Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №336/3488/26
Суддя: Галущенко Ю. А.
ЄУН: 336/3488/26
Провадження №: 2/336/3090/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою, у якій просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2018 року з твердої грошової суми 1500 гривень на частку від доходу відповідача, та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2018 року у цивільній справі № 336/5342/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 10.09.2018 року і до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На момент стягнення аліментів у 2018 році відповідач не мав постійної роботи та стабільних заробітків.
Довгий час відповідач не сплачував аліменти на утримання дитини, однак починаючи з серпня 2025 року по грудень 2025 ОСОБА_2 сплатив всю заборгованість по аліментам.
З січня 2026 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1756 гривень щомісячно.
Зазначає, що на даний час визначений судом розмір аліментів є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини, оскільки суттєво зросли витрати на утримання дитини, зокрема на харчування, одяг, взуття, медичне обслуговування, розвиток дитини та інші потреби. У зв`язку з підвищенням цін та зміною віку дитини фактичні витрати значно збільшилися.
Наразі майновий стан ОСОБА_2 змінився, оскільки останній влаштувався на роботу та щомісячно отримує заробітну плату, що свідчить про покращення матеріального стану відповідача. Разом з цим, позивачці відомо, що відповідач має ще одну неповнолітню дитину, що підлягає врахуванню судом при визначенні розміру аліментів.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 справу передано судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А.
Ухвалою судді від 29.04.2026 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
15.10.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Корзаченка В.М. У відзиві зазначено, що відповідач частково визнає позовні вимоги та просить ухвалити рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на стягнення у частці від заробітку (доходу) відповідача та стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частки (доходу) відповідача щомісячно до досягнення сином повноліття. Вказує, що на утриманні відповідача перебуває ще одна дитина, на утримання якої він також сплачує аліменти. Станом на сьогодні відповідач працевлаштувався, однак тривала відсутність роботи мала наслідком накопичення певної заборгованості та виникнення дев`яти виконавчих проваджень, що свідчить про те, що ОСОБА_2 перебуває у скрутному матеріальному становищі. Зауважує, що відповідач вживав заходів щодо погашення заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 та сплатив її, що визнається позивачкою у позовній заяві. Проте, під час спілкування з сином, відповідач дізнався, що після сплати батьком значних коштів матері, як заборгованості зі сплати аліментів, син жодної різниці в покращенні їх життя не помітив та матір йому нічого не придбала, що на думку відповідача свідчить про використання позивачкою коштів дитини виключно для власних потреб. Більш того, останнім часом відповідач постійно допомагає коштами напряму синові, оскільки зі слів сина, мати постійно перебуває на роботі та навіть не залишає йому коштів на харчування. Відповідач вважає, що позивачка взагалі не контролює навчання сина, відвідування ним школи, виконання домашніх завдань, що має наслідком його значне відставання по шкільній програмі та фактично незадовільну поведінку. При цьому син висловлює бажання переїхати до батька, оскільки з мамою у нього склалися складні відносини. Запропонований відповідачем посильний розмір аліментів забезпечить певну матеріальну допомогу синові та водночас надасть йому можливість поступово погашати наявні заборгованості і за щось існувати самому.
Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 27.11.2012 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис 1565.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2018 у справі № 336/5342/18 (пр.. 2/336/2773/2018) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненя аліментів на утримання дитини було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 10.09.2018 року і до повноліття дитини, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ДМУ МЮУ Гостіщевою Т.М., станом на січень 2024 року у ОСОБА_2 була наявна заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 58000129 у розмірі 97 500,00 гривень. Станом на 31.03.2026 сукупний розмір заборгованості боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 58000129 складає 0,00 гривень.
Відповідно до долученого позивачкою до матеріалів справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ДМУ МЮУ Тішиною І.В., станом на травень 2026 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів (ВП 58000129) становить 2 828,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.
У відповідності до ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
Згідно долучених відповідачем до відзиву письмових доказів судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 також є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якого значиться ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 18.02.2019).
Водночас відповідачем не надано доказів на підтвердження розміру аліментів, які сплачуються на утримання цієї дитини, зокрема частки його доходу, що підлягає стягненню, або визначеного у твердій грошовій сумі розміру аліментів.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, яку саме частку свого доходу відповідач фактично зобов`язаний сплачувати на утримання іншої дитини та якою мірою відповідне аліментне зобов`язання впливає на його матеріальне становище.
Водночас суд враховує, що у період із вересня по грудень 2025 року відповідачем ОСОБА_2 погашено заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в повному обсязі. Зазначена обставина свідчить про виконання відповідачем своїх аліментних зобов`язань за відповідний період та може враховуватися судом під час оцінки його матеріального становища.
Разом із тим, сам факт погашення заборгованості зі сплати аліментів не є безумним підтвердженням поліпшення матеріального становища відповідача, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів щодо розміру його доходів та джерел коштів, за рахунок яких було погашено заборгованість. Відтак зазначена обставина підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.
Суд також враховує, що наявність у платника аліментів кредитних, договірних чи інших цивільно-правових зобов`язань не звільняє його від передбаченого законом обов`язку утримувати дитини та не може мати пріоритет перед забезпеченням її належного матеріального утримання. Вирішуючи спір, суд виходить із того, що право дитини на належне утримання має переважний характер порівняно з іншими майновими зобов`язаннями платника аліментів, а тому наведені відповідачем обставини щодо існування боргових зобов`язань самі по собі не є підставою для відмови у зміні способу стягнення аліментів.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачка нібито використовує кошти, отримані як аліменти, для власних потреб, не здійснює належного контролю за навчанням сина та виконання ним домашніх завдань, а також про висловлене сином бажання проживати разом із батьком, то суд не бере їх до уваги, оскільки зазначені обставини не входять до предмета доказування у цій справі, предметом якої є зміна способу стягнення аліментів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Водночас згідно з частиною третьою статті 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, може бути змінений за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, питання щодо належного виконання батьками своїх обов`язків з виховання та розвитку дитини, визначення її місця проживання, а також обставин використання коштів, отриманих на утримання дитини, не є безпосереднім предметом розгляду в межах заявлених у цій справі вимог про зміну способу стягнення аліментів та підлягають вирішенню в порядку, передбаченому законом, з урахуванням характеру відповідних правовідносин.
При цьому відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, якщо вважає, що для цього наявні передбачені законом підстави. Самі по собі наведені у відзиві доводи не можуть бути підставою для вирішення в цій справі питання про місце проживання дитини, яке не є предметом заявленого позову.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.
Відтак, суд враховує, що розмір стягуваних з відповідача аліментів за рішенням суду від 21.11.2018 року становить менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину.
Оскільки з моменту ухвалення 21.11.2018 року рішення суду змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дитини із віком змінилися та збільшилися в силу їх росту та розвитку, змінився прожитковий мінімум для дитини, а обов`язок по утриманню дитини не може бути покладений виключно на матір.
При цьому, відсутні також підстави для стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), оскільки положення ч. 5 ст. 183 СК України передбачають такий розмір аліментів для однієї дитини, а в даній справі встановлено перебування на утриманні ОСОБА_2 ще однієї дитини, сина ОСОБА_5 . Відтак, задоволення позовних вимог в заявленому розмірі порушуватиме права ОСОБА_5 на їх рівне утримання з ОСОБА_3 , оскільки унеможливлюватиме присудження такого ж розміру аліментів на утримання другого сина відповідача так як стягнення аліментів на кожну дитину в розмірі 1/4 частки перевищуватиме половину заробітку (доходу) платника аліментів, що суперечитиме вимогам законодавства.
За вищевикладених обставин суд доходить висновку, що є підстави для зміни способу стягнення аліментів, а вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
При такому вирішенні справи, з врахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд ,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2018 року у справі № 336/5342/18 (пр. 2/336/2773/2018) та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Ю.А.Галущенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua