Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №679/645/26 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/1009/2026

Справа № 679/645/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Сопронюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Руденко А.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Коршуна Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин Хмельницької області в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 30 квітня 2026 року між ним - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №30/04/2026-2 про надання інформаційних (консультаційних) послуг. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язувався надати консультаційні послуги, пов`язані з митним оформленням транспортного засобу, а саме: консультації щодо розмитнення авто; підготовка необхідних документів; оформлення кодів ПД/ЗДП для перетину митного кордону. Вартість послуг згідно домовленостей та наданого рахунку становить 28900 грн. Позивач стверджує, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а саме: надав відповідачу всі необхідні консультації; підготував документи; оформив коди, за допомогою яких ОСОБА_1 здійснив в`їзд на територію України для митного оформлення транспортного засобу. Факт використання результатів його послуг підтверджується тим, що відповідач успішно перетнув митний кордон України та розмитнив свій транспортний засіб «Volkswagen Touran», VIN - НОМЕР_1 , митна декларація UA205140/2026/024938, дата оформлення: 01.05.2026.

Після виконання послуг, відповідно до п.5.2 договору, позивач виставив рахунок на оплату. 01 травня 2026 року відповідач здійснив оплату через АТ КБ «ПриватБанк». Однак, як згодом з`ясувалося, під час здійснення платежу було допущено помилку в реквізитах (неправильно зазначено ідентифікаційний код отримувача, вказано «НОМЕР_11» замість «НОМЕР_13»), у зв`язку з чим кошти не надійшли на рахунок позивача та повернулися відповідачу. Незважаючи на це, відповідач був повідомлений про відсутність зарахування коштів, не вжив заходів для повторної оплати, відмовляється виконувати свої зобов`язання за договором. Факт ненадходження коштів означає, що зобов`язання відповідачем не виконано.

Посилаючись на ст.ст.526, 901, 903 ЦК України, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 28900 грн. та судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11.05.2026 вказану цивільну справу передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Покровського районного суду міста Кривого Рогу.

Ухвалою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 10.06.2026 вказану цивільну справу передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Нетішинського міського суду Хмельницької області, оскільки з 21.07.2023 відповідач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа на території м.Нетішин.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

03.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву у справі №679/645/2026 від представника відповідача адвоката Коршуна Г.В. з додатками, в якому він просив відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що позивач не надав суду обґрунтування суми боргу, який виник у ОСОБА_1 за договором про надання послуг, зокрема не додав до позову калькуляцію витрат, які він поніс виконуючи договір, із зазначенням вартості окремих складових послуги (вартість консультації, витрати на складання документів, витрати на оформлення кодів тощо). Долучені до позову документи не можуть слугувати доказами того, що позивач виконав обов`язки відповідно договору, а інша сторона, тобто відповідач, свої обов`язки не виконала. Так, договір №30/04/2026-2 від 30.04.2026 не містить обов`язків за якими відповідач повинен сплатити позивачу 28900 грн. за надані послуги, так як в ньому не зафіксована ціна послуги. Договір також не містить реквізитів банку і номеру рахунку ФОП ОСОБА_2 на який, за умов виконання позивачем договірних обов`язків, відповідач повинен був перерахувати відповідні кошти. Додана до позовної заяви копія квитанції АТ КБ «Приватбанк» має погану якість, тому з неї неможливо отримати інформацію про суму та призначення платежу, і вона не є доказом того, що ОСОБА_1 не виконав умов договору №30/04/2026-2 від 30.04.2026. Інші додані до позоу документи: копії контрольного талону, контрольного талону проходження кордону, талону № НОМЕР_2 , перепустки - заїзду на митний термінал, технічного паспорту транспортного засобу надавалися позивачу відповідачем і не свідчать про те, що вони були отримані відповідачем під час надання консультаційної (інформаційної) допомоги саме ФОП ОСОБА_2 .

Відеозапис з екрану переписки, доданий позивачем до позовної заяви, теж неможливо вважати доказом того, що ФОП ОСОБА_2 виконав обов`язки передбачені договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026, оскільки він не містить інформації про належність телефону, його номер, та особу, яка вела листування з абонентом ОСОБА_1 у месенджері Viber. Окрім того, запис свідчить, що документи, копії яких позивач додав до позовної заяви, як докази виконання умов договору, отримані від абонента ОСОБА_1 , тобто від відповідача. Акт дослідження інформації з телефону, який належить ОСОБА_1 , що додається до відзиву, свідчить що відповідач вів перемовини щодо надання послуг з абонентом на ім`я ОСОБА_4 за телефоном, який має номер НОМЕР_3 .

На момент укладення договору відповідач тривалий час проживав у республиці Польща і пропозицію на укладання угоди з ФОП ОСОБА_2 (фотокопію проекту договору) він отримав знаходячись у місті Краків, яку він там же і погодив. Позивач не додав до матеріалів позову відомості про місце фактичного знаходження ФОП ОСОБА_2 , але згідно договору, він зареєстрований в м.Калинівка Вінницької області. За таких обставин договір №30/04/2026-2 від 30.04.2026, в якому вказано, що він укладений у місті Львів, суперечить вимогам чинного законодавства.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не долучив до нього жодного доказу виконання ФОП ОСОБА_2 умов договору, а саме: прорахунку митних платежів за транспортний засіб ОСОБА_1 , доказу надання відповідачу необхідної інформації щодо документів для митного оформлення транспортного засобу та інше. Також позивач не вказав в позовній заяві, які саме дії він вчинив для позачергового пропуску відповідача через митний пост та у який спосіб забезпечив йому гарантійний платіж за транспортний засіб, відповідно до п.2 ч.1 ст.308 Митного Кодексу України, не додав до позову відповідні докази вчинення ним таких дій на користь відповідача.

На адвокатський запит представника відповідача Волинська митниця надала відповідь з доданими до неї документами, з яких вбачається, що ТОВ "БУНАСТА УКРАЇНА" надавало індивідуальну гарантівю ОСОБА_1 , але позовна заява не містить доказів того, що така гарантія надавалась за ініціативи ФОП ОСОБА_2 .

Відсутні в додатках до позову і документи на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_2 в межах консультування провів перевірку наявних обмежень та заборон для відповідача при перетині ним державного кордону України, проінформував (проконсультував) ОСОБА_1 щодо порядку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до правил міжнародних перевезень.

Представник вважає, що наведені вище обставини не надають підстав вважати обґрунтованими твердження позивача про те, що ним виконано хоча б один з пунктів послуг передбачених договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026.

Окрім того, доданий до відзиву акт дослідження інформації, яка містилась у телефоні ОСОБА_1 свідчить, що таку пропозицію йому надавала особа на ім`я ОСОБА_4 , який переслав на телефон відповідача копію договору №30/04/2026-2 з ФОП ОСОБА_2 . Відповідачу інформаційні послуги з перетину державного кордону частково надавали інші особи, а не позивач, який про ці обставини не вказав у позовній заяві.

Так, згідно відповіді Волинської митниці на адвокатський запит, 30.06.2026 з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 за підписом декларанта ФОП ОСОБА_5 засобами електронного зв`язку надіслано до автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» попередню митну декларацію типу ІМЕЕ з довідковим номером №114014, якій було присвоєно номер 26UA205140024709U2. В той же час, розділом 3 договору №30/04/2026-6 від 30.04.2026 встановлений порядок надання послуг яким не передбачено право позивача перекладати виконання послуги на іншу особу.

Представник відповідача зазначає, що чинне законодавством не містить правового визначення консультаційних послуг та їх правове врегулювання, але інформування, тобто порядок надання інформаційних послуг визначений Законом України «Про інформацію». Попри відсутність правового визначення консультаційної послуги, вона є взаємопов`язаною з інформаційною послугою, але не тотожною. Основною обов`язковою складовою надання консультаційної послуги є здійснення роз`яснення чинних норм відносно об`єкта консультування, розроблення рекомендацій по в`язаних із запитом замовника й іншими завданнями, визначеними договором. Позовна заява не містить відомостей і доказів того, які саме консультаційні та інформаційні послуги позивач надавав відповідачу.

Окрім того, додаючи до позовної заяви копії документів, які на його думку підтверджують виконання умов договору № 30/04/2026-6 від 30.04.2026, позивач не навів доказів того, що їх отримання стало наслідком виконання договірних обов`язків ФОП ОСОБА_2 . Так, в реквізитах договору вказаний телефон виконавця послуги - НОМЕР_16. Відповідач стверджує що перемовини стосовно порядку проходження процедур з митного оформлення транспортного засобу він проводив не з ОСОБА_2 , а з абонентом на ім`я ОСОБА_4 , за телефонним номером НОМЕР_3 , і вів з ним листування через відповідний месенджер. Відповідно до інформації, отриманої за допомогою пошукової системи Google Search, вказаний номер телефону належить особі, яка рекламує свою діяльність у якості митного брокеру під «ніком» (прізвиськом, псевдонімом) ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 У рекламі яка розміщена на платформі Тік-Ток вказані контактні номери телефонів особи, яка ідентифікує себе як ОСОБА_6 - НОМЕР_4 та НОМЕР_17. Пошуковий сервіс Google Search встановив в мережі Інтернет чисельні посилання на користувача ОСОБА_6 , відповідно до яких особу, яка рекламує свою діяльність під вищевказаним «ніком» можливо ідентифікувати як ОСОБА_7 .

ОСОБА_8 , як фізична особа підприємець, зареєстрований з 11.11.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , і відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має контактний телефон НОМЕР_3 , та адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3

Представник відповідача зазначив, що наведені у відзиві докази не підтверджують обставин справи, які викладені позивачем в позовній заяві. Фактично надання інформаційних послуг відповідачу здійснював не ФОП ОСОБА_2 , а інша особа, ймовірно, ОСОБА_8 за наступною схемою. ОСОБА_1 13 жовтня 2025 року розпочав з ОСОБА_8 консультації щодо митного оформлення транспортного засобу, який перетинає митний кордон України, що підтверджується актом дослідження інформації, яка надана позивачем як доказ у вигляді запису з екрану переписки Viber. В день перетину державного кордону між республікою Польща та Україною ОСОБА_1 повторно звернувся до ОСОБА_8 з проханням про надання консультацій щодо порядку митного оформлення, ввезеного на митну територію транспортного засобу і надав останньому, на його прохання, фотокопії документів, які підтверджували особу відповідача та право власності на транспортний засіб. ОСОБА_8 , отримавши документи, які містять персональні дані ОСОБА_1 , без згоди останнього, передав їх ФОП ОСОБА_5 , яка засобами електронного зв`язку надіслала до автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО) попередню митну декларацію типу ІМЕЕ з довідковим номером №114014. До декларації ФОП ОСОБА_5 долучила копію договору про надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг по декларуванню товарів між нею та ОСОБА_1 від 01.05.2026, який відповідач не підписував, документи про особу ОСОБА_1 та документ на транспортний засіб, який підлягав митному оформленню під час перетину митного кордону України. Отримавши електронну декларацію з додатками, АСМО було присвоєно декларації номер 26UA205140024709U2. Цей номер ОСОБА_8 переслав ОСОБА_1 як код ПД. Акт дослідження інформації, яка містися на CD - диску, доданому як доказ до позовної заяви, та акт дослідження інформації, яка міститься на телефоні відповідача свідчать, що інформаційне супроводження перетину ОСОБА_1 кордону України здійснювалось особою з номеру телефону, який ідентифікує його власника як ОСОБА_8 , а надані Волинською митницею документи підтверджують що подачу електронної декларації в інтересах ОСОБА_1 , без його згоди, здійснювала ФОП ОСОБА_5 .

З огляду на вищевикладене, представник відповідача вважає, що наведені у відзиві аргументи та додані до нього докази свідчать, що ФОП ОСОБА_2 не виконував умови договору №30/04/2026-6 від 30.04.2026 і не підтверджують наведених в позові обставин, тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

06.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_2 , в якій він просив врахувати доводи викладені у даній відповіді, під час ухвалення рішення, відмовити в задоволенні відзиву на позовну заяву, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначив, що ознайомившись із відзивом відповідача, вважає його доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлені позовні вимоги.

Так, відповідач не заперечує факт укладення договору №30/04/2026-2, не заявляє вимог про визнання його недійсним, не оспорює свій підпис на договорі, визнає, що 01.05.2026 року здійснив оплату 28900 грн. Отже, він своїми діями підтвердив: існування договору; узгоджену вартість послуг - 28900 грн; наявність у нього обов`язку оплатити ці послуги. Спір виник виключно через те, що під час платежу відповідач помилково зазначив неправильний РНОКПП отримувача, унаслідок чого кошти були повернуті та не надійшли на рахунок позивача. Оскільки кошти не були зараховані на рахунок позивача, обов`язок відповідача щодо оплати послуг не припинився. Сам факт спроби оплати не означає належного виконання зобов`язання, якщо виконавець фактично не отримав кошти.

Відповідач помилково вважає, що позивач повинен надати калькуляцію витрат, вартість консультації, вартість оформлення кодів тощо. Так, предметом спору є виконання договору про надання послуг, а не відшкодування витрат виконавця. Цивільне законодавство не вимагає від виконавця доводити собівартість послуг. Достатньо встановити: наявність договору; узгоджену ціну; факт надання послуг; відсутність оплати. Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за договором, а саме: надав консультації щодо митного оформлення; пояснив порядок проходження кордону та митного оформлення; підготував необхідні документи; забезпечив оформлення коду ПД/ЗДП для перетину митного кордону. Результатом цих дій стало те, що відповідач успішно ввіз транспортний засіб та здійснив його митне оформлення. Цей факт відповідач не заперечує.

У відзиві відповідач стверджує, що окремі дії щодо митного оформлення транспортного засобу нібито здійснювали ОСОБА_8 або ФОП ОСОБА_5 , однак ці особи не є сторонами даного спору. Навіть якщо окремі технічні дії виконувалися із залученням інших осіб, це не звільняє замовника від обов`язку оплатити послуги за укладеним договором. Водночас відповідач не надав жодного доказу того, що він оплатив будь-які грошові кошти ОСОБА_8 або ФОП ОСОБА_5 , за надані ними послуги. Навпаки, матеріали справи підтверджують, що відповідач здійснив спробу оплати саме 28900 грн на виконання договору, укладеного з ФОП ОСОБА_2 . Жодних доказів існування інших договірних відносин, рахунків на оплату, квитанцій чи інших платіжних документів, які б підтверджували оплату послуг ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_5 чи будь-якій іншій особі, відповідачем суду не надано. Таким чином, із доводів самого відповідача випливає, що транспортний засіб був успішно ввезений на митну територію України та оформлений у митному відношенні, однак при цьому він фактично не сплатив за отримані послуги жодній особі. Така позиція свідчить про намагання відповідача уникнути виконання свого договірного обов`язку щодо оплати отриманих послуг, незважаючи на те, що результат цих послуг ним був повністю використаний. Саме по собі посилання відповідача на участь інших осіб у виконанні окремих технічних або організаційних дій жодним чином не спростовує існування між сторонами укладеного договору та не звільняє відповідача від обов`язку оплатити надані йому послуги.

Доводи відповідача про те, що договір суперечить закону, оскільки місцем його укладення зазначено м.Львів, тоді як відповідач перебував у Польщі, є юридично неспроможними. Так, у договорі місцем його укладення зазначено м.Львів, оскільки позивач фактично перебував там на момент його підписання. При цьому договір укладався сторонами дистанційно шляхом обміну електронними документами та засобами електронного зв`язку, що не суперечить вимогам чинного законодавства України. Незалежно від місця перебування сторін, між ними було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, після чого вони приступили до його виконання. Отже, посилання відповідача на місце укладення договору є формальним та не спростовує ні факту укладення договору, ні факту надання послуг, ні обов`язку відповідача оплатити їх вартість.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин викладениу відзиві. Зокрема, відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував, що послуги, передбачені договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026, фактично не надавалися; між сторонами було припинено або розірвано договір до його виконання; зобов`язання відповідача щодо оплати послуг припинилося у встановлений законом спосіб; відповідач оплатив вартість отриманих послуг будь-якій іншій особі.

Позивач зазначив, що відзив не містить жодного правового обґрунтування того, з яких підстав відповідач, отримавши результат наданих послуг, вважає, що має право не оплачувати їх вартість. Він фактично намагається зберегти отриманий результат послуг без виконання свого зустрічного грошового зобов`язання, що суперечить вимогам цивільного законодавства та принципу добросовісності.

Отже, матеріали справи підтверджують, що між сторонами укладено договір про надання послуг; послуги були фактично надані; відповідач скористався результатом цих послуг і визнав обов`язок оплатити послуги, здійснивши платіж; кошти позивачем не отримані; заборгованість у розмірі 28900 грн. залишається непогашеною. Відтак, існують всі підстави для задоволення позовних вимог.

10.07.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь у справі №679/645/26 від представника відповідача адвоката Коршуна Г.В., в якому він просив відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, відхилити аргументи викладені у відповіді на відзив. В обґрунтування заперечень представник зазначив, що відповідач не заперечує проти того, що ним укладався договір №30/04/2026-2 від 30.04.2026, з умовами якого його ознайомила особа на ім`я ОСОБА_4 , але заперечує що обговорював ціну послуги з ОСОБА_2 30 квітня 2026 року на телефон відповідача за обставин, які викладені у відзиві на позовну заяву, надійшла пропозиція у вигляді тексту договору № 30/04/2026-2, який не містив ціни послуги, тому позивач, виходячи з вимог ч.4 ст.632 ЦПК України, повинен обґрунтувати позовні вимоги з урахуванням цін, які склались на аналогічні послуги. Спір між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виник внаслідок відмови відповідача перераховувати на користь позивача кошти у розмірі 28900 грн, тому що договором не узгоджувалась така ціна послуги і позивач не виконав умов самого договору, а не через помилкове зазначення РНОКПП отримувача.

З особою, яка визначена в телефоні ОСОБА_1 як «ОСОБА_4 » існувала усна домовленість про ціну послуг, які надавались відповідачу, і була значно нижчою за ціну вказану в смс повідомленні надісланому відповідачу 30.04.2026 з реквізитами для оплати, тому останній помилково вирішив, що вказана в повідомленні сума у 28900 грн перераховується в «АТ ПУМБ», як сплата частки митних платежів. Після того як кошти не були перераховані з рахунку відповідача на рахунок позивача, відповідач з`ясував у працівників митної служби, що сума 28900 грн не є часткою митних платежів, зателефонував особі з якою вів перемовини та повідомив, що відмовляється від сплати 28900 грн, тому що така сума не обговорювалась під час укладання угоди.

Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву навів докази того, що позивач не надавав йому послуг передбачених договором і стверджував, що такі послуги йому надавала інша особа, однак ці твердження позивач не спростував у відповіді на відзив. Позивач безпідставно стверджує, що фактично надав відповідачу послуги і повністю виконав свої зобов`язання за договором.

Договір №30/04/2026-2 від 30.04.2026 не встановлює обов`язків позивача готувати документи та оформлювати коди ПД/ЗДП для перетину ОСОБА_1 митного кордону, не надає позивачу та іншим особам права представляти в митних органах України інтереси відповідача у якості декларанта. Наведені у відзиві на позовну заяву аргументи і додані документи свідчать, що інформування відповідача про порядок перетину кордону, подачу в його інтересах електронної декларації, отримання коду ПД/ЗДП для перетину ОСОБА_1 митного кордону здійснювали інші особи, які не є стороною у цій справі.

Представник відповідача зазначив, що пропозиції про об`єм послуг за договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026 надавались не ОСОБА_2 ; вказаним договором не встановлювалась ціна послуги; позивач не надавав особисто інформаційні (консультаційні) послуги ОСОБА_1 і не вчиняв на його користь інші, не передбачені договором дії, які вказані у позовній заяві. Приймаючи до уваги надані відповідачем докази того, що в питаннях порядку перетину державного кордону він комунікував не з ОСОБА_2 , а з іншою особою; що електронну декларацію, яка є початком митної процедури, в інтересах ОСОБА_1 , подавав не ОСОБА_2 , представник вважає, що позивач не обґрунтував позовні вимоги належними доказами, тому підстави для задоволення позову - відсутні.

13.07.2026 до суду надійшли додаткові пояснення у справі від позивача ОСОБА_2 , в якій він просив врахувати доводи викладені у даній відповіді, під час ухвалення рішення, відмовити в задоволенні відзиву на позовну заяву, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначив, що основною лінією захисту відповідача є твердження про те, що договір не містить ціни послуг, тому позивач нібито повинен доводити її відповідність звичайним цінам відповідно до ст.632 ЦК України, а ціна 28900 грн. не була погоджена сторонами. Однак така позиція є помилковою і спростовується діями самого відповідача. Так, після укладення договору йому було направлено повідомлення із зазначенням суми 28900 грн та банківських реквізитів для здійснення оплати. Відповідач не заперечує, що після отримання такого повідомлення ним було ініційовано платіж саме на суму 28900 грн. Якби така сума не була погоджена сторонами або була несподіваною для відповідача, останній не мав би жодних підстав оформляти банківський платіж саме на зазначену суму. Фактичне оформлення відповідачем платіжної операції є його конклюдентною дією, яка свідчить про прийняття визначеної сторонами вартості послуг та визнання існування обов`язку оплатити надані послуги. Доказів погодження сторонами іншої вартості послуг суду не надано. Частина 4 ст.632 ЦК України застосовується лише у випадках, коли із матеріалів справи неможливо встановити погоджену сторонами вартість, а у даній справі така ситуація відсутня. Твердження відповідача про те, що він нібито вважав суму 28900 грн частиною митних платежів суперечать доказам, на які він посилається, оскільки в отриманому ним повідомленні про оплату чітко зазначалося, що мова йде саме про оплату за договором, а не про митні платежі. Відповідач не надав суду жодного доказу того, що після отримання повідомлення він звертався до позивача із запереченнями щодо суми, просив змінити її або повідомляв про незгоду із вартістю послуг.

Доводи відповідача про те, що послуги за договором йому надавала особа записана у його мобільному телефоні під назвою « ОСОБА_4 » є безпідставними, оскільки назва контакту в телефоні відповідача є виключно результатом його власних дій та жодним чином не підтверджує особу, яка фактично надавала послуги, не спростовує факту, що саме позивач уклав із відповідачем договір, надавав відповідні послуги та є стороною спірних правовідносин.

Відповідач стверджує, що позивач особисто не надавав консультаційних послуг і не надав доказів на підтвердження їх надання, але фактично визнає отримання кінцевого результату послуг за договором. Відповідно до цивільного законодавства виконавець має право організовувати виконання своїх договірних зобов`язань із залученням інших осіб, якщо це не заборонено договором. Сам факт участі інших осіб у виконанні окремих організаційних або технічних дій не припиняє договірних відносин між сторонами. Жодної норми договору, яка б забороняла виконавцю залучати інших осіб до організації процесу надання інформаційних послуг, відповідач суду не навів. Фактом належного надання послуг є не лише окремі повідомлення чи документи, а кінцевий результат - можливість відповідача безперешкодно ввезти транспортний засіб на митну територію України та здійснити його митне оформлення. Сам відповідач не заперечує, що зазначений результат був ним отриманий. Отже, отримання відповідачем результату договору підтверджує факт надання послуг. Таким чином наведені доводи відповідача не спростовують факту належного виконання договору позивачем.

Що стосується тверджень відповідача про участь у процесі митного оформлення інших осіб, то він не надав суду будь - яких доказів про існування з ними договірних відносин. Таким чином він сам визнає, що оплату будь-кому за надані послуги він фактично не здійснив. Позивач ніколи не стверджував, що виступав декларантом відповідача або здійснював митне оформлення транспортного засобу від його імені. Обставини щодо того, хто саме подавав митну декларацію або хто виступав декларантом, не впливають на існування чи відсутність у відповідача обов`язку оплатити отримані інформаційні послуги.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що після консультації з працівниками митниці він нібито повідомив особу на ім`я ОСОБА_4 про відмову сплачувати 28900 грн. Однак такі твердження не підтверджені жодними належними доказами.

Позивач вважає, що поведінка відповідача свідчить про недобросовісне здійснення цивільних прав. Так, відповідач: уклав договір; скористався його результатом; отримав можливість ввезти транспортний засіб; успішно здійснив митне оформлення; оформив банківський платіж саме на суму 28900 грн; лише після завершення виконання договору почав стверджувати, що така сума нібито не погоджувалася. Подібна поведінка суперечить загальному принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який неодноразово застосовувався Верховним Судом при вирішенні цивільних спорів. Особа, яка своїми попередніми діями підтвердила існування певних правовідносин, не може у подальшому без належних підстав заперечувати власну попередню поведінку лише з метою уникнення виконання свого обов`язку. Саме такою є процесуальна позиція відповідача у даній справі.

Позивач вважає, що він виконав свій обов`язок щодо надання інформаційних (консультаційних) послуг, тоді як відповідач не виконав свого основного обов`язку - оплатити отримані послуги. Відповідач не звертався до суду із позовом про: визнання договору недійсним; розірвання договору; визнання окремих його умов недійсними; зміну умов договору. Отже, станом на день розгляду справи договір є чинним, а його умови є обов`язковими для сторін. Саме по собі незадоволення відповідача розміром вартості послуг після фактичного виконання договору не є підставою для звільнення його від виконання власних договірних обов`язків.

В додаткових поясненнях позивач також вказує на те, що матеріали справи підтверджують, що: між сторонами існували договірні правовідносини; відповідач прийняв умови договору; отримав результат наданих послуг; визнавав необхідність здійснення оплати, що підтверджується оформленням платіжної операції; кошти позивачем отримані не були; жодних доказів належного виконання відповідачем свого грошового обов`язку суду не подано. Таким чином наведені відповідачем заперечення не спростовують жодної із юридично значимих обставин, які покладені в основу позову, тому правові підстави для відмови в задоволенні позову відсутні.

14.07.2026 до суду надійшло письмове пояснення у справі №679/645/26 від представника відповідача адвоката Коршуна Г.В., в якому він зазначив, що відповідач не заперечує підписання ним договору №30/04/2026-2 від 30.04.2026, але наполягає, що умови угоди, яка не містила ціни послуги, він обговорював з особою на ім`я ОСОБА_4 , якого в телефонній книжці свого телефону він записав як «ОСОБА_4 ». Позивач не спростував тверджень відповідача і наданих доказів, що інтереси ОСОБА_1 під час подання електронної (попередньої) декларації до митного органу представляла інша особа, та не надав доказів яким чином він особисто виконував зобов`язання за договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026. Представник не погодився з припущенням позивача про те, що номер його телефону був записаний в мобільному телефоні відповідача як «ОСОБА_4 », оскільки ним надано пояснення і докази того, що номер телефону НОМЕР_3 , з якого здійснювалось листування з відповідачем, належить не ОСОБА_2 , а іншій особі. Представник вказав, що відсутність доказів виконання позивачем зобов`язань за договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026 свідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

16.07.2026 до суду надійшли додаткові пояснення у справі від позивача ОСОБА_2 , в якій він зазначив, що доводи відповідача щодо того, що в його телефонній книзі номер телефону позивача був збережений під назвою « ОСОБА_4 », є надуманими, ґрунтуються виключно на його власних припущеннях та спрямовані на введення суду в оману. Сам по собі запис номера телефону під будь-яким ім`ям не є належним та допустимим доказом належності цього номера іншій особі та жодним чином не спростовує того факту, що саме позивач здійснював спілкування з відповідачем, уклав із ним договір та надавав відповідні послуги. Позивач вказав, що з метою усунення будь-яких сумнівів з цього питання він надає довідку ФОП ОСОБА_8 , який підтверджує, що саме на його прохання у рекламних відеозаписах, які розміщувалися ним у соціальній мережі TikTok, зазначався номер телефону НОМЕР_3 , який належить позивачу. Зазначені обставини обумовлені тим, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_8 є рекламна діяльність, у зв`язку з чим позивач користувався його рекламними послугами для залучення потенційних клієнтів. Саме тому у рекламних матеріалах ФОП ОСОБА_8 використовувався номер телефону позивача, за яким останній здійснював комунікацію з клієнтами щодо надання послуг з митного оформлення транспортних засобів. Таким чином, довідка ФОП ОСОБА_8 безпосередньо підтверджує, що номер телефону НОМЕР_3 належав та використовувався саме позивачем для здійснення підприємницької діяльності, а не будь-якою іншою особою. Отже, твердження відповідача про те, що він спілкувався нібито з іншою особою лише тому, що самостійно записав номер телефону позивача під ім`ям « ОСОБА_4 » не підтверджується жодним належним доказом. З огляду на наведене позивач просив відхилити доводи, викладені у письмових поясненнях відповідача, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а його позовні вимоги задовольнити.

17.07.2026 до суду надійшли пояснення у справі №679/645/26 від представника відповідача адвоката Коршуна Г.В., в яких він зазначив, що належність номеру телефону НОМЕР_3 тій чи іншої особи не спростовує доводів відповідача про те, що позивач не надав жодного доказу виконання ним особисто зобов`язань за договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026, в тому числі послуг з використанням телефону, який має номер НОМЕР_3 . Позивач не спростував твердження відповідача зроблене з посиланням на інформацію Державної митної служби України, що подачу електронної декларації до митних органів в інтересах ОСОБА_1 здійснювала ФОП ОСОБА_5 . Представник відповідача критично сприймає довідку ФОП ОСОБА_8 з інформацією про те, що номер телефону НОМЕР_3 був наданий ОСОБА_8 саме позивачем для реклами діяльності ОСОБА_2 у якості митного брокера. Сумнів у достовірності викладеної інформації обґрунтовує тим, що номер телефону НОМЕР_3 зазначений особистим номером телефону ФОП ОСОБА_8 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ще з дати його включення до цього реєстру 11.11.2024 року, а ОСОБА_2 як фізична особа підприємець зареєстрований лише 27.03.2026. Брокерською діяльністю позивач станом на 30.04.2026 не займався. Позивач не надав суду доказів розповсюдження у соціальній мережі Тік-Ток на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » реклами його діяльності за обставин викладених у довідці. Наведені факти, на думку представника відповідача, свідчать про недостовірність та необ`єктивність інформації яка міститься у довідці ФОП ОСОБА_8 , просив їх врахувати при ухваленні рішення.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Коршуна Г.В. про допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; зобов`язано ОСОБА_2 надати для огляду в судовому засіданні наступні докази: телефон, на якому встановлена SIM карта з номером НОМЕР_3 і на якому міститься (зберігається) інформація, запис якої додано до позову у вигляді безперервного відеозображення як доказ листування позивача з відповідачем; оригінал довідки ФОП ОСОБА_8 від 15 липня 2026 року.

30.09.2026 до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 23.09.2026 від позивача ОСОБА_2 , в якій він надав для долучення до матеріалів справи №679/645/26 оригінал довідки ОСОБА_8 від 15 липня 2026 року, просив прийняти як спосіб виконання вимоги ухвали суду щодо огляду мобільного телефону безперервний відеозапис безпосереднього огляду ним мобільного пристрою, на якому буде продемонстровано номер телефону НОМЕР_3 та відповідне листування з відповідачем, оскільки він не має можливості особисто надати зазначений мобільний телефон до Нетішинського міського суду для фізичного огляду, оскільки перебуває на значній відстані від місця знаходження суду, приблизно за 300 км., що фактично ускладнює доставлення особисто мобільного пристрою до суду. Такий спосіб дозволить перевірити ті обставини, для встановлення яких суд витребував мобільний телефон, а саме: наявність у ньому відповідного номера телефону та листування з відповідачем.

12.10.2026 до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від позивача ОСОБА_2 , в якій він просив долучити до матеріалів справи №679/645/26 відеозапис, здійснений безпосередньо з мобільного телефону, на якому послідовно продемонстровано: мобільний телефон, на якому здійснюється демонстрація, номер телефону НОМЕР_3 ; застосунок Viber; листування з ОСОБА_1 ; відповідну переписку, яка долучена до позовної заяви; можливість безпосереднього відкриття та перегляду відповідних повідомлень на самому мобільному присторої. Просив визнати подання такого відеозапису виконанням ухвали суду від 23.09.2026, дослідити та оцінити його разом з іншими доказами.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що приблизно в листопаді 2025 року він побачив в мережі Тіk Tok рекламу «ІНФОРМАЦІЯ_5» на ім`я ОСОБА_4 , зателефонував йому і той повідомив, що розмитнення автомобіля буде коштувати 2800 євро, а його послуги - 100 доларів США. Такі ціни його влаштували. Коли він з сім`єю вирішив їхати з Польщі в Україну, він зателефонував цьому ОСОБА_4 , який сказав спочатку зняти автомобіль з обліку. Надалі він повідомив, що потрібно укласти договір і надіслав його для підписання. Відповідач прочитав договір, побачив, що він укладається з ОСОБА_13 , а не ОСОБА_4 , але підписав його, хоча в ньому не була зазначена ціна. Він розраховував на те, що вартість послуг буде 100 доларів США, як йому раніше повідомлялося.

ОСОБА_4 сказав спочатку їхати на митний пропуск Краковець , пояснив куди надалі їхати, але в подальшому на дзвінки не відповідав. Пізніше він надіслав йому коди для в`їзду на територію України, але вони змушені були чекати їх три - чотири години. Після цього на митниці оформили всі необхідні документи і пізно вночі він разом з сім`єю приїхав в м.Нетішин. Ранком наступного дня ОСОБА_4 зателефонував, сказав їхати на митницю та оплатити перший митний платіж. В повідомленні надіслав реквізити для оплати і суму 28900 грн., але в телефонній розмові сказав що це митний платіж. Він пішов у банк і оплатив 28900 грн., вважаючи що це перший митний платіж, копію квитанції надіслав йому. Відповідач пояснив, що вперше ввозив автомобіль через кордон, тому не розумів, як це все працює, довірився словам ОСОБА_4 . Вартість послуг в сумі 28900 грн. вони не обговорювали і не погоджували.

Надалі він сказав їхати на Волинську митницю, поставити автомобіль і йти в банк. Далі ОСОБА_4 надіслав йому рахунок на оплату митного платежу в сумі 152000 грн і пояснив, що таку суму нарахувала митниця. Оскільки він розраховував на меншу суму, тому змушений був звернутися до друзів, які надіслали йому гроші, яких не вистачало, і здійснив митне оформлення. Він питав працівників митниці, що це за платіж в сумі 28900 грн., однак отримав відповідь, що це не митний платіж. Але через помилку в ідентифікаційному коді цей платіж на суму 28900 грн. не пройшов, кошти повернулися на рахунок відповідача. Надалі йому зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що гроші не надійли на рахунок, вимагав їх оплатити. Але він відмовився платити, оскільки домовленість була про вартість послуг в сумі 100 доларів США, а митний платіж був вищий за той, який вони обговорювали. В той же час відповідач не заперечував, що скориставшись наданою йому інформацією, отриманими кодами він ввіз автомобіль в Україну та здійснив його митне оформлення. Відповідач поснив, що не оплачував отримані послуги за договором ні ОСОБА_2 , ні особі на ім`я ОСОБА_4 , ні комусь іншому. Весь час вважав, що спікується з особою на ім`я ОСОБА_4 .

Представник відповідача адвокат Коршун Г.В. в судовому засіданні позовні вимоги також не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на доводи та аргументи викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь та письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, та надані ним докази.

Вислухавши пояснення відповідача та його представника, показання свідка, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30 квітня 2026 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Виконавець) та ОСОБА_1 (надалі - Замовник) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №30/04/2026-2.

Згідно п.1.1 договору, Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором доручає, а Виконавець бере на себе обов`язки з консультування та надання інформації щодо вимог митного законодавства України, митних платежів, порядку митного оформлення.

Відповідно до п.2.1 договору, Виконавець, надаючи передбачені в п.1.1 цього договору послуги, інформує (консультує) Замовника щодо: прорахунку митних платежів авто; необхідних документів для митного оформлення; можливості позачергового (без черги) пропуску клієнта через митний пост; забезпечення гарантійного платежу за ТЗ відповідно до п.2 ч.1 ст.308 Митного Кодексу України; вимог митного законодавства України; в межах консультування перевіряє наявні обмеження та заборони при перетині державного кордону; обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до правил міжнародних перевезень; інших питань, необхідність в яких може виникнути.

Згідно п.п.3.2 - 3.3 договору, Виконавець в межах наданих послуг за даним договором консультує Замовника по телефону та надає консультації в електронному вигляді (засобами електронного зв`язку, месенджерами Viber, WhatsApp, Telegram на номер телефону Замовника вказаний у договорі) в дистанційному форматі. Послуги за цим договором вважаються наданими Виконавцем Замовнику належним чином та в повному обсязі, якщо протягом 1 (одного) робочого дня з моменту направлення Виконавцем Замовнику рахунку на оплату, Замовник не заявив Виконавцю обґрунтованих претензій по наданих послугах.

В п.4.1 договору передбачено, що Замовник зобов`язується: надати всі необхідні документи та інформацію про себе, необхідні для належного виконання договору Виконавцем; повідомляти про себе тільки достовірну інформацію; оплатити Виконавцю надані послуги у розмірі та порядку визначеному цим договором.

В п.4.2 договору передбачено, що Виконавець зобов`язується: надавати Замовнику інформаційні (консультаційні) послуги в обсязі та на умовах та в строки, визначені цим договором; не розголошувати отриману від Замовника інформацію та зберігати конфіденційність своїх відносин із ним за винятком випадків, зазначених а законі; на вимогу Замовника надавати йому інформацію про стан та етап надання послуг (виконання робіт) за цим договором.

Згідно п.п.5.1 - 5.3 договору, вартість послуг за даним договором залежить від обсягу наданих послуг Виконавцем Замовнику і оплачується Замовником згідно виставленого рахунку. Оплата за послуги за цим договором здійснюється протягом 2 робочих днів з моменту в`їзду Замовника на територію України. Оплата послуг за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів в національній валюті - гривні Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку порушення зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Факт укладення та підписання вищевказаного договору сторонами не оспорюється.

На підтвердження факту надання послуг, передбачених договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026, позивач долучив до позовної заяви документи, зокрема: копію контрольного талону за документом 26UA2051440024709U2, в якому зазначена дата обробки 30.04.2026, напрям: вїзд, номер ТЗ НОМЕР_6 з відбитком печатки Державної митної служби України; копію контрольного талону серії ТМС номер 690523 для походження по «червоному коридору» транспортного засобу НОМЕР_6, з відміткою про проходження паспортного контролю 30.04.2026; копію дозволу, виданого ТОВ «Фул кастомс сервіс», №366562-L, в якому зазначено - пропуск №209 ТЗ № НОМЕР_6, власник фізична особа, тел.водія НОМЕР_10, в`їзд 01.05.2026; копію самого пропуску №209; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на транспортний засіб «Volkswagen Touran» номерний знак НОМЕР_6 , власник ОСОБА_1 .

З інформації Волинської митниці Державної митної служби України №7.3-3/28-05/8.19/8221 від 01.07.2026, наданої на запит адвоката Коршуна Г.В., вбачається, що 30.06.2026 з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 за підписом декларанта ФОП ОСОБА_5 , засобами електронного зв`язку надіслано до автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» попередню митну декларацію типу ІМЕЕ з довідковим номером №114014, якій було присвоєно №26UA2051440024709U2.

До попередньої митної декларації №26UA2051440024709U2 подано засвідчені електронним цифровим підписом декларанта ФОП ОСОБА_5 наступні документи: інвойс №б/н від 20.08.2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 від 30.04.2026; договір про надання послуг митного брокера №б/н від 30.04.2026; індивідуальна гарантія, видана фінансовою установою в електронній формі №26UA1200120015KN1 від 30.04.2026; паспортний документ № НОМЕР_8 від 01.09.2021; паспортний документ № НОМЕР_9 від 09.02.2000 (додаються). Листування митного органу з декларантом не здійснювалось. Після оформлення вищевказаної попередньої митної декларації декларанту автоматично надіслано повідомлення про завершення процедури митного оформлення засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1

З договору про надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг по декларуванню товарів від 01.05.2026, укладеного між ФОП «ОСОБА_5» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони домовились про те, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митниці призначення, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги.

Згідно індивідуальної гарантії, виданої ТОВ «БУНАСТА УКРАЇНА» від 30.04.2026, вказаний гарнт надає гарантію Державній митній службі України та зобов`язується сплатити на користь держави Україна шляхом перерахування до державного бюджету будь - яку суму в розмірі, що не перевищує 155000 грн. у разі невиконання ОСОБА_1 обов`язку зі сплати митних платежів, який виник з порушенням умов митного режиму або невиконанням митних формальностей, що визначили або становили митну процедуру UA01. Фінансову гарантію зареєстровано в митному органі за номером 26UA1200120015CH1.

З відтвореного в судовому засіданні безперервного відеозапису огляду мобільного телефону, наданого ОСОБА_2 на виконання ухвали суду від 23.09.2026, вбачається, що в даному мобільному телефоні встановлено SIM карту з номером НОМЕР_3 та застосунок Viber. На відео продемонстровано, що у вказаному застосунку міститься листування (текстові повідомлення) з ОСОБА_1 (номер телефону НОМЕР_10 ), а також інформація про те, що між даними абонентами також відбувалися взаємні дзвінки в застосунку, відповідач надсилав документи необхідні для ввезення транспортного засобу на територію України та здійснення його митного оформлення. На відео видно, що абонент з номером НОМЕР_3 надіслав відповідачу договір №30/04/2026-2 від 30.04.2026 і роз`яснив, що його потрібно роздрукувати, підписати, сфотографувати і відправити це фото йому, що відповідач і зробив. Окрім того, 01.05.2026 відповідачу було надіслано повідомлення з реквізитами, в якому, зокрема заначено: «отримувач ФОП ОСОБА_2 , призначення платежу: оплата згідно договору №30/04/2026-2 від ОСОБА_1 , 28900 грн.».

Аналогічна інформація щодо змісту листування міститься і на відтвореному в судовому засіданні відеозаписі екрану з перепискою у Viber, що була долучена позивачем до позовної заяви.

Окрім того, зміст листування, що відображений на вищевказаному віеозаписі, повністю відповідає змісту листування, що міститься на скріншотах з телефону ОСОБА_1 із зображенням його листування в застосунку Viber з абонентом під назвою « ОСОБА_4 », що долучені до відзиву.

В судовому засіданні після перегляду відеозапису огляду мобільного телефону, наданого позивачем, відповідач підтвердив, що він дійсно вів таке листування, обмін документами, здійснював та отримував дзвінки, але не з ОСОБА_2 , а особою на ім`я ОСОБА_4 . Пояснив, що в подальшому, за номером телефону його адвокат з`ясував, що це був ОСОБА_7 .

З довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 27.03.2026, а ОСОБА_8 - з 11.11.2024.

Згідно довідки наданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 від 15.07.2026, ФОП ОСОБА_8 підтверджує, що у межах своєї господарської діяльності, основними видами якої відповідно до Єдиного державного реєстру є: КВЕД 73.11 - рекламні агентства; КВЕД 73.12 - посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, він на прохання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 розміщував у власних рекламних матеріалах інформацію про його діяльність з надання послуг, пов`язаних із митним оформленням транспортних засобів. Зокрема, у відеоматеріалах, опублікованих на його TikTok-каналі «ОСОБА_6» ІНФОРМАЦІЯ_6 , для зв`язку з потенційними клієнтами зазначався номер телефону: НОМЕР_3 . Також ФОП ОСОБА_8 підтверджує, що вказаний номер телефону був наданий йому саме ФОП ОСОБА_2 для його використання у рекламних матеріалах з метою залучення клієнтів для отримання його послуг. Вказав, що розміщення зазначеного номера телефону на його ТікТок-каналі здійснювалося виключно як рекламне розміщення контактних даних ФОП ОСОБА_2 та не свідчило про те, що цей номер телефону належить йому або будь- якій іншій особі.

Відповідно до квитанції на переказ готівки від 01.05.2026 та платіжної інструкції від 01.05.2026, платник ОСОБА_1 здійснив платіж у сумі 28900 гривень за наступними реквізитами: отримувач ФОП ОСОБА_2 , код отримувача: НОМЕР_11 , рахунок отримувача: НОМЕР_12 , банк отримувача: АТ «ПУМБ», призначення платежу: сплата згідно договору №30/04/2026-2 від ОСОБА_1 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що через неправильно вказаний код отримувача «НОМЕР_11» замість правильного «НОМЕР_13» кошти в сумі 28900 грн. не надійшли на рахунок позивача, а повернулися на рахунок відповідача, тобто платіж не відбувся.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 - син відповідача, показав, що в листопаді 2025 року його батько розпочав пошук брокерів в соціальній мережі TikTok і серед інших обрав ОСОБА_4 , оскільки його розрахунок митних платежів був на 100 євро менший, а варість послуг становила 100 доларів чи 100 євро. З ОСОБА_4 спілкувався лише батько. Коли вони вирішили перетинати кордон, зателефонували йому, зняли автомобіль з реєстрації, як він сказав. Далі в месенджені Viber ОСОБА_4 надіслав договір, він прочитав та роздрукував його, відповідач підписав його, він зробив фото підписаного договору і надіслав ОСОБА_4 . Перед митницею ОСОБА_4 надіслав посилання на Google Карту для оформлення якогось митного документу, далі сказав на яку митницю їхати, де вони зробили всі необхідні документи і ввечері приїхали в Україну. Ранком наступного дня він зателефонував і сказав йти в банк заплатити перший митний платіж в сумі 28900 грн., що вони й зробили. ОСОБА_4 також надсилав повідомлення про те, що вказана сума - це митний платіж, але воно з невідомих причин не збереглося. Далі він сказав їхати на Волинську митницю, йти в банк платити митний платіж, але виявилося що його сума більша, ніж та на яку вони розраховували. Друг батька надіслав кошти, яких не вистачало, вони оплатили цей платіж і повернулися на митницю, де оформили всі необхідні документи. В подальшому ОСОБА_4 писав і дзвонив, що на митниці платіж не пройшов, можуть бути проблеми. Тому свідок зателефонував на митницю і з`ясував, що всі митні платежі пройшли. Після повідомлень ОСОБА_4 про те, що платіж не пройшов, вони стали розбиратися і з`ясували що кошти в сумі 28900 грн. були платою за послуги за договором, хоча домовленість була на 100 доларів США. Свідок подумав, що можливо це шахрайство, тому зробив декілька скріншотів переписки із ОСОБА_4 , які долучені до відзиву, а саме листування не збереглося.

Статтею 3 ЦК України встановлено, що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

За змістом ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.202 ЦПК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.632 ЦПК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст..901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згіжно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Отже, на підставі вищевикладеного, судом встановлено, що 30 квітня 2026 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №30/04/2026-2. На виконання вказаного договору позивач в електронному вигляді за допомогою месенджера Viber надав відповідачу консультації та інформацію щодо порядку перетину кордону та ввезення автомобіля на територію України, його митне оформлення, підготував необхідні документи та забезпечив оформлення коду ПД/ЗДП для перетину митного кордону, врезультаті чого ОСОБА_1 успішно ввіз транспортний засіб та здійснив його митне оформлення. 01.05.2026 відповідач отримав повідомлення з реквізитами для оплати наданих йому послуг за вищевказаним договором, в яких отримувачем зазначена фізична особа підприємець ОСОБА_2 , сума 28900 грн., призначення платежу «оплата згідно договору №30/04/2026-2 від ОСОБА_1 » та здійснив платіж у вказаній сумі за наданими реквізитами. Однак, при оформленні платежу відповідач неправильно зазначив ІПН отримувача, тому кошти в сумі 28900 грн. не надійшли на рахунок позивача, а повернулися на рахунок відповідача, тобто платіж не відбувся.

В судовому засіданні відповідач фактично не заперечував факт надання йому, обумовлених договором послуг, за результатами використання яких, він успішно ввіз транспортний засіб та здійснив його митне оформлення, однак вказує на те, що послуги за договором йому надавала особа на ім`я ОСОБА_4 , з яким він спілкувався в месенджері Viber за номером телефону НОМЕР_3 , а не позивач.

Суд не приймає до уваги та оцінює критично посилання ОСОБА_1 та його представника на те, що позивач не надав йому інформаційні послуги, а це здійснювала особа на ім`я ОСОБА_4 (ймовірно ФОП ОСОБА_8 ), так як саме з ним він спілкувався в месенджері Viber за номером телефону НОМЕР_3 , який записаний в його телефоні як « ОСОБА_4 », оскільки вони спростовуються доказами, що містяться в матералах справи та діями самого відповідача. Так, в процесі листування з абонентом з номером телефону НОМЕР_3 , останній надіслав відповідачу договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №30/04/2026-2 від 30.04.2026, який той беззастережно підписав незважаючи на те, що виконавцем за цим договором зазначена фізична особа підприємець ОСОБА_2 , а не особа на ім`я ОСОБА_4 , з якою як стверджує відповідач, він спілкувався з приводу надання консультацій про порядок перетину кордону та розмитнення автомобіля. В подальшому відповідач здійснив платіж в сумі 28900 грн. на надіслані йому від цього ж абонента реквізити фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , де в призначенні платежу вказав «оплата згідно договору №30/04/2026-2 від ОСОБА_1 ». Окрім того, з довідки ФОП ОСОБА_8 від 15.07.2026 вбачається, що номер телефону НОМЕР_3 був наданий йому ФОП ОСОБА_2 для його використання у рекламних матеріалах з метою залучення клієнтів для отримання його послуг, як рекламне розміщення контактних даних ФОП ОСОБА_2 . Доводи представника відповідача про недостовірність інформації, вказаної в цій довідці, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Посилання представника відповідача на те, що частину митного оформлення здійснювала ФОП ОСОБА_5 на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору про надання інформаційно - консультаційних послуг та послуг по декларуванню товарів від 01.05.2026, який відповідач не підписував, суд не приймає до уваги, оскільки відповідні коди ПД і ЗДП були надіслані в повідомленні ОСОБА_1 з телефону НОМЕР_3 по якому він спілкувався з виконавцем договору №30/04/2026-2 від 30.04.2026. Відтак, вказані коди були надані позивачем відповідачу в ході виконання спірного договору. Спосіб отримання позивачем вказаних кодів не впливає на зміст правовідносин, що склалися між сторонами та не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги за договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026. Будь - яких доказів оплати послуг ФОП ОСОБА_5 за договором від 01.05.2026 відповідач суду не надав.

Що стосується твердження відповідача про те, що він та виконавець послуг усно домовилися, що вартість таких послуг становитиме 100 доларів США, а здійснений ним платіж в сумі 28900 гривень він вважав сплатою частини митних платежів, то вони не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 01.05.2026 відповідач отримав повідомлення з реквізитами для оплати наданих йому послуг за вищевказаним договором, в яких, зокрема, отримувачем зазначена фізична особа підприємець ОСОБА_2 , сума 28900 грн., призначення платежу «оплата згідно договору №30/04/2026-2 від ОСОБА_1 » та здійснив платіж у вказаній сумі за наданими реквізитами. Однак кошти не надійшли на рахунок позивача, а повернулися на рахунок відповідача через помилку в РНОКПП отримувача. Наведені обставини свідчить про те, що відповідачу було достовірно відомо, що сума 28900 гривень є оплатою за договором №30/04/2026-2, адже у повідомленні чітко зазначалося, що ці кошти - оплата за договором, а не частина митних платежів.

Окрім того, факт здійснення відповідачем даного платежу на суму 28900 гривень підтверджує погодження сторонами договору вартості послуг за цим договором у вказаному розмірі. Відтак, суд приходить до висновку, що в даному випадку не підлягають застосуванню норми ч.4 ст.632 ЦК України щодо необхідності визначення цини позову, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору, оскільки наведені вище докази та дії відповідача підтверджують погодження сторонами договору вартості послуг в розмірі 28900 гривень.

Суд оцінює критично показання свідка ОСОБА_11 , оскільки він особисто не спілкувався з абонентом з номером телефону НОМЕР_3 , який надавав ОСОБА_1 інформаційні та консультаційні послуги за договором №30/04/2026-2 від 30.04.2026 і він є сином відповідача, а відтак зацікавлений в результатах розгляду даної справи.

Окрім того, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010.

Докази спростування презумпції правомірності укладеного сторонами договору, в матералах справи відсутні.

Відтак, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання інформаційних (консультаційних) послуг №30/04/2026-2 від 30.04.2026, надав відповідачу обумовлені договором послуги, а відповідач, отримавши відповідні послуги, свої зобов`язання щодо оплати вартості послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Інші доводи та аргументи відповідача і його представника не спростовують наведених висновків суду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання інформаційних (консультаційних) послуг №30/04/2026-2 від 30 квітня 2026 року в розмірі 28900 гривень.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст.3, 11, 202, 207, 509, 525-527, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 632, 638, 901-903 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання інформаційних (консультаційних) послуг №30/04/2026-2 від 30 квітня 2026 року в розмірі 28900 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_13 , адреса місця реєстрації; АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_14 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Коршун Григорій Володимирович, РНОКПП НОМЕР_15 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя О.В. Сопронюк