Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №491/904/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/904/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026162360000148, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 червня 2026 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, із середню освітою, військовослужбовець на посаді гранатометника 2 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в силу ст.89 КК України раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем на посаді гранатометника 2 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти НОМЕР_2 гірсько-штурмового батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат, у порушення вимог ст.ст.65, 68 Конституції України, ст.ст.11, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у період дії воєнного стану, який, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, введено на території України з 24.02.2022, період якого в подальшому продовжений згідно зі змінами відповідних нормативних актів та який діє по теперішній час, 10 червня 2026 року приблизно о 13-й годині (більш точного часу при досудовому розслідуванні та судовому розгляді встановити не надалось можливим), з метою таємного викрадення чужого майна для власного користування, прийшов до території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 .. Надалі, згідно раніше виниклого протиправного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння майном, що належить ОСОБА_6 , ОСОБА_4 реалізуючи раніше виниклий протиправний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна для власного користування, діючи умисно з урахуванням сприятливої для нього обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, через незачинені на запірні пристрої двері, незаконно проник в гаражне приміщення на території домоволодіння ОСОБА_6 , з якого таємно викрав: бувшу у використанні акумуляторну пилу марки DOZER моделі MS-30, у справному стані вартістю 2291,72 гривень, бувшу у використанні електропилу марки МТЗ БІЛОРУС, моделі ПЦ-3200, у справному стані вартістю 2736,43 гривень, бувшу у використанні акумуляторну пилу марки DOMOTEC моделі TL-0600, у справному стані вартістю 1420,3 гривень, бувший у використанні акумуляторний шуруповерт марки POWERPLUS, моделі POWX00435, у справному стані вартістю 1686,53 гривень. В подальшому, з викраденим майном ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 8134 гривні 98 копійок.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2026 року призначено проведення підготовчого судового засідання у вказаній справі.

В подальшому, ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду по суті та доручено органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 ..

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не прибув, однак в матеріалах справи міститься його заява, в якій просить судовий розгляд кримінального провадження провести без його участі. Претензій матеріального чи морального характеру не має. Покарання ОСОБА_4 просить призначити відповідно до закону.

Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників судового засідання, взявши до уваги письмову заяву ОСОБА_6 , суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про розгляд кримінального провадження №12026162360000148 за відсутності потерпілого. Ухвала занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

В судовому засіданні 26 жовтня 2026 року прокурором оголошено короткий викладу обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, поставлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначені питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченого.

У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано сторонам судового провадження проголосити вступні промови. На означене сторонами було повідомлено про відсутність вступних промов.

У судовому засіданні прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченою своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів щодо речових доказів та ухвал про накладення арешту, щодо судових витрат, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також дослідити надану органом пробації досудову доповідь відносно обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодилися.

Судом у відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор, обвинувачений та його захисник зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень ч.ч.2, 3 ст.349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження речових доказів та ухвал про накладення арешту, щодо судових витрат, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також оголошення досудової доповіді, складеної органом пробації. Ухвала занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду розповів про обставини скоєного злочину так, як про них зазначено в обвинувальному акті.

Захисник обвинуваченого підтримала пояснення обвинуваченого.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази щодо речових доказів по справі та ухвали про накладення арешту, щодо судових витрат, докази, які характеризують обвинуваченого.

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Крім того, від представника Подільського районного сектору №1 філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області надійшли матеріали досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі у винятковому випадку. У випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням орган пробації рекомендує крім обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, покласти додаткові обов`язки, передбачені ч.3 ст.76 КК України.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурор зазначив, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та із застосуванням положень ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_4 звільнити з іспитовим строком 2 роки з покладенням на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Також просить вирішити питання про долю речових доказів і процесуальних витрат у встановленому законом порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що вину визнає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримала позицію прокурора та просила призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

В останньому слові обвинувачений зазначив, що більше не має що додати.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо покарання, яке має бути призначене ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Частиною 1 ст.50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 ст.65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст.12 КК України інкриміноване обвинуваченому діяння відноситься до тяжкого злочину.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної ст.50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_4 буде призначення йому покарання за вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

При цьому, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та інших обставини справи, дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Так, ч.3 ст.75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Частиною 1 ст.75 КК України визначено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, яке не входить до переліку кримінальних правопорушень за вчинення яких особу не може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням. При цьому, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, строк якого не перевищує 5 років, а отже до ОСОБА_4 може бути застосовано звільнення від покарання з випробуванням, передбачене ст.75 КК України із застосуванням положень ст.76 КК України.

Зазначеного висновку суд дійшов виходячи з того, що ОСОБА_4 в силу ст.89 КК України є не судимим, за місцем мешкання характеризується задовільно, на «Д» (диспансерному) обліку в кабінетах у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, не є депутатом Ананьївської міської ради, визнав себе винним та розкаявся, не переховувався від суду. Судом також враховується думка потерпілого, який просив призначити ОСОБА_4 покарання згідно закону.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов у справі як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду не заявлявся.

Відповідно до вимог п.13 ч.1 ст.368 та ч.4 ст.374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні наявні витрати на залучення експерта для проведення ряду судових товарознавчих експертиз в загальному розмірі 9627 гривень 20 копійок, що підтверджується довідками про витрати на проведення відповідних судових експертиз за матеріалами кримінального провадження №12026162360000148.

Вказані витрати мають бути стягнуті з ОСОБА_4 в дохід держави.

Згідно ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 15 червня 2026 року, необхідно скасувати.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, ухвалює рішення про початок строку відбування покарання та про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, дія якого в подальшому продовжувалась, зокрема, ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2026 року, якою відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали до 12 грудня 2026 року.

Згідно ч.1 ст.203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною п.1 ст.377 КПК України визначено, що якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Як зазначено, суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, у зв`язку з чим запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою має бути скасованим та ОСОБА_4 негайно звільнений з під варти.

Крім того, згідно ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Згідно ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Тобто, з урахуванням наведеної норми, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є попереднім ув`язненням в розумінні Кримінального кодексу України.

Таким чином, до строку покарання ОСОБА_4 має бути зараховано строк його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з 07 липня 2026 року по 26 жовтня 2026 року.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались

Враховуючи викладене, керуючись статтями 100, 124, 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 ч. 15 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України – у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у інше приміщення, вчиненому в умовах воєнного стану, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.5 ст.72 КК України до строку покарання, призначеного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати строк тримання його під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з 07 липня 2026 року по 26 жовтня 2026 року.

На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності із п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 2 (двох) років випробувального терміну:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити, що у відповідності до положень ч.ч.2, 3 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

В силу положень ст.165 КВК України іспитовий строк засудженому обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 26 жовтня 2026 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року та продовжений ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2026 року, діючий до 12 грудня 2026 року – скасувати.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі суду негайно.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 15 червня 2026 року на:

- бувшу у використанні акумуляторну пилу марки DOZER, моделі MS-ЗО, в корпусі зеленого кольору;

- бувшу у використанні електропилу марки МТЗ БІЛОРУС, моделі ПЦ-3200 в корпусі зеленого кольору;

- бувшу у використанні акумуляторну пилу марки «DOMOTEC» моделі TL-0600, в корпусі синього кольору;

- бувший у використанні акумуляторний шуруповерт марки POWERPLUS, моделі POWX00435 в корпусі жовтого кольору, в поліпропіленовому мішку білого кольору, з биркою та наліпкою на неї NPU -031186;

- футболку чорного кольору з написом NIKE, в паперовому конверті з наліпкою NPU-0311867 – скасувати.

Речові докази, а саме:

- бувшу у використанні акумуляторну пилу марки DOZER, моделі MS-ЗО, в корпусі зеленого кольору;

- бувшу у використанні електропилу марки МТЗ БІЛОРУС, моделі ПЦ-3200 в корпусі зеленого кольору;

- бувшу у використанні акумуляторну пилу марки «DOMOTEC» моделі TL-0600, в корпусі синього кольору;

- бувший у використанні акумуляторний шуруповерт марки POWERPLUS, моделі POWX00435 в корпусі жовтого кольору, в поліпропіленовому мішку білого кольору, з биркою та наліпкою на неї NPU -031186 – повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

- футболку чорного кольору з написом NIKE, в паперовому конверті з наліпкою NPU-0311867 – знищити після набрання вироком законної сили;

Сліди папілярних узорів на двох відрізках паперу, які поміщені в сейф пакет №NPU5071796 – залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , на користь держави (Ананьївська міська ТГ, отримувач: ГУК в Одеській області/м. Ананьїв/24060300, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA608999980313070115000015634, код банку: 899998, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» (державний бюджет)) судові витрати за проведення експертиз в розмірі 9627 (дев`ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 20 копійок.

Цивільний позов у справі як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду не заявлявся.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився оголошенням резолютивної частини вироку.

Копію повного тексту вироку негайно після оголошення вручити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_7