Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №456/3762/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3762/26

Провадження № 2-а/456/66/2026

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Писарева О. Ю.,

при секретарі Стасів О.Я.,

за участі представника позивача Цесляка А.О.,

представника відповідача Рочинь Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Підстава позову (позиція позивача). Представник позивача Цесляк Андрій Олегович звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову №3.36/13 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради Львівської області від 23 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 23 червня 2026 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Стрийської міської ради Львівської області винесено постанову №3.36/13, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 6 800 гривень. Підставою для розгляду справи є протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №218729 від 12.06.2026, складений інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції, Щудлик Анастасією Андріївною, за фактом того, що нібито 12.06.2026 близько 12 год. 40 хв. Позивач, перебуваючи на робочому місці продавця-касира магазину «Сім 23» (м. Стрий, вул. Шевченка, 34), нібито здійснила продаж слабоалкогольного напою «GARAGE TASTE LEMON HARD DRINK» (4,4% алкоголю) неповнолітній ОСОБА_2 , 2009 р.н., чим, відповідно до Протоколу, порушила вимоги частини 2 статті 156 КУпАП. Копію Постанови Позивач отримала 26.06.2026. Позивач вважає Постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наведених нижче підстав. Постанова є незаконною через неправильне застосування норм матеріального права та кваліфікації. В описовій (мотивувальній) частині Постанови зазначено, що Позивач порушила вимоги частини 2 статті 156 КУпАП. Однак, у резолютивній частині, Адміністративна комісія «ВИРІШИЛА: Визнати винною гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 152 КУпАП...». Відповідно до статті 152 КУпАП передбачено відповідальність за «Порушення державних стандартів, норм і правилу сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів». Таким чином, ця норма, на яку посилається комісія при накладення стягнення, регулює зовсім іншу сферу суспільних відносин (благоустрій територій), не містить жодного зв`язку з обігом алкогольних напоїв чи торгівлею, посилання на яку містить протокол. В той же час, санкція статті 152 КУпАП передбачає для громадян штраф від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для посадових осіб і громадян- підприємців від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є суттєво меншим за застосовані 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не відповідає санкції, фактично накладеній на Позивача. Таким чином, Постанова притягує Позивача до відповідальності за нормою, яка не має жодного відношення до фактичних обставин, які містяться в протоколі і не передбачає санкції, яку фактично застосовано Постановою. Резолютивна частина Постанови є тим положенням, яке безпосередньо породжує правові наслідки для особи; якщо ця частина посилається на неіснуючу/невідповідну норму права, акт не може вважатися законним та обґрунтованим рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні частини другої статті 2 КАС України, яка вимагає, щоб рішення суб`єкта владних повноважень було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Ця обставина є достатньою підставою для визнання Постанови протиправною та її скасування, оскільки суд позбавлений можливості встановити, за яким саме складом адміністративного правопорушення Позивача притягнуто до відповідальності, а Позивач можливості достеменно знати, у вчиненні якого правопорушення її визнано винною, що є порушенням права на захист, гарантованого статтею 268 КУпАП. У наявних матеріалах справи відсутні: розрахунковий (фіскальний) документ, що підтверджував би факт продажу товару саме Позивачем; вилучений товар як речовий доказ; пояснення чи допит неповнолітньої ОСОБА_2 в присутності законного представника; відео- або фотофіксація події; документальне підтвердження трудових відносин Позивача з відповідним суб`єктом господарювання (наказ про прийняття на роботу, трудовий договір). Без цих доказів, неможливо перевірити, чи дослідила комісія обставини справи всебічно, повно та об`єктивно, як цього вимагає стаття 280 КУпАП. Окремо, Позивач звертає увагу суду на недоведеність самого факту того, що особою, якій нібито продано напій, була саме: ОСОБА_2 , 2009 р.н. Відповідно до частини 5 статті 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024, обов`язок продавця вимагати пред`явлення документа, що посвідчує вік покупця, виникає лише у разі, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У наявних у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що такі сумніви об`єктивно мали виникнути (зовнішній вигляд покупця, його поведінка тощо), а так само відсутні: копія документа, що посвідчує особу та вік ОСОБА_2 ; пояснення ОСОБА_2 (в присутності її законного представника!); будь-яке інше підтвердження того, що саме ця особа є покупцем товару. За таких обставин ні протокол, ні постанова не містять посилання на докази, які б у сукупності підтверджували особу покупця, наявність у Позивача підстав для перевірки його документів, а відтак склад правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КУпАП, який охоплює продаж товару саме особі, яка не досягла 18 років, можна вважати відсутнім.

25.09.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення містить посилання на норму Закону, яка не відповідає фактичним обставинам справи, що ставить під сумнів наявність суб`єкта правопорушення та правильність встановлення об`єктивної сторони правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 218729 від 12.06.2026 міститься посилання на пункт 1 частини першої статті 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-ІХ. Однак, пункт 1 частини першої статті 71 цього Закону встановлює заборону продажу відповідних товарів особами, які не досягли 18-річного віку (тобто регулює ситуацію, коли продавцем є неповнолітній), тоді як фактичні обставини, викладені в цьому ж протоколі, стосуються протилежної ситуації продажу товару повнолітньою особою неповнолітньому покупцю, що охоплюється пунктом 2 частини першої статті 71 названого Закону. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є та не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 71 Закону, оскільки не є неповнолітньою особою. Таким чином, норма права, зазначена у протоколі як така, що встановлює відповідальність, об`єктивно не може застосовуватися до Позивача за фактичних обставин, викладених у цьому ж протоколі. Це свідчить про недотримання вимог статті 256 КУпАП щодо необхідності точного зазначення в протоколі норми, яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, та ставить під сумнів правильність встановлення об`єктивної сторони й суб`єкта правопорушення. Невідповідність кваліфікації у резолютивній частині постанови не може бути виправдана посиланням на технічну описку. Матеріали справи, якими обґрунтовано протокол, містять взаємовиключні відомості щодо обставин виявлення правопорушення, що не дає змоги достовірно встановити подію правопорушення. У матеріалах справи відсутні пояснення чи інші відомості від свідків події. У матеріалах справи відсутнє підтвердження родинних зв`язків особи, яка брала участь у відібранні пояснень у ОСОБА_2 як законний представник. Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують трудові відносини Позивача із суб`єктом господарювання «Сім 23». Наявний у матеріалах справи відеозапис не підтверджує, що особою, яка отримала товар, була саме ОСОБА_2 . Відеозапис, який, за твердженням Відповідача, здійснено неповнолітньою особою, сам по собі не містить відомостей, які б дозволяли ідентифікувати особу, що знаходиться в кадрі або тримає товар, як саме ОСОБА_2 , 2009 р.н. За відсутності інших матеріалів, які б однозначно пов`язували цей відеозапис із конкретною особою покупця (зокрема, за відсутності показань свідків такої передачі товару), Адміністративна комісія не мала об`єктивної можливості переконатися в тому, що покупцем товару була саме особа, яка не досягла 18-річного віку.

Представник позивача адвокат Цесляк А. О. в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити, надав усні пояснення, аналогічні тим, які зазначені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Позиція відповідача. 23.07.2026 представник відповідача подав до суду заяви, в яких покладається на розсуд суду щодо вирішення справи відповідно до вимог чинного законодавства та досліджених доказів. Зазначає, що Позивач посилається на те, що у резолютивній частині постанови помилково зазначено частину другу статті 152 КУпАП замість частини другої статті 156 КУпАП, та робить висновок про незаконність постанови. Зазначений висновок є безпідставним. Неправильне зазначення номера статті КУпАП є виключно технічною опискою, яка виникла при оформленні постанови та жодним чином не свідчить про неправильне застосування адміністративною комісією норм матеріального права. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення та протоколу засідання адміністративної комісії, інших матеріалів справи, мотивувальної частини постанови, а також досліджених адміністративною комісією доказів беззаперечно вбачається, що розгляд справи здійснювався саме щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП за продаж алкогольного напою особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. Про це свідчить також вид та розмір адміністративного стягнення, застосованого адміністративною комісією, який повністю відповідає санкції частини другої статті 156 КУпАП. Допущена технічна описка не вплинула на встановлені фактичні обставини, правильність кваліфікації правопорушення, зміст прийнятого рішення та не призвела до порушення права позивача на захист. Позивач у позовній заяві зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, зокрема відеозапису, фотоматеріалів, пояснень неповнолітньої особи, а також інших доказів, які б підтверджували факт продажу алкогольного напою неповнолітній особі. Зазначені твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами, які були подані органом Національної поліції на розгляд адміністративної комісії. Так, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №218729 від 12.06.2026 року працівниками поліції були долучені відеозаписи подій, фотоматеріали, а також письмові пояснення неповнолітньої особи, які були відібрані у присутності її законного представника, що відповідає вимогам чинного законодавства щодо забезпечення прав неповнолітніх під час здійснення процесуальних дій. Усі зазначені матеріали були отримані адміністративною комісією разом із протоколом про адміністративне правопорушення, досліджені під час розгляду справи та оцінені в їх сукупності колегіальним органом. Посилання позивача на відсутність фіскального чека, вилучення товару чи інших окремих документів не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язку підтвердження факту продажу алкогольного напою виключно певним видом доказу. Навпаки, стаття 251 КУпАП передбачає можливість підтвердження обставин справи будь-якими належними та допустимими доказами, які оцінюються у своїй сукупності. Крім того, адміністративна комісія не є органом, який здійснює фіксацію адміністративного правопорушення чи проводить досудове збирання доказів. Відповідно до статей 218, 251, 252 та 280 КУпАП повноваження адміністративної комісії полягають у розгляді матеріалів, складених уповноваженим органом, перевірці їх достатності та прийнятті рішення за результатами їх оцінки. Доводи позивача про те, що адміністративною комісією не було досліджено матеріали справи, не відповідають дійсності. Так, із протоколу засідання адміністративної комісії від 23.06.2026 року вбачається, що під час розгляду справи комісією було переглянуто відеоматеріали, а позивач була присутня на засіданні та надала пояснення. Зокрема, під час перегляду відеоматеріалів позивач підтвердила, що саме вона здійснювала продаж слабоалкогольного напою, не з`ясувавши вік покупця, при цьому зазначила, що не пам`ятає особу, якій було реалізовано зазначений напій. Позивач фактично ототожнює технічну описку, допущену під час оформлення постанови, із неправильним застосуванням норм матеріального права, однак такий висновок не ґрунтується на законі та усталеній судовій практиці. У даній справі із протоколу про адміністративне правопорушення, мотивувальної частини постанови, матеріалів адміністративної справи, виду адміністративного стягнення та інших доказів беззаперечно вбачається, що адміністративною комісією розглядалося питання про притягнення позивача саме за частиною другою статті 156 КУпАП.

12.10.2026 представник відповідача подав до суду заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких зазначає, що відповідач не заперечує, що правильність зазначення статті та частини статті КУпАП у постанові є істотною вимогою до її змісту. Питання про те, чи є така невідповідність технічною неточністю або свідчить про неправильне визначення правової кваліфікації, має вирішуватися судом на підставі всіх матеріалів справи та з урахуванням вимог статті 283 КУпАП. Позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні письмові пояснення свідків події. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, закон не обмежує можливість підтвердження обставин справи виключно письмовими поясненнями свідків. Відповідні обставини можуть підтверджуватися сукупністю передбачених законом доказів, зокрема протоколом, письмовими поясненнями, відеозаписом та іншими документами. Позивач у додаткових поясненнях зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують родинні зв`язки особи, яка брала участь у відібранні пояснень у неповнолітньої ОСОБА_2 , або інші законні підстави її представництва. Водночас у матеріалах справи наявні письмові пояснення неповнолітньої особи, на яких міститься підпис її батька. Ця обставина має значення для оцінки доводів позивача щодо участі законного представника під час надання пояснень. Позивач у додаткових поясненнях посилається на відсутність у матеріалах справи документів, які підтверджують його працевлаштування в магазині «Сім 23», зокрема наказу про прийняття на роботу, трудового договору чи табеля обліку робочого часу. Водночас у матеріалах справи наявний відеозапис, на якому позивач перебуває за касою магазину «Сім 23», одягнений у формений одяг магазину та здійснює продаж товару. Відсутність у матеріалах справи документів про оформлення трудових відносин сама по собі не спростовує обставин, зафіксованих на відеозаписі. Водночас відповідач не ототожнює факт перебування позивача за касою у форменому одязі з безумовним підтвердженням його офіційного працевлаштування, оскільки такі обставини не є тотожними. Вирішальне значення для оцінки доводів позивача має зміст самого відеозапису, зокрема можливість ідентифікувати позивача, встановити його дії під час продажу товару та співвіднести зафіксовані обставини з подією, описаною в протоколі про адміністративне правопорушення. Зі свого боку відповідач просить суд оцінити кожен із доводів позивача не ізольовано, а в сукупності з усіма матеріалами, що стосуються події, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями неповнолітньої особи з підписом батька, відеозаписом та відповідними супровідними документами.

Представник відповідача Рочинь Є. А. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала усні пояснення аналогічні тим, що зазначені в письмових поясненнях та запереченні.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

23.07.2026 представник відповідача подав до суду письмові пояснення по справі.

28.08.2026 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення матеріалів.

25.09.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі.

12.10.2026 представник відповідача подав до суду заперечення на додаткові пояснення позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з`ясуванні всіх обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази ,на підставі яких встановлені певні обставини.

Відповідно до постанови №3.36/13 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради від 23.06.2026, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 152 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 400 н.м.д.г. (6800 грн.).

З позовної заяви вбачається, що позивач заперечує факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 152 КУпАП, оскільки така є незаконною через неправильне застосування норм матеріального права та кваліфікації.

Вирішуючи позовні вимоги, судом підлягають застосуванню наступні норми законодавства.

Право звернення до суду встановлене та гарантоване статтею 55 Конституції України.

Частиною 1 статті 5 КАС України також передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ8 № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад (пункт перший частина перша статті 213 КУпАП).

На підставі частини першої статті 218 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 156 цього Кодексу.

Статтею 152 КУпАП передбачено відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Санкція цієї статті передбачає відповідальність у виді штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною другою статті 156 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Санкція цієї статті передбачає відповідальність у виді штрафу у розмірі від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ст. 218 КУпАП визначено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Усі засідання будь-якого органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення є відкритими, проводяться із повідомленням особи, що притягається до відповідальності, оскільки така вправі взяти участь в такому засіданні, надати свої пояснення, подати докази, заявити клопотання та/або скористатись іншими своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Мотивована оцінка доказів, поданих стороною позивача та відповідача.

Як встановлено судом, постановою №3.36/13 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради від 23.06.2026, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 152 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 400 н.м.д.г. (6800 грн.).

Судом встановлено, що інспектором сектору ювенальної превенції Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Щудлик Анастасією Андріївною 12.06.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВБА №218729, згідно якого 12.06.2026 р. близько 12:40 год. гр. ОСОБА_1 , будучи продавцем магазину зручний маркет «Сім 23», який розташований у м. Стрий по вул. Шевченка, 34, перебуваючи на робочому місці здійснила продаж слабоалкогольного напою GARAGE TASTE KEMON HARD DRINK 4,4% алкоголю неповнолітній ОСОБА_2 , 2009 р. н., чим порушила, не перевіривши документи, що посвідчують особу, та порушила вимоги п.1 ч.1 ст.71 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідини, що використовується в електронних сигаретах та пального», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Із протоколу №3.37/12 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради вбачається, що 23.06.2026 відбулося засідання адміністративної комісії (присутні: заступник голови адміністративної комісії: М. Бурій, секретар адміністративної комісії: Є. Рочинь, члени адміністративної комісії: Н. Зубрицька, Р. Заліщук, Т. Кобко, на якому, зокрема, розглянули протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №218729 від 12.06.2026 щодо ОСОБА_1 та винесли постанову №3.36/13 від 23.06.2026, якою останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 6800 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального права та кваліфікації, а також на відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 152 КУпАП передбачено відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Частиною другою статті 156 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Однак, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що 12.06.2026 р. близько 12 год. 40 хв.. гр. ОСОБА_1 , будучи продавцем магазину «Сім 23», який розташований у м. Стрий по вул. Шевченка, 34, перебуваючи на робочому місці здійснила продаж слабоалкогольного напою GARAGE TASTE KEMON HARD DRINK (4,4% алкоголю) неповнолітній ОСОБА_2 , 2009 р. н., чим порушила вимоги ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Всупереч наведеному, в резолютивній частині оскаржуваної постанови зазначено: визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 400 н.м.д.г. (6800 грн.).

Тобто, оскаржуваною постановою притягнуто позивача до відповідальності за нормою, яка не має жодного відношення до фактичних обставин, які містяться в протоколі.

Суд звертає увагу, що ст. 152 КУпАП, у порушенні якої визнано позивача, взагалі не має частин, вона передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Щодо доводів представника відповідача про наявність описки в постанові, суд звертає увагу, що така описка відповідачем виправлена не була, що підтверджено в судовому засіданні, а отже, позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.

Крім того, з наданих відповідачем матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що в таких не міститься жодних доказів того, що позивач ОСОБА_1 дійсно була працівником магазину «Сім 23», в той час як ч. 2 ст. 156 КУпАП передбачає відповідальність за порушення, вчинене працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі. За таких обставин, відсутність доказів того, що особа є працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі, унеможливлює її притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Посилання сторони відповідача на те, що позивач на відео одягнена у формений одяг магазину та здійснює продаж товару, не можуть вважатись належним підтвердженням наявності трудових відносин між позивачем та магазином.

Окрім того, долучений до матеріалів справи відеозапис придбання напою здійснювався самим покупцем, на ньому не відображено обличчя чи інших ідентифікуючих особу покупця ознак, а тому неможливо однозначно стверджувати, що покупцем була саме неповнолітня ОСОБА_2 .

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих, у розумінні статей 73 - 74 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею КУпАП, порушення якої позивачем не вчинялося, відсутність достатніх доказів вчинення правопорушення позивачем, свідчить про недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, а тому постанова №3.36/13 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради Львівської області від 23 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Частиною 3 ст. 286 КАС України, визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому постанову №3.36/13 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради Львівської області від 23 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн., слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 229, 268-271, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №3.36/13 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стрийської міської ради Львівської області від 23 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Виконавчого комітету Стрийської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Стрийської міської ради,ЄДРПОУ 04055943, адреса: Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка, 71.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026.

Головуючий суддя О. Ю. Писарев