Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №522/7979/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7979/25

Провадження №2/522/1843/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 3 286 000,00 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Донцову Д.Ю.

Ухвалою суду від 17 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

25 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, якою усі зазначені в ухвалі суду від 17.06.2025 недоліки – усунуто.

Ухвалою суду від 16.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 21 серпня 2026 року.

21 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 21.08.2025 учасники справи – не з`явилися.

Ухвалою суду від 21.08.2025 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 07 жовтня 2025 року.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 03.12.2025 №1852/25 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд судді Абухіну Р.Д.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року справ прийнято до провадження. Судове засідання призначено на 10 лютого 2026 року.

У судове засідання, призначене на 02 лютого 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Судове засідання відкладено на 14.04.2026.

У судове засідання, призначене на 14 квітня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року визнано явку позивача обов`язковою для надання особистих пояснень та надання для огляду розписку від 09.07.2020. Судове засідання відкладено на 02 червня 2026 року та пізніше на 06.08.2026.

Судове засідання, призначене на 06 серпня 2026 року не відбулося у зв`язку із оголошенням у місті Одесі сигналу «Повітряна тривога». Наступне судове засідання призначено на 21.10.2026.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 20.10.2026 №2225/26 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2026 року справу прийнято до провадження та з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду справи судове засідання призначено на дату та час, визначену попереднім складом суду, тобто, на 21.10.2026.

У судове засідання, призначене на 21 жовтня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, а неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

До позовної заяви долучено копію розписки, датованої 09 липням 2020 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 80 000,00 Доларів США та зобов`язалася повернути борг без відсотків у строк до 09.07.2022.

Відповідно до ч.1 ст. статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст.і 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір та розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, що підтверджують укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики з урахуванням дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови. Такі правові висновки про застосування статей 1046,1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2025 у справі №585/1947/22.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання її позичальником у борг із зобов`язанням повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики з огляду на дійсний зміст та достовірність документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошових коштів із зобов`язанням їх повернути та дату отримання цих коштів (постанова ВС від 27.08.2025 у справі № 521/7270/17).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Розгляд справи здійснювався судом у період з 16 липня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодного разу не брав участь у судовому засіданні та не проявляв заінтересованості до розгляду справи не зважаючи на те, що належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 14.04.2026 було визнано явку позивача в тому числі для надання до огляду розписки від 09.07.2026.

Копія вказаної ухвали була направлена на адресу позивача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, який повернувся до суду із зазначенням причини: адресат відсутній за вказаною адресою.

В супереч вказаної ухвали, позивачем не надано для огляду оригінал розписки, яка підтверджує наявність права вимоги до відповідача.

Не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики боржнику (постанова ВС у справі № 902/221/22)

Оцінюючи ці умови договору на предмет його справжності, суд звертає увагу на те, що позичена сума боргу є дуже великою 80 000,00 Доларів США.

Вказане свідчить про те, що особа, яка надає такі грошові кошти повинна бути платоспроможною, а розмір її доходу повинен бути таким, що надає змогу надати такі грошові кошти у позику.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.10.2026 №498988980, за позивачем не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна.

Зі змісту відповідей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 21.10.2026 №3483211 та від 21.10.2026 №3483120, особа із ПІБ «Леут ОСОБА_3 », РНОКПП – НОМЕР_1 в реєстрі не зареєстрована, що унеможливлює встановлення рівня доходу позивача.

При цьому, в матеріалах позовної заяви наявна посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 , зі змісту якої вбачається, що Леут ОСОБА_3 є громадянином іншої держави.

Проте, ні разом із позовом, ні під час розгляду справи Леут ОСОБА_3 не надав суду доказів, виданих уповноваженими на те органами країни його резидентства, які б підтверджували розмір його доходу, наявності на праві власності об`єктів рухомого та нерухомого майна, інші докази, що б підтверджували майновий стан позивача, та які б підтверджували його платоспроможність, зокрема, можливість надати 09 липня 2020 року ОСОБА_2 значну суму грошових коштів (80 000,00 Доларів США).

Окрім того, у ОСОБА_2 у період з 1 кварталу 2015 року був відсутній дохід, що підтверджується відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 3482556.

Незважаючи на відсутність у відповідачки доходу, укладаючи договір позики (що підтверджується розпискою), Леут ОСОБА_3 ніяк не подбав про забезпечення повернення такої суми, наприклад, у вигляді стягнення за рахунок нерухомого майна.

При цьому, сам договір позики на таку значну суму було укладено без нотаріального посвідчення.

Тому, враховуючи те, що позивач не надав оригіналу договору позики (розписки), а наявна у справі його копія викликає сумніви в достовірності такого договору, оскільки, він був укладений на значну суму без його нотаріального посвідчення та забезпечення такого договору, беручи до уваги те, що позивач поза розумним сумнівом не довів наявності у нього фінансової можливості надати у позику таку грошову суму, а відсутність доходу у відповідача в цілому викликає сумніви щодо можливості та мети укладання такого договору, суд вважає, що позовна заява є недоведеною та доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 – 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.