Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №610/2341/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2341/26

Провадження № 2/610/1875/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26.10.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

25.05.2026 позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (далі – ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ") звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 21 021 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.12.2019 між відповідачем ОСОБА_1 і первісним кредитором ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНСТЮ "МІЛОАН" (далі – ТОВ "МІЛОАН") було укладено кредитний договір № 1793130, шляхом підписання електронним підписом – одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у сумі 7 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених договором. Кредитодавець умови договору виконав, надавши позичальнику кредитні кошти у визначеному договором розмірі. Натомість відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, кредит не повернула, проценти за користування кредитними коштами та комісію не сплатила. 27.03.2020 між первісним кредитором та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" було укладено Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1793130 від 23.12.2019. У зв`язку із порушенням зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 її заборгованість за кредитним договором № 1793130 від 23.12.2019 становить 21 021 гривень, та складається із заборгованості за тілом кредиту – 7 000 грн, заборгованості за процентами – 10 521 грн, заборгованості за штрафами/пенею – 3 500 грн. Посилаючись на викладене, ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн та на правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без його участі та відсутність заперечень проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання, а також викликалася до суду через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. Причини неявки суду не повідомила, відзив не подала, заяв та клопотань від неї не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05.06.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 26.10.2026 у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача на підставі статей 223, 280 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач стверджує про укладення 23.12.2019 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором між ТОВ "МІЛОАН" і ОСОБА_1 кредитного договору № 1793130, за умовами якого відповідач мала отримати грошові кошти у сумі 7 000 грн у виді безготівкового переказу на рахунок її платіжної карти, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

На підтвердження зазначеного позивач надав копію кредитного договору № 1793130 від 23.12.2019.

При цьому вказаний кредитний договір, а також графік розрахунків, що є додатком № 1 до цього кредитного договору, не містять відомостей про підписання його сторонами.

Із наданих суду позивачем доказів на підтвердження укладення сторонами кредитного договору не убачається, що відповідач вчинила необхідну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ "МІЛОАН", а саме: зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (особистому кабінеті), яке надало таку пропозицію, отримала повідомлення від товариства (в даному випадку від ТОВ "МІЛОАН" із одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.

Згідно з довідкою № б/н від 10.09.2025 ТОВ "МІЛОАН" підтвердило, що позичальник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено кредитний договір № 1793130 від 23.12.2019, ідентифікована ТОВ "МІЛОАН". Договір підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W22551, який 23.12.2019 о 11:22:22 год був відправлений їй на номер НОМЕР_2 .

На підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу позивачем надано копію платіжного доручення № 9292638 від 23.12.2019 про перерахування ТОВ "МІЛОАН" через банк платника – АТ КБ "ПРИВАТБАНК" кредитних коштів у сумі 7 000 грн на банківську картку № НОМЕР_3 , отримувачем вказаної картки зазначено ОСОБА_1 .

При цьому копія зазначеного вище платіжного доручення містить лише печатку ТОВ "МІЛОАН", печатка банка платника, через який здійснено переказ, у вказаному платіжному дорученні відсутня.

Позивачем також надано копію відомості ТОВ "МІЛОАН" про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1793130, а також виписку з особового рахунку за кредитним договором № 1793130 від 23.12.2019, за даними яких заборгованість ОСОБА_1 становить 21 021 грн, з яких 7 000 грн – борг за тілом кредиту, заборгованості за процентами – 10 521 грн, заборгованості за штрафами/пенею – 3 500 грн.

27.03.2020 між ТОВ "МІЛОАН " та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" було укладено Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1793130 від 23.12.2019.

На підтвердження вказаного позивачем надано витяг з Реєстру боржників від 10.09.2025 до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ, у якому під номером 1869 значиться боржник ОСОБА_1 .

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги, зокрема, платіжну інструкцію № 17922 від 27.03.2020 про здійснення ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" оплати за договором відступлення прав вимоги № 49-МЛ.

01.04.2026 ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" на адресу ОСОБА_1 надіслало претензію (вих. № 19581031/2740/2535), у якій повідомило відповідача про укладення договору відступлення прав вимоги між ТОВ "МІЛОАН" і ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", відповідно до якого ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" набуло право кредитора до відповідача. ОСОБА_1 було також повідомлено суму заборгованості в розмірі 21 021 грн і було рекомендовано сплатити цю суму у добровільному порядку на зазначені у претензії реквізити.

Відомості про надсилання цієї вимоги відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі – Закону), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Мотиви суду.

Як стверджує позивач, між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору № 1793130, укладеного 23.12.2019 між ТОВ "МІЛОАН" і ОСОБА_1 , відповідно до умов якого відповідач мала отримати кредитні кошти у сумі 7 000 грн у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок її платіжної картки (пункти 1.1, 1.2, 2.1 Договору).

На підтвердження укладення вказаного вище кредитного позивачем до суду надано докази, а саме: копію кредитного договору № 1793130 від 23.12.2019, графік розрахунків, що є додатком № 1 до кредитного договору. Відомості про підписання кредитного договору у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, яка має містити відповідний ідентифікатор, в кредитному договору, як і в інших документах, наданих на підтвердження його укладення між ТОВ "МІЛОАН" і ОСОБА_1 , відсутні.

Тобто з наданих позивачем доказів не убачається, що відповідач вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ "МІЛОАН", а саме, зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ "МІЛОАН") з одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статті 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З наведених норм законодавства убачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, у тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Як було зазначено вище, кредитні кошти від ТОВ "МІЛОАН" ОСОБА_1 мала отримати у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок її платіжної карти.

На підтвердження перерахування первісним кредитором на рахунок відповідача кредитних коштів позивачем надано копію платіжного доручення № 9292638 від 23.12.2019, відповідно до якого кредитні кошти були перераховані на банківську картку № НОМЕР_3 .

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII,розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII, продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Як убачається з кредитного договору, а саме пункту 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної картки позичальника.

Натомість матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідач під час надання особистих даних позичальника вказала номер банківської картки отримувача коштів № 414943*18, який зазначено у платіжному дорученні № 9292638 від 23.12.2019. Тобто належність вказаної вище банківської картки саме відповідачу не підтверджено матеріалами справи.

Отже, платіжне доручення, на яке посилається позивач як на підставу перерахування коштів на рахунок відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, як убачається з самого платіжного доручення, воно не містить відмітки банку чи іншої платіжної установи про проведення зазначеної фінансової операції. Платіжне доручення містить лише печатку ТОВ "МІЛОАН", отже, є внутрішнім документом первісного кредитора та не може розцінюватися судом, як документ, що підтверджує достовірність проведеної операції, адже не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Ним було заявлено клопотання про витребування доказів, яке ухвалою від 05.06.2026 залишено без задоволення. Разом з тим, позивач, отримавши копію вказаної ухвали, не усунув недоліки клопотання про витребування доказів та не подав повторно таке клопотання, відповідно до вимог ЦПК України.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту укладення кредитного договору, а також факту перерахування кредитних коштів відповідачу, а отже і обставин їх надання з метою доведення виконання умов кредитного договору, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу також відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 207, 526, 530, 612, 626, 628, 633, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 280-282, 384 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Копію рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

СуддяЮ.А. Феленко