Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №520/31191/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 жовтня 2026 року № 520/31191/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61024, код ЄДРПОУ 45752470), в якому просить суд:

- визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження № 81520180 від 16.07.2026 року, яку оформила старший державний виконавець В. Фролова 16.09.2026 року, та скасувати її.

- зобов`язати відповідача продовжити виконавчі дії, щодо виконання вимог рішення суду постановленого у справі №520/6403/26 26.05.2026 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішення суду від 26.05.2026 у справі № 520/6403/26 у повному обсязі не виконано, отже відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за цим рішенням суду.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

Позивачка не погодилася з відзивом, надала заяву.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 520/6403/26, на виконання якого 07.07.2026 видано виконавчий лист, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

16.07.2026 державний виконавець відкрив виконавче провадження № 81520180 та зобов`язав боржника виконати рішення суду у встановлений строк і повідомити про це виконавця з наданням підтвердних документів. Надалі виконавець витребував у боржника документи, що підтверджують розгляд заяви та направлення результату стягувачці.

Боржник ухвалив рішення № 963240845239 від 06.08.2026 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025.

Листом від 12.08.2026 № 2000-0307-8/139046 копію рішення та повідомлення про результати розгляду було направлено стягувачці; згідно з наданими боржником відомостями, позивачка отримала його 14.08.2026. На запит виконавця боржник повторно надіслав копію рішення та документи, що підтверджують направлення його стягувачці; лист від 03.09.2026 № 2000-0307-5/150210 надійшов до Відділу 08.09.2026 за вх. № 22542.

Постановою від 16.09.2026 виконавче провадження закінчено з посиланням на конкретні документи, дату й номер рішення боржника та обставини його направлення позивачці.

В мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.09.2026 по ВП № 81520180 державним виконавцем були зазначені мотиви з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

Не погоджуючись з такою постановою відповідача, позивачка звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

Виходячи зі змісту частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 18 вказаного Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Нормами пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Питання застосування вказаної норми вже було предметом розгляду Верховного Суду, а тому сформовані у подібних правовідносинах висновки підлягають урахуванню при вирішенні цієї справи.

Так, у постанові від 31.08.2020 у справі № 809/1370/17 Верховний Суд дійшов висновку, що закінчення виконавчого провадження є передчасним, якщо воно здійснене виключно на підставі повідомлення боржника без перевірки фактичного виконання та без належних підтверджувальних документів, оскільки на державного виконавця покладено обов`язок контролю та перевірки виконання судового рішення.

У постанові від 10.04.2025 у справі № 240/28517/23 Верховний Суд наголосив, що п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII може бути застосований лише за умови встановлення фактичного повного виконання рішення, при цьому постанова про закінчення виконавчого провадження має бути мотивованою, містити встановлені обставини та зазначення способів їх перевірки, а державний виконавець зобов`язаний пересвідчитись у виконанні рішення саме в обсязі та спосіб, визначені резолютивною частиною судового рішення.

Оскільки рішення суду передбачало безстрокове нарахування доплати, а законодавство, яке застосував суд, не зазнало змін, у цій справі Верховний Суд дійшов висновків, що Пенсійний фонд був зобов`язаний здійснювати виплати виходячи з актуального розміру мінімальної заробітної плати, а постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена передчасно та є протиправною.

У цій самій постанові Верховний Суд послався на релевантну правову позицію, викладену у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23, в якій підкреслено, що формальне підтвердження або припущення виконання рішення не може вважатися підставою для закінчення виконавчого провадження. У зазначеній постанові Суд заначив, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Також суд констатував, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновків, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження може бути закінчене виключно за умови фактичного виконання судового рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Крім того, Верховний Суд сформулював сталий правовий підхід, відповідно до якого постанова про закінчення виконавчого провадження з цих підстав має бути належно мотивованою, містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення, а також спосіб встановлення таких обставин. Державний виконавець при цьому зобов`язаний перевірити виконання зобов`язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника.

У справі № 520/6403/26 суд зобов`язав боржника розглянути заяву. Суд не зобов`язав призначити пенсію, провести її перерахунок у конкретному розмірі, виплатити заборгованість або ухвалити рішення на користь заявниці.

Фактичне виконання такого обов`язку полягає у розгляді заяви компетентним органом, прийнятті результату її розгляду та доведенні його до заявниці.

Рішення Пенсійного фонду від 06.08.2026 № 963240845239 містить розгляд пенсійного питання з посиланням, зокрема, на статті 26, 44 і 45 Закону № 1058-IV та зміни, внесені Законом № 3668-VI, у ньому наведено мотиви висновку за заявою, зокрема, щодо перерахунку пенсії.

Документи, на які послалася постанова від 16.09.2026, підтверджують прийняття цього рішення і його направлення/отримання стягувачкою, а також повторне надання копій виконавцю.

Отже, це не лише відповідь про намір виконати рішення, а документально підтверджені дії з повторного розгляду заяви.

Суд зауважує, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не наділений повноваженнями надання юридичної оцінки обґрунтованості, повноти відповідей, наданих суб`єктом владних повноважень чи обґрунтованість викладених у відповідях висновків, а тому перевірка зазначених обставин виходить за межі повноважень державного виконавця.

У разі незгоди зі змістом відповіді, наданої суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, позивач не позбавлений права оскаржити відповідні дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень у судовому порядку.

Аналогічні висновки викладено у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 у справі № 520/8435/26 та від 16.07.2026 у справі №520/10638/26.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 81520180 від 16.09.2026, винесена державним виконавцем законно та обґрунтовано, отже позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови– відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тітов О.М.