Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/27664/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Справа № 520/27664/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - відповідач-1) від 09.07.2026 № 204750014433 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 (вимога-1);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 , із застосуванням показника середньої заробітної плати урозмірі 17631,80 грн. визначеного з урахуванням, судового рішення № 520/12565/25 із його послідовним збільшенням на коефіцієнти: у розмірі 1,121 відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 № 236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” починаючи з 01.03.2026 (вимога-2);

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі – відповідач-2) від 10.07.2026 №204750014433 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 (вимога-3);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 , з урахуванням абз.3 ч.1 ст.40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією, з 02.07.2026 (вимога-4);

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що з 2023 року отримує пенсію за віком. На виконання судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12236,71 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,0796; 1,115. Таким чином, виконання зазначеного судового рішення забезпечило приведення пенсії позивача у відповідність до вимог чинного законодавства в частині її індексації. Однак, з 01.03.2026 пенсія також підлягала щорічній індексації на підставі відповідної постанови Кабінету Міністрів України із застосуванням такого коефіцієнта збільшення: з 01.03.2026 – відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 25.02.2026 №236 – 1,121. Проте позивачу пенсія не була належним чином проіндексована з 01.03.2026 на підставі вищезазначеної постанови КМУ. За результатами розгляду звернення відповідач ухвалив рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 відповідно до постанови КМУ від 25.02.2026 №236 у повному обсязі не проводився. Разом із тим, звертався до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 01.01.2000 до 01.01.2005. Однак, відповідач-2 прийняв рішення про відмову у зв`язку із відсутність підстав. Вважає рішення відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем-2 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву ОСОБА_2 від 02.07.2026, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 10.07.2026 № 204750014433 про відмову в перерахунку пенсії, згідно заяви від 02.07.2026. При розрахунку заробітку проводиться оптимізація, тобто виключаються періоди заробітної плати з невисокими коефіцієнтами, що сприяє підвищенню коефіцієнтів заробітку і, як наслідок, розміру пенсії. При цьому періоди в сумі складають не більше як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. При призначенні пенсії (з урахуванням проведеного допризначення пенсії) до уваги взято страховий стаж 35 років 6 місяців 20 днів, що в місяцях становить 426 місяці. Заробітна плата обчислена за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.03.2021 - 272 місяці. Із зазначеного періоду автоматично виключено 42 місяці заробітної плати підряд за період з 01.07.2000 по 30.11.2004, що складає 10 відсотків страхового стажу ( 426х10%). Аналіз наданої ОСОБА_2 заяви від 02.07.2026, щодо виключення із розрахунку заробітної плати періоду з 01.07.2000 до 01.01.2005, свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки вище зазначений період складає більше 10 відсотків тривалості страхового стажу. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_2 в перерахунку пенсії, згідно заяви від 02.07.2026, у зв`язку з відсутністю правових підстав. Просить у позові відмовити.

Відповідачем-1 не подано до суд відзив, який би містив заперечення на позов.

Ухвалою суду від 08.09.2026 залишено адміністративний позов без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду від 15.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 05.10.2026 виправлено описку в ухвалі суду від 15.09.2026.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком з 01.05.2023 у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі -Закон №1058-IV).

Стосовно позовних вимог-1 та-2, суд прийшов наступного.

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 14.11.2025 №520/12565/25, зокрема, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за віком застосувавши показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти у розмірах на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”) починаючи з 01.03.2023 року, на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році") починаючи з 01.03.2024 року, на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 “ Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році ”) починаючи з 01.03.2025 року.

На виконання судового рішення позивачу проведено перерахунок пенсії позивача.

03.07.2026 позивач звернувся до пенсійного органу щодо допризначення у зв`язку із наданням додаткових документів.

Відповідач-1 рішенням від 09.07.2026 №204750014433 відмовив позивачу у перерахунку пенсії з 01.03.2026 згідно з Порядку №124, з наступних підстав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025, яке набрало законної сили 14.11.2025 у справі №520/12565/25, зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області, провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12236,71 грн. Покладені на орган Пенсійного фонду рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №520/12565/25 зобов`язання щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2026 поширюються лише станом на визначені судом дати перерахунку. Тому, правові підстави для проведення індексації пенсії після 01.03.2026 на виконання цих рішення суду відсутні. Провести індексацію пенсії з 01.03.2026 можливо лише на умовах закону, а саме згідно із Порядком проведення щорічного перерахунку пенсії з 01 березня відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 за №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році». У разі здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2026 згідно із Порядком №124, розмір пенсії стає меншим, ніж той що отримує за результатами виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №520/12565/25. Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_2 в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Попри те позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII) .

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з приписами статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (надалі – Закон № 2017-III), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-III).

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону № 1282-XII).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України № 2040-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" (надалі – Закон № 2040-ІХ), яким частину п`яту статті 2 Закону № 1282-XII було викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII в редакції Закону № 2040-ІХ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 124, відповідно до пункту 5 якого у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено формулу обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а також формулу визначення показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках).

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 01 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

25.02.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі постанова №236).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 №236 проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 на відповідні коефіцієнти.

Відповідно до п. 6 Постанови з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. N 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" , на коефіцієнт збільшення:

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,048;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,036;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2025 році, - 1,024.

Відповідач стверджує, що провести індексацію пенсії з 01.03.2026 можливо лише на умовах закону, а саме згідно із Порядком проведення щорічного перерахунку пенсії з 01 березня відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 за №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі – Порядок №124). У разі здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2026 згідно із Порядком №124, розмір пенсії стає меншим, ніж той що отримує позивач за результатами виконання судового рішення.

Попри те такі доводи сторони відповідача суд оцінює критично виходячи з наступного.

Суд вказує, що положення абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, яким законодавець визначив, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Із наведеного слідує, що мова йде про показник середньої заробітної плати (доходу), який в кожному індивідуальному випадку враховується для обчислення пенсії, а отже про показник, який визначений на момент призначення пенсії при обчисленню розміру пенсії, або показник, який є останнім із актуальних для обчислення (в межах останніх трьох років, які передують індексації розміру пенсії).

Про аналогічне поняття "показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії" законодавець вказав і в абзаці другому частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, у відповідності до якого показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У спірному випадку слід звернути увагу на пункт 4-5 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, якими визначено що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

В той же час абзацом першим частини 5 Порядку № 124 Уряд України визначив, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Системний аналіз коментованих норм свідчить, що Законом № 1058-IV, на відміну від частини 5 Порядку № 124, не введено поняття "показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року", який би мав застосовуватися для проведення індексації пенсії після 2021 року.

Відтак, визначене в абзаці 4 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV положення про те, що "розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини", не стосується повноважень Уряду України фіксувати "показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на певну календарну дату", так як Законом № 1058-IV чітко визначено поняття, що такою величиною є "показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії".

Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року за № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти.

Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону); показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (за приписами Порядку).

Відповідно до ст. 7 Закону України № 1058-ІV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Таким чином, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій, які є предметом оскарження, надано не було.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Враховуючи наведене вище суд прийшов переконання про те, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення від 09.07.2026 №204750014433 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,121 та зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,121, з урахуванням виплачених сум.

Стосовно позовних вимог-3 та -4, суд дійшов наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Згідно з статті 1, частин 1-3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 1 статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за *4851*3394112*1*2* формулою: П = 3п х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; 3п - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частинами 1-4 статті 40 вищевказаного Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж 10 за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю 1 групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCOV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Отже, законодавець чітко сформулював даною нормою право особи на проведення додаткової оптимізації.

Позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою від 02.07.2026 щодо виключення із розрахунку заробітної плати за період з 01.07.2000 до 01.01.2005.

Відповідач-2 ухвалив рішення від 10.07.2026 №204750014433 про відмову в задоволенні заяви позивача, виходячи з наступних мотивів. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 40 Закону 1058 за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 з 01.05.2023 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за віком. При призначенні пенсії (з урахуванням проведеного допризначення пенсії) до уваги взято страховий стаж 35 років 6 місяців 20 днів, що в місяцях становить 426 місяці. Заробітна плата обчислена за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.03.2021 - 272 місяці. Із зазначеного періоду автоматично виключено 42 місяці заробітної плати підряд за період з 01.07.2000 по 30.11.2004, що складає 10 відсотків страхового стажу ( 426х10%). Аналіз наданої ОСОБА_2 заяви від 02.07.2026, щодо виключення із розрахунку заробітної плати періоду з 01.07.2000 до 01.01.2005, свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки вище зазначений період складає більше 10 відсотків тривалості страхового стажу. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_2 в перерахунку пенсії, згідно заяви від 02.07.2026, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Як, вбачається із розрахунку заробітку, відповідач під час обчислення пенсії провів основну оптимізацію заробітків та було виключено 42 місяці заробітної плати підряд за період з 01.07.2000 по 30.11.2004, що складає 10 відсотків страхового стажу ( 426х10%).

За умови проведення додаткової оптимізації розрахунку заробітків позивача з 01.07.2000 по 01.01.2005 рік, залишиться період не менше, ніж 60 місяців.

Отже, всі умови, встановлені законодавцем, позивачем виконані, тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач має право на додаткову оптимізацію, виключивши період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 204750014433 від 10.07.2026, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком позивачу із урахуванням абз.3 ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 02.07.2026 перерахунок пенсії із урахуванням абз.3 ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

У відповідності до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача стягнути судовий збір у розмірі по 1064,96 грн з кожного із відповідачів.

Щодо заяви позивача про подання звіту про виконання судового рішення, суд відмічає, суд, з урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, обов`язковість виконання судового рішення сторонами, відсутністю доказів щодо його ймовірного не виконання із сторони відповідача, прийшов висновку, що на даний час немає підстав для застосування положень ст. 382 КАС України.

Керуючись ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.07.2026 № 204750014433 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 , із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахуванням виплачених сум

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.07.2026 №204750014433 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_2 , з урахуванням абз.3 ч.1 ст.40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією, з 02.07.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, місцезнаходження – місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок №34, код ЄДРПОУ 13967927.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 26.10.2026.

Суддя М. І. Садова