Суд: Чорноморський міський суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виплату заробітної плати
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №501/3704/26
Суддя: Тордія Е. Н.
23 жовтня 2026 року Єдиний унікальний № 501/3704/26 Провадження № 2/501/2627/26
РІШЕННЯ
Іменем України
23 жовтня 2026 року м. Чорноморськ
Чорноморський міський суд Одеської області
у складі головуючого - Тордія Е.Н. секретаря судових засідань Дунаєвої Т.В.
номер справи № 501/3704/26 номер провадження 2/501/2627/26
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
позивача ОСОБА_1 до
відповідача концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВИС» Міністерства оборони України
підстава та предмет про стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як , матері, яка самостійно виховує дитину , стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
участь у справі приймали: позивач ОСОБА_1
представник відповідача – ОСОБА_2 ВКЗ
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Стислий виклад правовідносин.
30 липня 2026 року позивач звернулась до Чорноморського міського суду Одеської області з вищевказаним позовом.
На його обґрунтування посилається , що у період з 24 травня 2023 року по 30 квітня 2026 року, перебувала у трудових відносинах з Концерном «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС». Наказом ТВО Генерального директора Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» від 06 квітня 2026 року № 53-а, 30 квітня 2026 року її було звільнено з роботи за угодою сторін. Пунктом 3 зазначеного наказу передбачена виплата їй грошової компенсації за 22 календарні дні невикористаної основної відпустки та 7 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за період роботи з 24 травня 2025 року по 30 квітня 2026 року. При працевлаштуванні вона повідомила роботодавця про самостійне виховання дитини та надала відповідні документи, що підтверджують цей статус, а саме: свідоцтво про народження, рішення про розірвання шлюбу. Крім того, соціально побутовою комісією трудового колективу роботодавця щорічно складались акти від 08 грудня 2023 року , від 27 червня 2024 року, від 01 вересня 2025 року, від 04 квітня 2026 року про те, що батько її доньки ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини (не проживає за місцем проживання доньки, не спілкується з вчителями, не бере участі в батьківських зборах, не сплачує на дитину аліменти), копії яких надавались роботодавцю.
Однак, після звільнення з`ясувалось що вона не отримала компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, передбачену для матері, яка самостійно виховує дитину, за весь період роботи на підприємстві, а саме за 2023-2026 роки тобто за 40 днів. Що становить виходячи з її середнього заробітку 2543.22 грн. на загальну суму 101728.80 грн..
На її заяву від 14 квітня 2026 року про виплату компенсації за 40 календарних днів невикористаної додаткової соціальної відпустки на адресу ТВО Генерального директора концерну «ВIЙСЬКТОРГСЕРВIС», відповіді позивач не отримала та виплату належної їй компенсації відповідач не здійснив.
Відмова у виплаті компенсації за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки суперечить вимогам статей 19 та 24 Закону України «Про відпустки», порушує її гарантоване законом право та є підставою для судового захисту.
У зв`язку з викладеним просить суд стягнути з Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку як матері, яка самостійно виховує дитину, у розмірі 101 728 грн. 80 коп. ; середній заробіток за весь період затримки
розрахунку по день ухвалення судового рішення ; судовий збір у розмірі 2 594,08 грн. у дохід держави, витрати на правову допомогу.
Позиція позивача та представника відповідача.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та прохала їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог , скориставшись своїм правом на подання відзиву.
В обґрунтування заперечень зазначив ,що позивачем не доведено факт того ,що вона самостійно виховує, дитину .Крім того, зазначив , що позивач дійсно зверталася до керівництва відповідача з заявою про виплату компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як матері, яка самостійно виховує дитину, листом вх.№317 від 13 липня 2026року , однак, до такого листа додано лише акт від 04 квітня 2026 року. Звернув увагу, що Суду ,що відповідачу не відомо про обставини складення актів будь-яких актів . У відповідача відсутні відомості щодо обліку таких актів, як в канцелярії відповідача так і в канцелярії соціально-побутової комісії трудового колективу Південного регіонального управління Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС».
Тобто, приймаючи до уваги, що позивачем до моменту звільнення надано лише акт від 04 квітня 2026 року , а за отриманням інших «актів» позивач як до відповідача так і до відповідної комісії не звертався, а також, враховуючи абсолютно ідентичний зміст всіх чотирьох «актів» вбачається обґрунтований сумнів не тільки у своєчасності складення актів за 2023-2025 роки, а й взагалі у факті проведення будь-яких обстежень умов проживання позивача. Таким чином, вважає, що відповідні «акти» складено суто формально без проведення необхідних обстежень, та, можливо, за безпосередньою вказівкою позивача, яка станом на 04 квітня 2026 року перебувала на посаді начальника Південного регіонального управління Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» та, вочевидь, мала певний вплив на членів соціально-побутової комісії, яка складалася з осіб, які перебували в безпосередньому підпорядкуванню позивача. Крім того, на підтвердження власного статусу одинокої матері позивачем надано лист від 07 липня 2026 року вих.№ 01/15-541 за підписом директора КНП «Чорноморський міський центр медико-соціальної допомоги» як відповідь на звернення позивача від 26 червня 2026 року . Разом з цим, вказаний лист не підтверджує факту участі або не участі батька у вихованні або утриманні дитини, у такому листі лише зазначено що на відповідних медичних процедурах дочку позивача супроводжує позивач як мати як без зазначення періоду такого супроводу, так і без зазначення дати початку надання послуг дитині у відповідному центрі медико-соціальної допомоги. Більш того, відповідний лист складено 07 липня 2026 року, вже після звільнення позивача з займаної посади, тобто, на момент звільнення позивача.
Відповідач не знав та не міг знати про обставини, викладені у листі від 07 липня 2026 року вих.№ 01/15-541. Також, позивач на підтвердження статусу матері, яка самостійно виховує дитину посилається на рішення суду про розірвання шлюбу. Однак, як відповідне рішення так і факт відсутності рішення про стягнення аліментів на утримання дитини самі по собі не підтверджують факт не участі батька у вихованні та утриманні дитини. Окремо звернув увагу, що позивач не надала жодних відомостей щодо звернення до відповідних державних органів для отримання податкової пільги як мати, що самостійно виховує дитину, або для отримання державної допомоги у зв`язку із таким статусом. За таких обставин вважає що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.
Процесуальні дії
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
13 серпня 2026 року представником відповідача подано заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції .
19 серпня 2026 року поданий відзив на позовні вимоги.
24 серпня 2026 року позивачем надана відповідь на відзив.
За клопотанням відповідача по справі допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , в судовому засіданні оглянута особова справа ОСОБА_1 під час роботи в філії .
Позиція суду.
Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
З копію трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 виданої 03 березня 2008 року остання 24 травня 2023 року прийнята на посаду фахівця з виробничих питань експлуатації основних фондів та автотранс порту, згідно наказу №69л від 25 травня 2023 року.
01 січня 2025 року наказом №81 л від 31 грудня 2024 року переведена на посаду завідувач сектору майна.
Наказом №32л від 31 березня 2025 року переведена заступником начальника Південного регіонального управління.
12 серпня 2025 року наказом № 148а переведена на посаду начальника Південного регіонального управління концерну «концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС».
Наказом №53 -а від 06 квітня 2026 року звільнена за угодою сторін( а.с.20-21).
Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 видане ВАРЦС Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області засвідчує факт народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини в свідоцтві відповідно вказані : ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ( а.с.19).
З рішення Іллічівського міського суду Одеської області вбачається ,що 22 грудня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , укладений 15 серпня 2009 року, розірваний( а.с.17).
З актів соціально- побутової комісії трудового колективу філії Південного концерну
«ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» за 2023-2024 роки вбачається ,що комісією у складі: помічника начальника філії з кадрової роботи ОСОБА_4 , фахівця з договірної роботи ОСОБА_10 , заступника начальника філії ОСОБА_6 обстежені умови проживання ОСОБА_1 , та підтверджено її самостійне виховання доньки ,що є підставою для підтвердження права на отримання додаткової оплачуваної відпустки ( а.с.7-8)..
Акти складені членами трудового колективу Південного регіонального управління концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» складені 2025-2026 роках, також підтвердили вищевикладене ( а.с.9-10).
З інформації КРН « Чорноморський міський центр первинної медико- санітарної допомоги» ЧМР Одеської області вбачається ,що з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проводяться планові прийомі з приводу здоров`я , перевірки проходять в супроводі матері. Батько ОСОБА_8 до лікарів не звертався ( а.с.12).
З довідки № Ф1400000028 від 02 червня 2026 року Південного регіонального концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» середній заробіток ОСОБА_1 складає 54679.15 грн.
З листа ОСОБА_11 від 14 квітня 2026 року вбачається її незгода з наданим розрахунком при звільнені( а.с.13).
Мотивувальна частина та частина та застосовані Судом правові норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства
Частиною 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, визначено ,що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено , що за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 грудня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , укладений 15 серпня 2009 року, розірваний. Інформація щодо отримання аліментів відсутня.
Відповідно до приписів ст. 182 -1, 186 -1 Кодексу законів про працю України та ст. 19 Закону «Про відпустки», позивач має право на додаткову оплачувану відпустку на дитину як одинока мати в кількості 10 календарних днів.
Оскільки ця додаткова відпустка належить до категорії соціальних, то вона надається не за робочий рік, а за календарний рік, і для визначення тривалості цієї відпустки не враховується стаж роботи.
Згідно до положень ст. 182-1 Кодексу законі про працю України передбачено, що одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 13 ст. 10 Закон України «Про відпустки» № 504/96-ВР щорічні (основна та додаткові) відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
Відповідно до приписів ст. 182 -1 Кодексу законів про працю України та ст. 20 Закону «Про відпустки» додаткові відпустки працівникам, які мають дітей і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному відповідними статтями законів.
Тлумачення поняття «одинока мати» надане у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами) Згідно з п.9 зазначеної вище постанови одинокою матір`ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову, іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.
Пункт 5 частини дванадцятої ст. 10 Закону №504 визначає одиноку матір (батька) як таких, які виховують дитину без батька (матері).
У Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року №693, у пункті 2 вказано, що термін одинока мати вживається у наступному значенні, а саме: це «мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком».
Підсумовуючи наведені вище визначення для визнання розлученої жінки одинокою матір`ю, необхідною умовою є самостійне виховання дитини.
Також, відповідно до статей 181-183 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» одинокою матір`ю є особа, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, виховує дитину без батька. Цей статус за одинокою матір`ю зберігається і у тому разі, коли вона уклала шлюб не з батьком дитини за умов, якщо діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Законодавство України не містить конкретний перелік документів, які можуть слугувати доказом того, що розлучена жінка виховує дитину самостійно (без батька).
Факт розлучення не надає автоматично статусу одинокої матері, водночас як і сплата аліментів не свідчить про те, що батько бере участь у вихованні дитини (для такого статусу важлива саме відсутність участі батька у вихованні, а не лише участь в утриманні дитини) цей факт може бути підтверджений актом, складений соціально - побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві , в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, у якому зi слiв сусідів (за наявності їхніх підписів в акту) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідкою зi школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах), відомостями з поліції у зв`язку з необхідністю розшуку батька у справі за позовом про стягнення аліментів. У цьому разі документом, який підтверджує факт неучасті батька у вихованні дитини, буде відповідна постанова слідчого.
Також підставою може стати довідка зі школи, садочка про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, тощо.
Якщо на підприємстві створюється спеціальна комісія, в даному випадку соціально – побутова комісія , затверджена наказом керівника, яка складає акт дослідження житлово-побутових умов або підтвердження факту самостійного виховання дитини, цей документ стає частиною кадрового й загального діловодства підприємства, реєструється у спеціальних журналах: складений та підписаний членами комісії акт реєструється у Журналі реєстрації внутрішніх документів або Журналі реєстрації актів.
Йому присвоюється дата та порядковий номер. Без реєстрації документ не має юридичної сили для кадрової служби чи бухгалтерії. акт подається на ознайомлення та затвердження керівнику підприємства (або голові профспілки, якщо комісія діє при ній). На підставі зареєстрованого акту та заяви видається внутрішній наказ.
Після реєстрації оригінал або завірена копія акту підшивається до вашої особової справи разом із заявою на відпустку/компенсацію та іншими довідками. Цей документ є підставою для того, щоб бухгалтерія нарахувала гроші.
Позивачем на підтвердження вимог самостійного виховання дитини надані: свідоцтво про народження дитини, рішення суд про розірвання шлюбу , довідка про медичній супровід дитини матір`ю, акти соціально- побутової комісії трудового колективу філії Південного концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» датовані 08 грудня 2023 року, 26 червня 2024 року, акти соціально побутової комісії трудового колективу Південного концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» датовані 01 вересня 2025 року, 04 квітня 2006 року , які не містять реквізитів щодо їх реєстрації.
Допитані в судовому засіданні свідки члени соціально побутової комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 засвідчили факт складання актів за період 2023 року по 2026 рік. Свідок ОСОБА_4 засвідчила ,що в особовій справі наявна інформація про те , що позивач має доньку та розлучена. Також засвідчила відсутність оригіналів актів в особовій справі, пояснити чому вони не зареєстровані та їх відсутність в особовій справи позивача ,пояснити не змогла.
З пояснень свідків інформація зазанчена в актах отримана від бабусі , матері позивача та доньки позивача , також сусідка підтвердила той факт , що батько дитини участь у її утриманні та вихованні не приймає, проте інформація , яка сусідка підтвердила такий факт ,тощо , в актах не зазначено.
В судовому засіданні позивач заявила , що вона особисто забрала акти з особової справи, коли саме це сталось , не зазначила.
Інформація щодо стягнення аліментів з батька дитини, звернень позивача за державною соціальною допомогою , як особи що самостійно виховує дитину , тощо позивачем суду не надано , в судовому засіданні не встановлено.
Оскільки чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред`явити матері, що виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки, тому допускається надання на загальних підставах для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю будь-яких оформлених та засвідчених у встановленому порядку документів, в яких з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Обов`язок оформлення таких документів покладається саме на працівника, а не на роботодавця.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №523/10844/16-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі №734/4136/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №182/4561/16-ц, від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору .Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином , як надані до позову документи, так і доказі досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази не містять інформації, що підтверджує обставину самостійного виховання та утримання дитини виключно матір`ю.
За приписами ч. 1-3,5 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновок суду.
Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності в їх сукупності також з огляду на встановлені обставини справи, Суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як , матері, яка самостійно виховує дитину , стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є недоведеними та такими , що задоволенню не підлягають.
Судові витрати.
Питання судових витрат Суд вирішує у відповідності до вимог ч. 7 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України ,оскільки позивач відповідно до п.1 ч .1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» судові витрати компенсується за рахунок держави у порядку встановлено Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст.182-1, 186-1 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про відпустки» ,Суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВИС» Міністерства оборони України про стягнення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як , матері, яка самостійно виховує дитину , стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку- відмовити.
Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2026 року.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: КОНЦЕРН «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» (адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ: 33689922).
Головуючий
Оригінал: reyestr.court.gov.ua