Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №501/2078/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Суд: Чорноморський міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №501/2078/26

Суддя: Тордія Е. Н.

23 жовтня 2026 року Єдиний унікальний № 501/2078/26 Провадження № 2/501/1957/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретаря судових засідань – Дунаєва Т.В.

номер справи № 333/2078/26 провадження 2/501/1957/26

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за позовною заявою позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 предмет та підстава позову про розподіл майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад обставин правовідносин. Позиція сторін.

04 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Чорноморського міського суду Одеської області з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила , що з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 31 липня 2019 року по 21 серпня 2024 рік. За час перебування у шлюбі , 13 жовтня 2021 року подружжя придбали легковий автомобіль марки MITSUBISHI модель GALANT 1989 року виробництва зеленого кольору VIN НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу сторони не досягли згоди , щодо поділу майна. На сьогоднішній час ринкова вартість автомобіля вказаної марки та класу становить 1212.5 доларів США ,що відповідно до курсу Національного Банку України 53 355.00 грн. Враховуючи викладене просить суд визнати за нею частину легкового автомобіля марки MITSUBISHI модель GALANT 1989 року виробництва зеленого кольору VIN НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 , стягнути судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду.

Позивач та її представник адвокат Дубенчук Ж.М. в судове засідання не з`явились, про слухання справи повідомлені належним чином, надали заяву з якої вбачається що розгляд справи просить проводити за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти розгляду справи в заочному провадженні.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про місце, час та день розгляду справи повідомлявся належним чином. Відбуває покарання у ДУ Вінницька виправна колонія №86. Правом подання відзиву не скористався.

Процесуальні дії

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в спрощеному проваджені з повідомленням сторін.

Заперечень (заяв) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін по справі не надходило.

Представник позивача , позивач в судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, прохав про розгляд справи за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти розгляду справи в заочному провадженні.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про місце, час та день розгляду справи повідомлявся належним чином. З наявної інформації відбуває покарання в ДУ Вінницька Виправна колонія №86)( а.с.61).Правом на подання відзиву не скористався( а.с.61).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідчин ості її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Зі згоди позивача (представника) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 видане 31 липня 2019 року ВДРАЦС Головний територіальним управлінням в Одеській області , актовий запис № 305 , між сторонами був зареєстрований шлюб ( а.с.9).

Згідно рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 серпня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , розірвано ( а.с.10).

Відповідно до технічного паспорту НОМЕР_4 , автомобіль марки MITSUBISHI модель GALANT 1989 року виробництва зеленого кольору VIN НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 ( а.с.11).

Згідно інформації чата auto Ria вартість середня вартість аналогічного автомобіля становить 1212.5 доларів США ( а.с. 14-16).

Мотивувальна частина та застосовані Судом правові норми.

За приписами ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та ст. 372 Цивільного кодексу України.

Статтею 60 Сімейного Кодексу України визначено ,що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у відповідності з ст. 61 Сімейного кодексу України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 Сімейного кодексу України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя згідно ч.1,2 статті 71 Сімейного кодексу України, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки за правилами ч.2 ст. 364 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст. 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.

При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 (надалі - Постанова).

Зі змісту п.п. 23, 24 вказаної постанови слідує, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 Постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму права передбачену ст. 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт

набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

При цьому суд зазначає, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, що дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд зауважує, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає поділу між подружжям на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що в період шлюбу сторони по справі придбали майно, а саме: легкового автомобіля марки MITSUBISHI модель GALANT 1989 року виробництва зеленого кольору VIN НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 право власності на яку було зареєстровано на відповідача.

Тобто, вищезазначене майно є спільним сумісним майном подружжя в силу ст.60 Сімейного кодексу України та ст. 368 Цивільного кодексу України .

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Статтею 63 Сімейного кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини першої ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя " зазначено ,що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок суду.

Враховуючи, що спірне майно є спільним сумісним майном подружжя, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України тому підлягає поділу.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності в їх сукупності також з огляду на встановлені обставини справи Суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є такими що підлягають задоволенню.

Судові витрат.

Судові витрати Суд розподіляє, у відповідності до п.1 ч.2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі задоволення позовних вимог та покладає на відповідача.

За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Представником позивача на виконання вказаних вище вимог, а саме підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., суду надано: Договором про надання правової допомоги №1097 від 20 жовтня 2023 року; детальний опис робіт від 27 квітня 2025 року за Договором про надання правової допомоги №1097 від 20 жовтня 2023 року; акт прийняття передачі послуг від 27 квітня 2026 року, свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю №226 видане на ім`я ОСОБА_3 , ордер №13555822 виданий 24 квітня 2026 року квитанція до прибуткового касового ордеру № 22 від 27 квітня 2026 року згідно якого ОСОБА_1 сплатила за надані послуги 5500.00 грн.( а.с.22-27).

Суд враховує, складність справи , витрачений адвокатом час на надання правової допомоги , тому вимоги щодо стягнення з відповідача правової допомоги у розмірі 5500.00 грн. вважає, такою що підлягає задоволенню

Керуючись ст. ст.71, 81, 82, 89, 259, 263-265, 354, 355 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України , на підставі ст. ст. 1, 24, 56, 60, 69-71 Сімейного кодпексу України, ст.ст. 15, 16, 364, 368, 372 Цивільного кодексу України , п.22-26 Постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» ,Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на частину на легкового автомобіля марки MITSUBISHI модель GALANT 1989 року виробництва зеленого кольору VIN НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_2 (відповідно до технічного паспорту НОМЕР_4 ).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрована АДРЕСА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1355.16 грн. витрати на правову допомогу 5500.00 грн.

Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрована АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Головуючий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua