Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №947/22273/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/22273/25

Провадження № 2/947/297/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого – судді Луняченка В.О.

за участю секретаря Жековій А.В.,

представника позивача адвоката Руднівої С.В.

представника відповідачки адвоката Легези М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Заходами електронного суду до Київського районного суду м. Одеси, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як його представник, 16.06.2025 звернулась адвокат Рудніва Світлана Віталіївна, з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому просить в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати грошові кошти у розмірі 24404,96 доларів США спільним сумісним майном подружжя; в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти у розмірі 12202,48 доларів США; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12202,48 доларів США, у гривневому еквіваленті станом на день винесення рішення суду; визнати кв. АДРЕСА_2 особистою власністю ОСОБА_1 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..

Ухвалою суду від 08.07.25 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.07.2025за клопотанням представника позивача витребувано докази за клопотанням від 16.06.2025, відповіді на яку містяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 25.08.2025 витребувано докази за клопотанням представника позивача.

05.09.2026 ( сформовано документ в системі « Електронний суд» 04.09.25) судом отримано відзив на позовну заяву

Заходами електронного суду 10.11.25 судом отримано заяву ОСОБА_1 щодо збільшення позовних вимог.

19.11.25 з боку відповідача на адресу суду надано заперечення на заяву про уточнення позовних вимог.

02.12.2025 заходами електронного отримано відповідь на відзив з боку позивача .

12.02.2026 ухвалою суду закрите підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог 10.11.2025, позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати грошові кошти у розмірі 24 404,96 доларів США , 14,73 євро, 2 753,51 доларів США та 486 798,07 гривень спільним майном подружжя та у порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем право власності на грошові кошти в розмірі 243 399,04 грн., 12 202,48 доларів США, 7,37 євро, 1376 доларів США та стягнути вказані гроші з відповідачки; визнати кв. АДРЕСА_2 особистою власністю позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що: квартира за адресою: АДРЕСА_1 була придбана під час шлюбу та на неї розповсюджується презумпція спільної власності подружжя; квартира кв. АДРЕСА_2 була придбана позивачем за особисті кошти зароблені до укладення шлюбу, а тому на вказане майно не розповсюджується презумпція спільності майна; грошові кошти у розмірі 24 404,96 доларів США, які є спільним майном подружжя» були списані відповідачкою з банківського рахунку позивача з використанням платіжних пристроїв «Applepay» після того як вона дізналась про подачу позивачем заяви про розірвання шлюбу; також на банківських рахунках позивачки на момент розірвання шлюбу знаходились грошові кошти у розмірі 14,73 євро, 27 доларів США, 486 798,07 гривень які також підлягають розподілу як спілmне майно подружжя.

Відповідачка визнає позовні вимоги в частині визнання спільним майном подружжя квартири за адресою: АДРЕСА_1 та не заперечує проти визнання за позивачем права власності на частку вказаної квартири але вважаючи що і квартира АДРЕСА_2 є спільним майном подружжя заперечує проти визнання її особистою приватною власністю позивача а також заперечує проти визнання спільним майном подружжя вказані позивачем грошові кошти наполягаючи на тому що вказані гроші у загальному розмірі 24 404,96 доларів США були переведені за ініціативою позивача за для придбання відповідачкою транспортного засобу а зазначені інші суми, які знаходились на рахунках відповідачки і є тими ж самими грошима які були частково переведені в іншу валюту.

Як встановлено судом між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.06.2021 було укладено шлюб, зареєстрований Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м .Одеса), актовий запис №1206 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 16.06.2021). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 у справі 3947/6657/25, за позовом ОСОБА_1 та заяві ОСОБА_2 про згоду із позовом, шлюб було розірвано ( рішення набрало законної сили 15.05.2025 ).

31.08.2021 між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 укладено та посвідчено нотаріально договір купівлі продажу, за яким покупець за суму 868 758,51 грн., придбав кв. АДРЕСА_2 . Договір посвідчено за згодою дружини покупця – ОСОБА_2 ( т.1 а/с 13).

28.01.2022 між ТОВ «ВЕСТ БІЛДІНГ УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено договір № Г/А-1.6.19-6/Р-2 купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна. За цим договором відповідач придбала майнові права на апартаменти квартирного типу (нежитлове приміщення № 117 загальною площею 34 кв. м.) в адміністративній побутовій будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 5110136900:11:003:0013 ( т.1 а/с 53).

03.02.2022 ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1 а/с 87).

Згідно відповіді АТ « Райффайзен банк Аваль» від 22.09.2025 №81-15-9/12204-БТ ( т.2 а/с 9) , на ухвалу суд від 17.07.2025 про витребування доказів, станом на 14.05.2025 на рахунках ОСОБА_2 знаходились кошти :

-На рахунку НОМЕР_2 - у розмірі 486 798,07 грн.;

-На рахунку НОМЕР_3 – у розмірі 14,73 євро;

-На рахунку НОМЕР_4 – у розмірі 2 753,51 доларів США.

На момент виконання ухвали суду 29.07.2025 року на рахунку з останніми цифрами -9206 не було грошей ( рахунок закритий 12.06.2025); на рахунку з останніми цифрами -6578 знаходилось 721,50 євро; на рахунку з останніми цифрами -1768 знаходилось 0,42 долара США ( т.1 а/с 146).

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини пов`язані із розподілом спільної сумісної власності подружжя врегульовані Цивільним кодексом України ( скорочене ЦК України) та Сімейним кодексом України ( далі СК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (частини друга та третя статті 372 ЦК України). .

Суд, приймаючи до уваги що відповідачка частково визнає заявлені вимоги та згодна із визначенням спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_4 , та не заперечує проти визнання за позивачем права власності на 12 частки вказаної квартири , а також з огляду на факт придбання вказаної квартири у власність відповідачки під час шлюбу, вважає вказані позовні вимоги такими що не потребують доказуванню згідно вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України, та підлягають задоволенню із визначенням у резолютивної частині рішення що інша 12 частина вказаної квартири залишається у власності відповідачки.

Що стосується інших заявлених вимог , суд розглядає вказані вимоги у відповідності до наступних положень:

Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У практиці Європейського суду суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Як зазначено у позовних вимогах не зважаючи на те що квартира АДРЕСА_2 , вартістю 868 758,51 грн ( еквівалент по курсу НБУ 32 343,83 доларів США) була придбана 31.08.2021 під час шлюбу (який було укладено 16.06.2021 ) , позивач заявляє про спростування презумпції спільності майна подружжя , з таких підстав:

На спростування вказаної презумпції ОСОБА_1 заявляє про те що зазначене майно було придбане виключно за його особисті кошти, які він заробив під час перебування у рейсах що підтверджується контрактами та виписками з банківських рахунків, з яких вбачається що у період з 03.12.2018 по 16.06.2021 позивач отримав в якості доходу 149 726,35 доларів США та зняв у вказаний період 83 654,59 доларів США а витратив 23 471,09 доларів США тобто на момент укладення шлюбу на рахунках позивача було 42 600,67 доларів США а також були наявні заощадження у вигляді готівки яку він зняв зі свого рахунку раніше.

За приписами частин першою та другою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, зокрема, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У свою чергу, до особистої приватної власності дружини, чоловіка, згідно вимог ст. 57 СК України , законодавцем віднесено: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Суд критично відноситься до тверджень позивача що наявність у нього на момент укладення шлюбу грошей на банківському рахунку та факт зняття раніше з банківського рахунку грошей автоматично доводить що саме ці кошти були втрачені на придбання спірної квартири під час шлюбу

Жодних доказів того що квартира була придбана шляхом перерахування продавцю грошей саме з банківського рахунку позивача, або доказі наявності такої суми готівкою походженням якої були саме гроші які протягом двох з половиною років знімались з рахунку позивача до суду не було надано.

Фактично доведеністю наявної суми грошей позивач обґрунтовує припущення того що саме ці гроші, і лише вони, були витрачені на придбання спірної квартири.

Згідно вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас саме на позивача, який спростовує презумпцію спільної власності на майно яке придбаного під час шлюбу, покладається тягар доведеності такого спростування.

Крім того, судом враховується правовий висновок Верховного Суду зазначений у постанові від 3 червня 2024 у справі N 712/3590/22, згідно якого надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності а також колегію визначено що у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність

Таким чином суд приходить до висновку що заявлені вимоги в частині визнання квартири квартира АДРЕСА_2 особистою приватною власністю позивача не підлягає задоволенню.

Водночас і відсутність заявлених суду вимог про розподіл даного майна як спільного майна подружжя не дозволяє суду виходити за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 половини від грошової суми у розмірі 24 404,96 доларів, які були зняті з рахунку позивача з використанням платіжних пристроїв «Applepay», то суд вважає недоведеним факт зняття вказаної суми таким шляхом саме відповідачкою , так як жодних доказів дій саме відповідачки , окрім підтвердження факту звернення до правоохоронних органів Молдови та банківських установ стосовно списання грошей шахрайським шляхом суду не надано, а сама відповідачка факт такого списання не визнає , та зазначає що вказана сума грошей дійсно була їй передана позивачем, але іншим шляхом і саме ці кошти знаходились на її банківських рахунках на момент розірвання шлюбу та були витрачені на придбання транспортного засобу.

Позовні вимоги про визнання спільним майном подружжя грошових коштів які знаходились на банківських рахунках відповідачки на момент розірвання шлюбу, розподіл вказаних грошей та стягнення з відповідачки половини суми, суд знаходить такими, що доведені належними та допустимими доказами а тому таким що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як вже зазначалось судом за презумпцією спільної власності майна придбаного під час шлюбу, майно ( у тому числі і грошові кошти) які отримані подружжям під час шлюбу , відносяться до спільного майна подружжя , якщо вказана презумпція не спростовано у судовому засіданні.

Відповідачкою заявлено про наявність домовленості щодо даної суми грошей, яка є предметом спору, однак жодних доказів такої домовленості суду не надано. При цьому посилання на придбання відповідачкою транспортного засобу в інтересах сім`ї з використанням вказаних коштів є суперечливим і не пояснює як факт видачі у лютому 2024 року довіреності від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 про можливість перереєстрації транспортного засобу придбаного позивачем у 2023 році, відноситься к наявним на рахунках відповідачки у квітні 2025 року грошовим коштам, у розмірі 14,73 євро, 2 753,51 доларів США та 486 798,07 гривень.

Доказів того що зазначені кошти є особистим майном відповідачки суду не надано , а тому суд, у відповідності до встановлених обставин на визначених норм сімейного законодавства , приходить до висновку що зазначені кошти є спільним майном подружжя, підлягає розподілу у рівних частках та половина вказаної суми має бути стягнута з відповідачки на користь позивача.

Водночас судом враховується що зазначена сума складається з різних валют а рішенням суду може бути стягнуті гроші лише у вигляді національної валюти ( доводів про можливість стягнення половини спільного майна в іншої валюті суду не надано).

На день винесення рішення суду, за курсом НБУ, курс євро до гривні складає 50,5766 грн за 1 євро, а курс доларів США до гривні складав 45,2021 за 1 долар США, у зв`язку із чим судом визначається сума грошей яка підлягає стягненню у національної валюті України – спільна власність подружжя у загальної сумі : 486 798,07 гривень, 14,73 євро що еквівалентно 744,99 гривні , 2753,51 долар США що еквівалентно 124 464,43 гривні, а всього 612 007,49 гривень , та половина від цієї суми ( рівні частки подружжя) , яка підлягає стягненню складає: 306 003,75 гривень.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 137 ЦПК України визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Позивачем , при подачі позову з п`яти заявлених вимог було сплачено судовий збір у сумі 9084,00 грн.( т.1 а/с1) , також зазначені витрати пов`язані із перекладом документів у сумі 8685 грн. ( т.1 а/с 14) , та заявлений орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 80 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зазначене місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) про поділ спільного майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право особистої власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Залишити за ОСОБА_2 право особистої власності на 12 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати спільною власністю подружжя грошові кошти, які знаходились на банківських рахунках ОСОБА_2 на час розірвання шлюбу у в розмірі 14,73 євро, 2 753,51доларів США та 486 798,07 гривень, та у порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем право особистої власності на половину даних грошових коштів.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти у сумі 306 003,75 ( триста шість тисяч три гривні сімдесят п`ять копійок) гривень.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю квартири АДРЕСА_2 .

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів у розмірі 24 404,96 доларів США спільним майном подружжя, визнання за позивачем права особистої власності на половину вказаної суми та стягнення з відповідачки 12 202,48 доларів США.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 26.10.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко