Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №953/3095/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3095/25

н/п 2/953/217/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

представника позивача Філіпович О.Є.,

представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянув у м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2025 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії – Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі – Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просило визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу вчинений 11.12.2007 між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 недійсним та застосувати наслідки недійсності шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути транспортний засіб його власнику – ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано таким:

-між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, в забезпечення якого було укладено договір застави транспортного засобу марки SUBARU, модель FORESTER, легковий універсал-В, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1994, колір чорний, рік випуску 2007, дата реєстрації 01.02.2007;

-12.02.2007 було зареєстровано приватне обтяження за реєстраційним номером 4480695, тип обтяження – застава рухомого майна, об`єкт обтяження – транспортний засіб SUBARU FORESTER, номер об`єкта: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , розмір зобов`язання 172 000,00 грн, строк виконання зобов`язання 14.02.2014, термін дії обтяження 12.02.2012. 08.02.2012 було зареєстровано зміни відомостей до обтяження за реєстраційним номером 4480695, 20.03.2018 продовжено термін дії обтяження рухомого майна за реєстраційним номером 4480695 від 12.02.2007;

-позичальник порушив кредитні зобов`язання, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка була стягнута рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2010 у справі № 2-2452/10/10, яким стягнуто 158 766,62 грн заборгованості, 1 511,26 грн судового збору, 120,00 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи;

-виконавчий лист за вказаним рішенням перебуває на примусовому виконанні. 22.10.20212 було накладено арешт на автомобіль, який перебуває в заставі;

-згідно з відомостями Регіонального центру ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях транспортний засіб SUBARU FORESTER, номер об`єкта: JFISGSLE57G112412 був зареєстрований: 01.02.2007, як придбаний в торгівельній організації за ОСОБА_3 , в ТСЦ 6341; 11.12.2007 перереєстрований на ОСОБА_4 , як придбаний на товарній біржі, в ТСЦ 6341; 18.07.2013 перереєстрований на ОСОБА_5 , як придбаний в торгівельній організації, в ТСЦ 6349; 27.03.2014 перереєстрований на ОСОБА_6 , як придбаний в торгівельній організації, в ТСД 6341; 11.06.2014 перереєстрований на ОСОБА_7 за довідкою-рахунком, в ТСЦ 6341; 22.04.2017 перереєстрований на ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ 4841;

-нормативною підставою недійсності визначає ст. 202, 203, 215, ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, чт. 17 Закону України "Про заставу".

Виклад позиції інших учасників справи

02.10.2025 від представника третьої особи, ОСОБА_1 надійшов відзив на позов (фактично пояснення), в яких він просив відмовити в задоволенні позову.

Пояснення мотивовані таким:

-на момент здійснення реєстрації транспортного засобу за третьою особою жодного обтяження виявлено не було, оскільки жодних перепон у перереєстрації автомобіля на його ім`я не виникло, тому ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, адже став власником транспортного засобу 22.04.2017, а обтяження щодо цього ТЗ внесено лише 20.03.2018, тобто на момент купівлі даного ТЗ жодного обтяження не існувало;

- ОСОБА_8 будь якого відношення до боржника не має, останню взагалі не знає. Транспортний засіб було придбано не у боржника, яка була першим власником цього автомобіля, а у добросовісного набувача – п`ятого власника – ОСОБА_7 . Обтяження на належне ОСОБА_8 рухоме майно було накладено після набуття ним права власності на транспортний засіб, він є добросовісним набувачем автомобіля, наявність такого обтяження порушує його право власності, зокрема, щодо розпорядження та вільного володіння автомобілем, а тому підлягає скасуванню;

-Банк має нести ризик невнесення (несвоєчасного внесення) відомостей про обтяження ТЗ до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також наділене правом вимагати від застоводавця відшкодування завданих збитків;

-Банк дізнався або мав можливість дізнатись про відчуження транспортного засобу в 2012, 2013 роках, а тому строк позовної давності сплив і просив його застосувати.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 справу передано для розгляду судді Глос М.Л.

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 22.04.2025 відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив справу до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

18.08.2025 Банк подав до суду заяву про збільшення позовних вимог. До заяви було додано, зокрема, копії відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 16.07.2025, від 22.07.2025, відповіді Київського ВДВС м. Харкова від 07.08.2025 та ін.

09.12.2025 Банк подав заяву про зміну позовних вимог від 08.12.2025.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.12.2025 № 2669/0/15-25 суддю ОСОБА_9 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова. Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з протоколом справу передано на розгляд судді Київського районного суду м. Харкова Вітюку Р.В.

Суд ухвалою від 26.12.2025 прийняв справу до розгляду, призначив справу до розгляду у підготовче судове засідання, запропонував учасникам справи подати свої міркування щодо процесуальних питань у справі.

19.03.2026 Банк подав: заяв про визнання неподаними та повернення позивачеві заяву про збільшення позовних вимог від 18.08.2025 та від 08.12.2025; про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Головного сервісного Центру МВС та заву про доповнення та уточнення позовних вимог.

Суд ухвалою від 13.04.2026 задовольнив заяву позивача про визнання неподаною та повернення заяв про збільшення позовних вимог, залишив вказані заяви без розгляду, відмовив у задоволенні заяви позивача про доповнення та уточнення позовних вимог від 19.03.2026.

Розгляд підготовчого засідання неодноразово відкладався, зокрема, до 30.07.2026.

Суд ухвалою від 30.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Розгляд справи по суті відкладався за клопотаннями Банку, зокрема, до 13.10.2026.

13.10.2026 у судове засідання з`явились представник позивач та представник третьої особи, Маська С.А. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом надсилання судової кореспонденції. Причин неявки суду не повідомили.

Представники позивача та третьої особи вважали за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність інших учасників справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, думку представників позивача та третьої особи, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність інших учасників справи відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просили його задовольнити з підстав, наведених у ньому. Представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом

06.02.2007 Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії – Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є позивач) та фізична особа ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 1522.

06.02.2007 Банк і ОСОБА_3 , в забезпечення виконання кредитних зобов`язань, уклали договір застави транспортного засобу № 2110, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстровано за № 72.

Відповідно до договору застави у заставу було передано транспортний засіб марки SUBARU, модель FORESTER, легковий універсал-В, шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1994, колір чорний, рік випуску 2007, дата реєстрації 01.02.2007. Згідно з умовами договору застави майна встановлено обмеження відносно володіння, користування та розпорядження предметом застави. На період дії договору застави предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця з накладанням знаків, які засвідчують заставу, а саме, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу проставляється відмітка "Відчуження заборонено, знаходиться в заставі Ощадбанку". Будь-які дії заставодавця, що проведені в період чинності цього договору з порушенням його умов, є недійсними з моменту їх вчинення, а будь-які документи, що свідчать про відчуження предмету застави та його обтяження вважаються недійсними від дати їх укладення.

12.02.2007 було зареєстровано приватне обтяження за реєстраційним номером 4480695, тип обтяження – застава рухомого майна, об`єкт обтяження – транспортний засіб SUBARU FORESTER, номер об`єкта: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , розмір зобов`язання 172 000,00 грн, строк виконання зобов`язання 14.02.2014, термін дії обтяження 12.02.2012, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 11204456 від 12.02.2007.

Надалі неодноразово реєструвались зміни відомостей до обтяження за реєстраційним номером 4480695 (продовжено термін дії обтяження рухомого майна).

Позичальник порушив кредитні зобов`язання.

Київський районний суд м. Харкова рішенням від 02.09.2010 у справі № 2-2452/10/10 за позовом Банку до ОСОБА_3 стягнув з останньої 158 766,62 грн заборгованості, 1 511,26 грн судового збору, 120,00 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

16.08.2012 Київський районний суд м. Харкова видав виконавчий лист № 2-2452/10/10 на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2010.

08.10.2012 накладено арешт на все майно божника та оголошено заборону на його відчуження в рамках відкритого 08.10.2012 виконавчого провадження № 34618616 з виконання виконавчого листа № 2-2452/10/10.

Згідно з відомостями Регіонального центру ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях транспортний засіб SUBARU FORESTER, номер об`єкта: JFISGSLE57G112412 був зареєстрований: 01.02.2007, як придбаний в торгівельній організації за ОСОБА_3 , в ТСЦ 6341; 11.12.2007 перереєстрований на ОСОБА_4 , як придбаний на товарній біржі, в ТСЦ 6341; 18.07.2013 перереєстрований на ОСОБА_5 , як придбаний в торгівельній організації, в ТСЦ 6349; 27.03.2014 перереєстрований на ОСОБА_6 , як придбаний в торгівельній організації, в ТСД 6341; 11.06.2014 перереєстрований на ОСОБА_7 за довідкою-рахунком, в ТСЦ 6341; 22.04.2017 перереєстрований на ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ 4841.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Між сторонам склались кредитні правовідносини, які були забезпечені заставою рухомого майна, транспортного засобу. Зобов`язання за кредитним договором відповідачка не виконала, рішення суду про стягнення з неї заборгованості також не виконано. Рухоме майно, після укладення договору застави неодноразово відчужувалось і на момент звернення з позовом належить третій особі ( ОСОБА_1 ). Позивач просить визнати недійсним перший договір, за яким було відчужено транспортний засіб, укладений між ОСОБА_3 (відповідачкою) і ОСОБА_4 (третьою особою) та застосувати наслідки недійсності шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути транспортний засіб його власнику – ОСОБА_3 . Відповідачем у справі визначено тільки ОСОБА_3 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

За обставинами справи Банк оспорює правочин, стороною якого він не є.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові від 09.09.2024 у справі № 352/1070/17 сформувала висновок, що застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду.

Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватно-правових конструкцій (зокрема, конструкції оспорюваного правочину). Правопорядок не може допускати ситуації коли правомірна конструкція (зокрема, конструкції оспорюваного правочину) застосовується не для тієї мети для якої вона призначена та за відсутності умов за яких вона може бути застосована (зокрема, за відсутності порушеного приватного права чи інтересу, чи коли при застосуванні конструкції оспорюваного правочину не здійснюється присікання порушеного приватного права чи/та інтересу або ж їх відновлення).

У межах цієї справи суд враховує, що Банк оспорює договір відчуження транспортного засобу, який був предметом застави та забезпечував виконання кредитного договору, кредитором у якому є позивач. Тому суд вважає, що у цьому випадку наявне суб`єктивне цивільне право та інтерес Банку, оскільки транспортний засіб забезпечував виконання зобов`язання за кредитним договором.

Банк у цій справі пред`явив позов до ОСОБА_3 , тобто визначив відповідачем одну особу, а оспорює правочин, який уклали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , яку визначив третьою особою.

При цьому суд звертає увагу, що Банк під час розгляду цієї справи неодноразово подавав заяви про зміну предмету, підстав позову, визначав інший суб`єктний склад учасників справи.

19.03.2026 Банк подав заяву, в якій просив вважати неподаною та повернути позивачеві: заяву про збільшення позовних вимог №55/5.2-03/106277/2025 від 18.08.2025; заяву про зміну позовних вимог № 55/5.2-03/157289/2025 від 08.12.2025.

Також 19.03.2026 Банк подав заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, виклавши прохальну частину позову у новій редакції. У вказаній заяві Банк визначив учасників справи таким чином: відповідач – ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Суд ухвалою від 13.04.2026 задовольнив заяву позивача про визнання неподаними та повернення заяв про збільшення позовних вимог, залишив вказані заяви без розгляду, відмовив у задоволенні заяви позивача про доповнення та уточнення позовних вимог від 19.03.2026, оскільки Банк фактично змінив (доповненням) новими вимогами (скасування реєстрації, перереєстрація і звернення стягнення на майно) предмету позову та зміною підстав (наявність права на звернення стягнення на майно, яке перейшло у власність третьої особи), що не допускається відповідно до положень процесуального законодавства та усталеної практики Верховного Суду.

Жодних заяв про залучення співвідповідача (ів) до суду не надходило.

Щодо належних відповідачів

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 300/808/19, від 07.12.2023 у справі № 363/2300/20, від 13.12.2023 у справі № 753/8710/21).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у від 17.01.2024 у справі № 947/6589/21).

У справах про визнання правочину недійсним відповідачами мають бути всі сторони такого правочину. Незалучення сторони договору як співвідповідача за наявності обов`язкової процесуальної співучасті – самостійна підстава для відмови в позові. Визначення складу відповідачів є правом позивача, однак перевірка їх належності – обов`язком суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у від 16.10.2025 у справі № 917/1173/22).

У справі, що розглядається, Банк визначив відповідачем тільки одну сторону оспорюваного правочину, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у позові. Клопотання про залучення співвідповідачем іншої сторони правочину Банк не заявив. У суду, в межах цивільного процесу, відсутня можливість самостійно залучати співвідповідачем осіб, які не визначені такими позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Банк заявив позов до неналежного складу відповідачів, оскільки не визначив другим відповідачем іншу сторону оспорюваного договору ( ОСОБА_4 ), що є самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, в контексті обставин цієї справи (неодноразове відчуження рухомого майна, яке було предметом застави), суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. до прикладу постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 16.09.2026 у справі № 922/2484/24).

У цій справі Банк заявив вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , та застосування наслідки недійсності шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути транспортний засіб його власнику – ОСОБА_3 .

Правові наслідки недійсності правочину визначені у статті 216 ЦК України, згідно з абзацом 2 частини першої якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто наслідком недійсного правочину є двостороння реституція, а в разі неможливості такої – відшкодування вартості того, що одержано. Однак, у цій справі Банк просить застосувати наслідки недійсності та вирішити питання щодо майна, яке на момент подання позову належить третій особі, до якої взагалі не пред`явленого жодних вимог і яка не була стороною оспорюваного правочину, відповідно не набувала за таким прав і обов`язків. А тому така вимога, з визначеним предметом позову, не може бути задоволена.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пред`явив позов до неналежного складу відповідачів (сторін договору), що є самостійною підставою для відмови в позові.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Банку до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованим.

Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та залишає їх за позивачем.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.10.2026, у зв`язку з перебування судді у нарадчій кімнаті з 19.10.2026 до 20.10.2026 і з 21.10.2026 до 26.10.2026.

Суддя Роман ВІТЮК