Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №522/19347/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19347/26

Провадження по справі № 3/522/6339/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Кічмаренко С.М., при секретарі Морозову А.М., за участю прокурора Харькіної А.Д., особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – адвоката Тарановського Д.С., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, колишнього начальника групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, припинивши з 22.04.2025 діяльність на посаді начальника групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи військове звання майор, будучи суб`єктом декларування відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. З -Про запобігання корупції», несвоєчасно 29.04.2026, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 45 Закону, та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У судовому засіданні адвокат Тарановський Д.С., діючий в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 просив провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, мотивуючи його наступним.

На думку сторони захисту, дату виявлення правопорушення не можна ототожнювати з датою складання протоколу про адміністративне правопорушення, його оголошенням тощо, так як 23.09.2026 є датою фіксації правопорушення, а не її виявлення.

Моментом виявлення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є не дата складання, оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, а день виявлення правопорушення, яким слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

На думку сторони захисту, днем виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією слід вважати 07.04.2026 року, коли ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено повідомлення до Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування № ГПП/2590 (отримано НАЗК від 14.04.2026 р. № 38461/0/07-26) відповідно до якого ОСОБА_1 невчасно подав декларацію.

У той же день, ІНФОРМАЦІЯ_4 проінформував Управління стратегічних розслідувань, що запит стосовно ОСОБА_1 в роботі.

Таким чином, на думку сторони захисту, днем виявлення адміністративного правопорушення є 07.04.2026 року, а стягнення може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, тобто не пізніше 07.10.2026 року.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

У судовому засіданні прокурор зазначила про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діяння та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Щодо клопотання захисника, прокурор зазначила, що строки накладення адміністративного стягнення у даній справі слід рахувати з дня подання декларації, а саме 29.04.2026 року.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення №837/2026 від 23.09.2026року та матеріали адміністративної справи, заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У відповідності до пункту 15 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" п. 2 ч. 1 ст. З, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до питання 1 «Які види декларацій існують, коли їх слід подавати і який звітний період вони охоплюють?» Роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції №4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що обов`язок подавати щорічну декларацію виникає в суб`єкта декларування: наступного року після припинення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, або перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності (щорічна декларація (після звільнення)). Для цього у розділі І «Вид декларації та звітний період» декларації слід обрати позначку «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)».

Відповідно до питання 197-2 «Коли подають декларації військовослужбовці, визначені у п.п. 1-4 ч. 7 ст. 45 Закону (ТОП посадовці, члени ВЛК, ЛЛК, працівники ТЦК та СП, закупівельники)?» Роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції №4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що декларації за 2021, 2022, 2023 звітні періоди вищезазначеними суб`єктами подаються до 31 березня 2024 року. Суб`єкти декларування, які зазначені у п.п. 1-4 ч. 7 ст. 45 Закону, подають декларації у строки, визначені ч.ч. 1-4 ст. 45 Закону (абз. 12 ч. 7 ст. 45 Закону). Тобто на них поширюються загальні правила стосовно строків подання декларацій, а не особливі, пов`язані з відновленням обов`язку подання декларацій. Це стосується суб`єктів декларування з числа військовослужбовців, які: 3) проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) або відряджені до них і крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів).

На виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 , як особа, яка припиняє з 22.04.2025 діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, яка припинила діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік не пізніше 31.03.2026.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, подав відповідну декларацію лише 29.04.2026 о 23 год. 31 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення № 837/2026 від 23.09.2026 матеріалами адміністративної справи, а саме: роздруківкою з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з загальними відомостями та інформацією щодо подання документів до реєстру; відповіддю на запит з додатками, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , рапортом про закінчення перевірки, іншими матеріалами адміністративної справи.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, оскільки вони отримані без відповідності до вимог закону, узгоджуються між собою, є належними, допустимими і достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, декларації суб`єкта декларування, який припиняє відповідну діяльність (декларацію перед звільненням).

Доводи адвоката Тарановського Д.С., діючого в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , щодо закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із спливом строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст.212-15,212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Сторона захисту вважає, що моментом виявлення правопорушення є 07.04.2026 року, коли ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено повідомлення до Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування № ГПП/2590 (отримано НАЗК від 14.04.2026 р. № 38461/0/07-26) відповідно до якого ОСОБА_1 невчасно подав декларацію.

Суд наголошує на тому, що відповідно до положень чинного законодавства та з урахуванням правової природи адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, повноваження щодо встановлення факту вчинення такого правопорушення, збору доказів та складання протоколу покладені саме на Національне агентство з питань запобігання корупції.

Повідомлення, на яке посилається сторона захисту, є лише повідомленням про можливе порушення вимог антикорупційного законодавства, отриманим НАЗК у межах інформаційної взаємодії між державними органами. Такий лист не містить встановленого у процесуальному порядку факту вчинення адміністративного правопорушення та не є результатом реалізації повноважень органу, уповноваженого на складання протоколу.

Суд звертає увагу на те, що після надходження відповідної інформації НАЗК здійснює перевірку викладених у ній відомостей.

Лише за результатами такої перевірки, у разі підтвердження факту правопорушення, уповноважена посадова особа НАЗК складає протокол про адміністративне правопорушення, що є початковою процесуальною дією у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, днем виявлення адміністративного правопорушення у розумінні статті 38 КУпАП у даному випадку слід вважати не дату надходження до НАЗК інформаційного повідомлення від іншого органу, а дату встановлення уповноваженим органом факту вчинення правопорушення за результатами проведеної перевірки, яка уможливлює складання відповідного протоколу.

Відповідно до роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 за №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення – це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо). Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 824/1164/18-а, від 22.02.2022 у справі № 260/511/19, від 18.05.2022 у справі № 813/4354/17, від 01.06.2022 у справі № 440/698/20, від 27.07.2022 у справі № 1340/5822/18 та від 18.01.2024 у справі № 522/12566/18.

Отже, певна інформація про обставини та факти адміністративного правопорушення можуть бути відомі будь-кому (безпосередньому керівнику, викривачу, правоохоронному органу тощо). Встановлення і навіть документування ними такої інформації не може вважатися встановленням факту адміністративного правопорушення, оскільки такі особи не наділені правом робити висновок про наявність або відсутність правопорушення, вони лише інформують про певні факти компетентні органи, надають документи тощо, що підтверджує помилковість доводів захисника, що днем виявлення правопорушення є 07.04.2026.

За таких обставин суд дійшов висновку, що перебіг строку накладення адміністративного стягнення розпочався з моменту встановлення НАЗК факту вчинення адміністративного правопорушення, а не з дати направлення інформаційного листа ДПС.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При призначенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .

Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Судом також не встановлено обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене нею адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення ним нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у його мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 1 ст.172-6 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 , підлягає стягненню сума судового збору.

Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накласти нього неї адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 /п`ятдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850 / вісімсот п`ятдесят гривень / гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

У задоволенні клопотання адвоката Тарановського Д.С., діючого в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя: Кічмаренко С.М.