Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №560/9364/26
Суддя: Ковальчук О.К.
Справа № 560/9364/26
РІШЕННЯ
іменем України
26 жовтня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації,
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації,
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2020 - 2023 роки, грошової допомоги при звільненні з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 29.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 та
зобов`язати військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2020 - 2023 роки, грошової допомоги при звільненні з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 29.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати вказаних сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №560/16387/25 відповідач 29.04.2026 виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 в розмірі 663997,07 грн. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати, оскільки право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Просить позов задовольнити.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Вказує, що оскільки питання нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік" вирішено в судовому порядку, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) виплаті не підлягає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням від 24.11.2025 у справі №560/16387/25 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2020 - 2023 роки, грошової допомоги при звільненні з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 29 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січня 2008 року.
На виконання рішення суду відповідач 29.04.2026 виплатив грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 663997,07 грн.
У квітні 2026 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати, а саме: індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29.04.2026 та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023, починаючи з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29.04.2026. Однак письмової відповіді не отримав.
Вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо не виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023, з урахуванням дня фактичної виплати 29.04.2026, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума грошових доходів громадян та сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума грошових доходів громадян та сума індексації грошових доходів громадян.
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
У разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення та сум індексації грошового забезпечення провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Фактична виплата грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, яка зазначена у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №560/16387/25, відбулась лише 29.04.2026.
Суд враховує, що допомога на оздоровлення входить до складу грошового забезпечення, відтак, в разі затримки її виплати нараховується компенсація.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати індексації та грошового забезпечення, а саме - 29.04.2026.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2020 - 2023 роки, грошової допомоги при звільненні, суд враховує таке.
Пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок № 260.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
У постанові від 07.05.2026 по зразковій справі №280/8933/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:
1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць
2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;
3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.
Отже, компенсація втрати доходів може бути нарахована та виплачена позивачу за дотримання наведених умов.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" установлено види відпусток, зокрема щорічні: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Відповідно до пункту пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Тобто, компенсація за невикористані за час проходження військової служби дні відпустки не носить постійного характеру та виплачується одноразово при звільненні зі служби.
Аналогічний висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №300/843/20, в якій зазначено, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час, тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Статтею 15 Закону №2011-XII наведено умови виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація невикористаних відпусток не є тими виплатами, у зв`язку з порушенням строків виплати яких, нараховується компенсація втрати частини доходів згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ.
Абзацом другим статті 2 Закону №2050-ІІІ чітко визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація невикористаних відпусток мають разовий характер та виплачуються не щомісяця, а виключно при звільненні військовослужбовця з військової служби.
Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація невикористаних відпусток не носять за своїм характером і критеріями постійний характер, тому підстав для застосування судом Закону № 2050-III немає.
Право позивача на компенсацію втрати частини доходів не було порушене відповідачем, у зв`язку з тим, що одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація невикористаних відпусток не носять за своїм характером і критеріями постійний характер, а мають разовий характер та здійснюються у зв`язку зі звільненням військовослужбовця, а тому не належать до доходів, за несвоєчасну виплату яких підлягає нарахуванню компенсація відповідно до Закону №2050-ІІІ.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов задовольнити.
Визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 29.04.2026.
Визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення (складових, які не відносяться до одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення (складових, які не відносяться до одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 29.04.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя О.К. Ковальчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua