Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №211/5539/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №211/5539/26

Суддя: Сарат Н. О.

Справа № 211/5539/26

Провадження № 2/211/4664/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді – Сарат Н.О.,

при секретарі – Зоріній С.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Предместнікова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського державного педагогічного інституту в особі Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького про скасування арешту з майна, -

встановив:

до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мелітопольського державного педагогічного інституту в особі Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького про скасування арешту з майна, а саме просить зняти обтяження - арешт з нерухомого майна, яке належить позивачу 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона успадкувала у власність 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 неба (колишня ОСОБА_2 ) згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.11.2011 року посвідченого Миросєді В.Н., приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області, зареєстровано в реєстрі за № 6975 (спадкова справа № 42/2011). У лютому 2026р. вона вирішила внести відомості про 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 неба (колишня ОСОБА_2 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01.01.2013р. та звернулась 12.02.2026р. з цього приводу до приватного нотаріуса Деяк К.К., Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області. Приватним нотаріусом були проведені відповідні реєстраційні дії по реєстрації 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 неба (колишня ОСОБА_2 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна (номер обтяження 2538288).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на теперішінй час на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 неба (колишня ОСОБА_2 ) накладено обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2538288. Зареєстровано: 27.10.2005 13:01:28 за № 2538288 реєстратором: Мелітопольська районна державна нотаріальна контора, 72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Леніна, 95, (0619) 42-06-00.

Підставою вказаного обтяження став: інший документ, б/н, 10.12.1987, Мелітопольський педінститут. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, позика Мелітопольський Педінститут від 10.12.1987року. Власник: ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду. Додаткові дані - архівний запис 21159-104 від 10.12.1987 року. Заявник: Мелітопольська районна держнотконтора.

Вищевказане обтяження є перепоною у розпорядженні(відчудженні) нею вищевказаним нерухомим майном на власний розсуд. У зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду.

Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконцеренції позовні вимоги підтримала по змісту позву. Зазначила, що право власності на будинку вона набула після смерті чоловіка в 2011 році. Їй нотаріус не повідомила про наявність арешту. В 2009 році вона продавала квартиру, арешту не було. Вперше про арешт дізналася у 2026 році. Їй взагалі нічого не відомо про ОСОБА_3 педінститут, вона ніколи там не навчалась, ніколи не була у ОСОБА_4 . Позику від Мелітопольського педінституту не отримувала. Чоловік був зварником, ніколи не вам відношення до Мелітопольського педінституту. Під час прийняття спадщини перевірялось обтяження на спадщину.

Представник відповідача адвокат Предместніков О.Г. в режимі відео конференції, просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що арешт накладено де підставою обтяження зазначено інший документ від 10.12.1987 році. Доказів позивачем не надано, арешт зареєстровано у 2005 році. На момент прийняття спадщини арешт існував. Зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Суму боргу не відомо, так як всі докази залишилися на окупованій території.

Вислухавши сторони, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 неба (колишня ОСОБА_2 ), на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.11.2011 року посвідченого Миросєді В.Н., приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області, зареєстровано в реєстрі за № 6975 (спадкова справа № 42/2011).

З метою внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01.01.2013р. позивача звернулась 12.02.2026р. до приватного нотаріуса Деяк К.К., Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області. Приватним нотаріусом були проведені відповідні реєстраційні дії по реєстрації 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 неба (колишня ОСОБА_2 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна (номер обтяження 2538288).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на теперішній час на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 неба (колишня ОСОБА_2 ) накладено обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2538288. Зареєстровано: 27.10.2005 13:01:28 за № 2538288 реєстратором: Мелітопольська районна державна нотаріальна контора, 72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Леніна, 95, (0619) 42-06-00.

Підставою вказаного обтяження став: інший документ, б/н, 10.12.1987, Мелітопольський педінститут. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, позика Мелітопольський Педінститут від 10.12.1987року. Власник: ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду. Додаткові дані - архівний запис 21159-104 від 10.12.1987 року. Заявник: Мелітопольська районна держнотконтора.

Правонаступником Мелітопольського державного педагогічного інституту є Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, який відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 12.05.2022 № 431 тимчасово переміщений на базу Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Наукового містечка, 59.

Скасувати обтяження як арешту на нерухоме майно в іншому порядку неможливо, оскільки інший документ, б/н, 10.12.1987, Мелітопольський педінститут. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, позика Мелітопольський Педінститут від 10.12.1987року., що стало підставою для цього, до Запорізького обласного державного нотаріального архіву не передавалися, на підконтрольну Уряду України територію не вивозилися, у зв`язку із чим, встановити на підставі якого документа було накладено обтяження у міжрегіонального управління немає можливості (лист Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.03.2026р.

Крім того, стосовно надання копії документа, виданого Мелітопольським державним педагогічним інститутом, який став підставою для накладення обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, архіви закладів освіти в Міністерстві не зберігаються (лист Міністерства освіти і науки України МОН № 3/2392-26 від 20.03.2026).

На запит ОСОБА_1 відповідач листом № 35/01-16 від 01.04.2026 повідомив, що 27.05.2022 р. майно та приміщення університету були захоплені окупаційною владою, у зв`язку з чим архівні документи, зокрема документи тривалого зберігання, залишилися на тимчасово окупованій території та не були евакуйовані у зв`язку з активними бойовими діями. Станом на дату розгляду звернення доступ до архіву університету відсутній, що унеможливлює перевірку наявності відповідного документа.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний податковий орган, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Судом встановлено, що спадкоємцем за законом майна померлого ОСОБА_5 , є його дружина ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку на частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 неба (колишня ОСОБА_2 ).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

У частині першій статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 на спірне домоволодіння, підставою є свідоцтво про право на спадщину ВРН № 580456 від 15.11.2011 року № 6975, виданого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області, зареєструвала право власності в Комунальному підприємстві Дружківське міське бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер 482968.

Підпунктом 4.20 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено, якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту. Ця пряма норма, яка забороняє нотаріусу видавати свідоцтва про право на спадщину, поки арешт залишається.

Згідно ст.. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо її вчинення суперечить законодавству або не подано необхідних документів.

Тому суд критично відноситься, до посилання представника відповідача, що арешт на спірне домоволодіння було накладено до прийняття спадщини позивачкою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачена непорушність права власності, в тому чисті те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Оцінюючи доводи сторін, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Як установлено судом, позивачка після смерті чоловіка у 2011 році прийняла спадщину, до складу якої входить спірний житловий будинок. Під час реєстрації права власності у 2026 році позивачці стало відомо про наявність арешту, накладеного на все майно її покійного чоловіка до відкриття спадщини. При цьому позивачка не була обізнана про накладення арешту, а відомості про номер виконавчого провадження та його перебіг відсутні. Матеріали відповідного виконавчого провадження не збереглися, у зв`язку з окупацією території, на якій вони перебували, що унеможливлює встановлення його перебігу та перевірку наявності невиконання вимог, для забезпечення яких було накладено арешт.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в інших випадках, не передбачених частиною цієї статті, арешт із майна може бути знятий за рішенням суду.

Саме по собі накладення арешту до відкриття спадщини не свідчить про відсутність у спадкоємиці права на судовий захист. Водночас подальше збереження такого обмеження має відповідати законній меті та не порушувати права особи без належних правових підстав.

Суд, враховує, що позивачка дізналася про арешт лише під час внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а його наявність перешкоджає розпоряджатися свої правом. Доказів, які б давали змогу встановити існування на час розгляду справи конкретного виконавчого провадження, невиконання виконавчого документу та актуальних підстав для подальшого обмеження прав позивачки , суду не надано. Водночас об`єктивна неможливість отримання матеріалів виконавчого провадження зумовлена обставинами окупації території.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 та 89 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог, оцінює докази на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність їх сукупності.

Відповідно до висновку Верховного суду України викладеного у справі №6-26цс 13 від 15.05.2013 вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.07.2021 у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц (провадження №61-18160св19), від 26.01.2022 у справі №127/1541/14-ц (провадження №61-2829св21), від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц (провадження №61-12997св21), від 09.01.2023 у справі №2-3600/09 (провадження №61-12406св21), від 28.08.2024 у справі №947/36027/21 (провадження № 61-12849св23), наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Доводи представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують установлених судом обставин порушення прав позивачки та не підтверджують наявність конкретних правових підстав для подальшого збереження арешту. Саме посилання на факт накладення арешту в минулому без установлення обставин, які обумовлюють необхідність його подальшої дії, за наявності інших установлених у справі обставин не є достатнім для відмови в судовому захисті.

З огляду на викладене, враховуючи тривалість існування обтяження, відсутність відомостей про перебіг виконавчого провадження, об`єктивну неможливість отримання його матеріалів та перешкоди, які арешт створює для реалізації позивачкою свого права власності, суд доходить висновку, що за встановлення у справі обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Також у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16(12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними, однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Як встановлено судом, про існування арешту позивачці стало відомо лише у 2026 році, під час внесення відомостей до державного реєстру речових прав. Саме з цього моменту позивачка дізналася про наявність перешкод у реалізації свої майнових прав та отримала підстави для звернення до суду з відповідною вимогою. Сам по собі факт накладення арешту до відкриття спадщини та тривале існування відповідного запису реєстрі не є достатнім для висновку про те, що позивачка знала або повинна була знати про порушення свого права саме з моменту накладення арешту. При цьому суд бере до уваги, що позивачка не була стороною виконавчого провадження, номер такого провадження не зазначено у відомостях про арешт, а матеріали виконавчого провадження не збереглися, у зв`язку з окупацією відповідної території.

За таких обставин, суд вважає, що перебіг позовної давності щодо заявленої вимоги, слід обчислювати з моменту, коли позивачка дізналася або об`єктивно могла дізнатися про наявність арешту та порушення ним її прав. Оскільки про відповідне обтяження позивачці стало відомо у 2026 році, а з позовом до суду вона звернулась в межах трирічного строкуу з моменту, коли дізналася про порушення свого права.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263, 265, 279, 354-355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Мелітопольського державного педагогічного інституту в особі Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького про скасування арешту з майна – задовольнити.

Зняти обтяження - арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , накладене на підставі інший документ, б/н, 10.12.1987, Мелітопольський педінститут. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно, позика Мелітопольський Педінститут від 10.12.1987року. Архівний запис 21159-104 від 10.12.1987року та зареєстрованого Мелітопольською районною державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером 2538288 від 27.10.2005р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. О. Сарат

Оригінал: reyestr.court.gov.ua