Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №499/1023/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Суд: Іванівський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №499/1023/26

Суддя: Тимчук Р. М.

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1023/26

Провадження № 2/499/764/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 жовтня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Руслана Миколайовича за участю секретаря судового засідання Дуди І.М. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в с-щі Іванівка Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю посилаючись на такі обставини.

ОСОБА_1 зазначає, що він відкрито, добросовісно та безперервно проживає та володіє житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,7 кв.м.

Фактично, у вказаному будинку позивач зі своєю сім`єю проживає понад 10 років, користуючись ним як своїм власним майном, здійснюючи його належне утримання, ремонт, благоустрій території, оплату комунальних послуг та інші послуги, які пов`язані з забезпеченням технічного, візуального та санітарного стану будинку.

Попереднім власником будинку був громадянин ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у 2016 році виїхав на постійне місце проживання до країни агресора Російської Федерації та фактично припинив користування, володіння вищезазначеного нерухомого майна а саме, будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт добросовісного набуття позивачем володіння будинком підтверджується власноруч написаною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 розпискою від 25.09.2016 року про отримання ним грошових коштів за продаж житлового будинку у розмірі 48 000, 00 грн (сорок вісім тисяч 00 копійок) та відсутності претензій до позивача.

У позасудовому порядку оформити право власності на будинок не виявилось можливим, оскільки у здійснені нотаріального оформлення було фактично відмовлено, у зв`язку із відсутністю попереднього власника майна ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги слухати справи у його відсутність.

Відповідач позов визнав в повному обсязі, заперечень не має, про що надав відповідну заяву.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

ОСОБА_1 відкрито, добросовісно та безперервно проживає та володіє житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,7 кв.м.

Застосовуючи норми матеріального права при розгляді справи суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, а відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить згальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа наділена правом звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 року від 01 грудня 2004 року надано тлумачення, що поняття "охоронюваний законом інтерес", у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність - одна з підстав набуття права власності. Суб`єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Як зазначено у ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Судовою практикою (Постанова Вищого господарського суду України від 6 червня 2007 р. у справі № 3/269) визначено наступні положення: відповідно до п.п. 1, 4, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04 р. ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

П.13. Постанови Пленуму можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи, що відкрите і безперервне володіння позивачки зазначеним об`єктом нерухомості значно перевищує 10 років, то позивачка має право на визнання за нею права власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Критеріями необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю володіння, яке має бути добросовісним, відкритим, очевидним для усіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним: володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Таким чином, спосіб набуття права власності базується на сукупності обставин - тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Добросовісне володіння припускає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність слід враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Відповідно до положень с.120 ЗК України у поєднанні з нормою с.125 ЗК України у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Зазначені обставини також знайшли своє підтвердження доказами, які долучені позивачем:

- довідкою №11/2-20/131 від 20.042026 року, що видана Білчанським старостинським округом Іванівської Селищної ради Березівського району Одеської області;

-копією договору купівлі-продажу 22.11.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право власності на житловий будинок;

-копією розписки від 25.09.2016 року з даними та підписами свідків про отримання грошових коштів за продаж житлового будинку та відсутність претензій, яка підтверджує факт передачі коштів попередньому власнику та фактичне передання нерухомого майна у володіння;

-звітом про оцінку нерухомого майна – житлового будинку садибного типу загальною площею 68,70 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , станом на 08.05.2026 року;

- довідкою від КП «Іванівське бюро технічної інвентаризації» від 05 травня 2026 року;

- технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

- квитанціями про сплату комунальних послуг.

Враховуючи вищезазначене судом було перевірено законність вимог позивача та встановлено що позивач добросовісно, відкрито, володіє нерухомим майном на протязі більше 10 років - що й не заперечувалось відповідачем, а визнається та зазначені обставини він підтверджує, тому суд вважає, що позивач дійсно набув право власності на зазначене майно, у зв`язку з чим, задовольняє позовні вимоги.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 року від 01 грудня 2004 року, Постановою Вищого господарського суду України від 6 червня 2007 р. у справі № 3/269 суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, будинок площею 68,7 кв.м., житловою площею 44.0 кв.м, з господарськими будівлями, а саме літня кухня «Б, 3», сарай «В,Г,Е», гараж «Д», вбиральня-літній душ «Ж», погріб «И» та надвірна споруда огорожа № 1-2 за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

СуддяРуслан ТИМЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua