Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/20894/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р. № 520/20894/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08610502, 61000, м. Харків, майдан Захисників України, 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у нездійсненні перерахунку та невиплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX"Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 09.11.2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2024 року по 04.10.2024 року, а також невиплаті індексації грошового забезпечення за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно;

- зобов`язати Національну академію Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату недоплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за механізмом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928- IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022 року № 2710- IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 09.11.2023 року № 3460- IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01.01.2024 року по 04.10.2024 року;

- зобов`язати Національну академію Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Національній академії Національної гвардії України з 15.01.2003 та вибула в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження військової служби на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 04.10.2024 № 266 о/с.

Представник позивачки 30.06.2026 звернулася до Академії із запитом щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 04.10.2024 та виплати індексації за період із січня 2017 року до листопада 2018 року. Листом від 03.07.2026 № 84/1/6-С-235-Аз Академія надала копії особових карток грошового забезпечення за 2018 та 2020–2024 роки і повідомила про відсутність в Академії первинних документів щодо виплат за 2017 рік.

Позивачка вважає, що протягом 2020– 2024 років відповідач визначав її посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, тоді як мав застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року. На думку позивачки, це призвело також до заниження залежних від окладів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Крім того, позивачка стверджує, що відповідач не нарахував і не виплатив їй індексацію грошового забезпечення за період із січня 2017 року до листопада 2018 року включно. Незгода з таким нарахуванням і невиплатою стала підставою звернення до суду.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує та посилається на те, що грошове забезпечення позивачки обчислювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та актів, які регулюють виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України. На обґрунтування застосування величини 1762 грн відповідач посилається на редакції пункту 4 постанови № 704, постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 та постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24.

Щодо індексації відповідач зазначає, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошового доходу військовослужбовців, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації слід проводити із січня 2016 року. За твердженням відповідача, протягом заявленого позивачкою періоду підстав для нарахування та виплати індексації не виникло. Також відповідач вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду: на його думку, перебіг тримісячного строку розпочався 18.10.2024, після виключення позивачки зі списків Академії. З цих підстав відповідач просить залишити позов без розгляду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону України № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України № 2011-ХІІ).

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29.01.2020 редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 дійшов висновку, що після зміни законом розміру прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік для визначення окладів за постановою № 704 підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного року.

У цій справі суд застосовує наведений висновок до порядку визначення окладів за період до наступної зміни пункту 4 постанови № 704, оцінюючи фактичні виплати позивачці за особовими картками.

За змістом особових карток грошового забезпечення за 2020– 2023 роки відповідач визначав посадовий оклад та оклад за військовим званням позивачки із застосуванням величини 1762 грн.

Натомість із 29.01.2020 до зміни пункту 4 постанови № 704 належало застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного року: у 2020 році — 2102 грн, у 2021 році — 2270 грн, у 2022 році — 2481 грн, у 2023 році — 2684 грн.

Суд зазначає, що від визначених таким чином окладів підлягають перерахунку ті щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, розмір яких залежав від окладів.

Таким чином, ненарахування грошового забезпечення із застосуванням зазначених показників за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 включно не відповідає наведеному правовому регулюванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивачки в цій частині належить відновити шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас за період з 01.01.2020 до 28.01.2020 включно підстав для застосування способу обчислення, на якому наполягає позивачка, суд не встановив. Так, судове рішення у справі № 826/6453/18, з яким пов`язана зміна застосовуваного правила пункту 4 постанови № 704, ухвалено 29.01.2020.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 20.05.2023, суд зазначає наступне.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

В подальшому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відмовлено.

Суд зазначає, що скасоване судове рішення не породжує будь-яких правових наслідків з моменту його ухвалення, крім тих, що пов`язані з його скасуванням.

Отже, положення пункту 4 Постанови КМ України №481, якими установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 є чинними з 20.03.2023 року та підлягають застосуванню під час вирішення спору, що розглядається в межах цієї справи.

Таким чином, до визначення розміру грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

Отже, оцінюючи правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023, суд доходить висновку, що розраховуючи розмір грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями), виходячи з базового розміру 1762 гривні, як встановлено п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у редакції Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023), відповідач діяв правомірно.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.

Щодо індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

За правилами ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Згідно ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та положень цього Порядку.

Посилання відповідача на підвищення у грудні 2015 року додаткових складових грошового забезпечення не підтверджує підвищення посадового окладу за посадою позивачки в цьому місяці.

Суд зазначає, що зміна розміру премії чи інших додаткових виплат без підвищення тарифної ставки (окладу) не змінює місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін.

Верховний Суд у справі № 400/3826/21 зазначив, що визначення відповідного місяця для індексації за період до 28.02.2018 не належить до розсуду військової частини; для грошового забезпечення військовослужбовців за відсутності наступного підвищення окладів застосовується січень 2008 року.

Відповідач не надав доказів підвищення посадового окладу за посадою позивачки між січнем 2008 року та лютим 2018 року, яке змінювало б зазначений порядок обчислення, а також доказів нарахування та виплати індексації позивача період із січня 2017 року до лютого 2018 року.

Твердження відповідача про те, що індекс споживчих цін окремо в кожному з місяців 2017– 2018 років не перевищував 103 відсотки, не спростовує тих обставин, що для проведення індексації індекс обчислюється наростаючим підсумком за правилами Порядку № 1078.

Суд також зауважує, що повідомлена Академією у листі від 03.07.2026 відсутність у неї первинних документів за 2017 рік не підтверджує нарахування чи виплати позивачці індексації за спірний період.

У відзиві відповідач заперечує наявність підстав для її проведення, проте доказів фактичного нарахування та виплати спірних сум відповідач не надав.

Відтак, вимога про нарахування і виплату індексації за період із січня 2017 року до лютого 2018 року включно є обґрунтованою.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби. За усталеною практикою Верховного Суду грошове забезпечення військовослужбовця охоплюється поняттям заробітної плати, а тому до правовідносин щодо строку звернення до суду з вимогами про його нарахування та виплату підлягають застосуванню положення статті 233 Кодексу законів про працю України як спеціальної норми.

Частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Отже, для застосування тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України, необхідно встановити не лише факт припинення відповідних трудових або службових правовідносин, а й факт та дату одержання особою письмового повідомлення про всі суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

У постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 Верховний Суд зазначив, що перебіг строку звернення до суду у спорі щодо виплат, належних при звільненні, розпочинається з дня одержання військовослужбовцем письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, зокрема грошового атестата.

Водночас приписом від 17.10.2024 № 1287 підтверджено, що позивачка вибула до ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження військової служби.

Згідно витягом з послужного списку особової справи, виключення позивача зі списків Академії в жовтні 2024 року не було звільненням із військової служби.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 обмеження тримісячним строком звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат під час триваючих трудових правовідносин визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Верховний Суд у постанові від 24.02.2026 у справі № 120/2933/25 дійшов висновку, що особа, яка не звільнена та продовжує проходити військову службу, має право звернутися до суду з вимогами про виплату належного їй грошового забезпечення без обмеження тримісячним строком, установленим частиною першою статті 233 КЗпП України.

Крім того, як зазначалося, початок перебігу тримісячного строку має визначатися з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Суд ураховує, що відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2026 № 20 позивачку звільнено з військової служби.

Відповідач не надав доказів того, що позивачка одержала письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, зокрема грошовий атестат, у день звільнення або в іншу дату, від якої можна було б обчислити тримісячний строк.

Лист Академії від 03.07.2026 з копіями окремих особових карток грошового забезпечення за 2018 та 2020– 2024 роки не є доказом вручення позивачці повідомлення про всі суми, нараховані та виплачені їй при звільненні з військової служби 22.01.2026.

Крім того, позов подано 15.07.2026, тобто менш ніж через три місяці після зазначеного листа.

За таких обставин довід відповідача про початок перебігу строку 18.10.2024 ґрунтується на ототожненні переведення позивачки для продовження служби зі звільненням із військової служби.

Наявні у справі докази не підтверджують дати одержання позивачкою письмового повідомлення, з якої на день подання позову сплив би строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України.

Отже, підстав для залишення позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд не встановив, з огляду на що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08610502, 61000, м. Харків, майдан Захисників України, 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 включно із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на належні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Національну академію Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 включно, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020 — 2102 грн, на 01.01.2021 — 2270 грн, на 01.01.2022 — 2481 грн, на 01.01.2023 — 2684 грн, і відповідних тарифних коефіцієнтів, здійснивши виплату з урахуванням проведених платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із січня 2017 року до листопада 2018 року включно.

Зобов`язати Національну академію Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях