Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №522/5730/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5730/26-Е

Провадження № 2-а/522/262/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанов та закриття справ про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанов інспекторів патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області серії ЕНО №6873661 від 20.03.2026 та серії ЕНА № 6907898 від 26.03.2026 та закриття справ про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відносно позивача винесено дві постанови від 20.03.2026 та 26.03.2026, згідно з якими він здійснив зупинку (стоянку) у місці, що унеможливлює зустрічний роз`їзд/об`їзд, а також перешкоджає виїзду авто з гаражного приміщення, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Тобто позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.10 ПДР, а саме водій керуючи транспортним засобом здійснив зупинку та стоянку у місці де унеможливив виїзд з гаража, створивши суттєву перешкоду у русі для інших транспортних засобів.

Позивач категорично не погоджується з даними постановами, наголошуючи на тому, що інспекторами не враховано положення ст. 280 КУпАП, проігноровано адміністративне правопорушення з боку сусідки, оскільки виїзд здійснюється з незаконної споруди, так як сусідка не має документів (дозволів) на розташування такого гаражу, чим порушено факт об`єктивності розгляду справи. При цьому, самі патрульні порушували ПДР, поставивши транспортний засіб на в`їзді на прибудинкову територію, з порушеннями п. 15.9 ПДР, заважаючи іншим транспортним засобам здійснювати рух у дворову територію.

11 травня 2026 року позивачем було надано до суду доповнення до позовної заяви, у якому позивач обґрунтовує власну позицію, тим, що гараж сусідка експлуатує незаконно, оскільки гараж не має ні дозвільних документів, а ні права власності на будівлю, а працівники поліції 20.03.2026 та 26.03.2026 свідомо ігнорували відсутність документів на гараж, законних прав на гараж та відсутність державної реєстрації даного гаражу.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2026 позовну заяву було залишено без руху, оскільки її було подано без додержання вимог викладених у ст. 160,161 КАС України та надано позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 11.05.2026 позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

25 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі.

05 червня 2026 року до суду від представника Управління патрульної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (в порядку ст. 162 КАС України), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що 20.03.2026 о 15 год. 14 хв. на спеціальну лінію 102 надійшло звернення від громадянина, мова оригіналу: «Напроти гаража заявника зранку стоїть авто, яке перекриває виїзд…». Вказане звернення надійшло на службовий планшет авто екіпажу поліції «Океан-0352» у складі якого перебував поліцейський ОСОБА_2 . Прибувши на місце події авто-екіпаж поліції у складі якого перебував командир взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції ОСОБА_2 , останнім було встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Кутузакія, 56, водій-гр. ОСОБА_1 здійснив зупинку) стоянку) таким чином, що його транспортний засіб, унеможливив зустрічний роз`їзд/об`їзд, а також перешкоджає виїзду авто з гаражного приміщення, чим порушив вимоги п. 15.10 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, даний факт підтверджується відеозаписом. В результаті чого командиром взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_2 було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 за порушення вимог п. 15.10. ПДР, роз`яснено та ознайомлено гр. ОСОБА_1 з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень.

Також 26.03.2026 о 08 год. 05 хв. на спеціальну лінію 102 надійшло звернення від громадянина, мова оригіналу: «Шевроле Авео» дн НОМЕР_1 заблокувало проїзд у гараж». Вказане звернення надійшло на службовий планшет авто екіпажу поліції «Океан-0308» у складі якого перебував інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_3 . По завершенню відпрацювання вказаного звернення поліцейський ОСОБА_3 .

Прибувши на місце події авто-екіпаж поліції у складі якого перебував інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_3 останнім було встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Кутузакія, 56, водій-гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку та стоянку у місці, де унеможливив виїзд з гаража, створивши суттєву перешкоду у русі для інших транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 15.10 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, даний факт підтверджується відеозаписом. В результаті чого інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_3 було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 за порушення вимог п. 15.10. ПДР, роз`яснено та ознайомлено гр. ОСОБА_1 з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень.

15 липня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив відповідача (в порядку статті 163 КАС України), в якій просив скасувати оскаржувані постанови, з підстав викладених у відповіді.

21 липня 2026 року до суду надійшли заперечення (в порядку ст. 164 КАС України) , в яких відповідач викладає власну аргументи та докази на спростування аргументів та доказів позивача поданих у відповіді на відзив.

25 вересня 2026 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Позивач в судових засіданнях підтримав поданий ним позов, наполягаючи на його задоволенні.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.03.2026 року командиром взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6873661 винесеної за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , 20.03.2026 о 15 год. 55 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою м. Одеса, вул. Олександра Кутузакія, 56 здійснив зупинку (стоянку) таким чином, що його транспортний засіб унеможливив зустрічний роз`їзд/об`їзд, а також перешкоджає виїзду авто з гаражного приміщення, тим саме гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 15.10 ПДР.

Крім того, 26.03.2026 року інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Рябовим Олександром Вячеславовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6907898 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 907898 винесеної за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , 26.03.2026 о 09 год. 13 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою м. Одеса, вул. Олександра Кутузакія, 56 здійснив зупинку та стоянку у місці де унеможливив виїзд з гаража, створивши суттєву перешкоду у русі для інших транспортних засобів, тим саме гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 15.10 ПДР.

Позивач, не погоджуючись із притягненням його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно до п. 1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху; загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.10 ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Згідно з п. 15.10 ПДР стоянка забороняється:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;

г) ближче 50 м від залізничних переїздів;

ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;

д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;

е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;

є) на газонах.

Відповідно до частини 3 статті 265-4 КУпАП, для цілей КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях;

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів;

е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;

и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);

3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;

4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;

5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;

6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;

7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.

Статтею 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За п. 1ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм І стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (в тому числі й щодо порушення частини третьої статті 122 КУпАП). Відповідно до частини 2 статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1. - 279-19 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

З долученої до матеріалів справи фотофіксації дійсно слідує, що 20.03.2026 транспортний засіб BMW X1, номерний знак НОМЕР_2 очевидно був зупинений так, що унеможливлював зустрічний роз`їзд/об`їзд, тим самим суттєво перешкоджає дорожньому руху та створює перешкоду дорожньому руху, а саме перешкоджав виїзду авто з гаражного приміщення.

26.03.2026 року транспортний засіб Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 очевидно був зупинений так, що унеможливлював зустрічний роз`їзд/об`їзд, тим самим суттєво перешкоджає дорожньому руху та створює перешкоду дорожньому руху, а саме унеможливлював виїзд авто з гаражного приміщення.

Разом з тим, де і як дозволено залишати транспортний засіб, визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342. Так, стоянка автомобілів дозволяється:

у спеціально відведених місцях чи на узбіччі, а за відсутності таких – біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху);

у населених пунктах на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена вузькою суцільною лінією, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Заборона на стоянку автомобілів, зокрема діє:

у місцях, де заборонена зупинка (в тому числі на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях, на трамвайних коліях);

у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;

біля бульвару або розділювальної смуги;

другим рядом уздовж вже запаркованих машин на проїзній частині;

на тротуарі, крім випадків, якщо для руху пішоходів залишається прохід не вужче 2 метрів або встановлено відповідний дорожній знак;

на газонах;

у зоні дії знаків «Зупинка заборонена», «Стоянка заборонена».

Між тим, з фото та відео фіксації, яка наявна в матеріалах справи вбачається, що в даній ситуації транспортні засоби припарковано на придомовій території в житловій зоні. При цьому, спеціально відведені місця для стоянки автомобілів відсутні, та дана територія оснащена лише вузьким проходом/проїздом, фактично лише для одного транспортного засобу. Водночас, залишений позивачем транспортний засіб не створював перешкоду для руху пішоходів, але безумовно заважав унеможливлював виїзд авто з гаражного приміщення.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що стоянка транспортних засобів за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Кутузакія, 56 неможлива без створення перешкод для інших транспортних засобів, через свої розміри та наявність лише вузького проходу, оскільки довжина цього проходу хоч і дозволяє розмістити декілька автомобілів, але виїзд кожного з них буде ускладнений через черговість проїзду, яка може бути встановлена, в даному випадку, лише шляхом домовленостей.

Тобто, стоянка одночасно декількох автомобілів за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Кутузакія, 56 (в тому числі з гаражного приміщення) в будь-якому випадку призведе до унеможливлення рух іншого транспортного засобу, чи то позивача, чи то будь-якої іншої особи, в залежності від черговості.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на загальні засади недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та тлумачення усіх сумнівів щодо доведеності провини особи на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України). В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Аналізуючи обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Поряд з цим, судом встановлено, що в оскаржуваних постановах серії ЕНА № 6873661 від 20.03.2026 та серії ЕНА № 6907898 від 26.03.2026 у пункті 7 взагалі відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фотофіксацію (додані Фото 1, 2, 3).

Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17 сформулював правовий висновок, згідно з яким відсутність у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис, позбавляє відповідний відеозапис/фотокартку статусу належного та допустимого доказу. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 161/15881/16-а та від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а.

Порядок застосування технічних приладів і відеозапису врегульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. Відповідно до Розділу ІІ цієї Інструкції відеозйомка за допомогою портативного відеореєстратора повинна здійснюватися безперервно від початку відпрацювання події до її завершення.

З досліджених даних приладу ID: 471034 за 20.03.2026 р. вбачається, що фіксація тривала з 15:26:52 по 16:15:39 (48 хв. 47 сек.), однак відповідач надав суду запис тривалістю 31 хвилину.

В той же час, позивач стверджує, що відповідачем не надано майже 18 хвилин, зокрема 12 хвилин 49 секунд у період з 15:55:11 по 16:08:00. Між тим, постанову складено о 15:55:38.

При цьому, відповідачем взагалі не надано відеозапис із другого вказаного у цій постанові реєстратора 471343. Подання відповідачем фрагментарного та переривчастого відеозапису із часовими розривами позбавляє такі матеріали ознак цілісності та об`єктивності, що за правовою позицією Верховного Суду у справах № 751/10042/16-а (від 17.07.2019) та № 336/2541/16-а (від 15.03.2018) унеможливлює використання їх як допустимих доказів.

Суд зауважує, що складання постанови відбулось 20.03.2026 р. о 15:55:38, а розгляд справи та оголошення відбувались о 16:09:12. Також, при винесенні постанови від 26.03.2026 р. складена постанова о 09:13:52, тоді як розгляд справи та оголошення відбувалися о 09:25:02.

Крім того, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі Інструкція).

Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Всупереч вищезазначеним положенням, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивачу вручено або надіслано поштою рекомендованим листом не було.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

За таких обставин, враховуючи викладені вище норми чинного законодавства України та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 19, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанов та закриття справ про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6873661, винесену командиром взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Лєнгою Романом Ігоровичем 20.03.2026 року, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП – закрити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6907898, винесену інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Рябовим Олександром Вячеславовичем 26.03.2026 року, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП – закрити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2026 року, у зв`язку з перебуванням судді в період з 06 жовтня 2026 року по 16 жовтня 2026 року в щорічній основній відпустці, а з 20 жовтня 2026 року по 23 жовтня 2026 року на лікарняному.

Суддя: