Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №307/2422/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2422/26

Провадження № 2/307/1151/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно рішення Тячівського районного суду від 29 січня 2025 року у справі № 307/3280/24 шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Від шлюбу у них народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яка залишилася на її утриманні. Батько ж дитини молодий здоровий чоловік зовсім не цікавиться матеріальним забезпеченням дитини. Дитину вона забезпечує сама. Вважає, що відповідач є працездатним, має постійну роботу, хоча їй невідомо чи офіційно він працевлаштований, не має на утриманні інших непрацездатних осіб, а тому він зможе сплачувати аліменти на її користь на утримання своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень до досягнення нею повноліття. Враховуючи викладене, просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення нею повноліття.

23 червня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно поданої заяви представник просив розгляд справи проводити у їх відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак 14 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_4 , де зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку щодо утримання малолітньої дочки та визнає необхідність регулярної сплати аліментів на її утримання. Разом з тим, з позовною вимогою про стягнення аліментів у розмірі 5 000 гривень щомісячно не погоджується, оскільки такий розмір аліментів не відповідає його фактичним матеріальним можливостям. Розмір аліментів має визначатися з урахуванням вимог статті 182 Сімейного кодексу України. Зі свого боку він готовий добровільно та належним чином виконувати обов`язок щодо утримання дочки шляхом сплати аліментів у розмірі 3000 гривень щомісячно. Вважає, що визначення аліментів саме у такому розмірі забезпечить можливість їх регулярної та своєчасної сплати з урахуванням його матеріального становища та водночас відповідатиме його обов`язку брати участь в утриманні дитини. З огляду на викладене, часткове визнання відповідачем позовних вимог є добровільним, усвідомленим та стосується саме розміру аліментів. Він не заперечую проти покладення на нього обов`язку зі сплати аліментів на утримання дочки, однак не погоджуюся із заявленим позивачем розміром 5000 грн. щомісячно. Також згідно поданої 28 вересня 2026 року заяви представник просила розглядати справу у їх відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 червня 2023 року, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року розірвано ( а.с.4).

До укладення шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , значиться відповідач (а.с.51).

З акту обстеження матеріально-побутових умов складеного депутатом Тячівської міської ради VIII скликання від 10 червня 2026 року відомо, що позивачка ОСОБА_1 проживає разом зі свою мамою та сестрою, а також із своєю малолітньою дочкою, яку виховує самостійно. З її слів чоловік після розлучення їм не допомагає. Сім`є є малозабезпеченою та житлові умови є задовільними (а.с.3)

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29 липня 2026 року інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків щодо ОСОБА_2 за період з червня 2025 року по червень 2026 року відсутня (а.с.37).

Із платіжних інструкцій від 26 березня вбачається, що відповідач переказав власні кошти позивачці на суми 3000 та 1500 грн. (а.с.38-39).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України та є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Статтею 180 СК України, встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, як це передбачено ч. 1 ст. 184 СК України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 8 ч. 1 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як роз`яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Також, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно до ст. 184 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує майновий стан відповідача, який є молодим та працездатним за віком, а тому відповідно може виконувати передбачений законом обов`язок щодо утримання дитини, однак при цьому зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів про рівень його доходів, стану здоров`я, наявність на його утриманні інших осіб, непрацездатність, тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачкою не доведено належними доказами розмір фактичних витрат, які вона несе на утримання дитини та відповідно, обґрунтованість заявленого нею до стягнення розміру аліментів.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання дочки, в розмірі 4000 гривень, щомісячно, починаючи з 18 червня 2026 року, і до її повноліття.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 247, 258-259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 червня 2026 року, і до її повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1331 (одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , житель: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя М.Д.Стецюк