Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №580/3545/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокусправа № 580/3545/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Глийової В.Г.,

представника позивача - Борозняк В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Надія" до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання нечинним наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ПП «Надія» (далі - позивач) з позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якому просить визнати протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів Додатку до наказу служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації від 23 листопада 2010 року 10/03-21: пункт 1 - житловий будинок пристава Табачникова, м. Черкаси, вул.Б.Вишневецького, 2; пункт 40 – житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз, 1.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 позовну заяву Приватного підприємства «Надія» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень ст. 264 КАС України.

24.06.2026 відкладено підготовче засідання за клопотанням представника відповідача.

02.07.2026 оголошено перерву в підготовчому засіданні.

08.07.2026 оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 08.07.2026 витребувано від Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації докази, які стали підставою прийняття оскаржуваного рішення, а саме наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів Додатку до наказу служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації від 23 листопада 2010 року №10/03-21.

Усною ухвалою суду від 17.07.2026 яка занесена секретарем судового засідання до протоколу продовжено термін підготовчого провадження на 30 днів.

Також ухвалою суду від 17.07.2026 витребувано у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських 6) належним чином завірену копію висновку експерта від 15.05.2024 №4570/24-55 за результатами проведення мистецтвознавчого дослідження, виконаний експертом Аліною Дяченко на підставі постанови про призначення у кримінальному провадженні №120202510010002014 мистецтвознавчої судової експертизи.

Оскільки матеріалами справи було підтверджено, що станом на 30.07.2026 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз не надано до суду витребуваних доказів та не повідомлено причини їх не подання до суду, хоча копію ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 отримано 24.07.2026, тому ухвалою суду від 30.07.2026 повторно витребувано у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських 6) належним чином завірену копію висновку експерта від 15.05.2024 №4570/24-55 за результатами проведення мистецтвознавчого дослідження, виконаний експертом Аліною Дяченко на підставі постанови про призначення у кримінальному провадженні №120202510010002014 мистецтвознавчої судової експертизи.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листами від 03.08.2026 та від 11.08.2026 повідомив суд, що витребуваний судом висновок експерта КНДІСЕ від 15.05.2024 №4570/24-55 виконаний на підставі постанови старшого слідчого СВ Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області Ходосовської О.В. у кримінальному провадженні №12020251010002014 від 07.05.2020. Зазначено, що до повноваження відмовити або задовольнити вимоги в наданні інформації досудового розслідування належать до прерогативи слідчого, а не експертної установи, тому повідомлено, що КНДІСЕ не відмовляє в наданні витребуваної копії документа, і зважаючи на імперативні вимоги КПК України, що уповноважують слідчого на вирішення питань про розголошення відомостей досудового розслідування, вважаємо за доцільне питання витребування доказів, що мають статус відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні, вирішувати з вказаним слідчим.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відкладено підготовче засідання в зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Листом Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 12.08.2026 повідомлено суд, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020251010002014 від 07.05.2020 за ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 298 КК України завершено, так як 16.07.2025 прийнято рішення про закриття з підстав п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. У кримінальному провадженні №12020251010002014 від 07.05.2020 за ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 298 КК України дійсно за постановою слідчого призначалась - судова мистецтвознавча експертиза, виконання якої було доручено судовим експертам КНДІСЕ. Висновок наявний при матеріалах кримінального провадження. Орган досудового розслідування не заперечує проти отримання судом копії висновку експерта в КНДІСЕ та надає згоду на розголошення відомостей досудового розслідування.

Усною ухвалою суду від 18.08.2026, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09 год. 30 хв. 28.08.2026.

Враховуючи вищезазначений лист Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 12.08.2026 ухвалою суду від 21.08.2026 повторно витребувано у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських 6) належним чином завірену копію висновку експерта від 15.05.2024 №4570/24-55 за результатами проведення мистецтвознавчого дослідження, виконаний експертом Аліною Дяченко на підставі постанови про призначення у кримінальному провадженні №120202510010002014 мистецтвознавчої судової експертизи.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 21.08.2026 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листом від 27.08.2026 повідомив суд, що з урахуванням наявності дозволу слідчого надано належним чином завірену копію висновку експерта від 15.05.2024 №4570/24-55 за результатами проведення судової мистецтвознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120202510010002014.

28.08.2026 відкладено розгляд справи на 09.30 год 04.09.2026.

Ухвалою суду від 04.09.2026 відкладено судове засідання в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

10.09.2026 оголошено перерву в судовому засіданні.

Листом Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, який надійшов до суду 18.09.2026 повідомлено суд, що у дослідницькій частині вищезазначеного висновку (на сторінці № 6) допущено технічну (описову/механічну) помилку у зазначенні адреси об`єкта дослідження. Зокрема, замість помилково вказаного: «Ужгород, вул. Волошина 47», правильним є: «м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 2». Зазначена помилка має суто технічний (механічний) характер, допущена одноразово та жодним чином не впливає на ідентифікацію об`єкта дослідження, хід та результати проведеного дослідження, його обґрунтування і сформульовані експертом висновки. Зміст та висновки судового експерта, викладені у висновку № 4570/24-55 від 15.05.2024, залишаються без змін.

02.10.2026 в судовому засіданні оголошено перерву для підготовки до судових дебатів.

06.10.2026 оголошено перерву для виготовлення та проголошення вступної та резолютивної частини рішення до 11.30 год. 13.10.2026.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити повністю з підстав, що викладені у позовній заяві та вказав, що діючий на дату прийняття спірного наказу п. Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затверджена наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203 із змінами, які внесені Наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за № 693/9292) «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини», визначав, що при отриманні відомостей про виявлення об`єктів, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, державні органи охорони пам`яток організовують проведення експертизи; для проведення експертизи державні органи охорони пам`яток залучають спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій, товариств охорони пам`ятників історії і культури та інших спеціалізованих організацій. У випадку встановлення їх культурної цінності зазначені об`єкти реєструються у Переліках щойно виявлених об`єктів, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність відповідно до Додатку №2. «Перелік щойно виявлених об`єктів» містить коротку характеристику кожного реєстрованого об`єкта, а також висновок експертизи про можливість визнання даного об`єкта пам`ятником історії та культури; зазначений Додаток №2, наведений у формі таблиці, містить наступні обов`язкові інформаційні стовпчики: «Найменування об`єкта», «Датування», «Автор», «Місцезнаходження об`єкта (адреса), «Користувач або власник», «Технічний стан», «Висновок експертизи». Зазначено, що ані сам наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації від 23.11.2010 №10/03-21, ані Додаток до нього - не містять обов`язкової передбаченої Інструкцією №203 інформації. Таким чином, має місце факт невиконання відповідачем-2 законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості наказу №10/03-21. Наголошено, що відповідність певним критеріям є вирішальним фактором для включення об`єкту до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Жодному із зазначених критеріїв будинок №1 по вул. Замковий Узвіз в м. Черкаси та будівля по вул. Б.Вишневецького, 2 в м. Черкаси не відповідають. Крім того, представником позивача зазначено, що ПП «Надія» стало відомо, що на підставі постанови від 20.03.2024 про призначення мистецтвознавчої судової експертизи у кримінальному провадженні №12020251010002014 була проведена відповідна експертиза та із копії Висновку експерта від 15.05.2024 №4570/24-55 вбачається, що у результаті вивчення зображень на старих архівних фотознімках та фотографіях, фотографіях, які були зроблені експертом в результаті візуального огляду та іншої інформації з відкритих джерел, було встановлено, що будівля не має особливостей художнього чи архітектурного виконання, не є унікальним, тобто є типовою спорудою початку ХХ ст., яка в зв`язку з перебудовами і природнім руйнуванням втратила свою автентичність. Тому, експерт дійшов висновку, що об`єкт дослідження – одноповерхова будівля за адресою вул. Байди Вишневецького, 2 в м.Черкаси, не належить до об`єктів, що становлять культурну цінність та не мають художнього, історичного, етнографічного, наукового чи іншого значення. Встановлені Законом охоронні обмеження на об`єкти, перелік котрих затверджено спірним наказом і які фактично не відповідають встановленим вимогам щодо щойно виявлених об`єктів культурної спадщини за своєю природою є одним із способом втручання в право приватної власності. Охоронний договір обмежує власника у праві власності (користуванні та розпорядженні).

Представник Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації в судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності позов та відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент прийняття наказу від 23.11.2010 №10/03-21 Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації діяла в межах повноважень, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини», та була наділена повноваженнями щодо ведення обліку об`єктів культурної спадщини і затвердження переліків щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Посилання позивача на порушення процедури прийняття наказу є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Позивач фактично ставить під сумнів законність рішення, прийнятого понад п`ятнадцять років тому, не надавши доказів того, що на момент його прийняття були відсутні підстави для включення відповідних об`єктів до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, а висновок експерта від 15.05.2024 №4570/24-55, на який посилається позивач, відображає стан об`єкта на час проведення дослідження та не спростовує обставин, які існували станом на дату прийняття наказу у 2010 році. Сам по собі зазначений висновок не може свідчити про протиправність оскаржуваного наказу Законодавство у сфері охорони культурної спадщини спрямоване на забезпечення публічного інтересу щодо збереження об`єктів культурної спадщини. Включення об`єкта до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини є одним із передбачених законом механізмів реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини та саме по собі не свідчить про порушення прав власника.

Представник Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк не подав, тому суд на підставі ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.

13.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 23 листопада 2010 року Службою охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації видано наказ №10/03-21 про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, до якого включено об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності позивача та третьої особи.

Згідно Додатку до наказу від 23.11.2010 №10/03-21 до Переліку щойно виявлених об`єктів пам`яток архітектури включені, зокрема:

- пункт 1 - житловий будинок пристава АДРЕСА_1 ;

- пункт 40 - житловий будинок, АДРЕСА_2 ;

Позивачу, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на праві приватної власності в м. Черкаси належать: квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 узвіз, а також комплекс будівель по вул. Б.Вишневецького 2, які включені до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, затвердженого спірним наказом відповідача-2.

Вважаючи, що наявність спірного наказу у відповідній частині на вищезазначені об`єкти нерухомого майна порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся з даними позовними заявами до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає. що згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами;

Згідно статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки;

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 8 червня 2000 року № 1805-III “Про охорону культурної спадщини» (далі – Закон №1805-111 в редакції, яка діяла на час прийняття спірного наказу – 23.11.2010), який передбачає, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою; охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до абзаців шостого, двадцять другого статті 1 “Визначення термінів» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;

Згідно частини першої статті 13 Закону №1805-111 об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно частини другої статті 14 Закону №1805-111 об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №1760 визначено процедуру занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Проте цей Порядок не містив норм, які визначали б порядок внесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060) затверджено «Порядок обліку об`єктів культурної спадщини», яким, зокрема, визначалась також процедура занесення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини.

14 вересня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 626 були внесені зміни до Порядку № 1760, якими, зокрема, визначено склад облікової документації на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, які включають облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Відтак станом на 23.11.2010 порядок встановлення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та занесення їх до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини нормативно-правовими актами України встановлений не був.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Таким актом законодавства станом на час прийняття спірного наказу була Інструкція «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затверджена наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203 із змінами, які внесені Наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за № 693/9292) “Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини».

Ця Інструкція вважається такою, що не застосовується на території України, на підставі наказу Міністерства культури України «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» від 11.03.2013 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060.

Отже при наданні оцінки законності прийняття спірного наказу слід застосовувати приписи Інструкції №203 від 13.05.1986 (далі – Інструкція №203).

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №580/3881/20 (пункти 31, 33-37) та застосований Верховним Судом при винесенні постанови від 11 вересня 2024 року у справі, що розглядається.

За змістом пунктів 8-16, 18, 20 Інструкції №203 всі пам`ятники історії та культури підлягали державному обліку.

Державний облік пам`яток історії та культури включає виявлення, обстеження пам`яток, виявлення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних переліків нерухомих пам`яток.

Документи державного обліку пам`яток історії та культури, у тому числі виключених з державних переліків пам`яток, підлягають обов`язковому постійному зберіганню у відповідних центрах наукової документації державних органів охорони пам`яток.

При отриманні відомостей про виявлення об`єктів, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, державні органи охорони пам`яток організують проведення експертизи. У разі встановлення їх культурної цінності вказані об`єкти реєструються в Переліках щойно виявлених об`єктів, які мають історичну, наукову або іншу культурну цінність (додаток № 2).

Для проведення експертизи державні органи охорони пам`яток залучають спеціалістів науково-дослідних і проектних організацій, товариств охорони пам`ятників історії і культури, інших спеціалізованих організацій.

Перелік щойно виявлених об`єктів» містить коротку характеристику кожного об`єкта, що реєструється, а також висновок експертизи про можливість визнання цього об`єкта пам`яткою історії і культури.

Перелік щойно виявлених об`єктів складається за видами пам`яток по мірі виявлення об`єктів окремо для кожного району (міста), що входить до складу області (краю), автономної республіки, союзної республіки, що не має обласного поділу.

Об`єкти, зареєстровані в Переліку щойно виявлених об`єктів, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, до вирішення питання про прийняття їх на державний облік як пам`яток історії і культури, підлягають охороні в порядку, передбаченому діючим законодавством про охорону пам`яток історії і культури.

На кожну нерухому пам`ятку та щойно виявлений об`єкт, що має історичну, наукову, художню чи іншу художню чи іншу культурну цінність, складається облікова картка, яка містить відомості про місцезнаходження, даті, характері сучасного використання, ступені збереження пам`ятки чи знову виявленого об`єкта, наявності наукової документації, місці її зберігання, короткий опис та ілюстративні матеріали (додаток №3).

На кожну нерухому пам`ятку складається паспорт, який є обліковим документом, який містить суму наукових відомостей і фактичних даних, що характеризують історію пам`ятки і її сучасний стан, місцезнаходження в оточуючому середовищі, оцінку історичного, наукового, художнього чи іншого культурного значення, відомості про його територію, пов`язаних з нею споруд, садів, парків, витворах мистецтва, предметах, що становлять культурну цінність, які в ній знаходяться, про зони охорони, а також про основні історико-архітектурні та бібліографічні матеріали. В паспорті указується категорія охорони і вид пам`ятки з посиланням на затверджуючий документ.

Облікова картка і паспорт складаються у 4-х екземплярах і передаються:

- в Центр наукової документації Науково-методичної ради по охороні пам`яток культури Міністерства культури СРСР – для пам`яток історії і культури всіх видів і категорій, які розташовані на території СРСР;

- в державні органи охорони пам`яток союзних республік, в наукові заклади, які здійснюють підготовку Зводу пам`яток історії і культури народів СРСР – для пам`яток історії і культури всіх видів і категорій, розташованих на території відповідної союзної республіки;

- у місцеві державні органи охорони пам`яток – для пам`яток всіх видів і категорій, а також щойно виявлених об`єктів, розташованих на території союзної республіки (яка не має обласного поділу), АРСР. Краю, області, Москви, Ленінграда.

Щойно виявлений об`єкт, що має історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, визнається пам`ятником історії і культури шляхом включення її у відповідний державний список нерухомих пам`яток історії і культури в залежності від виду і категорії охорони пам`ятки.

Відповідно до п. 10 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 (далі - Порядок № 1760), об`єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.

Критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.

Пунктом 11 Порядку № 1760 передбачено, що об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

За змістом положень п. 12 Порядку № 1760 відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

У відповідності до п. 13 Порядку № 1760 після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

Із аналізу вищенаведених вимог законодавчих актів слідує висновок, що включенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує включення цього ж об`єкта архітектури до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. При цьому, об`єкт архітектури, включений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, повинен чітко відповідати законодавчо вставленим критеріям, серед яких обов`язковим критерієм є автентичність, а також вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування.

Матеріалами справи підтверджено, що Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду доказів проведення процедури оцінки автентичності щойно виявлених пам`яток архітектури щодо приміщень, які знаходяться у власності ПП «Надія» та взяті на облік оскарженим наказом (п.п. 1, 40 додатку).

Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення ПП «Надія», як власника нерухового майна, про включення вказаних вище об`єктів до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, чим порушено вимоги, передбачені ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-III.

Суд також зазначає, що згідно з п. 3 Порядку № 1760, в редакції чинний на момент прийняття оскаржуваного наказу, передбачено, що облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1760, облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями.

Згідно з п. 5 Порядку № 1760, облікова картка об`єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об`єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

Доказів на підтвердження наявності короткої історичної довідки, акта технічного стану та матеріалів фотофіксації сучасного стану на щойно виявлені об`єкти архітектури щодо приміщень, які знаходяться у власності ПП «Надія», Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до суду не надано, як і не надано будь-яких пояснень щодо причин відсутності такої документації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у складі облікової документації на вказані в оскарженому наказі Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів 1, 40 його додатку - короткої історичної довідки, акта технічного стану та матеріалів фотофіксації сучасного стану, обов`язковість наявності яких визначена п. 3 Порядку №1760.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1760, відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за результатами оцінки виявлених об`єктів культурної спадщини в обов`язковому порядку оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об`єкт культурної спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону №1805-III, для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 1.3 Типового положення про Консультативну раду з питань охорони культурної спадщини місцевих органів охорони культурної спадщини, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Міністерства культури і мистецтв України від 26 лютого 2001 року №42/94, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 березня 2001 року за № 235/5426 (далі – Положення №42/94), до складу Консультативної ради входять провідні вчені й висококваліфіковані фахівці-практики сфери охорони та реставрації пам`яток, а також суміжних галузей - реставратори, працівники науково-дослідних і проектних організацій, виробничники, представники державних органів охорони культурної спадщини вищого рівня, органів управління, громадських організацій.

Пунктом 2.1 Положення № 42/94 визначено, що основним завданням Консультативної ради є забезпечення професійного вирішення питань дослідження, охорони, реставрації, відтворення об`єктів культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених місць шляхом опрацювання висновків, рішень, рекомендацій і пропозицій для органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Відповідачем не надано доказів щодо відповідності приміщень позивача та третьої особи критерію автентичності та іншим критеріям, передбачених Порядком №1760.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність оформлення протоколів щодо щойно виявлених пам`яток архітектури, обов`язковість складання яких передбачена п. 12 Порядку № 1760, а отже і про відсутність доказів на підтвердження зібрання наукових (вчених) рад, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини, у тому числі, Консультативної ради.

11 березня 2013 року Міністерством культури України видано наказ №158 «Про затвердження порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (далі – Наказ №158), яким встановлено певні строки для відповідальних органів культурної спадщини, щодо щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

Згідно з п. 3.5 розділу ІІІ Наказу №158 про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі) письмове повідомлення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Пунктами 4.1 та 4.2 розділу IV Наказу № 158 передбачено, що на кожний щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення його до Переліку, складається паспорт об`єкта культурної спадщини.

Форму облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 травня 2004 року №295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2004 року за №693/9292.

Суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що Службою охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації у продовж встановленого Наказом №158 строку складено паспорти об`єктів культурної спадщини щодо об`єктів, які знаходяться у власності позивача та третьої особи та занесені до переліку спірним наказом.

Також, наказом Міністерства культури України від 27.06.2019 №501 (далі – Наказ №501) внесено зміни до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060 та викладено його в новій редакції.

Пунктом 3 Наказу № 501 передбачено, що облікова документація, в тому числі облікові картки та паспорти, складені на пам`ятки культурної спадщини зберігають свою чинність. Облікова документація на щойно виявлені об`єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведенню у відповідність до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини якщо подання про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України подано на розгляд Міністерства культури України до 1 грудня 2020 року.

Пунктом 4 наказу № 501 встановлено, що органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, зокрема, до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Службою охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не надано суду доказів того, що в строк до 31 грудня 2019 року ним вчинялись дії та здійснено перегляд затверджених до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затверджено їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Враховуючи, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, з моменту прийняття спірного наказу по день звернення ПП «Надія» із даним позовом, вчиняла дії щодо реєстрації щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, як пам`яток та здійснено повідомлення власників об`єктів нерухомості про спеціальний статус цих об`єктів, що як наслідок, впливає на права та законні інтереси позивача у відповідній частині.

Всупереч вимогам Порядку №1760 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу, а також у наступних редакціях) облікова документація на об`єкти, що знаходяться у приватній власності позивача та до Міністерства культури та інформаційної політики України не надходили.

Також судом враховано Висновок експерта від 15.05.2024 №4570/24-55, згідно з яким у результаті вивчення зображень на старих архівних фотознімках та фотографіях, фотографіях, які були зроблені експертом в результаті візуального огляду та іншої інформації з відкритих джерел, було встановлено, що будівля не має особливостей художнього чи архітектурного виконання, не є унікальним, тобто є типовою спорудою початку ХХ ст., яка в зв`язку з перебудовами і природнім руйнуванням втратила свою автентичність. Тому, експерт дійшов висновку, що об`єкт дослідження – одноповерхова будівля за адресою вул. Байди Вишневецького, 2 в м. Черкаси, не належить до об`єктів, що становлять культурну цінність та не мають художнього, історичного, етнографічного, наукового чи іншого значення.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації під час прийняття оскаржуваного наказу №10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури», в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури об`єктів нерухомості ПП «Надія» (пункти 1, 40 додатку) – не дотрималась відповідності критерій, передбачених Порядком №1760, відповідно, не підтвердила висновки про віднесення вказаних вище об`єктів до числа щойно виявлених об`єктів культурної спадщини і, як наслідок, безпідставно вніс їх до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2022 у справі №580/2742/21, розглядаючи аналогічну справу, дійшов висновку, що спірний наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 є саме нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірний наказ № 10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» є протиправним та підлягає скасуванню в частині включення до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури приміщень позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірний наказ № 10/03-21 від 23.11.2010 “Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів додатку до наказу служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації від 23 листопада 2010 року 10/03-21: пункт 1 - житловий будинок пристава Табачникова, м.Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2; пункт 40 – житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз, 1 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом враховано, що у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №580/4318/23 вказано про те, що накази, подібні до оскарженого у справі, яка розглядається, є індивідуальними актами.

Однак, у постанові від 30.06.2022 у справі №1.380.2019.004460, адміністративне провадження № К/9901/8654/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду суд зазначає, що оскільки відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 15.11.2022 у справі №580/2742/21 (пункт 60) наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21, який є також спірним у даній справі в частині, є саме нормативно-правовим актом, отже оскаржувані у даній справі, що розглядається, наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року 10/03-21 “Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури” в частині пунктів додатку до наказу служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації від 23 листопада 2010 року 10/03-21: пункт 1 - житловий будинок пристава Табачникова, м.Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2; пункт 40 – житловий будинок, м.Черкаси, Замковий узвіз, 1 є нормативно-правовим актом.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поніс судові витрати у вигляді сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою у сумі 6656,00 грн.

У той же час, згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 4 цього ж Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

З позовної заяви вбачається, що така подана в електронній формі, містить одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку позивач мав сплатити судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Отже, 3993,60 грн, сплачені позивачем за подання позову до суду, є надмірно сплаченими (6656,00 - (3328 х 0,8) і не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що надмірно сплачені суми судового збору можуть бути повернуті відповідним судом на підставі клопотання позивача в Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 з наступними змінами та доповненнями.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 9, 12, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 264, 271 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року 10/03-21 «“Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів додатку до наказу служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації від 23 листопада 2010 року 10/03-21: пункт 1 - житловий будинок пристава Табачникова, м.Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2; пункт 40 – житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз, 1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (адреса бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001 ) на користь Приватного підприємства «Надія» (адреса вул. Остафія Дашковича, 27, м.Черкаси, 18001 ЄДРПОУ 21356758) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) грн 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.10.2026.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ