Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №459/1728/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1728/26

Провадження № 2/459/738/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,

В С Т А Н О В И В :

28.04.2026 позивача звернулася до суду з даним позовом, у якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що вона проживає та зареєстрована з 15.11.1985 року за адресою АДРЕСА_2 . Дану квартиру вона отримала як молодий спеціаліст Червоноградського Побут комбінату та вселилась в цю квартиру на підставі ордера разом з чоловіком ОСОБА_3 та двома доньками. Також за цією адресою зареєстрований її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим фактично її син за вказаною адресою тривалий час не проживає, спільного господарства з нею не веде та житловим приміщенням не користується, оскільки виїхав на постійне місце проживання за кордон в 2020 році. Зазначає, що факт реєстрації її сина, ОСОБА_2 , створює надмірний тягар у сплаті комунальних послуг та унеможливлює для неї вільне розпоряджання майном.

Покликаючись на норми ст.ст. 71, 72 ЖК України, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 18.05.2026 судом було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

03.08.2026 підготовче провадження закрито, справа призначалась до судового розгляду по суті на 21.09.2026, яке в подальшому було відкладено на 26.10.2026, у зв`язку із неявкою відповідача.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву відповідачем не було подано.

На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіє паспорта серії НОМЕР_1 .

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 03.04.2026.

Згідно довідки про склад сім`ї від 01.05.2026 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано 4 особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.07.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхав з України - 13.05.2021, іншої інформації немає.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами частини четвертої статті 9 ЖК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якими ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Як передбачено частиною першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із положень статті 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однією з гарантій реалізації права фізичної особи на житло є законодавче закріплення недоторканості та неможливості протиправного позбавлення житла. Фізична особа може бути позбавлена займаного жилого приміщення або обмежена у праві користування лише на підставі чинного закону і за рішенням суду.

Житлове приміщення використовується власником або наймачем лише для власного проживання та проживання членів сім`ї, до яких належать як близькі родичі, так і інші особи, якщо вони постійно проживають із власником і ведуть з ним спільне господарство.

Члени сім`ї мають рівні права з власником (наймачем) житла на користування житловим приміщенням, а припинення сімейних відносин між ними не позбавляє колишніх членів сім`ї права користування займаним приміщенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 зазначив, що аналіз норм статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі №755/18665/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Фактичні обставин справи та наявні докази свідчать про те, що відповідач понад встановлені законом строки відсутній у житлі, де зареєстрований, фактично не проживав та не проживає, тому втратив право користування останнім.

Суд вважає доведеним факт, що тривала відсутність відповідача зі збереженням реєстрації у цій квартирі призвела до порушення прав та інтересів позивача, яка змушена нести додаткові витрати на утримання майна та оплату комунальних послуг.

За таких обставин та міркувань суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачкою судовий збір у сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача у користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житлом – квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2026 р.

Суддя: Н. Я. Отчак