Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №202/6592/241-кп/202/601/2026
Суддя: Волошин Є. В.
202/6592/24
1-кп/202/601/2026
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052500000123 від 17.04.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився м. Селидове, Донецької області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , в період з січня по березень 2024 року, сдавав в оренду військовослужбовцям ЗСУ своє домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Після того як останні виїхали, вони залишили після себе в будинку вибухонебезпечний предмет, а саме гранату зеленого кольору, по типу РГД-5 (1од.), з маркуванням 27-75 Т, та з запалом УЗРГМ до неї.
Після виїзду військових, приблизно в березні 2024 року, гр. ОСОБА_4 , знаходячись за адресою свого домоволодіння, а саме: АДРЕСА_1 , в будинку, а саме на підлозі кімнати, яка використовується як комора, виявив вищезазначений вибухонебезпечний предмет, який відноситься до категорії бойових припасів, після чого діючи по раптово виниклому наміру, спрямованому на зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, в порушення «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими, або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 662 від 21 серпня 1998 року, умисно, підняв їх, та поклав на полицю шафи серед предметів побуту у зазначеній кімнаті, таким чином незаконно придбав та почав зберігати боєприпаси без передбаченого законом дозволу.
В подальшому, 24.04.2024 в період з 16 години 35 хвилин до 17 години 47 хвилин працівниками ВП № 3 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області під час проведення обшуку в приміщенні житлового будинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в кімнаті, яка використовується як комора, серед предметів побуту у підсумку з фляги виявлено корпус наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 (1од.) виготовлений промисловим (заводським) способом, який споряджений вибуховою речовиною. Корпус гранати РГД-5 до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно передбачене спорядження даних корпусів гранат, вибуховою речовиною групи бризантних (тротил) масою 100-115 грам. Засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати модернізований дистанційної дії типу УЗРГМ (1од.) виготовлений промисловим (заводським) способом, який споряджено вибуховою речовиною. Запал до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно передбачено спорядження детонаторів даних запалів вибуховими речовинами групи ініціюючих та групи бризантних. У конструктивному поєднанні корпус гранати РГД-5 (1од.) та запал типу УЗРГМ (1од.), являється наступальною осколковою ручною гранатою типу РГД-5 (1од.) вказана граната відноситься до категорії бойових припасів. Вибухове спорядження наданого на дослідження корпусу гранати РГД-5 (1од.) та запалів УЗРГМ (УЗРГМ-2) (1од.) до вибуху придатне, які ОСОБА_4 незаконно умисно придбав та зберігав для особистих цілей без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
21 травня 2024 року між прокурором Покровської окружної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно із даною угодою, прокурор та обвинувачений ОСОБА_6 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.263 КК України. Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Сторони погоджуються на призначення наступного покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України і призначити обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому ОСОБА_6 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.
Захисник обвинуваченого просив угоду про визнання винуватості затвердити, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України, а її наслідки роз`яснені обвинуваченому.
Обвинуваченому ОСОБА_6 судом було роз`яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз`яснення наслідків укладення угоди.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470 КПК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно зі ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.
Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України як придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання. При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст.66-67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: про призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та ухвалення обвинувального вироку.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314,368,369,370,371,374,376,395,472,474,475 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 21 травня 2024 року, укладену між прокурором Селидівського відділу Покровської окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Cтягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судові витрати у розмірі 6058 гривень 24 копійок.
Речові докази: вилучені металевий предмет округлої форми зеленого кольору з маркуванням (малюнок у формі трикутника) 27-25Т зовні схожі на гранату типу РГД5- знищити;
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Згідно п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4,6,7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua