Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №464/4564/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Суд: Сихівський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №464/4564/26

Суддя: Бойко О. М.

Справа № 464/4564/26

пр.№ 2/464/3063/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2026 року

Сихівський районний суд м.Львова в складі: головуючої-судді Бойко О.М. секретар судового засідання Константинова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 16 950 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.11.2025 між відповідачем та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено договір №493639-КС-003 про надання кредиту, який укладено в електронній формі та підписано одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 5 000 грн., однак, відповідачем умови договору не виконані, кредитні кошти та нараховані відсотки не сплачено. Станом на день пред`явлення позову сума заборгованості за договором становить 16 950 грн та складається з суми неповернутих кредитних коштів в розмірі – 5 000 грн; нараховані відсотки за договором – 8 450 грн; відсотки визначені ст.625 ЦК України – 2 500 грн; сума прострочених платежів за комісією – 1 000 грн. Просить позов задоволити. Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує. Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подала, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у її відсутності на підставі наявних у справі доказів. З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав. Судом встановлено, що 12.11.2025 між відповідачем та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено договір №493639-КС-003 про надання кредиту, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «С4А3С2». Сторонами обумовлено строк кредитування 24 тижні, сплату комісії за видачу кредиту в розмірі 1 000 грн. та процентну ставку -1% за кожен день користування кредитом. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 5 000 грн., шляхом перерахування коштів на її банківську картку. Факт перерахування коштів на картку боржниці підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Нова Пей». Відповідно до положень ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18. Отже, із змісту наведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти). Таким чином, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Із розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань утворилась заборгованість яка складається з 16 950 грн та складається з суми неповернутих кредитних коштів в розмірі – 5 000 грн; нараховані відсотки за договором – 8 450 грн; відсотки нараховані відповідно до ст.625 ЦК України – 2 500 грн; сума прострочених платежів за комісією – 1 000 грн. Відповідач позовні вимоги та вказаний розрахунок не спростував, доказів належного виконання зобов`язань чи відсутності заборгованості суду не надав. Зважаючи на наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що заборгованість яка складається з суми неповернутих кредитних коштів в розмірі – 5 000 грн, нарахованих відсотків – 8 450 грн та суми прострочених платежів за комісією – 1 000 грн., а всього в розмірі 14 450 грн. слід стягнути з відповідача в користь позивача. Щодо вимоги про стягнення 2 500 грн. нарахованих на підставі ст.625 ЦК України то така не пілягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). З врахуванням ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 269 грн 71 коп. пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 263 265, 279 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА'' (адреса: м.Київ, бульвар Лесі Українки,2 буд. 26 оф. 411 ЄДРПОУ:41084239 ) заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 450 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 269 грн 71 коп. В решті вимог – відмовити. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Бойко О.М

Оригінал: reyestr.court.gov.ua