Суд: Гусятинський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №596/1260/26
Суддя: Лисюк І. О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" жовтня 2026 р. Справа № 596/1260/26
Провадження № 3/596/359/2026
Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Лисюк І.О., розглянувши справу, яка надійшла від Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2026 року, за ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №768089 від 10 вересня 2026 року вбачається, що водій ОСОБА_1 , 10.09.2026 о 15:05 год. в м.Копичинці по вулиці Чорткіська,7, Чортківського району, Тернопільської області керував транспортним засобом марки Део Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився. Водія від керування транспортним засобом відсторонено, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 був обізнаним про складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, розгляду справи про адміністративні правопорушення в суді, проте інтересу щодо наслідків розгляду вказаних протоколів у суді не проявляв, що свідчить про намір затягування справи.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З врахуванням наведеного, з метою розгляду справи у розумні строки, справа розглянута в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.
Правилами ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою ст.130 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Як слідує із даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №768089 від 10 вересня 2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 його складено за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Статтею 14 Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 р. №3353-ХІІ передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.2.3 д Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
На вимогу поліцейського відповідно до п.2.4 цих Правил водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
При цьому, статтею 35 Закону України Про Національну поліцію передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає :1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Згідно частини другої вказаної статті поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи допустимих і достатніх доказів факту вчинення ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху чи інших визначених ст.35 Закону про поліцію обставин на підтвердження законності зупинки автомобіля під його керуванням і направлення його для огляду на стан сп`яніння як водія.
Наявна в матеріалах справи постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7861749 від 10 вересня 2026 року стосується лише порушення п.2.1. г ПДР (водій не мав поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), що було виявлено уже після здійснення незаконної зупинки автомобіля.
Також як встановлено, відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння було зафіксовано і на технічний носій (нагрудні камери поліцейського, відеореєстратор.
При перегляді відеозаписів убачається, що відеозапис додатково підтверджує зупинку поліцейськими ОСОБА_1 без належних на те підстав.
З досліджених відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що відеозапис є не є безперервним та не відображає повну картину щодо фіксації події вчиненого адміністративного правопорушення (відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водія).
Таким чином, встановлено, ні відеозапис, ні інші матеріали справи не містять фактичних даних чи вчиняв ОСОБА_1 порушення Правил порожнього руху, чи мали місце інші обставини, які б слугували законною підставою для зупинки працівником поліції транспортного засобу.
Тобто працівниками поліції не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, тому і протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП відносно нього та інші документи є недопустимими доказами у відповідності до так званої доктрини «плодів отруєного дерева».
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За таких обставин, суд не може зробити висновок, що процедура фіксації відмови водія щодо огляду на стан сп`яніння була проведена у відповідності з чинним законодавством. А тому такий огляд є недійсним.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із частиною 2 статті 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» № 46477/99, Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У п. 146 по справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Раманаускас проти Литви», судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018(5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Як встановлено, у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також враховуючи те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП не доведена.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 130, 247, 266, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И В:
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою ст.7 та частиною першою ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Повний текст постанови складено 26.10.2026.
Суддя Гусятинського районного суду Ірина ЛИСЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua