.2019.0991.1955 який містить інформацію про тарифний пакет todobank, а також паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором TDB.2019.0991.1955 від 08.11.2019 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 28840,91 грн, з яких: 9961,36 грн заборгованість за основним боргом; 18879,55 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, 09 липня 2024 року реалізовано належний АТ «МЕГАБАНК» лот - пул активів - право вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особам, дебіторська заборгованість фізичних осіб та майнові права за дебіторською заборгованістю у кількості 20054 од. Переможцем торгів визнано ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС».

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 1 Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі за договорами про надання кредиту(овердрафту), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, з гідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошті у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Заборгованість за основними Договорами, вказаними у Додатку №2 до цього Договору, погашена в повному обсязі до укладення цього договору та відповідно права вимог за такими договорами не відступаються у зв`язку з їх припиненням.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» (банк) та ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір факторингу №GL1N426240, відповідно до п.1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб.

Згідно витягу з додатку №1 до договору № GL1N426240, до ТОВ «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором TDB.2019.0991.1955 від 08.11.2019 року у сумі 28840,91 грн, з яких: 9961,36 грн заборгованість за основним боргом; 18879,55 грн заборгованість за відсотками.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1 (п. 2 Договору № 1/12).

31 липня 2024 року ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» сплачено 23 425 777 грн.

У п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23 травня 2025 року, Сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 23 травня 2025 року п. 4 було викладено в редакції:

«Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) В строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 грн; 2) В строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 грн».

Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

27 грудня 2024 року на виконання умов договору ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплачено Аванс за Договором № 1/12 у розмірі 8 030 000 грн.

Згідно витягу з додатку №1 до договору №1/12, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором TDB.2019.0991.1955 від 08.11.2019 року у сумі 28840,91 грн, з яких: 9961,36 грн заборгованість за основним боргом; 18879,55 грн заборгованість за відсотками.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому – ТОВ «ФК «ЕВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги – 03.09.2024 року, ні ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК «ЕВРОКРЕДИТ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови Договору в односторонньому порядку не змінювало.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене, зокрема, на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позивач довів факт укладання кредитного договору між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 та невиконання відповідачем умов договору щодо повернення суми грошових коштів та процентів за їх використання, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Також, суд вважає, що ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у встановленому законом порядку набуло право вимог до відповідача, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.

Щодо тверджень відповідача щодо неповідомлення його про відступлення права вимоги суд зазначає наступне.

Тлумачення частини першої статті 512ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору. Це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повідомлень про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов`язанні.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина друга статті 516 ЦК України).

Крім того, якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора, то це не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (статті 516, 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань взагалі.

Вищевикладене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15, а також у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц (провадження № 61-1153св18), від 10 січня 2019 року у справі № 522/23309/14-ц (провадження № 61-37482св18), від 20 березня 2019 року у справі № 635/198/17 (провадження № 61-7378св18).

Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Однак, матеріали справи не містять доказів про те, що боржник звертався до нового кредитора з вимогою надати докази переходу права у зобов`язанні, й новий кредитор відмовив боржникам у наданні таких документів.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості в повному обсязі за кредитним договором первісному кредитору, а тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Крім того відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Згідно зі ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом із тим обчислення позовної давності у спірних правовідносинах здійснюється з урахуванням спеціального правового регулювання, яке в різні періоди передбачало продовження, а згодом зупинення перебігу позовної давності.

Так, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 та іншими статтями ЦК України щодо позовної давності, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У подальшому законодавець змінив редакцію пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, встановивши, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023).

Законом України №4434-IX від 14.05.2025, яким внесено зміни до Цивільного кодексу України, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, а перебіг строків позовної давності відновлено з 04 вересня 2025 року.

Таким чином, обчислення позовної давності здійснюється з урахуванням спеціального правового регулювання, встановленого пунктами 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які у відповідні періоди передбачали спочатку продовження строків позовної давності, а після набрання чинності Законом України №3450-IX від 08 листопада 2023 року зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану. За таких обставин станом на день звернення позивача до суду 22 серпня 2025 року строк позовної давності не сплив, а тому позов подано в межах установленого законом строку.

Також відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2025 року між ТОВ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» укладено Договір про надання правової допомоги №01/07, відповідно до умов якого адвокатське обьеднання зобов`язуеться надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору правничу допомогу у відповідності до завдання клієнта.

Відповідно до Акту приймання- передачі послуг з правничої допомоги» №12123481 адвокатом надано такі послуги:

-проведення юридичного та фінансового аналізу 1 Боржника – 1200,00 грн (вартість відповідно до прейскуранту);

-складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 Боржника 10000,00 грн.

Відповідно до частини 4 -передачі послуг розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, беручи до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивачу мають бути компенсовані витрати на оплату професійної правничої допомоги, проте їх розмір підлягає зменшенню до 5000,00 грн.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Договором № TDB.2019.0991.1955 від 08.11.2019 у розмірі 28840 грн 91 коп, а також судові витрати в загальному розмірі 7422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Бородіна