Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №461/4735/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4735/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Старовецька С.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у червні 2024 року між нею та адвокатом Яцуляком Тарасом Романовичем було досягнуто домовленості про надання правової допомоги у спадковій справі, основним предметом якої було оскарження заповіту, складеного після смерті її батька ОСОБА_4 , а також визначення її частки у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_5 . Позивач вказує, що під час первинної консультації 15 червня 2024 року вона особисто підтвердила адвокату свої вимоги, а останній надіслав їй зразки договору та довіреності, в якій було зазначено про представництво її інтересів у спадковій справі після смерті батька. 14 січня 2025 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги. Разом із цим, відповідач фактично виконав лише частину доручення, що стосувалася визначення її частки у спадковому майні після смерті матері, в той час як від виконання основного доручення щодо оскарження заповіту після смерті батька відмовився, заперечуючи наявність попередніх домовленостей із цього питання. Також позивачка стверджує, що відповідач схиляв її до відмови від судового захисту своїх спадкових прав та пропонував вирішити спір шляхом викупу частки іншої спадкоємиці. Окрім цього, позивачка звертає увагу на те, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання, зокрема не брав особистої участі у двох із трьох судових засідань у справі щодо визначення її частки у спадщині після смерті матері, подавши заяви про розгляд справи без його участі, попри отримання коштів за участь у судовому засіданні 04 липня 2025 року та на транспортні витрати, пов`язані з поїздкою до суду. Також заява до нотаріуса, підготовлена за вказівками адвоката, містила помилку, і нотаріус її відхилив. У зв`язку з цим позивачка була змушена вдруге проходити консульський візит для підпису/засвідчення виправленої заяви. Позивачка зазначає, що відповідач отримав від неї грошові кошти за надання правової допомоги, участь у судовому засіданні, транспортні витрати та оформлення нотаріального документа, однак, на її переконання, розмір отриманої винагороди не відповідає фактично виконаному обсягу робіт. Також адвокат жодного разу не надав позивачці оригінал підписаного договору. Позивачка вважає, що такі дії відповідача, разом із відмовою від виконання основного доручення та неналежним наданням правової допомоги, свідчать про порушення її прав як клієнта, а тому вважає, що на її користь підлягають стягненню матеріальна шкода у розмірі: 84940,97 гривень, а також 3 % річних – 3630,00 грн., інфляційне збільшення боргу – 12105,26 грн. Окрім того, позивачка стверджує, що внаслідок дій та бездіяльності відповідача, невиконання ним у повному обсязі взятих на себе зобов`язань, психологічного тиску, конфліктних ситуацій під час спілкування та необхідності самостійно вирішувати питання, які мали бути охоплені наданням правової допомоги, їй завдано моральної шкоди, яка полягала у тривалих душевних переживаннях, нервовій напрузі та порушенні звичного способу життя. Завдану моральну шкоду позивачка оцінює в 20000,00 грн. Добровільно відшкодувати завдану шкоду відповідач відмовився. У зв`язку з наведеним, просить позов задоволити та стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди за невиконані та неналежно виконані послуги, три проценти річних, інфляційні втрати, відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 30.06.2026року виіршено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Звернула увагу, що дійсно укладеним між сторонами договором від 14.01.2025 ними визначено гонорар у сумі 4000 грн., однак такий не відповідав реальним сумам коштів, які вона оплачувала адвокату Яцуляку Т.М. за юридичні послуги по спадкових справах після смерті батька та матері.Такі послуги не були надані в повному об`ємі, неналежним чином. Вважає, що відповідач попрацював лише на500 доларів США, решту переданої суми гонорару вона просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь, а такожпонесені витрати на участь адвоката в судових засіданнях, його доїзд до Бродівського районного суду, виготовлення документів.

Представник відповідача Барабаш В.Г. позов заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зокрема стверджує, що сам факт існування між сторонами договору про надання правової допомоги повністю виключає можливість застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Також зазначає, що посилання позивача одночасно на статтю 1212 ЦК України та на неналежне виконання договору є взаємовиключними правовими підставами. Відповідач наполягає на тому, що між сторонами існували виключно договірні правовідносини, а тому отриманий ним гонорар є безумовно правомірним і не підлягає поверненню. Відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, представник визнав, що обумовлена договором сума гонорару адвоката Яцуляка Т.Р. в розмірі 4000 грн. не відповідає обставинам надання послуг і є значно більшою.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 січня 2025 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем - адвокатом Яцуляком Тарасом Романовичем було укладено договір про надання правової допомоги. Предметом договору є зобов`язання за дорученням замовника ОСОБА_1 представляти її інтереси у всіх без винятку судових та правоохоронних органах, у будь-яких цивільних справах, які стосуються інтересів замовника. Розмір гонорару сторонами визначено 4000 грн., які ОСОБА_1 повинна сплатити ОСОБА_3 готівкою або перерахувати на розрахунковий рахунок за вказаними у договорі реквізитами.

20 січня 2025 року позивачка оформила та посвідчила в консульській установі України в м. Стамбулі довіреність на ім`я адвоката Яцуляка Т.Р. , якою уповноважила останнього бути її представником у вирішенні будь-яких питань, в т.ч. представляти інтереси в органах нотаріату в межах спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 , щодо ведення справ з оформлення спадкових справ на нерухоме майно , витребовувати документи, довідки необхідні для офомлення спадщини, тощо.

Із змісту встановлених між сторонами правовідносин вбачається, що як перед укладенням зазначеного договору в усній формі, так і у письмовій формі договір) між сторонами було досягнуто домовленості щодо надання правової допомоги у спадкових справах, а саме щодо оскарження заповіту після смерті батька позивачки ОСОБА_4 та визначення її частки у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_5 , а не лише щодо судової справи про частку у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_5 , як на це покликається відповідач.

Позивачка стверджує , що на виконання домовленостей передала відповідачу наступні грошові кошти за надання правової допомоги, а саме: 1 500 грн. за первинну консультацію 15 червня 2024 року; 500 євро 26 червня 2024 року як завдаток за ведення справи; 12 300 грн. 1 березня 2025 року; 16 800 грн. 3 березня 2025 року та 8 241 грн 25 березня 2025 року, як оплату послуг адвоката. Крім того, за твердженням позивачки, відповідачу було сплачено 50 доларів США за участь у судовому засіданні 4 липня 2025 року, 5 280 грн. транспортних витрат, пов`язаних із поїздкою до Бродівського районного суду, та 12 500 грн за отримання довідки нотаріуса про відмову у заведенні спадкової справи після смерті матері.

Разом з тим, ОСОБА_1 наполягає, що доручення в частині оскарження заповіту після смерті батька ОСОБА_4 та захисту її спадкових справ відповідачем виконано не було, відтак вважає, що послуги ОСОБА_3 вартують не більше як 500 доларів США, іншу частину гонорару просить стягнути з останнього.

При цьому, позивачка вказує, що під час розгляду справи щодо спадкового майна після смерті матері судові засідання відбувалися 19 червня 2025 року, 04 липня 2025 року та 11 вересня 2025 року, однак ОСОБА_3 особисто брав участь лише в першому судовому засіданні 19.06.2025, а щодо двох наступних подавав заяви про розгляд справи без його участі. Водночас, отримав від неї оплату за участь у судових засіданнях та транспортні витрати. Неявка адвоката в судові засідання 4 липня та 11 вересня 2025 року підтверджується відповідними матеріалами судової справи, зокрема поданими заявами про розгляд справи без його участі.

Крім того, позивачка посилається на те, що у квітні 2025 року відповідач почав заперечувати наявність домовленостей щодо оскарження заповіту, пропонував їй відмовитися від судового захисту як безперспективного та розглянути можливість викупу частки іншої спадкоємиці. Однак, вона наполягала саме на оскарженні заповіту , складеного її батьком накористь іншої особи.

08 травня 2026 року позивачка направила відповідачу досудову претензію з вимогою про повернення грошових коштів, сплату трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Однак, станом на момент розгляду справи відповіді на претензію не отримано, а кошти повернуті не були.

Відповідач не оспорює факту надання ОСОБА_1 правничої допомоги на підставі відповідного договору між сторонами від 14.01.2025 та письмового доручення на представництво інтересів позивачки вд 20.01.2025.

Щодо розмірів виплаченого гонорару, та претензії ОСОБА_1 відповідач вимоги заперечує, т.я. вважає, що правничі послуги ОСОБА_1 надані ним належним чином і в повному об`ємі. Разом з тим, визнає, що обумовлений у договорі гонорар не відповідає фактично наданим послугам.

Таким чином, із обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо обсягу погоджених послуг та належного виконання відповідачем – адвокатом своїх професійних обов`язків.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із п.3 ст.19 Закону видами адвокатської, серед іншого, діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Згідно з п.1, 3, 7, 11 ч.1 ст.20 цього Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб тощо; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ст.21 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат, зокрема, зобов`язаний: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.ст.26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги . Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути : договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Повноваження адвоката, як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.

Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відтак, договір про надання правничої (правової) допомоги – це офіційна письмова угода між клієнтом та адвокатом (або адвокатським об`єднанням), згідно з якою адвокат бере на себе зобов`язання надавати правові послуги,а клієнт зобов`язується їх оплатити.

Оскільки згідно із ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то претензії щодо порушення адвокатом умов договору про надання правової допомоги представляють собою спір, який повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з приписів норм ст.ст.623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг покладається на замовника послуг.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому, клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Відповідно до ст.ст.237, 238 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє . Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Припинення представництва за довіреністю можливе у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність (ст.248 ЦПК України).

Відповідно до ст. 249 ЦК України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник зобов`язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою цієї статті ( стаття 250 ЦК України).

Як суд уже зазначав, 14 січня 2025 року між сторонами укладено договір про надання правової допомоги. Предметом договору є зобов`язання за дорученням замовника ОСОБА_1 представляти її інтереси у всіх без винятку судових та правоохоронних органах, у будь-яких цивільних справах, які стосуються інтересів замовника. Розмір гонорару сторонами визначено 4000 грн., які ОСОБА_1 повинна сплатити ОСОБА_3 готівкою або перерахувати на розрахунковий рахунок за вказаними у договорі реквізитами.

20 січня 2025 року позивачка оформила та посвідчила в консульській установі України в м. Стамбулі довіреність на ім`я адвоката Яцуляка Т.Р. , якою уповноважила останнього бути її представником у вирішенні будь-яких питань, в т.ч. представляти інтереси в органах нотаріату в межах спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 , щодо ведення справ з оформлення спадкових справ на нерухоме майно, витребовувати документи, довідки необхідні для офомлення спадщини, тощо.

Дослідженими судом доказами, зокрема, судовим рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2025 року, встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 надавалась правнича допомога ОСОБА_1 у справі щодо визначення частки позивачки у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_5 у спосіб підготовки позову, участі в судовому засіданні.

Позивачка стверджує, і ці обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , що питання визнання недійсним заповіту було для них пріорітетним і в обсяг укладеного договору та доручення входили питання надання правничої допомоги у всіх спадкових спорах.

Сторони не заперечують, що як в усних домовленостях, так і письмових угодах ОСОБА_1 потребувала правової допомоги у вирішенні питання спадкових прав після смерті батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 . Адвокат Яцуляк Т.Р. переконував позивачку, що такий спір про визнання заповіту ОСОБА_4 є безперспективним, у зв`язку із відсутністю достатніх доказів, в т.ч. і медичних документів.

Щодо виплати гонорару адвокату за надані правничі послуги, то слід зазначити наступне.

Розмір гонорару в сумі 4000 грн. обумовлений у договорі від 14.01.2025. Вся сума гонорару 84940,97 гривень, який як стверджує ОСОБА_1 нею сплачена ОСОБА_3 за послуги належними і допустими доказами не підтверджується.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування ( ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 78- 81 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачка не надала належних і допустимих доказів оплати відповідачу саме такої суми гонорару за надані послуги.

Долучені до справи копії платіжних документів від 20.05.2025 (а.с.29, а.с.67 т.1) не свідчать про перерахунок коштів в сумі 5700,00 грн. та 5000 грн. від ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Із копій цих документів вбачається, що цей грошовий переказ надісланий від ОСОБА_7 як допомога ОСОБА_8 .

Платіжним документом від 03.03.2025 ОСОБА_3 перераховано 16 850 грн.( а.с.64), однак, документ не містить призначення платежу та дані платника.

Суд не бере до уваги додану до позову смс переписку з мобільного телефону, в якій містяться покликання на певні грошові суми, т.я. обставини справи мають бути підтверджені певними засобами доказування (розписками, банківськими даними, тощо).

Із акту про припинення надання послуг з правничої допомоги від 15 вересня 2025(а.с.103, т.1) вбачається, що усі правовідносини з розгляду претензії ОСОБА_1 щодо повернення частини гонорару, крім питання вимоги про повернення 51 625 грн., є припиненими. Сторони дійшли згоди, що всі інші правовідносини, які виникли між ними, в т.ч. і в частині повернення коштів , які були сплачені в якості гонорару, регулюються підписаним договором та вимогами чинного законодавства.

Як встановив суд, між сторонами укладено єдиний договір від 14.01.2025р.

ОСОБА_3 не заперечує отримання від ОСОБА_1 гонорару, однак суми сторонами не узгоджені договором і в цій частині між сторонами виник спір. Відповідач також не заперечує, що гонорар визначений у договорі в розмірі 4000 грн. є недостовірний. Разом з тим, вважає, що в повній мірі і належно надав правничу допомогу позивачці в межах оплаченої нею винагороди.

Позивачка ОСОБА_1 на свій розсуд визначає, що вартість наданих послуг ОСОБА_3 становить 500 доларів США. Решта коштів, на її думку, відповідач зобов`язаний повернути.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правилами адвокатської етики, затвердженими установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, визначено, що ці Правила слугують обов`язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних та іноді суперечливих професійних прав та обов`язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами України, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (преамбула). Співвідношення Правил адвокатської етики і чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність Норми цих Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а доповнюють і конкретизують його (ст.1 Правил).

Як визначено у ст.27 Правил адвокатської етики кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної правової допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва. Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнтів, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред`являються законом і цими Правилами до належного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків.

Стаття 31 Правил адвокатської етики передбачає, що клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, має право розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку на умовах, передбачених договором. При цьому, клієнт та/або особа, яка уклала договір в інтересах клієнта, зобов`язаний сплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар за всю роботу, що була виконана (надані послуги) чи підготовлено до виконання, а також компенсувати усі витрати за цим договором. Розірвання договору про надання правової допомоги з ініціативи клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, не є показником незадовільної роботи адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об`єднання).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений за взаємною домовленістю. Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов`язаних з виконанням доручення. (ст.28 Правил).

Право адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене договором про надання правової допомоги (ст.30 Правил).

Аналіз викладених норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики свідчить про те, що розмір гонорару визначається адвокатом, погоджується з клієнтом і може бути змінений за взаємною домовленістю. Правила сплати гонорару та його повернення прописуються в договорі. Право адвоката на гонорар не залежить від результату виконання доручення.

Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення 84 940,97 грн. матеріальної шкоди, суд виходить із того, що між сторонами існували договірні правовідносини з надання правової допомоги.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав частину доручення щодо оскарження заповіту, неналежно здійснював представництво в іншій спадковій справі, допустив помилку під час підготовки документа для нотаріуса та отримав оплату за послуги й витрати, які, на її думку, не були фактично надані або понесені.

Сам факт укладення договору не виключає можливості виникнення відповідальності виконавця за порушення договірних зобов`язань. Водночас для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати збитки необхідно встановити обставини, передбачені законом, зокрема факт порушення зобов`язання, наявність збитків, причинний зв`язок між порушенням і збитками та вину виконавця, якщо вона є умовою відповідальності.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не виконав частину доручення щодо оскарження заповіту, неналежно здійснював представництво в іншій спадковій справі, допустив помилку під час підготовки документа для нотаріуса та отримав оплату за послуги й витрати, які, на її думку, не були фактично надані або понесені.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, суд має встановити, які саме зобов`язання не були виконані або були виконані неналежним чином, чи спричинило це позивачці майнові втрати, а також наявність причинного зв`язку між поведінкою відповідача та такими втратами.

Позивачка ОСОБА_1 не ставила питання зміни умов договору в частині розміру гонорару, не ініціювала розірвання договору , якщо вважала що ОСОБА_3 не виконує в повному обсязі. Питання розірвання договірних правовідносин виникло вже після вирішення судового спору, в якому відповідач надавав послуги.

Позивачка ОСОБА_1 також не відкликала видану відповідачу довіреність на представництво інтересів у встановленому законом порядку.

Щодо норми статті 1212 ЦК України, яку при вирішенні спору просить застосувати позивачка, то законодавцем визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Проте суд виходить з того, що договір про надання правової допомоги є двостороннім правочином, а питання розірвання договору, зменшення розміру гонорару чи оцінки якості професійної діяльності адвоката мають вирішуватися у спеціальному порядку, передбаченому умовами договору та законодавством про адвокатуру, а не шляхом автоматичного застосування норм про безпідставне набуття майна (ст. 1212 ЦК України).

Спір між сторонами стосується не лише самого факту отримання відповідачем коштів, а зводиться до обсягу виконаних робіт, якості наданих послуг, розміру узгодженої винагороди та відмови адвоката від виконання іншої частини доручення.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони.

Суд враховує, що укладаючи Договір, сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей.

Проте факт незадоволення клієнта результатом правової допомоги не свідчить автоматично про виникнення в адвоката обов`язку повернути всю отриману винагороду та не дає підстав для автоматичного стягнення всієї суми гонорару на підставі статті 1212 ЦК України. Оплата була здійснена за наявності договірної правової підстави.

Водночас, суд не може самостійно визначати розмір гонорару між сторонами; суд не вправі переглядати договірні домовленості сторін щодо ціни послуг, на власний розсуд оцінювати ринкову вартість кожної окремої консультації чи процесуальної дії адвоката та самостійно визначати, зменшувати чи збільшувати розмір погодженого сторонами гонорару.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 84 940,97 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити інфляційні втрати та 3% річних.

Оскільки судом встановлено відсутність у відповідача грошового зобов`язання з повернення коштів (відмова в основній майновій вимозі), вимоги про стягнення 3% річних (3 630,00 грн) та інфляційних втрат (12 105,26 грн) є похідними і також не підлягають задоволенню.

Таким чином, за відсутності в договорі про надання правової допомоги від 14.01.2025 фактичного розміру винагороди адвоката за здійснення захисту та представництва інтересів позивача та відсутності належних та допустимих доказів її сплати, умов повернення, суд не вправі на свій розсуд чи на односторонній розсуд позивача визначати суми адвокатського гонорару.

Відтак, цивільний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна .

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень ст. ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди, в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи, незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

Відповідно до статті 18 Правил адвокатської етики, якщо за наявності правових та фактичних підстав для виконання доручення свідомо для адвоката існує поширена несприятлива ( з точки зору гіпотетчного результату,бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов`язаний повідомити про це клієнта.

У випадку коли адвокат дійде до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зоьов`язаний повідомити про цк клієнта таузгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, який може буьи досягнути згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.

Судом встановлено, що адвокат Яцуляк Т.Р. на його переконання не вбачав підстав для оскарження заповіту батька ОСОБА_4 , однак, дій які б були направлені на зміну змісту доручення ОСОБА_1 , у встановленому порядку не вчиняв, що суперечить п.18 Правил адвокатської етики.

Приймаючи на себе зобов`язання за Договором про правову допомогу від 14.01.2925 адвокат повинен був вчинити дії в інтересах позивача і щодо оскарження заповіту після смерті її батька, оскільки укладений договір не містить обмежень предмету правової допомоги.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.26 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка передбачає, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, в тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що адвокат не приймав участі у двох із трьох судових засідань Бродівського районного суду Львівської області, то така бездіяльність є неналежним виконанням адвокатом умов укладеного договору про правову допомогу, враховуючи вимоги ст.27 Правил адвокатської етики.

Суд також констатує, з боку відповідача також мало місце порушення положень ст.35 Правил адвокатської етики, відповідно до яких при розірванні договору (незалежно від причин) адвокат зобов`язаний повернти клієнту отримані всі від нього документи, а також документи надані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення; проінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи (наданих послуг) і передати клієнту копії процесуальних документів наявниху адвоката.

Відповідачем не повернуто ОСОБА_1 оригінал довіреності від 20.02.2025.

Вирішуючи вимогу про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що спір між сторонами стосувався надання професійної правничої допомоги у спадкових питаннях, які мають особисте значення для позивачки.

Необхідність самостійно вирішувати питання, щодо яких вона розраховувала на допомогу адвоката, повторно оформлювати документи та вживати заходів для захисту своїх інтересів спричинило позивачці додаткові душевні переживання, посилило її внутрішню стресову ситуацію та погіршенням стану здоров`я.

Позивач тривалий час перебувала у стані сильного психоемоційного стресу та була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя.

Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та об`єм заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь їх доведеності і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн. моральної шкоди і такий розмір буде відповідати вимогам розумності та справедливості та є адекватним нанесеній моральній шкоді.

Як убачається із рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 31 березня 2026 року адвоката ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення правил адвокатської етики та закону, із застосуванням стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 2 місяці.

Дисциплінарною палатою встановлено вину відповідача ОСОБА_3 у вчиненні дисциплінарного проступку та наявність причинного зв`язку між порушенням Правил адвокатської етики та негативними наслідками, що настали внаслідок такого порушення для його клієнтки – позивачки ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Керуючись ст.2,4,12,13,81,82,89, 141,259,263-265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень 00 копійок

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 26.10.2026.

Суддя Волоско І.Р