Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №495/6363/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 495/6363/26

Номер провадження 2/495/4577/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шевчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Треті особи Служба у справах дітей Білгород-Дністровської районної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2026 адвокат Шевчук Вікторія Вікторівна в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Треті особи Служба у справах дітей Білгород-Дністровської районної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей, в якій просить суд:

- встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

перебувала на утриманні вітчима ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зник безвісті 14.08.2025 року;

- встановити факт, що ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на утриманні вітчима ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зник безвісті 14.08.2025 року.

1. Короткий зміст та обґрунтування заявлених позовних вимог позивача та заперечень відповідача.

1.1. Свою заяву обґрунтовує тим, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (прізвище після укладання шлюбу – ОСОБА_10 ) було зареєстровано шлюб 04 липня 2020 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданим Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 129. Фактично шлюбні відносини між ними встановилися з травня 2016 року, вони спільно проживали та вели спільне господарство. Від шлюбу народилися 2 дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також, у ОСОБА_1 є двоє неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інформація про батьків дітей в свідоцтвах про народження зазначено на підставі ст.135 СК України, що підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Зазначення відомостей про батька за вказівкою матері вказує на те, що дані про батька внесені до актового запису про народження не на підставі встановленого батьківства, а за вказівкою матері. Тобто такий запис не створює для вказаної особи автоматичних прав та обов`язків батька. Отже, ОСОБА_11 , як мати своїх двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 є єдиним законним представником та єдиним з батьків, яка має офіційний родинний зв`язок. При цьому, з моменту спільного проживання ОСОБА_11 з ОСОБА_8 , тобто з травня 2016 року, вони разом з її дітьми проживали як одна сім`я, що підтверджується довідкою № 04.1-29/1265 від 22.10.2025 року, виданою Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області. З березня 2023 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 1203 від 24.10.2025, виданою Моголівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Актом про фактичне місце проживання (не проживання) від 30.10.2025 року.

До дітей позивача її чоловік ставився, як до рідних. Син – ОСОБА_3 називав його батьком. Він також мав намір удочерити/усиновити дітей позивача, проте не встиг. Фактично протягом всього їх спільного проживання, ОСОБА_8 виконував обов`язки батька дітей, виховував та утримував їх, вони були на повному його утриманні, який був для них постійним і основним джерелом засобів до існування, що підтверджується також характеристиками з місць навчання дітей. Також у ОСОБА_8 є донька від попередніх стосунків, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір`ю якої не було укладено шлюб. На утримання ОСОБА_4 з ОСОБА_8 стягуються аліменти на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 12.04.2021 року у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Раніше аліменти стягувались на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області 05 червня 2015 р. (справа № 494/666/15-ц) у твердій грошовій сумі. 02.03.2022 року ОСОБА_8 був мобілізований та зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 46 від 02.03.2022р.) та вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з 17.08.2025 року (Витяг з наказу командира військової

частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 237 від 16.08.2025). В серпні 2025 року ОСОБА_1 отримала сповіщення про те, що її чоловік – ОСОБА_8 , зник безвісті 14.08.2025 року під час виконання бойового завдання поблизу с.Горіхове Донецької області. Після отримання сповіщення про те, що її чоловік зник безвісті, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління пенсійного фонду в Одеській області (відділ обслуговування громадян в м. Білгород-Дністровський) з метою оформлення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Проте працівниками управління пенсійного фонду їй роз`яснено, що для оформлення пенсії необхідно в судовому порядку встановити факт, що з моменту одруження до моменту зникнення безвісті донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 знаходились на утриманні ОСОБА_8 . Позивач ОСОБА_1 за весь час спільного проживання з ОСОБА_8 , тобто з травня 2016 року, не працювала, а займалася вихованням дітей та отримувала лише державну соціальну допомогу на дітей, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.10.2025 року. Оскільки жодних доходів, окрім соціальної допомоги ОСОБА_1 не мала, тому можливості утримувати дітей не мала змоги, а тому дружина та четверо дітей (двох спільних дітей та дітей ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) перебували на повному утриманні (матеріальному забезпеченні) її чоловіка ОСОБА_8 , який мав необхідний дохід, який

отримував, як офіційно, так і шляхом підробітку комбайнером та будівельником, коли не мав офіційної роботи, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01.01.2016 року по 30.09.2025 року. ОСОБА_1 весь час витрачала грошові кошти, які їй давав (готівкою чи перераховував на картковий рахунок) її чоловік ОСОБА_8 в інтересах сім`ї, в тому числі на харчування, одяг, засоби гігієни, шкільні приладдя, інші життєво необхідні речі своїм дітям. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 мала статус одинокої матері, не працювала, фактично весь час перебувала у відпустці по догляду за дітьми та займалася вихованням дітей, власного джерела доходу для належного утримання дітей не мала, то її чоловік ОСОБА_8 починаючи з травня 2016 року по 14.08.2025 року фактично став її дітям батьком та повністю утримував їх разом із спільними із позивачкою дітьми. Встановлення факту про перебування на утриманні ОСОБА_8 необхідне ОСОБА_1 та її дітям, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення пенсії по втраті годувальника та інших соціальних пільг та отримання інших виплат, які гарантуються державою у випадку зникнення безвісті військовослужбовця під час захисту Батьківщини. Оскільки іншого способу, як в судовому порядку встановити факт про перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім звернення до суду не має, тому ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду із даним позовом.

1.2. Представник відповідача ОСОБА_5 , яка є законним представником ОСОБА_4 адвокат Луганенко К.С. подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав. Відповідач ОСОБА_5 з ОСОБА_8 починаючи з 2014 року та до 2015 року проживали однією сім`єю без укладення шлюбу. За час сумісного проживання, у них ІНФОРМАЦІЯ_8 народилась дочка – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, де у графі «батько» записаний – ОСОБА_8 . Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року у справі № 494/666/15-ц з ОСОБА_8 стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 для утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 . Заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 12.04.2021 року у справі № 494/833/20 з ОСОБА_8 стягуються аліменти у зміненому розмірі на користь ОСОБА_5 для утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 . У свою чергу позивач ОСОБА_1 бажає встановити факт, що її двоє неповнолітніх дітей перебували на утриманні безвісти зниклого чоловіка ОСОБА_8 , тим - самим обмежити його неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у відповідному розмірі гарантованих державою відповідних виплат. З березня 2016 року на дату укладення шлюбу, а саме 04 липня 2020 року, позивачка не надала належних доказів проживання однією сім`єю з безвісти зниклим ОСОБА_8 , а надані акти не можуть бути належними доказами, вони тільки несуть у собі інформацію певного періоду часу і не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Наявність у позивачки двох неповнолітніх дітей, батьком яких не являється безвісти зниклий ОСОБА_8 після укладення шлюбу з 04 липня 2020 року та на час його мобілізації для проходження військової служби, а саме з 02.03.2022 року не надано доказів перебування на його утриманні. Позивачка на цих двох дітей отримує щомісячну соціальну державну допомогу. Позивачка надала докази отримання від свого чоловіка під час проходження ним військової служби квитанції про отримання грошових коштів лише частково за 2024 -

2025 роки. Доказів, що діти перебували на повному утриманні безвісти зниклого, або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування постійного утримання дітей, позивачкою не надано.

1.3. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шевчук В.В. подала до суду відповідь на відзив, з якого вбачається, що встановлення факту про перебування на утриманні ОСОБА_8 необхідне ОСОБА_1 та її дітям, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення пенсії по втраті годувальника та інших соціальних пільг та отримання інших виплат, які гарантуються державою у випадку зникнення безвісті військовослужбовця під час захисту Батьківщини. Адвокатом Луганенко К.С., яка представляє інтереси ОСОБА_5 , подано відзив на позовну заяву, в якому заявлено повне заперечення проти позову з тих підстав, що «…позивач ОСОБА_1 бажає встановити факт, що її двоє неповнолітніх дітей перебували на утриманні безвісти зниклого чоловіка ОСОБА_8 , тим - самим обмежити його неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у відповідному розмірі гарантованих державою відповідних виплат.». При цьому у відзиві не зазначено, які саме обмеження можуть настати у випадку задоволення позову. Тобто відзив не містить будь-яких доказів щодо фактів, які викладені в позовній заяві. Також зазначено, що позивачка отримує щомісячну соціальну державну допомогу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте це не відповідає дійсності. Так, до позовної заяви додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.10.2025 року, з яких вбачається, що за період 1 квартал 2016 – 4 квартал 2020 року ОСОБА_1 не отримувала доходу, а в подальшому (з січня 2021 року) вона отримувала соціальну виплату як багатодітна мати. При цьому розмір цих виплат щомісячно коливався від 1884,80 грн. до 2100 грн. Слід зазначити, що це виплати одночасно на трьох дітей. Інших доходів ОСОБА_1 не отримувала. Питання: чи може мати та троє дітей прожити на таку суму коштів місяць та чи достатньо цих коштів для забезпечення всім необхідним дітей, враховуючи, що саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в цей час навчалися? Також до позову додано довідку № 04.1-29/1265 від 22.10.2025 року, яка видана Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області про те, що з 2016 року по березень 2023 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена довідка видана на підставі Акту обстеження факту проживання на території Старокозацької сільської ради від 22.10.2025 року. З березня 2023 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 1203 від 24.10.2025, виданою Моголівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Актом про фактичне місце проживання (не проживання) від 30.10.2025 року. Зазначені документи підтверджують факт спільного проживання виключно членами однієї родини, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_8 разом з дітьми - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також, представник позивач зазначила, що з ОСОБА_8 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 12.04.2021 року у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Раніше аліменти стягувались на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області 05 червня 2015 р. (справа № 494/666/15-ц) у твердій грошовій сумі. Отже, неповнолітня донька ОСОБА_4 не має права на отримання грошового забезпечення, оскільки отримує аліменти від ОСОБА_8 . Також не мають права на отримання грошового забезпечення неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позов в інтересах яких подано ОСОБА_1 та який є предметом розгляду у даній справі, оскільки утриманці (у разі визнання їх такими за рішенням суду) не мають права на його отримання (вони відсутні в переліку осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення). Позивачем навіть не подавалася заява в інтересах своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до військової частини на виплату грошового забезпечення. Також, адвокат Шевчук В.В. звертає увагу суду, що наразі ОСОБА_8 перебуває в статусі безвісті зниклого, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви, а тому наразі навіть гіпотетично не може бути наявний спір щодо отримання одноразової грошової допомоги на випадок загибелі (смерті) ОСОБА_8 . Крім того, ОСОБА_8 було складено особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги на користь своєї дружини ОСОБА_1 . Отже, інші особи зазначені у пункті 4 ст.16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не мають права на отримання ОГД на випадок загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_8 . На підставі вище наведеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

2. Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.07.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 адвоката Луганенко Катерини Сергіївни про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у цивільній справі №495/6363/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Треті особи Служба у справах дітей Білгород-Дністровської районної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Короткий виклад позицій сторін по справі

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Шевчук В.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_5 , яка є законним представником ОСОБА_4 адвокат Луганенко К.С. не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та її представника. Просила у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

У судове засідання представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області адвокат Кобба О.А. не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання представник Міністерства оборони України адвокат Дубчак Д.В. у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких вказав, що Міністерство оборони України заперечує проти задоволення позову

ОСОБА_1 . Міністерство оборони України не є належним відповідачем у справі, оскільки не є отримувачем соціальних виплат, що є самостійною підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України (аналогічний висновок в Постанові КЦС ВС від 22.01.2025 № 760/18179/23 (61-7732св24). Заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 12.04.2021 року у справі № 494/833/20 з ОСОБА_8 стягуються аліменти у зміненому розмірі на користь ОСОБА_5 для утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 . Тобто з грошового забезпечення ОСОБА_8 вже стягується частка коштів на його дитину. Відтак виснувати про повне утримання дітей позивачки не можна. Доказів, що діти перебували на повному утриманні безвісти зниклого військовослубовця, або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування постійного утримання дітей, позивачкою не надано. Просив врахувати надані пояснення Міністерства оборони України та розглянути справу без участі Міністерства оборони України.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись, причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, встановив наступне.

3. Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Між ОСОБА_8 та ОСОБА_9

(прізвище після укладання шлюбу – ОСОБА_10 ) було зареєстровано шлюб 04 липня

2020 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданим

Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів

цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Одеса), актовий запис № 129.

Фактично шлюбні відносини між ними встановилися з травня 2016 року, вони

спільно проживали та вели спільне господарство.

Від шлюбу у ОСОБА_8 та ОСОБА_12 народилися двоє дітей:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , яке видане Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , яке видане Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Також, у ОСОБА_1 є двоє неповнолітніх дітей, а саме:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інформація про батьків дітей в свідоцтвах про народження зазначено на підставі ст.135 СК України, що підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Зазначення відомостей про батька за вказівкою матері вказує на те, що дані

про батька внесені до актового запису про народження не на підставі встановленого батьківства, а за вказівкою матері. Тобто такий запис не створює для вказаної особи автоматичних прав та обов`язків батька.

Отже, представник позивача вказує, що ОСОБА_11 , як мати своїх двох

неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 є єдиним законним представником та єдиним з батьків, яка має офіційний родинний зв`язок.

При цьому, з моменту спільного проживання ОСОБА_11 з

ОСОБА_8 , тобто з травня 2016 року, вони разом з її дітьми проживали як одна сім`я, що

підтверджується довідкою № 04.1-29/1265 від 22.10.2025 року, виданою Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, в якій зазначено, що з 2016 року по березень 2023 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначена довідка видана на підставі Акту обстеження факту проживання на території Старокозацької сільської ради від 22.10.2025 року.

З березня 2023 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком

ОСОБА_8 та дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № 1203 від 24.10.2025, виданою Моголівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Актом про фактичне місце проживання (не проживання) від 30.10.2025 року.

До дітей позивача ОСОБА_1 її чоловік ставився, як до рідних. Син – ОСОБА_3 називав його батьком. Він також мав намір удочерити/усиновити дітей позивача, проте не встиг.

Фактично протягом всього їх спільного проживання, ОСОБА_8 виконував обов`язки батька дітей, виховував та утримував їх, вони були на повному його утриманні, який був для них постійним і основним джерелом засобів до існування, що підтверджується також характеристиками з місць навчання дітей.

Також у ОСОБА_8 є донька від попередніх стосунків, а

саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з матір`ю якої не було укладено шлюб.

На утримання ОСОБА_4 з ОСОБА_8 стягуються аліменти на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 12.04.2021 року у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Раніше аліменти стягувались на підставі рішення Березівського районного суду

Одеської області 05 червня 2015 р. (справа № 494/666/15-ц) у твердій грошовій сумі.

02.03.2022 року ОСОБА_8 був мобілізований та зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 46 від 02.03.2022 року) та вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з 17.08.2025 року (Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 237 від 16.08.2025).

В серпні 2025 року ОСОБА_1 отримала сповіщення про те,

що її чоловік – ОСОБА_8 , зник безвісті 14.08.2025 року під час

виконання бойового завдання поблизу с.Горіхове Донецької області.

Після отримання сповіщення про те, що її чоловік зник безвісті, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління пенсійного фонду в Одеській області (відділ обслуговування громадян в м. Білгород-Дністровський) з метою оформлення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Проте працівниками управління пенсійного фонду їй роз`яснено, що для оформлення пенсії необхідно в судовому порядку встановити факт, що з моменту одруження до моменту зникнення безвісті донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 знаходились на утриманні ОСОБА_8 .

Позивач ОСОБА_1 за весь час спільного проживання з ОСОБА_8 , тобто з травня 2016 року, не працювала, а займалася вихованням дітей та отримувала лише державну соціальну допомогу на дітей, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.10.2025 року.

Оскільки жодних доходів, окрім соціальної допомоги ОСОБА_1 не мала, тому можливості утримувати дітей не мала змоги, а тому дружина та четверо дітей (двох спільних дітей та дітей ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) перебували на повному утриманні (матеріальному забезпеченні) її чоловіка ОСОБА_8 , який мав необхідний дохід, який отримував, як офіційно, так і шляхом підробітку комбайнером та будівельником, коли не мав офіційної роботи, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01.01.2016 року по 30.09.2025 року.

Представник позивача вказує, що позивач ОСОБА_1 весь час витрачала грошові кошти, які їй давав (готівкою чи перераховував на картковий рахунок) її чоловік ОСОБА_8 в інтересах сім`ї, в тому числі на харчування, одяг, засоби гігієни, шкільні приладдя, інші життєво необхідні речі своїм дітям, що підтверджується деякими банківськими квитанціями.

Позивач ОСОБА_1 мала статус одинокої матері, не працювала, фактично весь час перебувала у відпустці по догляду за дітьми та займалася вихованням дітей, власного джерела доходу для належного утримання дітей не мала, то її чоловік ОСОБА_8 починаючи з травня 2016 року по 14.08.2025 року фактично став її дітям батьком та повністю утримував їх разом із спільними із позивачкою дітьми.

Представник позивача звертає увагу, що не мають права на отримання грошового забезпечення неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позов в інтересах яких подано ОСОБА_1 та який є предметом розгляду у даній справі, оскільки утриманці (у разі визнання їх такими за рішенням суду) не мають права на його отримання (вони відсутні в переліку осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення). Позивачем навіть не подавалася заява в інтересах своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до військової частини на виплату грошового забезпечення.

Також, адвокат вказала, що наразі ОСОБА_8 перебуває в статусі безвісті зниклого, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви, а тому наразі навіть гіпотетично не може бути наявний спір щодо отримання одноразової грошової допомоги на випадок загибелі (смерті) ОСОБА_8 .

У матеріалах справи міститься особисте розпорядження складене ОСОБА_8 на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги на користь своєї дружини ОСОБА_1 . Отже, інші особи зазначені у пункті 4 ст.16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не мають права на отримання ОГД на випадок загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_8 .

Встановлення факту про перебування на утриманні ОСОБА_8 необхідне

ОСОБА_1 та її дітям, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення пенсії по втраті годувальника та інших соціальних пільг та отримання інших виплат, які гарантуються державою у випадку зникнення безвісті військовослужбовця під час захисту Батьківщини.

Оскільки іншого способу, як в судовому порядку встановити факт про перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім звернення до суду не має, ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК).

Статтею 51 Конституції України гарантовано, статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, Закон покладає саме на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов`язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов`язок по утриманню дитини не переходить.

Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Чинне законодавство не передбачає обов`язку інших осіб здійснювати утримання дитини у випадку, якщо батьки не позбавлені батьківських прав.

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Дитина належить до сім ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно із ч. 4 ст. 3 СК України, сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім і та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС Верховного Суду від 23 квітня 2020 року по справі №686/8440/16-ц.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 за весь час спільного проживання з ОСОБА_8 , тобто з травня 2016 року, не працювала, а займалася вихованням дітей та отримувала лише державну соціальну допомогу на дітей, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.10.2025 року.

Оскільки позивач жодних доходів, окрім соціальної допомоги не мала,

тому можливості утримувати дітей не мала змоги, а тому дружина та четверо дітей

(двох спільних дітей та дітей ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) перебували на повному утриманні (матеріальному забезпеченні) її чоловіка ОСОБА_8 , який мав необхідний дохід, який отримував, як офіційно, так і шляхом підробітку комбайнером та будівельником, коли не мав офіційної роботи, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 01.01.2016 року по 30.09.2025 року.

Позивач ОСОБА_1 весь час витрачала грошові кошти, які їй давав (готівкою чи перераховував на картковий рахунок) її чоловік ОСОБА_8 в інтересах сім`ї, в тому числі на харчування, одяг, засоби гігієни, шкільні приладдя, інші життєво необхідні речі своїм дітям, що підтверджується деякими банківськими квитанціями.

При вирішенні питання щодо встановлення факту перебування на утриманні суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Враховуючи те, що основним і постійним джерелом засобів до існування для позивача ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була матеріальна допомога ОСОБА_8 , позивач та неповнолітні діти фактично перебували на утриманні ОСОБА_8 .

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що протягом 2016 - 2025 років ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_1 , неповнолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживали разом та вели спільне господарство, ОСОБА_8 мав дохід та утримував дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим можна зробити висновок про те, що допомога, яка надавалася дітям позивача безвісті зниклим ОСОБА_8 була для них єдиним, постійним та основним джерелом засобів до існування, а тому наявні підстави для встановлення факту перебування дітей позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_8 .

Беручи до уваги наведене, а також значення, яке має встановлення даних юридичних фактів для реалізації прав дітей, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить позивач, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту перебування на утриманні має для дітей юридичне значення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Треті особи Служба у справах дітей Білгород-Дністровської районної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей та наявність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Треті особи Служба у справах дітей Білгород-Дністровської районної адміністрації, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

перебувала на утриманні вітчима ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зник безвісті 14.08.2025 року.

Встановити факт, що ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на утриманні вітчима ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зник безвісті 14.08.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складений 22.10.2026 року.

Суддя Віталій МИШКО