Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №215/7098/23 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7098/23

2/215/89/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

29.11.2023 представник позивача звернулась до суду з даною позовною заявою в обґрунтування якої вказує, що 14.09.2007 між позивачем АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11213840000, згідно якого останній отримав кредит в сумі 18000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з кінцевим строком повернення кредиту не пізніше 11.09.2037. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань по вказаному кредитному договору, між позивачем АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 14.09.2007 був укладений Договір поруки №11213840000-П, згідно якого остання зобов`язувалось відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли за Договором про надання споживчого кредиту №11213840000 від 14.09.2007. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, має заборгованість, яка станом на 15.09.2023 становить 10557,31 доларів США, з яких: 8864,99 доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 1677,75 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом, що нарахована з 01.01.2023 по 31.08.2023; 14,57 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін, що нарахована з 31.01.2023 по 31.08.2023.

Дану суму заборгованості позивач АТ «Укрсиббанк» просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь.

В судове засідання представник позивача адвокат Агабалаєва Я.В. не з`явилась, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Самозван К.А. в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлені завчасно та належним чином, відзив на позовну заяву не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 14.09.2007 між позивачем АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11213840000, згідно якого останній отримав кредит в сумі 18000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з кінцевим строком повернення кредиту не пізніше 11.09.2037 (Том №1 а.с.17-30).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 кредитних зобов`язань по кредитному договору, між позивачем АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 14.09.2007 був укладений Договір поруки №11213840000-П, згідно якого остання зобов`язувалось відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли за Договором про надання споживчого кредиту №11213840000 від 14.09.2007 (Том №1 а.с.30-31).

Факт укладення Договору про надання споживчого кредиту №11213840000 від 14.09.2007 та Договору поруки №11213840000-П від 14.09.2007 а також отримання кредитних коштів не спростовується відповідачами, а тому суд не входить в обговорення даних обставин.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №11213840000 від 14.09.2007 належним чином не виконував, має заборгованість, яка станом на 15.09.2023 становить 10557,31 доларів США, з яких: 8864,99 доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 1677,75 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом, що нарахована з 01.01.2023 по 31.08.2023; 14,57 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін, що нарахована з 31.01.2023 по 31.08.2023 (Том №1 а.с.38-49).

Позивачем АТ «Укрсиббанк» були надіслані відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмові вимоги про дострокове повернення кредиту (Том №1 а.с.32-32).

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконав, суд вважає, дана сума заборгованості підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 на рахунок позивача було сплачено 300 доларів США (Том №2 а.с.12-23), які, відповідно до п.1.6 Кредитного договору, слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за нарахованими процентами.

В даному випадку, суд розглядає первісні вимоги, але відмовляє в їх задоволенні у тій частині боргу, яка вже була фактично виплачена добровільно під час судового процесу, оскільки на момент винесення рішення права позивача в цій частині вже не є порушеними. Решту заборгованості суд стягує на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення суми заборгованості в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц зазначила, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18.

Також, Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16 вказала, що при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем АТ «Укрсиббанк» за звернення до суду з позовом був сплачений судовий збір в сумі 5790,99 грн. (Том №1 а.с.1).

Таким чином, оскільки відповідач під час розгляду справи сплатив частину боргу в розмірі 300 доларів США, а суд ухвалює рішення про задоволення позову в тій частині, яку не було сплачено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги АТ «Укрсиббанк» задоволенні судом частково, а саме із заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 10557,31 доларів США грн. стягнуто 10257,31 доларів США (97,16% від заявленої суми заборгованості), з відповідачів слід стягнути на користь позивача з кожного по 2813,27 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11213840000 від 14.09.2007 у сумі еквівалентній 10257,31 доларам США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» по 2813,27 грн. сплаченого судового збору, з кожного.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Повне рішення складено 26.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Укрсиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

СУДДЯ: