Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №600/1929/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №600/1929/26-а

Суддя: Сіжук Ольга Володимирівна

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1929/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови у звільненні з військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом своєї сім`ї - матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду; зобов`язання звільнити з військової служби за сімейними обставинними відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом своєї сім`ї - матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є особою, яка підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю інвалідом другої групи. Посилаючись на непрацездатність свого батька, перебування брата за кордоном, вказував, що обов`язок щодо забезпечення догляду та життєдіяльності матері покладено виключно на нього. Проте, відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні його рапорту про звільнення.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позовну заву, в якому вказував, що відсутні підстави для задоволення рапорту позивача. Наголошував на тому, що згідно документів, долучених до рапорту, встановлено наявність інших осіб першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , а саме - син ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_4 . Вказував, що факт перебування ОСОБА_3 – брата позивача за кордоном не означає, що він не може здійснювати постійний догляд за матір`ю.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

16.02.2026 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» по сімейним обставинам, у зв`язку із наявністю матері із числа осіб з інвалідністю другої групи.

До рапорту позивачем додано наступні документи: копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянки України ОСОБА_5 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_5 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 ; копію посвідчення про отримання соціальної допомоги ОСОБА_5 ;

копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.10.2025 № 253/25/4109/В - ОСОБА_5 ; копію висновка від 09.01.2026 про наявність порушення функції організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду – ОСОБА_5 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про одруження батьків; копію висновку від 22.01.2026 № 38, ЛЛК - ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_6 ; копію закордонного паспорту ОСОБА_6 ; копію карти постійного проживання ОСОБА_6 ; копію довідки про працевлаштування ОСОБА_6 ; копію довідки реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_6 ; копію листа ДПСУ про перетин кордону ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_6 ; рапорт (заява).

04.03.2026 позивач вдруге звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» по сімейним обставинам, у зв`язку із наявністю матері із числа осіб з інвалідністю другої групи.

До рапорту позивачем додано наступні документи: копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянки України ОСОБА_5 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_5 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 ; копію посвідчення про отримання соціальної допомоги ОСОБА_5 ;

копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.10.2025 № 253/25/4109/В - ОСОБА_5 ; копію висновка від 09.01.2026 про наявність порушення функції організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду – ОСОБА_5 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про одруження батьків; копію висновку від 22.01.2026 № 38, ЛЛК - ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_6 ; копію закордонного паспорту ОСОБА_6 ; копію карти постійного проживання ОСОБА_6 ; копію довідки про працевлаштування ОСОБА_6 ; копію довідки реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_6 ; копію листа ДПСУ про перетин кордону ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_6 ; рапорт (заява).

Листом від 10.04.2026 №693/22176 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу, що на даний час відсутні підстави для задоволення рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно документів, долучених до рапорту, встановлено наявність інших осіб першого ступеня споріднення, які самі не потребують постійного стороннього догляду та відповідно можуть здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , зокрема, чоловік – ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 . Вказано, що до рапорту додано довідку, що ОСОБА_3 перебуває у Республіці Польща, водночас сам факт перебування за кордоном не означає, що він не може здійснювати постійний догляд за матір`ю.

Додатково повідомлено про те, що за рапортом ОСОБА_1 № 693/21289-в від 01.04.2026 командуванням Військової частини НОМЕР_1 було надано направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 №965/ВЛК від 01.04.2026 в умовах військового шпиталю Військової частини НОМЕР_2 .

Не погоджуючись із відмовою у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Указом Президента України №69/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби, у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_7 - інвалідом другої групи.

Згідно частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Так, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 13 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначений виключений перелік обставин, за якими військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність слідуючих обставин:

- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об`єктивну неможливість виконання такими членами сім`ї обов`язків по здійсненню постійного догляду за особою, за певних об`єктивно існуючих причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.

Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Позивач обґрунтовує наявність підстав для звільнення з військової служби необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка є інвалідом другої групи, а також вказує на відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть надати такий догляд. Вважає, що до рапорту додані всі наявні документи, які підтверджують його право на звільнення з військово служби.

Суд зазначає, що наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170). Додатком 19 до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Підпункт 26 пункту 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Судом встановлено, що звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби, позивачем до рапорту додано ряд документів, які на його думку, надають право на звільнення з військової служби. Зокрема, позивачем додано: копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянки України ОСОБА_5 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_5 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 ; копію посвідчення про отримання соціальної допомоги ОСОБА_5 ; копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.10.2025 № 253/25/4109/В - ОСОБА_5 ; копію висновка від 09.01.2026 про наявність порушення функції організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду – ОСОБА_5 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_6 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про одруження батьків; копію висновку від 22.01.2026 № 38, ЛЛК - ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копію паспорту громадянина України ОСОБА_6 ; копію закордонного паспорту ОСОБА_6 ; копію карти постійного проживання ОСОБА_6 ; копію довідки про працевлаштування ОСОБА_6 ; копію довідки реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_6 ; копію листа ДПСУ про перетин кордону ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_6 ; рапорт (заява) Додаток 22 з додатками на 34 арк.

Дослідженням витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №253/25/4109/В від 03.10.2025 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності.

Висновком про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду ОСОБА_2 визначено потребу в постійному сторонньому догляді.

Таким чином, матеріалами справи дійсно підтверджено наявність у матері позивача ІІ групи інвалідності та необхідності здійснювати за нею постійний догляд.

Натомість, відмовляючи позивачу у задоволенні рапорту про звільнення, відповідач посилався на те, що згідно документів, долучених до рапорту, встановлено наявність інших осіб першого ступеня споріднення, які самі не потребують постійного стороннього догляду та відповідно можуть здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , зокрема, чоловік – ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджено, що 23.11.1991 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, про що зроблено запис за №23.

Як вбачається зі змісту відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення, відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що батько позивача — ОСОБА_4 , як особа першого ступеня споріднення, може здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 .

Однак зазначені доводи не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах доказами.

Так, відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії №38 від 22.01.2026, ОСОБА_4 за станом здоров`я не дозволено надавати всі види соціальних послуг.

Отже, посилання відповідача виключно на факт родинного зв`язку між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не може свідчити про реальну можливість здійснення ним постійного стороннього догляду. Наявність першого ступеня споріднення сама по собі не означає, що особа має фактичну та медично підтверджену можливість виконувати обов`язки з постійного догляду.

Більше того, встановлені лікарсько-консультативною комісією обмеження безпосередньо стосуються можливості ОСОБА_4 надавати соціальні послуги та, відповідно, ставлять під сумнів можливість належного виконання ним обов`язків з постійного стороннього догляду за іншою особою.

Таким чином, відповідач, посилаючись на можливість здійснення догляду батьком позивача, фактично не врахував його стан здоров`я та наявні медичні обмеження, підтверджені висновком ЛКК № 38 від 22.01.2026.

За таких обставин твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 може забезпечувати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , є необґрунтованим та не підтверджується належними доказами. Відтак посилання на таку обставину як на підставу для відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення є безпідставним.

Разом із цим, обґрунтовуючи відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, відповідач також посилався на те, що у матері позивача є інший син — ОСОБА_3 , який проживає в Республіці Польща та, на думку відповідача, має можливість здійснювати за нею постійний сторонній догляд.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27.01.2026, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають сина — ОСОБА_3 , який, як підтверджується матеріалами справи, проживає в Республіці Польща.

Оцінюючи доводи позивача щодо неможливості його брата здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю у зв`язку з його постійним проживанням за межами України, суд зазначає наступне.

Суд виходить із того, що положення абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким передбачено звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, не може тлумачитися виключно формально — як наявність чи відсутність осіб, пов`язаних із такою особою відповідним ступенем споріднення.

За змістом зазначеної норми юридично значущою є саме фактична можливість інших членів сім`ї здійснювати постійний сторонній догляд за особою, яка його потребує. Інше тлумачення фактично зводило б передбачену законом гарантію до формального встановлення факту наявності родичів, незалежно від того, чи можуть вони реально виконувати обов`язки з догляду.

Верховний Суд в постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В контексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.» .

Суд зауважує, що документами, що підтверджують відсутність таких осіб або їх неможливість здійснювати догляд, серед іншого, могли б бути: документи, що підтверджують непрацездатність ОСОБА_3 , рідного брата позивача.

Чинним законодавством не передбачено такої заяви як підстави для відмови у догляді за батьками.

Частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Згідно частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відтак, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Підстави для звільнення дочки, сина від обов`язку утримувати матір, батька визначені статтею 204 СК України, відповідно до якої дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, /сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.

З наведеного слідує, що проживання рідного брата позивача в Республіці Польща не впливає на його обов`язок утримувати свою непрацездатну матір.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо відсутності у брата позивача можливості утримувати непрацездатну матір.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем не підтверджено наявності підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, що свідчить про правомірність спірного рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо відмови у задоволенні поданого позивачем рапорту на звільнення з військової служби підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу".

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua