Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №447/1743/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Суд: Миколаївський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №447/1743/26

Суддя: Бачун О. І.

Провадження №2/447/1348/26

Справа №447/1743/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

26.10.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бачуна О.І.,

з участю секретаря судового засідання Данилів О.І.

представника позивача Тенети Н., представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Представник позивача подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані в квартиру АДРЕСА_1 , послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 30858,65 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 19.11.2019 №329 ТОВ « Нафтогаз тепло» визначено виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та виконавцем комунальних послуг з постачання гарячої води на території міста Новий Розділ Львівської області. Даним рішенням також погоджено позивачу застосування тарифів на теплову енергію на послуги з постачання теплової енергії та на послуги з постачання гарячої води.

Відповідач є власниками квартири АДРЕСА_2 та до такої позивачем надаються послуги з ПТЕ. Вказана квартира під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання та гарячої води, а отже відповідач є споживачем послуг, наданих позивачем.

Позивачем впродовж опалювальних періодів 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022років, 2022-2023років, 2023-2024років, 2024-2025, 2025-2026років забезпечено подання теплової енергії споживачам м.Новий Розділ, в тому числі й відповідачу.Вказаний факт підтверджується копією актів про пуск теплоносія до житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Відповідач у встановленому законом порядку від надання послуг ПТЕ не відмовлявся (не відключався).

Відповідачі фактично користується послугами, які ТОВ «Нафтогаз Тепло» надає споживачам м.Новий Розділ та відповідачу зокрема, жодних претензій та заперечень щодо отримання послуг якості від відповідача не надходило. Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги та не вносили плату за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилася заборгованість на загальну суму 30858,65грн. Станом на дату звернення до суду відповідач не погасив заборгованість, а тому позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 18.05.2026 у справі відкрито провадження і призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.06.2026року відповідач подав до суду клопотання,в якому проти задоволення позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім цього просив зупинити провадження по справі, до прийняття рішення Конституційним судом за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо конституційності ч.5 ст.13, ч.1, 2 ст.14 ЗУ « Про житлово-комунальні послуги», п.1 ч.5 ст.12, абзацу 1 п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України щодо автоматичного укладення індивідуального договору про надання комунальних послуг. Ствердив, що квартира належить йому на праві власності. Квартира обладнана автономним опаленням (двох-контурний котел опалення). Також на централізоване опалення встановлено квартирні лічильники обліку тепла. А тому не зрозуміло яким чином позивачі нараховують за свої не надані послуги. Аналогічним є безпідставне нарахування за гарячу воду, оскільки така позивачем не поставляється, відповідно і безпідставним є нарахування абонентської плати за послуги які він не отримує. Позивач не надав належних та допустимих доказів надання відповідачу послуг з постачання тепла. Позивач не надав належних доказів розрахунків кількості споживання теплової енергії. Позивачем не надано доказів, що вся загальна площа приміщень будинку є опалювальною, не зазначено, яка саме площа опалюється позивачем, а яка опалюється альтернативними джерелами опалення. Зазначив, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувалися. Просив стягнути з позивача в його користь витрати на правову допомогу.

14.07.2026року представник позивача подав до суду письмові пояснення.Доводи наведені відповідачем у клопотанні вважає необгрунтованими. Крім цього, не заперечила, що ТОВ « Нафтогаз Тепло» при проведенні нарахувань за постачання теплової енергії не було враховано Рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради №310 від 12.09.2012року « Про надання дозволу на переобладнання квартири АДРЕСА_1 », яким було надано ОСОБА_4 дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження та виготовлення робочої документації на встановлення додаткового індивідуального опалення в спірній квартирі, без відєднання від централізованого теплопостачання. Не заперечила, що у квартирі відповідача встановлено квартирні лічильники обліку тепла, тому при проведенні нарахувань за постачання теплової нерегії у спірний період враховувалися покази вузлів розподільчого обліку теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії та гарячої води надаються споживачем житлового будинку АДРЕСА_3 , згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуг відповідно до ст..ст.13,14 ЗУ « Про житлово комунальні послуги». На веб-сайті позивача розміщена інформація та затверджений Типовий договір про надання послуги постачання теплової енергії. З усіма співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 були укладенні індивідуальні договори про надання послуги , які є публічними договорами приєднання, опублікованими 01.10.2021року на корпоративному сайті ТОВ «Нафтогаз Тепло». Факт відсутності підписаного договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення від сплати за такі послуги. Зазначила, що при проведенні нарахування по квартирі АДРЕСА_1 , впродовж спірного періоду включають обсяги теплової енергії на опалення безпосередньо квартири з врахуванням показників розподільних лічильників теплової енергії та донарахування до мінімальної частки споживання у випадку, якщо обсяг споживання теплової енергії у квартири споживача за показаннями розподільного лічильника тепла менший від мінімальної частки питомого споживання теплової енергії по будинку та розподілену тепловому енергію витрачену на загально будинкові потреби. Щодо вимог відповідача про зупинення провадження у справі, то такі вважає безпідставними та просить залишити його без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданніпозовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити посилаючись на обставини викладені в позові та поясненнях. .

Представник відповідача Гузик М. проти задоволення позовних вимог заперечив, вважає такі безпідставними, оскільки квартира АДРЕСА_1 , відключена від системи централізованого опалення а тому відповідачі не є споживачами послуг.

Суд, заслухавши доводи та міркування учасників справи, з`ясувавши обставини, вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини з оплати за надані житлово-комунальні послуги, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі-Закон).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ч.1 ЦК України).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ч.1 ЦК України).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області №329 від 19.11.2019 визначено ТОВ «Нафтогаз Тепло» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Відповідно до інформаційної довідки №470921691 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

20.10.2021, 11.11.2022, 03.11.2023, 01.11.2024, 17.10.2025 представником ТОВ « Нафтогаз Тепло» складено акти про те, що на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 надано послуги з постачання теплової енергії .

24.08.2024року на адресу відповідача ОСОБА_2 було надіслано вимогу про сплату заборгованості на суму 13362,05грн.

Комісія КП «РЖС» підписала паспорти готовності до роботи в опалюваний період 2020/2021, 2021/2022, 2022/2023 , 2023/2024, 2024/2025, 2025/2026 будинку АДРЕСА_3 .

У 2020році, 2021році, 23.10.2023, 17.10.2024року та у 20205році (без зазначення точної дати) складено акти готовності до опалювального періоду будинку по АДРЕСА_3 .

Як вбачається із акту складеного представником ТОВ «Нафогаз Тепло» у листопаді 2023року, прилад обліку тепла PollComEX заводський номер 23340058, 23441255 прийнято на абонентський облік квартири АДРЕСА_4 .

Вказані тепло лічильники пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвами №56/6183 та №56/6182, які чинні до 26.10.2027року.

Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради №310 від 12.09.2012року надано дозвіл ОСОБА_4 на збір матеріалів попереднього погодження та виготовлення робочої документації на встановлення додаткового індивідуального опалення в квартирі АДРЕСА_1 , без від`єднання від централізованого теплопостачання.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

Згідно із ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком та 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема нанеоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Крім цього, споживач має у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води;

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Судом встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1

Між позивачем і відповідачами, у встановленому законом порядку, письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався.

Разом з тим, обов`язок укласти договір лежить на відповідачах, оскільки споживач зобов`язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до вимог ч.4 ст.13 Закону України «Про житлового-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Отже, необхідність укладання договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання визначено як обов`язок, а не право споживача таких послуг.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм Закону споживачі зобов`язанні оплатити житлово-комунальні послуги якщо вони фактично користувались ними як на виконання умов договору так і отриманих споживачем до укладення відповідного договору.

Верховним Судом України у Постанові від 27 лютого 2019 року, у справі №334/2789/15-ц зазначено, що ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.

Відповідно до ч.6 ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем надаються послуги з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_5 , що підтверджується актами від 20.10.2021, 11.11.2022, 03.11.2023, 01.11.2024, 17.10.2025 складеними представником ТОВ « Нафтогаз Тепло», однак вказані акти не підтверджують факту надання послуг з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_6 вказаного будинку.

Так, судом встановлено, що у квартири АДРЕСА_1 , встановлено індивідуальне опалення та квартирний лічильник обліку тепла.

Крім цього, в письмових поясненнях позивач не заперечує, що розрахунок заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 проведено без врахування рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради №310 від 12.09.2012року яким надано дозвіл ОСОБА_4 на збір матеріалів попереднього погодження та виготовлення робочої документації на встановлення додаткового індивідуального опалення в квартирі АДРЕСА_1 , без від`єднання від централізованого теплопостачання. Крім цього, відсутні докази, що при проведені розрахунків заборгованості були враховані покази вузлів розподільчого обліку теплової енергії PollComEX заводський номер 23340058, 23441255.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Частиною шостою статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання».

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

Судом встановлено, що власники квартири АДРЕСА_1 , фактично не є споживача послуг з постачання теплової енергії, оскільки в квартирі встановлено індивідуальне опалення та квартирні лічильник обліку тепла. Крім цього, позивач не звільнений від обов`язку доведення факту надання послуги, фактичного користування відповідачем даними послугами та наявної заборгованості за її оплату. Позивачем в судому засіданні вказано, що під час нарахування заборгованості не було відомо та не враховано наявність у відповідача рішення про встановлення індивідуального опалення. Крім цього, представник позивача вказала, що в загальний розмір заборгованості за оплату послуг з теплопостачання також включено витрати на опалення внутрішньобудинкових приміщень, однак вказані дані не відображені в розрахунку заборгованості.

Також позивачем не доведено, що послуги з постачання теплової енергії надавалися до квартири відповідача, і те, що останній фактично користувалася наданою послугою і у нього виник обов`язок щодо оплати за такі послуги.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Право суду зупинити провадження у справі визначено у статті 252 ЦПК України. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу; 3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні; 4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності; 5) призначення судом експертизи; 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу; 8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: 1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу; 4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України; 4-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації; 5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 6) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Крім того, судом враховуються правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідач зазначає, що ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі за конституційною скаргою Дашевської щодо конституційності ч. 5 ст. 13, ч.ч. 1,2 ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п. 1 ч. 5 ст. 12, абз. 1 п. 2. ч. 3 ст. 287 ГПК України: щодо автоматичного укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги буде важливим та показовим в даній справі, однак не довів наявність об`єктивних підстав щодо неможливості розгляду даної справи до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Підстав для зупинення провадження у зв`язку з об`єктивною неможливостю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, суд не вбачає.

Такий висновок суду цілком узгоджується з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Враховуючи, те, що згідно тексту конституційної скраги вбачається, що заявниця Дашевська оспорює конституційність самої законодавчої моделі "автоматичного ( без волевиявлення особи та без можливості для неї вплинути на цей процес)" укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги, закріпленої у частині п`ятій статті 13 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" та необгрунтована об`єктивна неможливість розгляду даної справи до ухвалення рішення Конституційним Судом України, суд дійшов висновку в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивачем не доведено факту надання послуги з постачання теплової енергії до квартир відповідача і останній користувалася даними послугами, а тому суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 255, 258-259 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_2 стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії – відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.10.2026

Суддя Бачун О. І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua