Вирок від 25 жовтня 2026 р. у справі №336/10616/24 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №336/10616/24

Суддя: Дацюк О. І.

ЄУН справи: 336/10616/24>

Номер провадження: 1-кп/336/490/2026

ВИРОК

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника адвоката ОСОБА_9

потерпілого ОСОБА_10

представника потерпілого адвоката ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України,—

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2024 року приблизно о 09.33 годині ОСОБА_8 , перебуваючи на території ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55 бригади, 1, на ґрунті раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_10 , умисно розпилив вміст балону дратівливої дії, який тримав у правій руці, в обличчя ОСОБА_10 , спричинивши потерпілому хімічний опік кон`юнктиви 1 ступеня обох очей, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

В ході судового розгляду судом допитані обвинувачений та потерпілий, свідки, про допит яких заявила сторона обвинувачення, досліджені письмові докази, надані прокурорами, з урахуванням позицій учасників провадження щодо належності та допустимості доказів обвинувачення та захисту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав повністю, пояснивши, що в ДП «ЗАРЗ» ОСОБА_8 не працює, орендував там приміщення. Наскільки відомо ОСОБА_8 , на території ДП «ЗАРЗ» на праві власності частина будівель належать ОСОБА_12 . Між директором ДП «ЗАРЗ» та ОСОБА_12 був конфлікт, адже ОСОБА_12 безкоштовно використовував комунікації та територію заводу. Перед 17.09.2024 роком директор ДА «ЗАРЗ» надав усну вказівку пускати на територію підприємства на автомобілях тільки власників чи орендарів приміщень, що перебувають на території. Це розпорядження було пов`язане із скоєнням крадіжки майна підприємства.

У вересні 2024 року приблизно о 09.00-09.30 годині ОСОБА_8 перебував на території ДП «ЗАРЗ», коли почув автомобільний сигнал, а потім побачив, як до воріт під`їжджає автомобіль, звідки вийшов ОСОБА_10 .

ОСОБА_10 почав вимагати від охоронців, щоб ті відкрили ворота, які були закриті на замок, однак, охоронці йому відмовили. Тоді ОСОБА_10 дістав кутову шліфувальну машину (болгарку) та почав спилювати замок на воротах, натомість охоронець йому перешкоджав та закривав замок руками.

Тоді ОСОБА_10 знову сів в автомобіль та намагався відкрити ворота за допомогою автомобілю шляхом наїзду на них, але цього не вийшло, тоді він знов взяв кутову шліфувальну машину та знов намагався спиляти замок, однак, диск зламався.

В цей момент з метою перешкоджання подальшим діям ОСОБА_10 ОСОБА_8 дістав балончик з термальною водою Avene Thermal, вміст якого розпилив в обличчя ОСОБА_10 .

Після цього ОСОБА_10 продовжував намагатись відкрити ворота, а потім сів в автомобіль та закрився. Десь за хвилину ОСОБА_10 з автомобілю вийшов та попрямував до магазину, що саме він робив у магазині обвинувачений не знає, але потім ОСОБА_10 знов повернувся в автомобіль, де і перебував до приїзду лікарів швидкої медичної допомоги.

Також на місце події приїхали працівники поліції та батько потерпілого ОСОБА_12 . На вимогу працівника поліції ОСОБА_8 показав балончик, який розпилив в обличчя ОСОБА_10 , але його не вилучали.

ОСОБА_8 вказував, що, на його думку, він перешкоджав протиправним діям ОСОБА_10 , рідина, що містилась у балончику, була безпечною та не могла спричинити опіків, звідки у ОСОБА_10 з`явився хімічний опік очей йому невідомо, але можливо, що ОСОБА_10 самостійно застосував якійсь засіб, перебуваючи у машині.

Потерпілий ОСОБА_10 показав, що зі ОСОБА_8 він знайомий деякий час. Батьку потерпілого ОСОБА_12 на праві власності належить частина будівель, розташованих на території ДП «ЗАРЗ». ОСОБА_10 має довіреність на представлення інтересів.

Приблизно за тиждень до 17.09.2024 року ОСОБА_8 почав блокувати ворота на територію заводу. 17.09.2024 року ОСОБА_10 приїхав до воріт заводу та став біля них. Вийшов з автомобілю та підійшов до воріт, де пояснив охоронцям, що хоче заїхати на територію підприємства, але охоронці вказали, що за пропуск на територію відповідає ОСОБА_8 . Бажаючи потрапити на територію заводу, ОСОБА_10 взяв кутову шліфувальну машину та почав пиляти замок на воротах, коли ОСОБА_8 розпилив йому в обличчя вміст якогось балончику. Крім того ОСОБА_8 ногою штовхнув ворота, які пошкодили автомобіль потерпілого. Після цього ОСОБА_10 сів до автомобілю, звідки викликав швидку медичну допомогу та поліцію, а також зателефонував батьку.

За результатом огляду у лікарні виявили хімічний опік очей, призначили лікування амбулаторно.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що є батьком ОСОБА_10 . Зі ОСОБА_8 ОСОБА_12 знайомий близько 10 років. На території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55 бригади, 1 ПП «Авто-портал» належить частина будівель та споруд. ОСОБА_12 та ОСОБА_10 мають довіреність на здачу в оренду вказаних будівель та приміщень. Про існування вказаної довіреності ОСОБА_8 знав та певний період часу вони вільно заїжджали на територію, але незадовго перед подією ворота стали закривати, а ОСОБА_8 став перешкоджати проїзду на територію. За вказаним фактом ОСОБА_12 звертався до поліції, було внесені відомості до ЄРДР, але більше ніякого результату не було.

17.09.2024 року ОСОБА_12 зателефонував син та повідомив, що в нього розпилили балончик, після чого ОСОБА_12 приїхав та відвіз сина до лікарні.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що знайомий із ОСОБА_8 . Між директором ДП «ЗАРЗ» та орендарями виникали конфлікти, оскільки директор вважав, що орендарі мають оплачувати за користування комунікаціями, натомість договір не укладав. Незадовго перед подіями директор заводу та ОСОБА_8 почали перешкоджати орендарям проїзду на територію заводу, зачиняли ворота.

17.09.2024 року свідок перебував на території заводу за адресою: АДРЕСА_2 . На території заводу мешкали внутрішньо-переміщені особи, а свідок надавав ремонтні послуги.

Коли свідок приїхав, до побачив, що біля воріт стоїть автомобіль ОСОБА_10 , а сам ОСОБА_10 промивав очі, очевидцем подій свідок не був.

Свідок ОСОБА_14 показав, що орендує приміщення магазину у АДРЕСА_2 у ОСОБА_12 .

У серпні або вересні 2024 року перебував у магазині, відчув запах перцевого балончику, а коли вийшов з магазину, то побачив швидку медичну допомогу, яка, ймовірно, забрала ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_15 повідомив, що працює у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Очевидцем подій не був, про обставини нічого не знає.

Судом не допитано свідка ОСОБА_16 , оскільки прокурором не було забезпечено такої можливості у відповідності до положень ст. 23 ч. 3 КПК України, яка вказує, що сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Так, судом за клопотанням прокурора свідок викликався шляхом направлення повісток смс-повідомленнями за номером телефону, який вказав прокурор, а також шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною прокурором в якості адреси проживання.

На телефон, який був прокурором вказаний в якості телефону ОСОБА_16 , смс-повідомлення доставлене не було через недоступність абонента або невірність вказаного номеру телефону.

Судом також перевірялась інформація щодо наявності зареєстрованого місця проживання, однак, особи з вказаними даними в Єдиному державного демографічному реєстрі не знайдено, за даними Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради такої особи у м. Запоріжжя не зареєстровано.

Прокурор також вказував, що ОСОБА_16 виїхав за межі України, водночас за даними ДПСУ відомостей про перетин кордону України ОСОБА_16 немає.

Враховуючи принцип змагальності сторін, суд не повинен брати на себе не властиві йому активні функції щодо примусового чи організаційного забезпечення явки свідків обвинувачення, якщо сторона обвинувачення не вжила для цього необхідних заходів.

Відповідна позиція сформульована Верховним судом у постанові від 11.08.2020 року у справі № 288/113/15-к, де Верховний суд вказав наступне: «Колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора, що суд має вживати активних дій для забезпечення явки свідків обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК України».

Суд зауважує, що прокурорами не було надано суду доказів того, що вони особисто вживали заходи для забезпечення явки свідка.

Натомість судом вжито усіх заходів для сприяння прокурору в реалізації його обов`язку щодо забезпечення участі свідків, водночас свідки до суду так і не прибули.

Прокурором також не було надано доказів можливості дослідження показань свідка ОСОБА_16 в порядку ст. 615 ч. 11 КПК України.

В ході дослідження письмових доказів судом встановлено наступне.

Під час огляду місця події 17.09.2024 року оглянуто ділянку місцевості біля ДП «ЗАРЗ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55 бригади, 1, де виявлено автомобіль Шевроле експрес, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На автомобілі є ушкодження у виді від`єднання переднього бамперу з правого боку. Також відеозаписом зафіксовано, що дужка навісного замку на воротах, який закритий, має пошкодження у виді надпилів.

17.09.2026 року ОСОБА_12 звернувся із заявою про скоєння кримінального правопорушення.

Згідно із довідкою КНП «Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради від 04.10.2024 року 17.09.2024 року . 10.35 годині ОСОБА_10 був доставлений бригадою ШМД до приймально-діагностичного відділення № 2 КНП «Міська лікарня № 4» ЗМР. При огляді лікарем-офтальмологом було встановлено діагноз: хімічний опік кон`юнктиви 1 ступеня обох очей. ОСОБА_10 було надано медичну допомогу та призначено терапію.

За висновком експерта № 1629п від 07.10.2024 року хімічний опік кон`юнктиви 1 ступеня обох очей у ОСОБА_10 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, яке утворилось не менш ніж від одного впливу хімічно-активної речовини.

За висновком експертів № 1630/к від 07.10.2024 року у ОСОБА_10 виявлено хімічний опік кон`юнктиви 1 ступеня обох очей. Давність утворення ушкодження не суперечить терміну, зазначеному в матеріалах справи, наданій медичній документації. Взаємне розташування між потерпілим та нападаючим в момент спричинення тілесного ушкодження могло бути будь-яким при умові доступності відповідної ділянки тіла для її травмування.

Під час впізнання за фотознімками 08.10.2024 року ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_8 як на особу, яка спричинила тілесні ушкодження 17.09.2024 року.

Згідно відповіді Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Запорізькій області до відділу служби 102 17.09.2024 року надійшли три виклики: о 09.45, о 09.56, о. 09.56.

Аудіозаписами зафіксовано, що перший виклик здійснений ОСОБА_10 та стосувався створення перешкод у доступі до ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 55 бригади, 1.

Другий аудіозапис фіксує повідомлення, що ОСОБА_10 ламає ворота та хоче проникнути на територію ДП «ЗАРЗ».

Третій аудіозапис фіксує звернення працівника швидкої медичної служби щодо «опіку очей з балончика».

В ході огляду наданого потерпілим ОСОБА_10 диску з відеозаписом 19.09.2024 року переглянуто відеофайл, яким зафіксовані події 17.09.2024 року на території заїзду ДП «ЗАРЗ».

Відеозаписом загальною тривалістю 33 хвилини 25 секунд зафіксовано, що біля воріт стоїть автомобіль, з якого виходить ОСОБА_10 з кутовою шліфувальною машиною, з якою підходить до воріт та починає пиляти замок. Одразу до нього наближається ОСОБА_8 , який в лівій руці тримає мобільний телефон, а в правій балончик, вміст якого він розпилює в обличчя ОСОБА_10 , який продовжує пиляти замок (час камери 09.33.40). ОСОБА_8 відходить трохи від воріт, тримаючи при цьому телефон попереду, як при здійсненні відеозйомки. Потім ОСОБА_8 підходить до паркану та вдаряє ногою по воротам, внаслідок чого падає якийсь предмет. ОСОБА_10 щось підіймає, оглядає кутову шліфувальну машинку, після чого сідає в автомобіль. Через скло автомобілю можна побачити, як ОСОБА_10 нахиляється до відкритої двері автомобілю, тримаючи в руках пляшку, яку кілька разів підіймає вверх.

Приблизно за хвилину до відкритої двері машини підходить ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_10 двері машини закриває.

Після цього ОСОБА_8 , а також ще троє чоловіків перебувають поряд з автомобілем та біля воріт.

О 09.40.57 ОСОБА_10 виходить з машини, тримаючи рукою пляшку.

О 09.42.20 ОСОБА_10 з`являється попереду машини та з пляшки, яку тримає в руках, на обличчя та очі ллє, ймовірно, воду. Потім він знову протягом наступних хвилин та до приїзду швидкої медичної допомоги неодноразово повторює ці маніпуляції, перебуваючи біля машини. Також ОСОБА_10 набирає воду до рота та тут же її випльовує.

О 09.48.30 біля автомобілю ОСОБА_10 зупиняється ще один автомобіль, до паркану підходить ОСОБА_12 .

О 09.50.57 до паркану під`їжджає автомобіль патрульної поліції.

О 09.53.58 під`їжджає автомобіль швидкої медичної допомоги.

Потерпілим ОСОБА_10 надано копію довіреності, якою ПП «Авто-портал» уповноважує ОСОБА_10 бути представником підприємства, а також копії договорів купівлі-продажу нерухомості, за яким ПП «Добриньком» придбало будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (нова назва АДРЕСА_4 .

Обвинуваченим ОСОБА_8 надано копію довіреності від 12.07.2024 року, якою в.о. директора ДП «ЗАРЗ» уповноважує ОСОБА_8 представляти інтереси довірителя, копію акту на право користування землею 402 військовим заводом.

При аналізі та оцінці доказів, які надані сторонами кримінального провадження, та досліджені судом безпосередньо, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Стаття 337 КПК України вказує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, загальних принципів кримінального судочинства, положень статей 84, 85, 86, 89 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Статті 370, 373 КПК України вказують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

З урахуванням вищевикладених положень чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, суд, проаналізувавши в сукупності надані сторонами кримінального провадження та досліджені під час судового слідства докази, враховуючи міркування сторони захисту щодо оцінки доказів, дійшов наступних висновків.

Позиція сторони захисту полягала у тому, що жоден з допитаних судом свідків не повідомляв про те, що в обличчя потерпілого ОСОБА_10 балончик розпилив саме ОСОБА_8 , працівниками поліції не був оглянутий та вилучений сам балончик, не досліджено його вмісту, стороною обвинувачення не надано доказів того, що вміст балончика мав дратівливу дію, між тим як сам обвинувачений стверджував, що у вказаному балончику містилась термальна вода, яка не має дратівливої дії, тож не могла призвести до хімічного опіку кон`юнктиви очей. Крім того, захисник вказував, що відеозапис подій є неповним, адже не відображає подій, що передували розпиленню балончика, потерпілим ОСОБА_10 вчинялись, за суб`єктивною оцінкою ОСОБА_8 , незаконні дії щодо проникнення на територію підприємства, при цьому законних підстав для проникнення на територію підприємства ОСОБА_10 не мав, тож розпилення ОСОБА_8 вмісту балончика мало захисний характер та не перевищувало дозволенних меж, було адекватною відповіддю, враховуючи обставини.

На переконання суду, належними та допустимими доказами, а саме показаннями обвинуваченого, потерпілого, а також відеозаписом з камери відеоспостереження доведено факт того, що ОСОБА_8 розпилив вміст балончика з невстановленою рідиною в обличчя ОСОБА_10 .

Суд погоджується з доводами сторони захисту, що стороною обвинувачення внаслідок неналежного та неповного початкового збору доказів не встановлено різновид вказаного балончика та хімічний склад його вмісту, та наразі така можливість є безумовно втраченою.

Водночас, суд враховує, що для спричинення тілесних ушкоджень у виді хімічного опіку кон`юнктиви очей не обов`язково застосовувати саме перцеву або іншу спеціальну сльозогінну речовину, адже такий опік виникає в результаті впливу і інших агресивних та подразнюючих речовин, як то кислоти, луги, побутова косметика, очищувальні або дезінфікуючі речовини, тощо.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_8 , що балончик містив термальну воду, вважає, що такі твердження є обраною ним позицією захисту, враховуючи відсутність відповідальності за завідомо неправдиві показання.

Виходячи з відеозапису подій, після розпилення вмісту балончика ОСОБА_10 через нетривалий період часу, приблизно за хвилину сідає в автомобіль, при цьому залишає дверцята відкритими, та одразу через лобове скло автомобілю можна побачити, як він підносить пляшку з прозорою речовиною кілька раз до обличчя. В подальшому ОСОБА_10 до прибуття швидкої медичної допомоги багаторазово промиває очі та рот, що свідчить про наявність подразнюючого ефекту від розпиленої речовини та намагання потерпілого її змити.

Версія обвинуваченого про те, що потерпілий власноруч щось розпилив на себе в салоні автомобілю, на переконання суду, фантастична, адже для реалізації такого задуму потерпілий мав заздалегідь передбачити, що ОСОБА_8 того дня розпилить йому в обличчя якусь речовину, а потім, перебуваючи у машині, самостійно нанести на свої власні очі агресивну речовину, при цьому згодом перебувати в цьому ж автомобілі певний час із зачиненими дверцятами.

При цьому суд враховує і те, що на дослідженому судом відеозаписі зафіксовані дії ОСОБА_8 , який перед розпиленням балончика та після цього тримав перед собою мобільний телефон у положенні, яке є характерним для проведення відеозйомки, натомість вказаний відеозапис, на якому міг бути зафіксований балончик, сторона захисту на підтвердження своїх тверджень щодо вмісту балончика, суду не представила.

Таким чином, суд вважає доведеним факт розпилення ОСОБА_8 в обличчя ОСОБА_10 речовини, яка містила у своєму складі агресивні хімічні сполуки та мала подразнюючий ефект, а також і причинно-наслідковий зв`язок між розпиленням цієї речовини та наслідками у виді хімічного опіку кон`юнктиви очей у потерпілого.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, ОСОБА_10 вчиняв протиправні дії, намагаючись проникнути на територію підприємства, а застосовані ОСОБА_8 заходи були адекватними та не перевищували дозволених меж, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Суд не може підтвердити чи спростувати наявність у ОСОБА_10 права на перебування на території ДП «ЗАРЗ», адже суду не було надано доказів того, що ПП «Добриньком» уповноважувало ОСОБА_10 на вчинення дій щодо нерухомості, розташованої за вказаною адресою.

Водночас і ОСОБА_8 не надав доказів того, що він за на підставі представленої суду довіреності був уповноважений вчиняти дії щодо перешкоджання допуску будь-яких осіб на територію.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_10 під час отримання тілесних ушкоджень намагався потрапити на територію (тобто земельну ділянку), яка, ймовірно, перебуває у користуванні підприємства, а не проникнути до житла чи іншого приміщення, тож підстав вважати дії ОСОБА_8 необхідною обороною немає.

Враховуючи викладене, суд вважає, що досліджені докази одне одному не суперечать та у своїй сукупності доводять факт спричинення ОСОБА_8 . ОСОБА_10 тілесних ушкоджень за обставин, зазначених в обвинувальному акті.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 125 ч. 1 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

При дослідженні документів, які характеризують особистість ОСОБА_8 , судом встановлено, що обвинувачений є раніше не судимим. Документів про наявність офіційного працевлаштування або родинних зв`язків суду не надано.

Обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує положення ст. 50 КК України, яка вказує, що метою покарання є кара, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Враховуючи обставини скоєння кримінального проступку, відомості про особистість обвинуваченого, суд вважає справедливим призначити покарання у виді штрафу.

Крім того, оскільки на момент ухвалення судом вироку, строк притягнення до кримінальної відповідальності сплинув, але обвинувачений заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суд вбачає підстави для звільнення його від відбування покарання.

В ході досудового розслідування цивільний позивач ОСОБА_12 заявив цивільний позов, в якому просив стягнути з ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 50000 гривень. Спричинення моральної шкоди пояснив фізичним болем, почуттям приниження, а також необхідністю лікування.

Цивільний відповідач ОСОБА_8 позовні вимоги не визнав, вказуючи на свою невинуватість у скоєнні кримінального правопорушення.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 1167 та 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи пояснення цивільного позивача, суд дійшов висновку, що в результаті отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 зазнав фізичного болю та дискомфорту. Водночас лікування ОСОБА_10 проходив амбулаторно, а спричинені йому тілесні ушкодження не завадили йому в той же день звернутись із заявою про скоєння кримінального правопорушення та надати показання в якості потерпілого у відділенні поліції.

Проведення досудового розслідування та судового слідства також не вплинуло суттєво на життя потерпілого, адже не вимагало від нього значної витрати часу чи зусиль.

Таким чином, на переконання суду, заявлена позивачем сума відшкодування у 50000 гривень є явно завищеною та не відповідає обсягу та тривалості понесених ним страждань, а розумною та достатньою сумою для відшкодування моральних страждань позивача суд вважає суму у 4000 гривень, яку належить стягнути з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України,—

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_8 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі вісімсот п`ятдесят гривень.

Звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, чотири тисячі гривень.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Речові докази: DVD-R диск Verbatim, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи, залишити в матеріалах кримінальної справи.

Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua