Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №211/5590/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №211/5590/26

Суддя: Рагозіна С. О.

Справа № 211/5590/26

Провадження № 2/211/4678/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання – Мариненко Е.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток в спадковому майні та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кафтасьєва Ганна Володимирівна, звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток в спадковому майні та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позову представник зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, зареєстрованому 12 травня 1962 року. У шлюбі народилися діти – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчено 22 травня 2003 року державним нотаріусом Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М. та зареєстровано під номером 1-2075, згідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого з не складалось, заповіла синам – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в рівних частках. Заповіт є чинний та не скасований. ОСОБА_5 за життя також склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Болозенко Т.О. 18 жовтня 2018 року та зареєстрований під номером 1962, згідно до якого своє майно, яке буде йому належати на момент смерті, заповів онуку ОСОБА_1 , оригінал заповіту був наданий позивачем приватному нотаріусу Кучман І.І. під час заведення спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 . За життя, під час перебування в шлюбі, задля проживання родини ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_4 набули у спільну сумісну власність житловий будинок на підставі Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, посвідченого 04 жовтня 1975 року Третьою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі № 1-4813, та Акту прийняття в експлуатацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету Довгинцівської райради м. Кривого Рогу від 18 січня 1980 року, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,523 га, на підставі державного акту на земельну ділянку від 31 липня 1998 року. Земельна ділянка знаходиться під житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, площею 0, 0523 га, має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані за однією адресою, а саме в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який вони набули у спільну власність під час шлюбу, частки подружжя є рівними та дорівнюють по 1/2 частині кожному, окрім того, відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України, розмір часток земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок також становлять по 1/2 кожному. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом та спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її чоловік – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємець першої черги за законом, який на момент смерті дружини, був зареєстрований разом із дружиною за адресою: АДРЕСА_1 , окрім того, на дату смерті дружини, ОСОБА_5 був пенсіонером, заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини до нотаріуса не подавав, тому мав право на обов?язкову частку у спадковому майні після смерті дружини; син ОСОБА_2 , спадкоємець першої черги за законом та за заповітом, спадщину після смерті матері прийняв, зареєстрований разом із матерію на дату її смерті за однією адресою : АДРЕСА_1 , заяву про відмову від спадщини після смерті матері не подавав, спадщину фактично прийняв, юридично не оформив, свідоцтво про право на спадщину не отримував; син ОСОБА_3 , спадкоємець першої черги за законом та за заповітом, спадщину після смерті матері прийняв, зареєстрований разом із матерію на дату її смерті за однією адресою : АДРЕСА_1 , заяву про відмову від спадщини після смерті матері не подавав, спадщину фактично прийняв, юридично не оформив, свідоцтво про право на спадщину не отримував. Таким чином, спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки розподіляється між спадкоємцями наступним чином: ОСОБА_5 – 1/12 частка, ОСОБА_2 – 5/24 частин; ОСОБА_3 – 5/24 частин. Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки та на 1/12 частки житлового будинку та земельної ділянки, яку він фактично прийняв, але юридично не оформив після смерті дружини ОСОБА_4 . Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді 7/12 часток в житловому будинку з господарськими побудовами та земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є: син ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину після смерті батька, зареєстрований за однією адресою, але до спадщини не закликається через наявність заповіту на користь – ОСОБА_1 ; син ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті батька, зареєстрований за однією адресою, але до спадщини не закликається через наявність заповіту на користь – ОСОБА_1 ; онук ОСОБА_1 , спадкоємець за заповітом, який подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Позивач звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. задля видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:269:0013, площею 0,0523 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель в споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. було відмовлено у видачі свідоцтва про свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вищезазначене майно є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, а видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті обох з подружжя не передбачено та у зв?язку з тим, що другий з подружжя ОСОБА_4 заповіла свою частку майна іншим особам, які прийняли спадщину, оскільки були зареєстровані разом із нею за однією адресою на день її смерті та не заявили про свою відмову від спадщини у встановлені законом строки та рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду з приводу вирішення питань про спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник позивача просить визнати, що частки ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільно набутому під час шлюбі нерухомому майні - у житловому будинку з господарчими спорудами та земельній ділянці, площею 0,0523 га, кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними та становлять по 1/2 частині кожному. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 7/12 частин житлового будинку А-1, загальна площа 76,5 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: літня кухня – Б, сарай –В, Г, Ж, гараж – Д, вбиральня – Е, літній душ З, огорожа № 1, ворота з хвірткою № 2, замощення І, водоколонка – ІІ, та 7/12 частин земельної ділянки, кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, площею 0,0523 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання сторони у справі не з`явились.

Представник позивача адвокат Кафтасьєва Г.В. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 , заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожен окремо, звернулися до суду із заявами про визнання позовних вимог, не заперечували проти ухвалення рішення в справі про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Оскільки відповідачі визнали пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, суд, враховуючи положення статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір відповідачів та відповідно бабуся позивача – ОСОБА_4 (а.с. 24 – копія свідоцтва про смерть, а.с. 18, 20 - копії свідоцтв про народження, а.с. 14 – копія свідоцтва про народження).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді 1/2 частки житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки, площею 0,0523 га, кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка були набуті у власність подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , у період зареєстрованого шлюбу (а.с. 25 – копія свідоцтва про одруження, а.с. 27-30 – копія договору, а.с. 31 – копія реєстраційного посвідчення, а.с. 32 – копія довідки БТІ, а.с. 33-39 – копія технічного паспорту, а.с. 40 – копія державного акту на право приватної власності на землю, а.с. 41-46 – копія витягу).

Вказане вище нерухоме майно було зареєстроване на ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчено 22 травня 2003 року державним нотаріусом Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М. та зареєстровано під номером 1-2075, згідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого з не складалось, заповіла синам – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в рівних частках. Заповіт є чинний та не скасований (а.с. 26 – копія заповіту).

Згідно з довідкою вих. №02-01-47/7-716 від 01.04.2026, померла ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 25 лютого 2000 року, знята з реєстрації 10 січня 2019 року у зв`язку зі смертю. Разом з померлою на день її смерті були зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 96 – копія довідки).

Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася (а.с. 80).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько відповідачів ОСОБА_5 помер та відповідно дідусь позивача (а.с. 21-23 – копія скороченого витягу зі свідоцтва про смерть, а.с. 18, 20 - копії свідоцтв про народження, а.с. 14 – копія свідоцтва про народження).

Після смерті ОСОБА_5 відповідно відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді 1/2 житлового будинку з господарчими спорудами та земельної ділянки, площею 0,0523 га, кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 за життя також склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Болозенко Т.О. 18 жовтня 2018 року та зареєстрований під номером 1962, згідно до якого своє майно, яке буде йому належати на момент смерті, заповів онуку ОСОБА_1 (а.с. 84 – копія заповіту, а.с. 85 – копія витягу).

Згідно з довідкою вих. №02-01-47/7-1103 від 18.12.2025, померлий ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 02 грудня 1999 року, знятий з реєстрації 03 липня 2025 року у зв`язку зі смертю. Разом з померлим на день його смерті були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 94 зв. – копія довідки).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №352/2025, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за заповітом є його онук – ОСОБА_1 , який 15 грудня 2025 року подав до приватного нотаріуса Кучман І.І. заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 81), який на день смерті спадкодавця був зареєстрований разом з померлим; спадкоємцями першої черги за законом є його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 15 грудня 2025 року подав до приватного нотаріуса Кучман І.І. у про відмову від прийняття спадщини (а.с. 86).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №352/2025, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач ОСОБА_3 у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подавав.

13 квітня 2026 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. постановлено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вищезазначене спадкове майно є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, а видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті обох з подружжя не передбачено та у зв?язку з тим, що другий з подружжя ОСОБА_4 заповіла свою частку майна іншим особам, які прийняли спадщину, оскільки були зареєстровані разом із нею за однією адресою на день її смерті та не заявили про свою відмову від спадщини у встановлені законом строки та рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду з приводу вирішення питань про спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 68).

Відповідно до ст. ст. 1218, 1220, 1221, 1223, 1233, 1234 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 15 та ст. 16 ЦК України, зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу та одним із способів захисту прав та інтересів є зокрема визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але у позивача наразі виникли реальні умови, які обмежують його право у реалізації ним своїх прав на належне йому нерухоме майно.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 392 ЦК України встановлює, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як зазначалось раніше, житловий будинок з господарчими спорудами та земельна ділянка, площею 0,0523 га, кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , були набуті у власність подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у період зареєстрованого шлюбу.

Ураховуючи викладене вище, суд вважає встановленим, що дід позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та баба позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на законних підставах володіли житловим будинком з господарчими спорудами та земельною ділянкою, площею 0,0523 га, кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , та, оскільки вказане вище нерухоме майно було набуте у власність під час зареєстрованого шлюбу, їх частки мають бути рівними, до того ж суду не було надано доказів, що між подружжям були інші домовленості або шлюбний договір. Тому суд вважає за необхідне визначити, що їх частки є рівними та встановити їх в розмірі по 1/2 частці за кожним.

Відповіднодо ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд встановив, що визнання позову відповідачами не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У зв`язку з чим, суд вважає, що є підстави для визнання за позивачем права власності на 7/12 частин вказаного вище спадкового майна в порядку спадкування за заповітом після смерті діда. Оскільки іншого шляху для захисту прав позивача немає, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати віднести за позивача.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарчими спорудами та земельній ділянці, площею 0,0523 га, кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними та встановити їх в розмірі по 1/2 частці за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 7/12 частин житлового будинку А-1, загальна площа 76,5 кв.м., житловою площею 49,5 кв.м. з господарськими будівлями, а саме: літня кухня – Б, сарай – В, Г, Ж, гараж – Д, вбиральня – Е, літній душ З, огорожа № 1, ворота з хвірткою № 2, замощення І, водоколонка – ІІ, та 7/12 частин земельної ділянки, кадастровий номер 1211000000:03:269:0013, площею 0,0523 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Суддя С. О. Рагозіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua