Суд: Красилівський районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №677/1275/26
Суддя: Васільєв С. В.
Красилівський районний суд Хмельницької області
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(З А О Ч Н Е)
26.10.2026 м.Красилів Справа № 677/1275/26
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В.,
за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
прокурора Войтова С.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Красилівської міської ради до ОСОБА_2 , за участі прокурора Хмельницької окружної прокуратури, про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з названим позовом, в якому просив:
- позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красилів, Хмельницької області, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття.
Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (його батьком є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_4 ).
Рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради від 28.10.2024 року № 1975 малолітню дитину було негайно відібрано від матері у зв`язку з безпосередньою загрозою її життю та здоров`ю та влаштовано до сім`ї діда.
Мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом Служби у справах дітей Красилівської міської ради від 20.10.2025 малолітнього ОСОБА_5 влаштовано до сім`ї двоюрідної баби ОСОБА_6 , де він проживає і на теперішній час.
Батько дитини ОСОБА_2 з 2021 року і по даний час, перебуваючи за кордоном, життям сина не цікавиться, не проявляє щодо нього будь-якої уваги, не займається його вихованням та утриманням, не турбується станом його здоров`я, не займається лікуванням, не піклується про його фізичний, духовний та моральний розвиток, не здійснює оздоровлення, не приймає участі у його матеріальному утриманні, взагалі не спілкується з сином.
ОСОБА_2 практично свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, тому його доцільно позбавити батьківських прав.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, щодо винесення заочного рішення не заперечувала. Вказала, що батько дитини з 2021 року перебуває за кордоном. При спілкуванні з відповідачем у телефонному режимі, останній не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки повертатися до України не планує, а забрати сина до себе в Англію не має можливості. Мати дитини померла і після її смерті обговорювалося питання з батьком ОСОБА_2 щодо подальшої долі дитини, але батько не відреагував. Дитина на даний час проживає у двоюрідною баби ОСОБА_6 , де, по його словам, йому добре.
Також вказала, що наразі дитина фактично залишається без законного представника (мати померла), що суттєво впливає на можливість здійснення ним своїх прав.
Прокурор, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, покази свідків, думку дитини ОСОБА_3 , позовні вимоги також підтримав.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 14.09.2026 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.
Відповідач належно повідомлявся про дату, час і місце судового засідання (шляхом надіслання на адресу реєстрації відповідача, однак поштова кореспонденція не була вручена адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, на конверті наявна відмітка «за кордоном»), однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи не подавав.
Ухвалою суду від 26.10.2026 прийнято рішення про заочний розгляд справи.
IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради № 1975 від 28.10.2024 року малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негайно було віддібрано у ОСОБА_4 та влаштовано в КНП «Красилівська БЛ» Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області для проведення медичного огляду з подальшим влаштуванням в сімейні форми виховання.
Наказом Служби у справах дітей Красилівської міської ради Хмельницької області № 8 від 30.10.2024 року малолітню дитину, яка залишилася без батьківського піклування – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано тимчасово в сім`ю діда.
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблений актовий запис № 306.
Наказом Служби у справах дітей Красилівської міської ради Хмельницької області № 19 від 20.10.2025 року малолітню дитину, яка залишилася без батьківського піклування – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано тимчасово в сім`ю ОСОБА_6 .
Згідно довідки від 27.05.2026, ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1 , разом з ним зареєстрований ОСОБА_2 (не проживає).
Відповідно до характеристики, виданої Дружненським старостинським округом №2 Красилівської міської ради Хмельницької області від 12.06.2026, ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 , але фактично там не проживає з лютого 2021 року. Разом з ним в будинку зареєстрований його неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час проживає в будинку своєї баби ОСОБА_6 . З лютого 2021 року ОСОБА_7 перебуває за кордоном. За час перебування за межами України батько жодного разу не перетинав кордон і не приїжджав до своєї родини, не бачив сина та не спілкувався з ним. Він не цікавився життям ОСОБА_5 , які в нього інтереси, успіхи в школі, чи має він друзів, яка його улюблена справа. Батько не піклувався про стан здоров`я свого сина, не відвідував школу, не проводив з ним свій вільний час і не займався його вихованням та фізичним, моральним і духовним розвитком. На даний час дбає, виховує та піклується про ОСОБА_5 його баба ОСОБА_6 .
Відповідно до характеристики, виданої Дружненським старостинським округом №2 Красилівської міської ради Хмельницької області від 12.06.2026, ОСОБА_6 зареєстрована та проживає у житловому будинку по АДРЕСА_2 . Тривалий час з нею проживає неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився без батьківського піклування. Між ОСОБА_5 та його двоюрідною бабою склалися дуже хороші відносини. Хлопчику добре і затишно у неї. ОСОБА_6 піклується про дитину та доглядає за ним. Він її слухається та ставиться з повагою до неї.
Відповідно до довідки-характеристики Заставківської гімназії Красилівської міської ради від 19.05.2026, ОСОБА_3 відвідує заклад освіти регулярно. Пропусків без поважних причин протягом навчального року не зафіксовано. Дитина вчасно приходить на заняття, дотримується режиму та правил внутрішнього розпорядку закладу. Бабуся ОСОБА_6 повністю займається вихованням, утриманням та організацією побуту дитини, забезпечує всі базові потреби онука. Дитина завжди охайна, одягнена за сезоном, має повний комплект необхідного навчального приладдя, підручників та матеріалів для творчості. Батько дитини, ОСОБА_7 , наразі перебуває за кордоном. З боку батька жодної ініціативи щодо спілкування з керівництвом школи чи класним керівником не виявлено. Батько не бере участі в обговоренні та вирішенні питань, пов`язаних із навчанням чи вихованням дитини.
Згідно довідки КНП «Красилівський ЦПМСД» Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_8 має укладену декларацію з лікарем-педіатром. На прийом до лікаря звертався у супроводі матері ОСОБА_9 . Батько ОСОБА_7 на консультації або з приводу лікування сина до лікаря не звертався.
Орган опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницької області вже звертався до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_10 .
Рішенням Красилівського районного суду від 29.04.2026 у справі №677/1830/24 в задоволенні позову було відмовлено.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , та покладено на орган опіки та піклування Красилівської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.
У вказаному рішенні суд вважав, що позбавлення батьківських прав є передчасним, найкраще інтересам дитини відповідатиме збереження родинного зв`язку з батьком.
Працівниками Служби у справах дітей спільно з ЮП відділу превенції, поліцейським офіцером громади, представником відділу у справах дітей сім`ї, молоді та обліку бездомних осіб КУ «Красилівський центр надання соціальних послуг» періодично з 21.10.2025 по 02.07.2025 здійснено візити за місцем проживання ОСОБА_10 для з`ясування обставин справи та обстеження умов проживання, про що складені акти № 250 від 21.10.2025, № 293 від 15.12.2025, № 153 від 20.04.2026, № 204 від 25.05.2026, № 272 від 25.06.2026, № 293 від 02.07.2026.
Згідно з актами обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_6 , баба та дитина ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Стосовно умов проживання дитини в актах зазначено, що сім`я проживає у будинку, який перебуває в належному стані. ОСОБА_3 створено належні, безпечні та комфортні умови для проживання, навчання та розвитку. Родина повністю забезпечена продуктами харчування, одягом та засобами гігієни; дитина має об лаштовану кімнату та планує вступ до Красилівського ліцею. Вихованням, утриманням та забезпеченням усіх потреб хлопця одноосібно займається ОСОБА_6 .. Рідний батько дитини ОСОБА_2 тривалий час перебуває за кордоном, його вихованням і розвитком абсолютно не цікавиться, усунувся від виховання дитини та повністю не виконує обов`язків щодо його матеріального утримання.
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області 14.07.2026 № 2954, зазначено, що батько абсолютно відсутній у житті дитини, участі у вихованні дитини не брав та не бере, його життям не цікавився. Контакту з батьком у дитини немає. Ніяким чином не змінилось ставлення батька до сина і після рішення Красилівського районного суду щодо необхідності належного виконання батьківських обов`язків, батько не переймається і не цікавиться життям сина. У телефонному режимі батькові повідомлялось, що дитина не може залишатись без законного представника, однак батько повідомив, що не планує повертатись на територію України, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Під час засідання міждисциплінарної команди ОСОБА_11 на телефонні дзвінки не відповів. ОСОБА_12 у заяві повідомив, що батько в лютому 2021 року виїхав за кордон на роботу, до смерті матері йому невідомо, чи батько надсилав кошти; після того, як живе в ОСОБА_13 , не надсилав жодного разу. В телефонному режимі з батьком не спілкується. Орган опіки та піклування Красилівської міської ради, з метою забезпечення найкращих інтересів та соціально-правового захисту неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказала, що вона займала посаду директора Заставківської гімназії. Під час навчання ОСОБА_5 батько життям та навчанням сина не цікавився. До працівників гімназії не звертався, його ніхто не бачив та не спілкувався. На випуску ОСОБА_5 була баба, батька не було.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_5 є племінниці син, її рідної сестри онук. Сестра померла 7 років назад. Сім`я, в якій ріс ОСОБА_5 , «випивала». Батько поїхав на заробітки, щоб заробити на хату (оскільки жили у дуже старій хаті, в аварійному стані). Мати входила в «запої», про дітей не дбала. Вона чим могла їх підтримувала. Дитина проживає в неї вже 2 роки і вона про нього піклується. Неодноразово телефонувала батьку, але той ігнорував її дзвінки. Коли ОСОБА_5 захворів, вона йому телефонувала разів 5, щоб допоміг, але допомоги не дочекалася. Мати ОСОБА_5 померла, і вона не може оформити спадщину та допомогу на дітей.
Свідок ОСОБА_15 вказала, що вона працювала вчителем іноземної мови в Заставківській гімназії. ОСОБА_5 вона не навчала, але знає його. Батька у закладі не бачила і з ним не спілкувалася. На батьківських зборах у школі його також не було, була тільки мати ОСОБА_16 . Після її смерті, дитину забрав рідний дід. Умов для нормального проживання у нього не було. Зараз ОСОБА_5 проживає у баби, яка йому все купляє і його забезпечує усім необхідним. Дитина доглянута.
Свідок ОСОБА_17 вказала, що працює діловодом в сільській раді с. Заставки, і є сусідкою сім`ї ОСОБА_18 близько 12 років. ОСОБА_11 довгий час, більше 5 років, не проживає в с. Заставки, оскільки перебуває за кордоном. До 2024 року дитина проживала разом із матір`ю, але потім ОСОБА_5 забрали, оскільки мати любила «випити» і не могла зупинитися. Потім мати померла і дитину забрав дід. Так як вона працює діловодом, то по роботі відвідувала сім`ю, де проживала дитина, але умови проживання були незадовільні, дід не здійснював догляду, тому ОСОБА_5 перейшов жити до ОСОБА_19 , де перебуває і на даний час. Дитина задоволена перебування у ОСОБА_20 батьком дитини не спілкувалася з 2021 року, батько не звертався.
Неповнолітній ОСОБА_3 пояснив, що спершу жив з мамою і батьком. Потім батько поїхав в ОСОБА_21 , у 2021 році, на день народження ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Спершу батько виходив на зв`язок, десь раз в тиждень, далі все рідше. У 2023 році вони зустрічались у Польщі з батьком, був там кілька днів (він з України у супроводі з матір`ю їхав). Після смерті матері сестру забрали в спец заклад, а його віддали до діда. Коли захворів, то він перейшов жити до ОСОБА_19 , де йому добре. З батьком не спілкувався десь приблизно півроку, востаннє він дзвонив до батька, з власної ініціативи, розмова була близько двох хвилин. У розмовах батько казав, що в Україну не приїде, у нього там своя сім`я (однак деталей не розкривав); допомогти теж нічим не може, і забрати його до себе також; потребами сина не цікавився. Жодної допомоги (фінансової, або речами) не надає. У ставленні батька за останніх півроку нічого не змінилось, він навіть не телефонував. Наразі уже не хоче спілкуватися з батьком.
ІV. Оцінка суду
Згідно з пунктами 1-2 статті 3 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки (пункт 57).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
У ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі також - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Зокрема, частинами 2-5 статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).
Пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, у порушення вимог статті 150 СК України, належним чином не виконує покладені на нього законодавством обов`язки щодо виховання та розвитку неповнолітньої дитини.
Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Красилівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітньої дитини, виходячи з наступного.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Крім того, в пункті 16 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.
Ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.
Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що мати (батько) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона (він) він систематично, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.
При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, у зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 759/9995/16-ц).
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»).
Відповідач в порушення вимог статей 150, 180 СК України, частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо утримання, виховання та розвитку дитини, не піклується про неї, не цікавиться її життям, не проявляє щодо дитини батьківської турботи і взагалі самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.
З матеріалів справи, зокрема, письмових доказів слідує, що участь відповідача, як батька, у вихованні неповнолітньої дитини була відсутньою, його поведінка свідчить про нерозуміння ним обов`язку брати участь у вихованні та утриманні дитини та підтверджує його небажання приймати участь у його житті, здійснювати забезпечення дитини всім необхідним.
Одночасно з цим судом враховується, що подібна поведінка відповідача, який фактично самоусунувся (ухилився) від виховання своєї дитини, позбавляє його можливості підставно заперечувати проти задоволення позову (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20).
При цьому суд враховує, що рішенням Красилівського районного суду від 29.04.2026 у справі №677/1830/24 було попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Однак після ухвалення вказаного рішення суду ставлення відповідача не змінилось, він був повністю відсутній у житті дитини. Після смерті матері та фактичної відсутності батька, дитина залишається без законного представника.
З огляду на викладене, детально проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача, як батька неповнолітньої дитини, крайнього заходу впливу, передбаченого статтею 164 СК України, у виді позбавлення його батьківських прав відносно його дитини.
Водночас, подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дитини, і, з урахуванням встановленого факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню і утриманню своєї дитини, суд вважає доцільним позбавити його батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, оскільки відповідач не виконує своїх обов`язків по вихованню й утриманню дитини, свідомо ними нехтуючи, що, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, дає суду законні підстави для задоволення позову.
Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.
Так, за змістом статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
При цьому суд враховує, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, за умови дотримання вимог ст.168 СК України, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ст.169 СК України).
Щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
Згідно ч. 2-3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Як зазначалось, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Одночасно законодавством України передбачені розміри аліментів в залежності від кількості дітей, на користь яких стягуються аліменти, а саме: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.5 ст.183 СК України). Фактично це рекомендований розмір аліментів.
При цьому, відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
З врахуванням матеріалів справи, зважаючи на обов`язок відповідача як батька утримувати свою неповнолітню дитину, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь особи (установи), яка буде виконувати обов`язки законного представника (опікуна, піклувальника) дитини, аліменти на утримання дитини.
З врахуванням матеріалів справи, зважаючи на обов`язок відповідача як батька утримувати свою дитину, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь особи (установи), яка буде виконувати обов`язки законного представника (опікуна, піклувальника) дитини, аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі однієї четвертої заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.
V. Розподіл судових витрат
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», та з урахуванням задоволення позову, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1331,20 грн., виходячи з вимоги немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 76-81,89, 133, 141, 263-265,430 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь особи (установи), яка буде виконувати обов`язки законного представника (опікуна, піклувальника) дитини, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї четвертої заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, а саме: 16.07.2026, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Роз`яснити, що особа, яку позбавлено батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення оголошено 26.10.2026 о 13:00.
Суддя С. В. Васільєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua