Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №560/5074/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5074/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за березень та квітень в розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань”, передбаченої пунктом 1 розділу XXXVII порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам передбачений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 за кодом економічної класифікації видатків 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців” та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 виконував бойові (спеціальні) завдання, що, на його думку, підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2026 про грошове забезпечення та відрахування. Однак відповідач не здійснив виплату одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн. Вважає такі дії протиправними, просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.08.2022 до 15.06.2024, тоді як одноразову винагороду в розмірі 70 000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання визначених бойових (спеціальних) завдань запроваджено змінами до постанови Кабінету Міністрів України № 168, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419.

На думку відповідача, оскільки позивач був виключений зі списків особового складу військової частини до запровадження зазначеної виплати, підстави для її нарахування та виплати відсутні.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 02.04.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26.08.2022 до 15.06.2023.

Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2026 підтверджується, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання за березень та квітень, тобто безперервно більше 30 днів.

Таким чином позивач вважає, що має право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 70 000 гривень, однак військова частина НОМЕР_1 вказаної виплати не здійснила, а тому позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За змістом частин 3 та 4 статті 9 зазначеного Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації військовослужбовця, а його розміри встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 установлено особливості здійснення виплат військовослужбовцям та іншим визначеним категоріям осіб під час дії воєнного стану.

При цьому необхідно розмежовувати додаткову грошову винагороду в розмірі до 100000 грн. на місяць, яка виплачується пропорційно часу безпосередньої участі у відповідних бойових діях або заходах, та окрему одноразову винагороду в розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання визначених бойових (спеціальних) завдань.

Такі виплати мають різні умови виникнення права на їх отримання, а тому факт отримання військовослужбовцем однієї з них сам собою не підтверджує наявності права на іншу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419 внесено зміни до постанови №168, якими передбачено виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання визначених бойових (спеціальних) завдань.

Відповідні положення застосовуються з 01.04.2024.

Як встановив суд із матеріалів справи, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26.08.2022 до 15.06.2023.

Наведена обставина зазначена у відзиві відповідача та не спростована позивачем належними й допустимими доказами, які б підтверджували проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у спірний період після 01.04.2024.

Таким чином, період проходження позивачем військової служби у відповідача завершився до набрання чинності змінами, якими запроваджено спірну одноразову винагороду в розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів виконання визначених бойових (спеціальних) завдань.

Суд зазначає, що саме по собі виконання бойових завдань у період проходження військової служби у 2022–2023 роках не створює автоматичного права на отримання будь-якої виплати, запровадженої пізніше, без установлення передбачених відповідним нормативно-правовим актом умов її застосування в часі.

Зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України №419, передбачають застосування відповідних положень з 01.04.2024 року. Водночас матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність у позивача права на спірну одноразову винагороду за період, що підпадає під дію зазначених змін.

Посилання позивача на довідку військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2026 про грошове забезпечення та відрахування не спростовує наведеного висновку.

Зазначена довідка, за твердженням позивача, підтверджує виконання ним бойових (спеціальних) завдань у березні та квітні. Однак сам факт виконання таких завдань не є достатнім для висновку про виникнення права на одноразову винагороду, якщо відповідний період не охоплюється дією нормативного регулювання, на підставі якого заявлено вимогу.

При цьому позивач у позовній заяві не конкретизував календарний рік, за який просить виплатити спірну винагороду за березень та квітень. Водночас із викладених у позові обставин і матеріалів справи вбачається, що його військова служба у відповідача завершилася 15.06.2023.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами наявності передбачених законодавством підстав для нарахування та виплати йому одноразової винагороди в розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань саме за заявлений період.

Висновки суду ухгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №640/13029/22, у постанові Верховного Суду від 21.10.2025 у справі №380/3973/23 та від 24.09.2025 у справі №200/4299/23.

Зазначені постанови не стосуються тотожної правової ситуації щодо застосування в часі одноразової винагороди в розмірі 70000 грн., проте підтверджують необхідність установлення фактичних обставин та перевірки наявності визначених нормативно-правовими актами підстав для відповідної виплати.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд ураховує наведені правові позиції Верховного Суду в частині необхідності системного застосування положень постанови №168 та встановлення юридично значущих обставин, однак вирішальне значення для цього спору має часовий критерій застосування нормативних положень, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З огляду на те, що позивач проходив військову службу у відповідача до 15.06.2023, а спірна одноразова винагорода запроваджена змінами, що застосовуються з 01.04.2024, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначені положення не звільняють позивача від необхідності обґрунтувати фактичні обставини, з якими закон пов`язує виникнення заявленого ним права, та надати докази на підтвердження відповідних обставин у межах його процесуальних можливостей.

У цій справі відповідач обґрунтував заперечення тим, що період проходження позивачем військової служби завершився до запровадження спірної одноразової винагороди. Позивач не надав доказів, які б спростовували встановлений часовий критерій або підтверджували виникнення права на спірну виплату за період, охоплений відповідним нормативним регулюванням.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати й виплатити одноразову винагороду в розмірі 70000 грн. є необґрунтованими.

Оскільки основна вимога про нарахування та виплату спірної винагороди не підлягає задоволенню, відсутні також підстави для задоволення похідної вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, пов`язаної з цією виплатою.

Отже, за результатами оцінки доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військова частини НОМЕР_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя В.В. Матущак