Суд: Жидачівський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №443/1060/26
Суддя: СЛИВКА С. І.
Справа №443/1060/26
Провадження №2/443/911/26
РІШЕННЯ
іменем України
(заочне)
26 жовтня 2026 року м.Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Лисків в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт її постійного проживання разом із ОСОБА_2 у с. Лисків Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2674 від 24.04.1997 року; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 0,57 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2766 від 23.04.1997 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка по материній лінії ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2674 від 24.04.1997 року. Згідно довідки Журавненської селищної ради №146 від 05.03.2026 року ОСОБА_3 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована одна в АДРЕСА_1 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_3 заповіт не посвідчувався. Зазначає, що ОСОБА_3 була одинокою, власної сім`ї не мала, а тому на момент її смерті єдиною близькою родичкою була її рідна сестра і відповідно її матір ОСОБА_2 , яка фактично постійно проживала разом із нею у її будинку на час смерті. ОСОБА_2 займалася похороном своєї сестри ОСОБА_3 та вступила в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після смерті останньої, а тому на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, вважалася такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 0,57 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2766 від 24.04.1997 року. Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, належне померлій її сестрі ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2674 від 24.04.1997 року, що вона фактично успадкувала після її смерті, однак юридично не оформила свої спадкових прав. Згідно довідки виконавчого комітету Журавненської селищної ради №145 від 05.03.2026 року, ОСОБА_2 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована в АДРЕСА_2 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався. Її матір хворіла та потребувала постійного догляду, а тому вона перебралася на постійне місце проживання у с. Лисків, де постійно проживала без реєстрації а ж до дня смерті своєї матері. Чоловік покійної та відповідно її батько ОСОБА_4 помер значно швидше, а саме у 1956 році. Оскільки вона постійно проживала із матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав.
14.05.2026 року вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через пропуск піврічного строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки на території Зарічненської сільської ради, що належали померлій і є спадковим майном.
За таких обставин вона змушена звертатися до суду із вимогами про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 01.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 22.07.2026, в порядку витребування доказів зобов`язано Центральний державний історичний архів України, м.Львів в особі завідувача надати до Жидачівського районного суду Львівської області архівну довідку та належним чином завірену копію актового запису про народження ОСОБА_5 , народженої у 1929 році у с.Лисків Жидачівського району Львівської області.
В порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі керівника надати до Жидачівського районного суду Львівської області належним чином завірену копію актового запису про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яка народилася у 1929 році у селі Лисків Жидачівського району Львівської області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Лисків Жидачівського району Львівської області.
13.08.2026 начальником Жидачівського відділу ДРАЦС Луценко Г. надіслано копію актового запису про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
15.09.2026 директором Центрального державного історичного архіву України, м.Львів О.Стефаник надіслано архівну довідку та копію актового запису про народження ОСОБА_7 .
Ухвалою від 23.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Позивач та представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задоволити повністю, а також не заперечили щодо ухвалення заочного рішення по справі.
Представник відповідач, в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача не подав відзиву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.
У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.
У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою позивача, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Заслухавши вступне слово позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно архівної довідки Центрального державного історичного архіву України м.Львів, у фонді 201 «Греко-католицька митрополича консисторія м.Львів», у метричній книзі греко-католицької парафії, виявлено запис про народження під №41 за 1929 рік:
Коваль Стефанія/Степанія, народилася та була охрещена ІНФОРМАЦІЯ_5 греко-католицького віросповідання, АДРЕСА_3 .
Батько ОСОБА_8 , син ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , дівоче прізвище – ОСОБА_11 .
Мати – ОСОБА_12 / ОСОБА_13 , дочка ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , дівоче прізвище не вказано, селяни (а.с.48-49, 57-58).
Відповідно до копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , то її батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_16 (а.с.9).
Як видно із актового запису про шлюб №2, 14.02.1952 року зареєстрованого шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_17 (а.с.39).
Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , то її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_3 , 09.02.1974 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (а.с.11).
Як видно із копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 09.08.1985 (а.с7 на звороті).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивачки по материній лінії ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим Зарічненською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 17.04.1995 року (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2674 від 24.04.1997 року (а.с.15).
Згідно довідки Журавненської селищної ради №146 від 05.03.2026 року ОСОБА_3 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована одна в АДРЕСА_1 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_3 заповіт не посвідчувався (а.с.13)
Оскільки ОСОБА_3 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст.530 ЦК УРСР 1963 року).
Допитана як свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні дала покази про те, що ОСОБА_3 являлася рідною сестрою матері ОСОБА_2 . Вони жили у своїх будинках у с.Лисків. Її матір та вона доглядали ОСОБА_3 , та після того як ОСОБА_3 захворіла, її матір пішла жити та прожила із сестрою близько 10 років до самої смерті ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 її матір захворіла і вона пішла жити до своєї матері та жила із нею близько 5 років, тримали разом господарство. Її батько – ОСОБА_4 загинув у 1957 році.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні дав покази про те, що позивачка являється його дружиною. ОСОБА_3 жила в с.Лисків у батьківській хаті. Його теща – ОСОБА_2 також проживала у с.Лисків. Його теща пішла жити до своєї сестри – ОСОБА_3 .. Коли його теща захворіла, то дружина пішла жити до своєї матері, вели господарство близько 5 років до смерті тещі. ОСОБА_3 своєї сім`ї не мала.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним спадкоємцем другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, була рідна сестра останньої – ОСОБА_2 , однак остання юридично не оформили своїх спадкових прав, що також підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 , виданим повторно Жидачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.17).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 0,57 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2766 від 24.04.1997 року (а.с.20).
Також у склад спадщини увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, належне померлій її сестрі ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2674 від 24.04.1997 року, що вона фактично успадкувала після її смерті, однак юридично не оформила свої спадкових прав.
Згідно довідки виконавчого комітету Журавненської селищної ради №145 від 05.03.2026 року, ОСОБА_2 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована одна в АДРЕСА_2 . В Зарічненській сільській раді від померлої ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався (а.с.18).
Оскільки заповіту ОСОБА_2 не залишала, то спадкування відбулося за законом.
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).
Судом встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була тільки її дочка – ОСОБА_1 .
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Оскільки позивачка постійно проживала разом із матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав, що також підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
З метою оформлення права власності на спадкове майно за законом, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Матусеком В.В. №211/02-31 від 14.05.2026, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її мами – ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що вона пропустила піврічний строк передбачений цивільним законодавством на подання заяви, а також відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Зарічненської сільської ради, Стрийського району (Жидачівського району) Львівської області, що належала померлій і є спадковим майно (а.с.22).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Таким чином, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду письмовими доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем – ОСОБА_2 у с.Лисків Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.
Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивачка стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.
Доказом того, що покійна ОСОБА_3 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2674, зареєстрованого 24.04.1997 за №884, площа земельної ділянки – 1,39 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14.04.1997 р. №230, є довідка Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.01.2026 (а.с.15).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано.
Доказом того, що покійна ОСОБА_2 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2766, зареєстрованого 23.04.1997 за №261, площа земельної ділянки – 0,57 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 14.04.1997 р. №230, є довідка Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.01.2026 (а.с.20).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташовані на території Зарічненської сільської ради, Стрийського району (Жидачівського району) Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із ОСОБА_2 у с. Лисків Жидачівського району Львівської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 1,39 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2674 від 24.04.1997 року.
Визнати за ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) на території Зарічненської сільської ради, площею 0,57 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №2766 від 23.04.1997 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя С.І. Сливка
Оригінал: reyestr.court.gov.ua