Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №602/1060/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1060/26

Провадження № 2-а/602/48/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі:

секретаря судового засідання - Майхрук Н.М.,

представника позивача – адвоката Чапаєвої Г.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

До Лановецького районного суду Тернопільської області через свого представника, адвоката Чапаєву Г.М., звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (нижче у тексті - ГУНП або відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7947109 від 26.09.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно, з істотним порушенням прав ОСОБА_1 , не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Незаконність постанови, на думку сторони позивача, полягає у тому, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, оскільки він не порушував зазначений поліцейським пункт 13.4 ПДР, а обов`язку надавати перевагу в русі в контексті зазначеного пункту правил у нього не було. Позивач завершував проїзд нерегульованого пішохідного переходу, а пішохід в цей час лише розпочав рух через проїзну частину дороги. Також зазначає, що зі змісту відео з нагрудної камери поліцейського №856528 та зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, хто здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення та хто виніс спірну постанову. Наведені обставини свідчать про порушення поліцейськими встановленої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови. Просить спірну постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідач через свого представника Дзюбатого А.В. подав відзив на позов, згідно з яким позов не визнає. Зазначає, що поліцейською при складанні адміністративних матеріалів було допущено технічну помилку (описку) в частині неправильного зазначення пункту ПДР. Однак, позивача правильно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за цією статтею. Наявність даної описки в постанові не означає відсутності відповідного складу правопорушення. Стверджує, що позивач дійсно допустив порушення норм ПДР та ч. 1 ст. 122 КУпАП, проїхавши через нерегульований пішохідний перехід, на якому знаходився пішохід, не надавши перевагу в русі пішоходу. Вважає, що обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджуються відео з реєстратора службового автомобіля, яке міститься на диску, долученому до відзиву. а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та з дотриманням закону відповідно до обставин справи. Просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Ухвалою судді від 16.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, з урахуванням положень параграфу 2 глави 11 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 жовтня 2026 року.

22 жовтня позивач через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про долучення доказів, а саме відео з реєстратора 70mai службового автомобіля відповідача та з нагрудної камери 856528, інформація про які зазначена у пункті 7 оскаржуваної постанови та які представник позивача отримала від відповідача. Просить долучити зазначені докази до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про причини свого неприбуття суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, у відзиві просив розглядати справи за відсутності представника відповідача у зв`язку із зайнятістю по службі.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Чапаєва Г.М., позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги повністю. Додатково акцентувала увагу суду на тому, що згідно з відміткою часу, встановленою на реєстраторі зі службового автомобіля, позивач проїхав пішохідний перехід о 10 год. 36 хв, у той час як в оскаржуваній постанові зазначено час вчинення правопорушення – 10 год 39 хв.

У судовому засіданні суд розглянув клопотання представника позивача про долучення доказів та задовольнив його, долучивши до матеріалів справи відео з реєстратора 70mai службового автомобіля відповідача та відеозапис нагрудної камери 856528.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, а також аргументи, наведені учасниками справи у заявах по суті справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив фактичні обставини справи, відповідні спірні правовідносини і дійшов наступних висновків.

Так, суд установив, що 26.09.2026 інспектором ВП №1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції Модною І.В. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7947109, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст.122 КУпАП (нижче у тексті – оскаржувана постанова або спірна постанова).

В оскаржуваній постанові зазначено, що 26.09.2026 о 10 год 39 хв у м. Ланівці на вул. Незалежності водій транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перед нерегульованим пішохідним переходом не надав переваги в русі, чим порушив п. 13.4 ПДР – ненадання переваги в русі. Дії позивача кваліфіковані поліцейським за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У пункті 7 спірної постанови зазначено, що до неї додаються відео з реєстратора 70mai та бодікамери 856528.

На дослідженому у судовому засіданні відеозаписі з реєстратора, встановленого у службовому автомобілі поліцейського, зафіксовано рух автомобіля жовтого кольору VOLKSWAGEN TRANSPORTER, р.н. НОМЕР_1 , через нерегульований пішохідний перехід, позначений відповідними дорожніми знаками, яким у цей час переходив вулицю пішохід зліва направо відносно руху автомобіля. При цьому убачається, що у той момент часу, коли автомобіль виїхав на пішохідний перехід, пішохід уже перебував на середині зустрічної смуги руху, наближаючись до середини проїзної частини і відстань від пішохода до автомобіля позивача, що проїжджав пішохідний перехід, склала приблизно 1,5 - 2 м. Автомобіль під керуванням позивача проїхав нерегульований пішохідний перехід, не зупиняючись та не зменшуючи швидкість.

На дослідженому у судовому засіданні відеозаписі з бодікамери поліцейської №856528 (зазначено прізвище «Модна» латинськими літерами) відображено таке. Запис починається з перевірки документів водія ОСОБА_1 поліцейськими, під час якої водій намагається неодноразово пояснити правомірність своїх дій щодо проїзду нерегульованого пішохідного переходу, покликаючись при цьому на невиконання пішоходом вимог Правил дорожнього руху, які регулюють порядок переходу дороги пішоходом. У подальшому поліцейська роз`яснила позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та, склавши оскаржувану постанову, вручила позивачу її копію. Також на відеозаписі відображено повідомлення поліцейською позивача про причину зупинки, а саме те, що він не пропустив пішохода на пішохідному переході.

Суд не досліджував у судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери поліцейського № 856420 (зазначено прізвище « ОСОБА_2 » латинськими літерами), доданий відповідачем до відзиву, оскільки в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено цей відеозапис. А тому, відповідно до положень ст. 283 КУпАП та ст. 74 КАС України такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Предметом позову у цій адміністративній справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 3, 8, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07 2015 №580-VIII (далі у тексті – Закон №580) передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про дорожній рух» питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (нижче у тексті - ПДР) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 1.7 ПДР вказано на те, що водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи.

За п. 1.10 ПДР терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

- пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне;

- пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу;

- перевага - право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху;

- дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Підпунктом «а» пункту 4.16 ПДР передбачено, що пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Відповідно до п. 18.1 ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно з п. 13.4 ПДР якщо зустрічний роз`їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу. На ділянках доріг, позначених знаками 1.6 "Крутий підйом" і 1.7 "Крутий спуск", за наявності перешкоди дати дорогу повинен водій транспортного засобу, що рухається на спуск.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху (зокрема, частина перша статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що порушення правил проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нормою ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З`ясування, серед іншого, тих обставин чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні, є обов`язком органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, про що прямо вказано у ст. 280 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 за №1395 (зі змінами і доповненнями), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV вищезгаданої Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача в частині законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд виходить з наступних міркувань.

Доводи сторони позивача про те, що правових підстав зупинятися або зменшувати швидкість перед пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу, у позивача не було, оскільки у той час, коли він завершував проїзд нерегульованого пішохідного переходу, пішохід лише розпочав рух, суд вважає необґрунтованими.

Адже вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу, або зупинитися.

Забороняється здійснювати об`їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №751/4821/17.

Версія фактичних обставин, викладена у позовній заяві, спростовується змістом відеозапису з реєстратора, встановленого у службовому автомобілі поліцейського, з якого убачається, що коли позивач проїжджав нерегульований пішохідний перехід, на ньому уже перебував пішохід.

Суд зауважує, що наближаючись до пішохідного переходу, позивач мав об`єктивну можливість бачити всю проїзну частину, пішохідний перехід та пішохода, який почав переходити дорогу, однак всупереч вимогам ПДР позивач не показав своїм маневром пішоходу, що дає йому дорогу, тобто не знизив швидкість і не зупинився, щоб пропустити пішохода. При цьому, позивач проїхав у небезпечній близькості перед пішоходом, який рухався через проїзну частину.

Стосовно доводів позивача про те, що він не порушував зазначений поліцейським у спірній постанові пункт 13.4 ПДР, оскільки не здійснював зустрічний роз`їзд з іншим учасником руху, а також щодо невідповідності часу вчинення правопорушення, зафіксованого на відео з реєстратора (10 год 36 хв) та часу вчинення правопорушення, вказаного у спірній постанові (10 год 39 хв) суд зауважує таке.

Аналіз змісту п. 13.4 ПДР вказує на те, що цей пункт регулює зустрічний роз`їзд транспортних засобів на дорозі, зокрема у випадках, коли на смузі руху транспортного засобу є перешкода чи його габарити заважають зустрічному руху, у т.ч. на ділянках доріг, позначених знаками 1.6 "Крутий підйом" і 1.7 "Крутий спуск". Зазначена норма не регулює правила проїзду пішохідних переходів та надання переваги у русі пішоходам.

З наведеного вище убачається, що поліцейська помилково зазначила у змісті спірної постанови посилання на п. 13.4 ПДР, натомість не зазначила посилання на п. 18.1 ПДР.

Окрім того, зі змісту відео з реєстратора службового автомобіля, убачається, що позивач проїхав пішохідний перехід о 10 год. 36 хв, у той час як в оскаржуваній постанові зазначено час вчинення правопорушення – 10 год 39 хв (розбіжність у часі 3 хв).

Наведене вище свідчить про певні дефекти спірної постанови.

Разом із тим, не кожен дефект акта тягне за собою його протиправність. Недоліки (дефекти) адміністративного акта, як змістовні, так і процедурні, можуть безпосередньо впливати на його дійсність. Однак, для твердження про протиправність адміністративного акта допущені суб`єктом владних повноважень порушення мають повинні мати істотний (фундаментальний) характер.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час розгляду справи про правопорушення, не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість учинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки (див., до прикладу, постанови ВС від 15.05.2019 у справі № 826/10919/14, від 17.02.2021 у справі №804/1190/18, від 20.09.2021 у справі №461/8084/17).

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № №120/12494/23 зазначено, що формальні недоліки під час фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом.

З наведеного вище можна виснувати те, що критеріями розмежування істотних недоліків (дефектів) від неістотних, є те, чи впливають ці недоліки на можливість встановити дійсні фактичні обставин порушення, його правові наслідки, а також на можливості порушника захистити свої права. На думку суду, це стосується як недоліків змісту акта, так і недоліків процедури його прийняття.

Зі змісту положень статті 283 КУпАП слідує, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху має бути обов`язково зазначено, серед іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. При цьому, закон не містить вимоги щодо зазначення у такій постанові пункту ПДР, який порушила особа.

Як встановлено судом, у спірній постанові зазначено опис обставин вчиненого правопорушення – «водій транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом не надав переваги в русі», що узгоджується з диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП – «ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах». А також вказано нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення – ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку, що зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові неправильних даних, зокрема невідповідного часу вчинення правопорушення (з розбіжністю 3 хв) та помилкового зазначення пункту ПДР, не спростовують порушення позивачем вимог ПДР, та є опискою.

Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, була висловлена Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 537/1214/17 та від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17.

Окрім того, суд зважає на те, що позивач цілком усвідомлював суть порушення ПДР, у зв`язку з яким його зупинили поліцейські 26.09.2026 у м. Ланівці на вул. Незалежності, та за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою. Про це свідчить як зміст спілкування водія ОСОБА_1 з поліцейськими, зафіксований на відео з бодікамери поліцейського, так і зміст доводів позовної заяви.

Таким чином, зазначені недоліки спірної постанови не вплинули, на думку суду, на встановлення дійсних обставин правопорушення та на правильність притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також цей недолік не позбавив позивача можливості ефективно захистити свої права у встановленому законом порядку.

Позивач скористався своїм правом на подання адміністративного позову, що забезпечило йому можливість довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги, та надати відповідні пояснення по суті адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що помилкове посилання на пункт ПДР у змісті оскаржуваної постанови та описка щодо часу вчинення порушення, не є її істотними (недоліками) дефектами і не свідчить про її незаконність (протиправність). А тому, скасування акта адміністративного органу через його неістотні недоліки не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Щодо аргументів позивача про те, що з матеріалів справи неможливо встановити, хто здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення та хто виніс спірну постанову, то вони спростовуються змістом відео з нагрудної камери поліцейського та оскаржуваної постанови, копія якої була вручена позивачу.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи, в їх сукупності, дійшов висновків про те, що рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, а права та законні інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, внаслідок винесення спірної постанови порушені не були.

У відповідності до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтями 2, 72, 90, 241-243, 246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

у х в а л и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7947109 від 26.09.2026, винесену інспектором ВП №1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції Модною І.В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, - залишити без змін, а позовну заяву адвоката Чапаєвої Г.М., подану в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, – без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ВІДПОВІДАЧ: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДР 40108720.

Суддя: В. НАУМЧУК