Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №460/1874/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/1874/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 07.08.2024 № 1436 «Про накладення штрафу на ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу»;

визнати протиправним та скасувати розпорядження НКРЕКП від 07.08.2024 № 228-р «Про усунення порушень ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» з 01.05.2022 усіх його побутових споживачів переведено до постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», а фактично таке переведення на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи відбулося у липні 2022 року. Переведення «заднім числом», без попереднього повідомлення та без фіксації показів лічильників станом на 01.05.2022, а також невідображення оператором газорозподільної системи фактичних обсягів споживання, на думку позивача, спричинили утворення переплат на особових рахунках споживачів і масові звернення про їх повернення: з червня 2022 року по грудень 2023 року до Товариства надійшло 47 933 таких звернення, а станом на час звернення до суду - понад 49 тисяч, що унеможливило їх своєчасне опрацювання. Позивач стверджує, що з 01.05.2022 він перебуває у статусі «попереднього постачальника», не має договірних відносин зі споживачами та не виставляє їм рахунків, а тому Мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 (далі - Мінімальні стандарти), у частині надання компенсації на нього не поширюються. Пункт 3.5 глави 3 Мінімальних стандартів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав надання компенсації лише шляхом її врахування у рахунку за спожитий газ, тобто діючим постачальником; пункт 3.8 передбачає інший спосіб надання компенсації лише «за домовленістю» зі споживачем; попередній постачальник, на думку позивача, міг надати компенсацію виключно за заявою споживача за формою додатка 4 до Мінімальних стандартів (пункт 3.10), а таких заяв до Товариства не надходило. Механізм надання компенсації попереднім постачальником, як вважає позивач, з`явився лише з набранням чинності постановою НКРЕКП від 26.06.2024 № 1186, що, на його думку, свідчить про відсутність до того часу чіткого правового регулювання, відтак норми мають тлумачитися на користь суб`єкта господарювання (частина сьома статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», практика Європейського суду з прав людини щодо «якості закону», зокрема рішення у справі «Щокін проти України»). Також позивач посилається на суперечність між підпунктом 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів (який передбачає обов`язок попереднього постачальника повертати переплату) та абзацом четвертим пункту 24 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, який такого обов`язку не встановлює; на недопустимість зворотної дії в часі змін, внесених до Мінімальних стандартів постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1415 (застосовуються з 01.01.2023), до переплат, що виникли з 01.05.2022; на те, що письмові вимоги споживачів є скаргами у розумінні Закону України «Про звернення громадян» і подані з пропуском строку, встановленого статтею 17 цього Закону; на те, що повернення помилково сплачених коштів після припинення договорів має регулюватися статтею 1212 Цивільного кодексу України. Окремо позивач наголошує на дії обставин непереборної сили, засвідчених сертифікатом Рівненської торгово-промислової палати від 11.12.2023 № 5600-23-4656, який було надано відповідачу під час перевірки та разом із запереченнями на акт перевірки. До таких обставин позивач відносить військову агресію російської федерації та запровадження воєнного стану, переведення споживачів «заднім числом», суттєве скорочення штату (з 69 працівників станом на 08.06.2022 до 9 працівників станом на 01.07.2024, з яких лише 3 менеджери з роботи з побутовими споживачами), відключення електроенергії у жовтні 2022 - березні 2023 року, низький рівень розрахунків споживачів. Посилаючись на пункт 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів, позивач вважає, що компенсація 24 споживачам (72 000,00 грн) за таких обставин не надається, а повернення переплат усім 24 заявникам здійснене, також звертає увагу, що штраф накладено «вкотре», з порушенням принципів недискримінації та пропорційності, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

20.02.2025 позивачем подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких позивач послався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 140/4936/24, якою за подібних обставин визнано протиправними рішення НКРЕКП щодо ТОВ «Волиньгаз Збут» з огляду на сертифікат торгово-промислової палати. У додаткових поясненнях від 12.03.2025 позивач зазначив, що сертифікат було надано відповідачу ще на запит перед початком перевірки, що відображено в акті перевірки; що сертифікат отримано на підставі заяви за додатком 4 до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (щодо обов`язків за законодавчими та іншими нормативними актами), а тому отримувати окремий сертифікат щодо кожного споживача не потрібно.

03.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що перевірку проведено на підставі пункту 5 частини сьомої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (перевірка достовірності звітності), за її результатами складено акт від 16.07.2024 № 271, яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов (пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів). Ліцензія позивача є чинною, тому Мінімальні стандарти на нього поширюються; компенсація надається постачальником без додаткового звернення споживача (пункт 3.6), а за відсутності договірних відносин - шляхом перерахування коштів за банківськими реквізитами, які у позивача були (пункт 3.8); підпункт 3 пункту 3.2 Мінімальних стандартів та абзац четвертий пункту 24 розділу III Правил постачання не суперечать один одному; вимоги споживачів зареєстровані у жовтні - листопаді 2023 року, тобто в період дії відповідного мінімального стандарту; стаття 17 Закону України «Про звернення громадян» до спірних правовідносин не застосовується. Сертифікат № 5600-23-4656, на думку відповідача, не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними у ньому подіями та неможливістю виконання обов`язків перед конкретними споживачами: позивач і об`єкти споживачів не розташовані на територіях бойових дій чи тимчасово окупованих територіях; скорочення штату залежить від кадрової політики ліцензіата; переведення споживачів відбулося задовго до отримання вимог про повернення переплат і не було непередбачуваним; сертифікат не є беззаперечним доказом (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17). Відповідач також повідомив, що постановою НКРЕКП від 03.09.2024 № 1559 сплату штрафу розстрочено на чотири місяці та штраф сплачено позивачем у повному обсязі. Відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.

13.03.2025 відповідачем подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких відповідач додатково послався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 460/3892/24 за позовом ТОВ «Рівнегаз Збут», на те, що позивач не довів вжиття будь-яких заходів для виконання Розпорядження № 228-р, а також на правові висновки Верховного Суду щодо оцінки сертифікатів торгово-промислової палати.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у відповідача докази, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення.

Розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 № 535 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 460/1874/25.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2025, головуючою суддею по розгляду справи № 460/1874/25 визначено суддю Поліщук О.В.

Ухвалою суду від 06.03.2025 заяву представника відповідача із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ТОВ «Рівнегаз Збут» (код ЄДРПОУ 39589441) провадить господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.05.2017 № 653. Відомостей про зупинення дії чи анулювання ліцензії матеріали справи не містять.

Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.06.2022 за № 637/37973) ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зобов`язано здійснювати постачання природного газу з 01.05.2022 побутовим споживачам, яких на дату прийняття цього наказу внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії». Сторони не заперечують, що з травня 2022 року договірні відносини позивача з побутовими споживачами, щодо яких виник спір, припинено.

Відповідно до довідки ТОВ «Рівнегаз Збут» від 10.09.2024 у період з 08.06.2022 по 31.12.2022 Товариство опрацювало 7 297 заяв побутових споживачів та повернуло переплати на суму 23 565 408,95 грн, а у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 24 158 заяв на суму 71 920 133,47 грн; усього з червня 2022 року по грудень 2023 року надійшло 47 933 заяви, станом на 01.09.2024 - 48 744 заяви.

На підставі аналізу реєстрів надання послуг та письмових звернень споживачів, реєстрів надання компенсацій за IV квартал 2023 року, що подаються за формою звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна), затвердженою постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1416, НКРЕКП прийняла постанову від 08.05.2024 № 888 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ». Відповідно до посвідчення від 20.06.2024 № 289 у період з 03.07.2024 по 16.07.2024 комісією Сектору НКРЕКП у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (далі - Ліцензійні умови), за період з 01.10.2023 по 02.07.2024 з таких питань: дотримання підпункту 23 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині надання звітності за формою № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за IV квартал 2023 року, що містить достовірні дані, та підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, зокрема пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів.

Перевірка проводилась у присутності уповноваженої особи позивача; на запит комісії від 03.07.2024 № 63-45/24 позивач листом від 08.07.2024 № 33701-Сл-1178-0724 надав інформацію та пояснення, у яких причиною затримки повернення переплат зазначив форс-мажорні обставини, долучивши копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та копію сертифіката Рівненської торгово-промислової палати від 11.12.2023 № 5600-23-4656.

За результатами перевірки складено акт від 16.07.2024 № 271 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, що у IV кварталі 2023 року позивач на письмові вимоги 24 побутових споживачів, зареєстровані Товариством у жовтні - листопаді 2023 року, повернув переплату вартості природного газу всім 24 заявникам, однак тривалість надання послуги становила від 6 до 38 робочих днів, обґрунтовані відповіді щодо повернення переплати у строк не більше 5 робочих днів заявникам не надсилались. Комісія також встановила, що станом на час перевірки компенсація зазначеним 24 споживачам не надавалась, а розмір компенсації, що мала бути надана, з урахуванням пункту 3.11 глави 3 Мінімальних стандартів (прострочення понад 90 днів) становить 3 000,00 грн кожному споживачу, а всього - 72 000,00 грн. Порушень у частині складання звітності за IV квартал 2023 року комісія не встановила. Оцінюючи сертифікат № 5600-23-4656, комісія дійшла висновку, що він не засвідчує конкретного обов`язку (зобов`язання), виконання якого стало неможливим, не підтверджує настання форс-мажорних обставин при наданні послуг кожному з 24 споживачів, а позивач і об`єкти споживачів не розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територіях. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання пунктів 3.1, 3.2 та 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів.

Позивач надав пояснення та заперечення до Акта перевірки від 22.07.2024 № 33701-Сл-1230-0724, у яких навів доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, та знову послався на сертифікат № 5600-23-4656.

Відповідно до сертифіката Рівненської торгово-промислової палати від 11.12.2023 № 5600-23-4656 (виданого на звернення позивача від 01.11.2023) засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): «через переведення побутових споживачів «заднім числом» до постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 з 01.05.2022р. та в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, введення на території України воєнного стану, значне скорочення штату працівників Товариства, призвели до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам та дотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів і постачання природного газу та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» щодо обов`язку – виконання Мінімальних стандартів та Ліцензійних умов, у термін: до 11.12.2023; період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 08.06.2022, дата закінчення - «тривають на 11 грудня 2023 року».

07.08.2024 на засіданні НКРЕКП, що проводилось у формі відкритого слухання, за результатами розгляду Акта перевірки прийнято:

Постанову № 1436, якою відповідно до статей 17, 19 і 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» та Порядку (методики) визначення розміру штрафів, які накладаються НКРЕКП, затвердженого постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1800, на позивача накладено штраф у розмірі 76 976,00 грн за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу;

Розпорядження № 228-р, яким позивача зобов`язано усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, для чого у строк до 02.09.2024 надати компенсацію 24 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів, про що повідомити НКРЕКП.

Копії Постанови № 1436 та Розпорядження № 228-р отримані позивачем засобами поштового зв`язку 15.08.2024, що підтверджується поясненнями позивача та відповідачем не спростовано.

За заявою позивача від 19.08.2024 постановою НКРЕКП від 03.09.2024 № 1559 сплату штрафу розстрочено на чотири місяці по 19 244,00 грн щомісячно. Згідно з платіжними інструкціями від 18.09.2024 № 1146, від 18.10.2024 № 1253, від 19.11.2024 № 134 та від 10.12.2024 № 70 штраф сплачено позивачем у повному обсязі. Доказів надання компенсації 24 споживачам на виконання Розпорядження № 228-р позивач суду не надав.

Не погоджуючись з Постановою № 1436 та Розпорядження № 228-р, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правовий статус, завдання та повноваження НКРЕКП визначає Закон України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII; тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

За пунктом 5 частини сьомої статті 19 Закону № 1540-VIII підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є, зокрема, перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах. Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки; у разі виявлення під час такої перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1540-VIII під час здійснення державного контролю Регулятор має право, зокрема, вимагати від суб`єкта, щодо якого здійснюється перевірка, усунення виявлених порушень (пункт 1); приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, щодо якого здійснюється перевірка, рішення про усунення виявлених порушень (пункт 5); накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом (пункт 6). Частиною п`ятою цієї статті передбачено право суб`єкта господарювання надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта, а також внесення акта про результати перевірки на засідання Регулятора.

Згідно з абзацом третім частини п`ятої статті 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Відповідно до частини дев`ятої цієї статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною другою статті 22 Закону № 1540-VIII передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор може застосовувати санкції, зокрема у вигляді накладення штрафу. За частиною третьою цієї статті у разі виявлення порушень Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, на своєму засіданні та приймає рішення про застосування санкцій; при застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Аналогічно частиною шостою статті 59 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII; у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, приймається у 30-денний строк з дня складення акта перевірки; накладення санкцій не допускається, якщо порушення було виявлено через п`ять або більше років після його скоєння.

Порядок організації та проведення перевірок, оформлення їх результатів і застосування санкцій деталізовано Порядком контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок № 428), пунктом 10.1 якого передбачено, що у разі виявлення порушень НКРЕКП розглядає на засіданні, що проводиться у формі відкритого слухання, питання відповідальності ліцензіата та приймає рішення про застосування до нього санкцій.

Судом встановлено, що позапланову виїзну перевірку проведено на підставі рішення Регулятора (постанова від 08.05.2024 № 888) та посвідчення від 20.06.2024 № 289 з підстави, визначеної пунктом 5 частини сьомої статті 19 Закону № 1540-VIII, у межах питань, прямо зазначених у посвідченні (зокрема, дотримання підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів). Позивачу надано можливість подати пояснення та заперечення, якою він скористався. Оскаржувані рішення прийнято колегіально на засіданні у формі відкритого слухання 07.08.2024, тобто на 22-й день з дня складення Акта перевірки (16.07.2024), - у межах 30-денного строку, встановленого частиною третьою статті 22 Закону № 1540-VIII та частиною шостою статті 59 Закону № 329-VIII. Порушення виявлено в межах п`ятирічного строку з дня його вчинення.

Позивач не наводить доводів щодо порушення відповідачем процедури призначення, проведення перевірки, оформлення її результатів чи порядку прийняття оскаржуваних рішень, а суд таких порушень не встановив. Отже, оскаржувані рішення прийняті уповноваженим органом у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Щодо суті встановленого порушення та поширення Мінімальних стандартів на позивача як попереднього постачальника суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 329-VIII правопорушенням на ринку природного газу є, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу (у редакціях, чинних у період з 01.10.2023 по 07.08.2024) при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги: «дотримуватись мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП».

Мінімальні стандарти затверджено постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 на виконання пункту 20 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIII. На період отримання позивачем спірних вимог споживачів (жовтень - листопад 2023 року) Мінімальні стандарти діяли в редакції постанови НКРЕКП від 10.11.2022 № 1415 (з 01.01.2023), а на час прийняття оскаржуваних рішень - з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.06.2024 № 1186 (набрали чинності 28.06.2024).

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Мінімальних стандартів їх дія поширюється на операторів газорозподільних систем та постачальників природного газу.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів постачальник має забезпечити мінімальні стандарти якості послуг постачання природного газу споживачу. Згідно з підпунктом 3 пункту 3.2 глави 3 до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належить «повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача».

За пунктом 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, постачальник сплачує (з 28.06.2024 - надає) споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3. Пунктом 3.6 глави 3 передбачено, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача. Згідно з пунктом 3.8 постачальник за домовленістю зі споживачем може надавати компенсацію іншим способом, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами. Відповідно до пункту 3.10 у разі ненадання постачальником компенсації споживач має право самостійно звернутися до постачальника із заявою за формою, наведеною в додатку 4. Пунктом 3.11 передбачено, що в разі невиконання постачальником вимог пункту 3.5 щодо строків надання компенсацій сума компенсації подвоюється, а у разі прострочення граничного терміну надання компенсації на понад 90 днів – надається у п`ятикратному розмірі. Згідно з пунктом 3.12 у разі невиплати постачальником компенсації НКРЕКП за результатами планових або позапланових перевірок приймає рішення про накладення штрафу у розмірі, визначеному Законом України «Про ринок природного газу», а також щодо надання споживачам компенсації відповідно до пункту 3.11.

Абзацом другим пункту 3.5 глави 3 Мінімальних стандартів, доповненим постановою НКРЕКП від 26.06.2024 № 1186, визначено, що у разі недотримання попереднім постачальником мінімального стандарту якості, визначеного підпунктом 3 пункту 3.2 цієї глави, компенсація надається шляхом перерахування коштів попереднім постачальником споживачу, з яким був укладений договір постачання природного газу, за банківськими реквізитами, наданими споживачем, у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості.

Матеріалами справи, зокрема Актом перевірки, підтверджується і позивачем не заперечується, що на письмові вимоги 24 побутових споживачів, зареєстровані у жовтні - листопаді 2023 року, переплату повернуто з порушенням п`ятиденного строку (тривалість надання послуги становила від 6 до 38 робочих днів), обґрунтованих відповідей у цей строк не надано, а компенсацію за недотримання мінімального стандарту якості станом на час перевірки та прийняття оскаржуваних рішень також не надано. Доводи позивача зводяться не до заперечення цих фактів, а до відсутності, на його думку, обов`язку попереднього постачальника надавати компенсацію та наявності форс-мажорних обставин.

Зазначене в Акті перевірки зауваження щодо розбіжності між сумою переплати, вказаною у заяві споживачки ОСОБА_1 , та сумою, яка обліковувалась на її особовому рахунку (9 058,28 грн, повернута згідно з платіжною інструкцією від 11.12.2023), на кваліфікацію порушення не впливає, оскільки предметом порушення є недотримання строку виконання вимоги та ненадання компенсації, а не розмір повернутої суми; позивач факт повернення переплати цій споживачці з порушенням строку не заперечує.

Надаючи оцінку доводам позивача про непоширення Мінімальних стандартів на попереднього постачальника, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.03.2026 у справі № 460/26732/23 за позовом ТОВ «Рівнегаз Збут» до НКРЕКП, ухваленій у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначив, що «статус суб`єкта господарювання як «попереднього постачальника» природного газу, з яким у побутового споживача припинені договірні відносини, не звільняє такого суб`єкта від обов`язку дотримання Мінімальних стандартів № 1156, зокрема щодо: повернення переплати вартості природного газу; дотримання встановленого строку такого повернення; надання компенсації споживачеві у разі недотримання мінімальних стандартів якості» (пункт 38); що відсутність звернення (заяви) споживача про надання компенсації не є підставою для ненадання такої компенсації, а подання заяви за формою додатка 4 є реалізацією права споживача у випадку порушення постачальником обов`язку щодо надання компенсації, а не передумовою виникнення такого обов`язку (пункт 51); що «у випадку, коли між попереднім постачальником та побутовим споживачем припинені договірні відносини і такий постачальник не здійснює виставлення рахунків за спожитий природний газ, надання компенсації здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок споживача відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів № 1156, за наявними у постачальника банківськими реквізитами споживача» (пункт 52); а також що «припинення договірних відносин між побутовим споживачем та попереднім постачальником природного газу не усуває і не обмежує обов`язок такого постачальника нарахувати та надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості…» (пункт 53).

Аналогічні висновки щодо обов`язку попереднього постачальника, ліцензія якого є чинною, дотримуватися Мінімальних стандартів і надавати компенсацію шляхом перерахування коштів за банківськими реквізитами викладено також у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 260/9781/23 (адміністративне провадження № К/990/32090/24) та від 27.05.2025 у справі № 140/4936/24 (адміністративне провадження № К/990/9199/25).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що банківські реквізити всіх 24 споживачів у позивача були, оскільки саме за ними позивач повертав переплати. Отже, доводи позивача про неможливість ідентифікувати споживачів і відсутність способу надання компенсації є безпідставними. Крім того, на час прийняття Розпорядження № 228-р (07.08.2024) спосіб надання компенсації попереднім постачальником прямо визначено абзацом другим пункту 3.5 глави 3 Мінімальних стандартів, а тому позивач, зобов`язаний вчинити відповідні дії до 02.09.2024, не був позбавлений правової визначеності щодо способу виконання розпорядження.

Посилання позивача на те, що доповнення пункту 3.5 постановою № 1186 свідчить про відсутність до 28.06.2024 будь-якого механізму надання компенсації попереднім постачальником, суд відхиляє, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.03.2026 у справі № 460/26732/23, обов`язок попереднього постачальника нараховувати та виплачувати компенсацію побутовим споживачам за недотримання мінімальних стандартів якості «врегульоване чітко та системно положеннями пунктів 3.2, 3.4, 3.6, 3.8, 3.10 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 та Правил постачання природного газу» (пункт 68).

З приводу суперечності норм, тлумачення на користь суб`єкта господарювання та дії нормативних актів у часі суд зазначає наступне.

Щодо доводів про суперечність підпункту 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів та абзацу четвертого пункту 24 розділу III Правил постачання, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 17.03.2026 у справі № 460/26732/23 дійшов висновку, що ці норми регулюють одне правовідношення (повернення переплати), встановлюють однаковий строк - не більше 5 робочих днів з дня отримання вимоги споживача та не містять взаємовиключних приписів; мінімальні стандарти є спеціальним нормативно-правовим актом, який деталізує якість наданих послуг і визначає наслідки їх недотримання, а відсутність у пункті 24 розділу III Правил постачання буквального формулювання щодо попередніх постачальників не означає відсутності такого обов`язку (пункти 59, 60). Оскільки норми є достатньо чіткими та узгодженими, підстави для застосування частини сьомої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка застосовується виключно за наявності неоднозначного (множинного) тлумачення норм права, відсутні (пункти 61, 62 зазначеної постанови). З тих самих підстав суд відхиляє посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини щодо вимоги «якості закону».

Доводи позивача про зворотну дію в часі змін, внесених до Мінімальних стандартів постановою НКРЕКП № 1415, також є необґрунтованими. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Водночас мінімальний стандарт, передбачений підпунктом 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів, пов`язує початок перебігу п`ятиденного строку з днем отримання письмової вимоги побутового споживача. Усі 24 вимоги, щодо яких встановлено порушення, отримані позивачем у жовтні - листопаді 2023 року, тобто після 01.01.2023. Отже, і обов`язок повернути переплату у встановлений строк, і його порушення, і обов`язок надати компенсацію виникли в період дії зазначеної редакції Мінімальних стандартів, а час утворення самої переплати (з травня 2022 року) значення для кваліфікації порушення не має.

Суд застосовує норми Ліцензійних умов, Мінімальних стандартів та Закону № 329-VIII у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин (отримання вимог споживачів у жовтні - листопаді 2023 року) та на час прийняття оскаржуваних рішень (07.08.2024), а Закону № 1540-VIII - у редакції, чинній на час проведення перевірки та прийняття рішень. Подальші зміни до Мінімальних стандартів, внесені постановою НКРЕКП від 18.03.2025 № 398, не змінили змісту підпункту 3 пункту 3.2, пунктів 3.4–3.14 глави 3 Мінімальних стандартів у частині, що стосується спірних правовідносин, і не пом`якшили та не скасували відповідальність ліцензіата, а тому підстав для застосування частини першої статті 58 Конституції України у цьому аспекті немає.

Посилання позивача на статтю 17 Закону України «Про звернення громадян» суд уваги не бере, оскільки вимоги споживачів про повернення переплати є вимогами у межах відносин з постачання природного газу, врегульованих спеціальними нормами Правил постачання та Мінімальних стандартів, і не є скаргами, що подаються в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 260/9781/23. Так само цивільно-правова кваліфікація переплати як безпідставно набутих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України) не скасовує публічно-правового обов`язку ліцензіата дотримуватися строків і стандартів якості, визначених ліцензійними умовами та Мінімальними стандартами.

Не впливає на висновки суду і посилання позивача на пункт 11 розділу V Правил постачання щодо обов`язку попереднього постачальника виставити побутовому споживачу остаточний рахунок не пізніше шести тижнів після виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника. Зазначена норма регулює порядок остаточних розрахунків за договором постачання і не встановлює присічного строку для повернення переплати чи підстав для звільнення попереднього постачальника від обов`язку дотримуватися мінімального стандарту якості щодо вимог про повернення переплати, отриманих після закінчення цього строку. Сплив шеститижневого строку для виставлення остаточного рахунку не припиняє грошового зобов`язання позивача щодо повернення коштів, які обліковуються на особових рахунках колишніх споживачів як переплата, і, відповідно, не скасовує обов`язку виконати вимогу споживача у строк, визначений підпунктом 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів.

Доводи позивача про те, що затримки зумовлені поданням споживачами неповних або некоректних документів (копій квитанцій, реєстраційних номерів облікових карток платника податків, банківських реквізитів), а також необхідністю дотримання вимог бухгалтерського та податкового обліку, суд оцінює критично. Відповідно до пункту 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів компенсація не надається, якщо недотримання стандарту спричинено діями споживача, що призвели до затримки у наданні послуг, однак така затримка має бути документально підтверджена. Позивач не надав ні відповідачу під час перевірки, ні суду документів, які б підтверджували, що щодо кожного з 24 споживачів порушення строку було зумовлене саме діями споживача (повідомлень про необхідність доопрацювання заяв, доказів їх направлення, дат отримання виправлених документів тощо). Крім того, підпункт 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів передбачає альтернативу - повернення переплати або надання обґрунтованої відповіді споживачу у строк не більше 5 робочих днів; отже, за неповноти поданих документів ліцензіат мав можливість дотриматися стандарту, надавши у цей строк обґрунтовану відповідь, чого, як встановлено Актом перевірки, зроблено не було.

Надаючи правову оцінку форс-мажорним обставинам, як про це стверджує позивач, то суд зазначає, що відповідно до пункту 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не надається у випадках, якщо недотримання мінімальних стандартів якості було спричинено доведеними форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідно до чинного законодавства, або діями споживача, що призвели до затримки у наданні послуг; затримка в наданні послуг має бути документально підтверджена.

Згідно з частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Відповідно до частини першої цієї статті Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Отже, з урахуванням пункту 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів, для звільнення від обов`язку надати компенсацію ліцензіат має довести, що саме форс-мажорні обставини спричинили недотримання мінімального стандарту якості у кожному конкретному випадку, тобто довести як існування таких обставин, так і причинно-наслідковий зв`язок між ними та неможливістю дотримання відповідного стандарту.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, «не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами» (пункт 77), оскільки такий сертифікат видається за зверненням однієї сторони, а інша сторона позбавлена можливості вплинути на висновки палати (пункти 75, 76).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 260/9781/23, узагальнюючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 та від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру; сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку, а також довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. При цьому «сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні», а наявність сертифіката торгово-промислової палати про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами.

Суд зауважує, що, на відміну від обставин справи № 140/4936/24, у якій Верховний Суд у постанові від 27.05.2025 скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 (на яку посилається позивач) з огляду на те, що сертифікат було отримано та подано лише при зверненні до суду, у цій справі сертифікат № 5600-23-4656 був виданий до проведення перевірки, наданий відповідачу під час перевірки та разом із запереченнями на Акт перевірки, а тому підлягає оцінці по суті. Разом з тим, постанова апеляційного суду, на яку посилається позивач, скасована судом касаційної інстанції, а тому висновки, викладені в ній, не можуть бути враховані судом.

Посилання позивача на частину другу статті 4 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої не допускається втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, суд відхиляє. Оцінка сертифіката як доказу у межах здійснення державного контролю та в судовому процесі не є втручанням у діяльність торгово-промислової палати: сертифікат не скасовується і не змінюється, а оцінюється на предмет доведення ним обставин, що мають значення для звільнення від обов`язку, у сукупності з іншими доказами (стаття 90 КАС України, пункт 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів).

Водночас суд не ґрунтує свої висновки на зауваженні комісії з перевірки щодо проставлення печатки на сертифікаті з порушенням пункту 6.11.7 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки такий формальний недолік сам по собі не спростовує зміст сертифіката, а вирішальне значення має недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між засвідченими обставинами та порушенням стандарту щодо кожного з 24 споживачів.

Оцінюючи сертифікат № 5600-23-4656 у сукупності з іншими доказами, суд виходить з такого.

(1) переведення побутових споживачів позивача до постачальника «останньої надії» відбулося на підставі наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 і, за поясненнями самого позивача, фактично завершилося у липні 2022 року. Спірні вимоги 24 споживачів отримані позивачем у жовтні - листопаді 2023 року, тобто більш ніж через рік після цієї події. Наявність переплат на особових рахунках колишніх споживачів та масове надходження вимог про їх повернення були відомі позивачу щонайменше з червня 2022 року (з цього часу позивач веде облік таких звернень), а підпункт 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у редакції, яка прямо поширила стандарт на попередніх постачальників, затверджено постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1415 і застосовується з 01.01.2023. Отже, у жовтні - листопаді 2023 року ця обставина не мала ознак надзвичайності та непередбачуваності для ліцензіата, який мав достатньо часу для організації роботи з розгляду вимог.

(2) скорочення штату працівників є наслідком управлінських рішень самого позивача щодо кадрової політики і не є надзвичайною та невідворотною обставиною, яка знаходиться поза межами впливу ліцензіата. Недостатність ресурсів (кадрових чи фінансових) для виконання обов`язку сама по собі форс-мажорною обставиною не є. Так само не є форс-мажорною обставиною для цілей пункту 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів зниження надходжень коштів від споживачів, на яке позивач посилається з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»: обов`язок повернути переплату у встановлений строк і надати компенсацію не обумовлений платоспроможністю інших споживачів, а позивач не довів, що саме відсутність коштів унеможливила виконання обов`язку щодо 24 споживачів (до того ж у 2023 році позивач повернув споживачам переплат на суму понад 71,9 млн грн).

(3) позивач не навів і не довів, яким саме чином військова агресія та воєнний стан у період жовтня - грудня 2023 року об`єктивно унеможливили повернення переплати конкретним 24 споживачам у п`ятиденний строк. Позивач і об`єкти зазначених споживачів розташовані у Рівненській області, доказів розташування їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, а також доказів конкретних перешкод (руйнувань, тривалої відсутності електропостачання, зв`язку тощо) у відповідні дні матеріали справи не містять. Посилання позивача на графіки відключень електроенергії стосуються періоду з жовтня 2022 року по березень 2023 року і не охоплюють період спірних порушень. Навпаки, згідно з довідкою позивача від 10.09.2024 у 2023 році Товариство опрацювало 24 158 заяв та повернуло переплат на суму 71 920 133,47 грн, що свідчить про наявність у нього реальної можливості виконувати відповідний обов`язок, а затримки у межах від 6 до 38 робочих днів мають організаційний характер.

(4) сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини загально щодо «виконання Мінімальних стандартів та Ліцензійних умов», не ідентифікує конкретних обов`язків перед конкретними споживачами та не містить обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними подіями та порушенням строку щодо кожної з 24 вимог. Самі по собі формулювання сертифіката, видані за зверненням позивача, без інших доказів не доводять такого зв`язку.

(5) сертифікат засвідчує дію форс-мажорних обставин станом «на 11 грудня 2023 року» (у термін - до 11.12.2023). Водночас компенсація мала бути надана у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (пункт 3.5 глави 3 Мінімальних стандартів), тобто граничні строки її надання спливали у листопаді 2023 - січні 2024 року; компенсацію не було надано ні до 11.12.2023, ні після цієї дати, і цей обов`язок залишався невиконаним станом на 16.07.2024 та 07.08.2024. Доказів існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали перерахуванню 24 споживачам компенсації на загальну суму 72 000,00 грн протягом 2024 року, позивач не надав. Більше того, позивач у вересні - грудні 2024 року сплатив штраф у сумі 76 976,00 грн, що само по собі не узгоджується з твердженням про об`єктивну неможливість здійснити платежі споживачам у меншому розмірі.

За таких обставин суд погоджується з висновком відповідача про недоведеність того, що недотримання позивачем мінімального стандарту якості щодо 24 споживачів було спричинене форс-мажорними обставинами у розумінні пункту 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів, а тому підстави для звільнення позивача від обов`язку надати компенсацію та від відповідальності відсутні.

З приводу розміру та пропорційності штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту «б» пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону № 329-VIII Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності у розмірі від 3000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною п`ятою цієї статті під час визначення санкцій Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини; повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважається обтяжуючою обставиною.

Накладений штраф у розмірі 76 976,00 грн (що з урахуванням пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яким для цілей застосування норм інших законів визначено суму неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у розмірі 17 грн, відповідає 4528 неоподатковуваним мінімумам) перебуває в межах санкції підпункту «б» пункту 5 частини четвертої статті 59 Закону № 329-VIII та наближений до її нижньої межі. При цьому, позивач не навів доводів щодо неправильного обчислення розміру штрафу за Порядком (методикою), затвердженим постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1800. Із власних пояснень позивача (заява про розстрочення від 19.08.2024, пояснення до Акта перевірки) вбачається, що протягом 2023 - 2024 років до нього неодноразово застосовувались штрафи за порушення Ліцензійних умов у частині дотримання Мінімальних стандартів (зокрема, постанови НКРЕКП від 18.10.2023 № 1923, від 13.02.2024 № 302), що може враховуватися як обтяжуюча обставина. Те, що порушення стосувалися обмеженої кількості споживачів, а переплату всім 24 споживачам зрештою повернуто, відображено у розмірі штрафу, наближеному до мінімального.

Посилання позивача на неодноразовість накладення штрафів не свідчить про повторне притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки Постановою № 1436 штраф накладено за порушення мінімального стандарту якості щодо конкретних 24 споживачів, вимоги яких отримано у IV кварталі 2023 року, а доказів того, що за ці самі порушення позивача вже було притягнуто до відповідальності, матеріали справи не містять. Доказів дискримінаційного підходу відповідача до позивача порівняно з іншими ліцензіатами матеріали справи теж не містять. Отже, суд не вбачає ознак непропорційності застосованої санкції.

Разом з тим, Розпорядження № 228-р прийнято відповідно до пункту 4 частини другої статті 3, частини п`ятої статті 14, пункту 5 частини четвертої статті 19 Закону № 1540-VIII з урахуванням пункту 3.12 глави 3 Мінімальних стандартів, якими Регулятору надано повноваження приймати обов`язкові до виконання рішення про усунення виявлених порушень, у тому числі щодо надання споживачам компенсації. Оскільки факт недотримання позивачем мінімального стандарту якості щодо 24 споживачів та ненадання їм компенсації підтверджено, а підстав для звільнення від обов`язку надати компенсацію не встановлено, покладення на позивача обов`язку надати компенсацію 24 споживачам у визначений строк є правомірним способом усунення порушення та відповідає меті та завданням державного регулювання, визначеним статтею 3 Закону № 1540-VIII, зокрема забезпеченню захисту прав споживачів.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова НКРЕКП від 07.08.2024 № 1436 «Про накладення штрафу на ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та розпорядження НКРЕКП від 07.08.2024 № 228-р «Про усунення порушень ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (вул. Академіка Грушевського, буд. 24,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39589441)

Відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім`ї Бродських, 19,м. Київ,03057, ЄДРПОУ/РНОКПП 39369133)

Суддя Ольга ПОЛІЩУК