Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №580/6057/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокусправа № 580/6057/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання – Гришанова А.І.,

за участю представників:

позивача – Трушкова В.Л.,

відповідача – Горбаченка О.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Державного підприємства «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «ОРИЗОН» до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Державне підприємство «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «ОРИЗОН» (далі – ДП «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «ОРИЗОН», позивач) подало позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасування повністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 15 від 15.12.2025 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» у вигляді штрафу - штрафу 33681,78 грн та пені 2324341,74 грн, а всього – 2358023,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення відповідача № 15 від 15.12.2025 не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте відповідачем з перевищенням повноважень, має протиправний характер, суперечить частині другій статті 19 Конституції України, тому має бути скасовано судом.

Ухвалою від 12 червня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

30.06.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю та зазначила, що позивач самостійно нараховував суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, однак, сплату їх проводив несвоєчасно, в результаті чого Головним управлінням було винесено рішення від 15.12.2025 № 15 про застосування до нього фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Покликання позивача на Закон № 2343-XII вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 провадження у справі № 10/2180 про банкрутство Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» закрито та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а застосування фінансових санкцій та нарахування пені відбулося у 2025 році, у зв`язку із сплатою (несвоєчасною сплатою) позивачем 25.09.2025 сум страхових внесків, тобто вже після припинення дії мараторію. Крім того зазначила, що спірним рішенням застосовано фінансові санкції та нараховано пені на підставі норм Закону № 1058-ІV за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а не єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку із чим твердження позивача про розповсюдження на дані правовідносини норм пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ вважає безпідставними та таким, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

06.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказав на його необґрунтованість та зазначив, зокрема, що в період з 23.10.2012 до 02.04.2024 позивач був визнаний банкрутом у справі господарського суду Черкаської області № 580/6057/26. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, що зобов`язаний був діяти в межах, передбачених законодавством, мав взяти до уваги, що відповідно до статті 38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства» під час ліквідаційної процедури з моменту визнання боржника банкрутом, у нього не можуть виникнути нові зобов`язання, припиняється нарахування неустойки, штрафів, пені.

У судовому засіданні 22 вересня 2026 року усною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29 вересня 2026 року.

Чергове судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 13 жовтня 2026 року.

У судовому засіданні 13 жовтня 2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у адміністративному позові. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідно до постанови Господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2012 року у справі № 10/2180 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла до Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» про визнання банкрутом, провадження у справі про банкрутство боржника порушено господарським судом Черкаської області 31.08.2009, знаходиться у процедурі розпорядження майном боржника. Вказаною постановою Господарський суд Черкаської області визнав боржника – Державне підприємство «Машинобудівний завод «Оризон», Черкаська область м. Сміла, вул. Мазура, 24 код ЄДРПОУ 32480440, банкрутом, відкрив процедуру його ліквідації строком до дванадцяти місяців.

Ухвалою від 03 квітня 2024 року Господарський суд Черкаської області провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.Мазура, 24, ідентифікаційний код 32480440) закрив. Припинив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Рішенням № 15 від 15 грудня 2025 року «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» відповідач застосував до Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» стягнення у вигляді штрафу 33681,78 грн (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят одна гривна 78 коп.) та нарахував пеню в розмірі 2324341,74 грн (два мільйони триста двадцять чотири тисячі триста сорок одна гривна 74 коп.) за ставкою 0,1 відсотка на суми недоїмки і фінансових санкцій за період з 28.11.2007 до 25.09.2025 з покликанням на п.2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з цим рішенням відповідача позивач 07.01.2026 подав адміністративну скаргу № 07-01/26 до Пенсійного фонду України.

Рішенням від 28.01.2026 № 2800-050102-87070 Пенсійний фонд України залишив без рішення без змін, а скаргу Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» – без задоволення. У цьому рішенні Пенсійний фонд України зазначив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.08.2009 порушено провадження у справі № 10/2180 про банкрутство Державного підприємства «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ухвали суду від 03.04.2024 провадження у справі № 10/2180 про банкрутство Державного підприємства «Машинобудівний завод «ОРИЗОН» закрито, а дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного 31.08.2009, припинено. За даними картки особового рахунку платника у страхувальника станом на 28.11.2007, 20.03.2008, 21.04.2008, 20.05.2008, 20.06.2008, 21.07.2008, 20.08.2008, 22.09.2008, 20.10.2008, 20.11.2008, 22.12.2008, 20.01.2009, 20.02.2009, 20.03.2009, 21.04.2009, 20.05.2009, 22.06.2009, 20.07.2009, 20.08.2009, 21.09.2009, 20.10.2009, 20.11.2009, 21.12.2009, 20.01.2010, 22.02.2010, 22.03.2010, 20.04.2010, 20.05.2010, 21.06.2010, 20.07.2010, 20.08.2010, 20.09.2010, 20.10.2010, 29.10.2010, 22.11.2010, 13.12.2010 виникли зобов`язання зі сплати страхових внесків у розмірі 33,2% та 2% за період з лютого по грудень 2008 року, січня по грудень 2009 року та з січня по листопад 2010 року на підставі поданих Страхувальником розрахунків сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (додаток 23) та рішень про застосування фінансових санкцій. 25.09.2025 відбулось погашення зобов`язань із порушенням терміну сплати від 5393 до 6511 днів. Таким чином, нараховані за рішенням від 15.12.2025 № 15 фінансові санкції та пеня були правомірно застосовані до Страхувальника. Відповідно до частини п`ятнадцятої 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Наведені в скарзі доводи не спростовують правомірності застосування фінансової санкції.

Рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та пені позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі – Закон № 1058-ІV) (в редакції до 01.01.2011) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною п`ятнадцятою статті 106 Закону № 1058-ІV визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини дванадцятої статті 106 Закону № 1058-IV нарахування пені, передбаченої частинами дев`ятою та десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

За змістом частини дев`ятої статті 20 Закону № 1058-IV днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Із набранням чинності з 01.01.2011 Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VІ) наведена вище норма частини 9 статті 106 із Закону № 1058-ІV виключена.

Відповідно до положень абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач дотримався процедури прийняття рішення.

Разом з тим, щодо розміру та періоду застосованих штрафних санкцій суд зазначає таке.

Суд вище встановив, що відповідно до постанови Господарського суду Черкаської області від 23 жовтня 2012 року у справа № 10/2180 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла до Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» про визнання банкрутом, провадження у справі про банкрутство боржника порушено господарським судом Черкаської області 31.08.2009, знаходиться у процедурі розпорядження майном боржника. Вказаною постановою Господарський суд Черкаської області визнав боржника – Державне підприємство «Машинобудівний завод «Оризон», Черкаська область м. Сміла, вул. Мазура, 24 код ЄДРПОУ 32480440, банкрутом, відкрив процедуру його ліквідації строком до дванадцяти місяців.

Ухвалою від 03 квітня 2024 року Господарський суд Черкаської області провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.Мазура, 24, ідентифікаційний код 32480440) закрив. Припинив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 02.07.2009, чинній станом на час відкриття господарським судом Черкаської області 31.08.2009 провадження у справі про банкрутство позивача) в ухвалі про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Отже, у період з 31.08.2009 до 03.04.2024 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо позивача.

Після втрати чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» діє Кодекс України з питань банкрутства (далі – КузПБ).

Відповідно до частини першої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина третя статті 41 КУзПБ).

Відповідно до частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Отже положення КУзПБ встановлюють спеціальний правовий режим для боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів. Частина третя статті 41 КУзПБ встановлює імперативну норму, згідно з якою протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Ця норма має універсальний характер і поширюється на всі види фінансових санкцій незалежно від їх публічно-правової чи приватно-правової природи, оскільки КУзПБ встановлює спеціальний правовий режим боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство. Положеннями частини першої статті 59 КУзПБ визначено наслідки визнання боржника банкрутом.

З урахуванням зазначеного, суд висновує, що нарахувавши позивачу штраф та пеню за період з 28.11.2007 до 25.09.2025, тобто за період, який включає період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо позивача (з 31.08.2009 до 03.04.2024) та за наявності ухваленої господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, відповідач діяв необґрунтовано та непропорційно, оскільки їх нарахування у вказаний період суперечить імперативним приписам КУзПБ.

Підсумовуючи викладене, у суду наявні підстави для висновку про невідповідність спірного рішення вимогам ст. 2 КАС України, у зв`язку із чим спірне рішення потрібно визнати протиправним та скасувати.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов потрібно задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 15 від 15.12.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь Державного підприємства «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «ОРИЗОН» витрати зі сплати судового збору в розмірі 28296 (двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто шість) грн 28 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – Державне підприємство «МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «ОРИЗОН» (20708, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Сміла, вул. Євгена Саражі, 24, код ЄДРПОУ 32480440);

2) відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26.10.2026.

СуддяВасиль ГАВРИЛЮК