Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №420/12289/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 24.09.2021 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період суми грошової допомоги для оздоровлення, премії, компенсації невикористаних відпусток, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 24.09.2021 до 23.04.2024 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні, куди прибув з НОМЕР_3 прикордонного загону.

Як вказує позивач, у період з 24.09.2021 до 19.05.2023 відповідач нараховував грошове забезпечення у заниженому розмірі: посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні види грошового забезпечення та одноразові виплати обраховувались виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року. Це, за твердженням позивача, підтверджують особисті картки грошового забезпечення та архівні відомості за 2021, 2022, 2023 роки. На звернення позивача відповідач листом від 06.04.2026 №09/Н-381/394 відмовив у проведенні перерахунку.

Позивач посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, тому з 29.01.2020, з дня набрання законної сили рішенням у цій справі, пункт 6 постанови №103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови №704 у первісній редакції.

Позивач вважає, що аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21.

Позивач також зазначає, що на відміну від Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», закони про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 роки застережень щодо застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, як розрахункової величини для визначення посадових окладів не містять.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та премії позивач посилається на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, за якою допомога для оздоровлення виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення, а грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу.

На переконання позивача, перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням за 2021-2023 роки має наслідком збільшення розміру місячного грошового забезпечення, з якого обчислювались грошова допомога для оздоровлення і грошова компенсація за невикористані дні відпустки.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить залишити його без задоволення в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що позивач у позовних вимогах безпідставно відокремив нарахування допомоги на оздоровлення та премії від нарахування та виплати грошового забезпечення: позовні вимоги про перерахунок та виплату грошового забезпечення охоплюють вимоги про перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення та премії, і в разі задоволення позову відповідач буде зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення та премії як окремо, так і у складі грошового забезпечення.

Відповідач вважає, що такий підхід суперечить закріпленому в статтях 2, 8 КАС України принципу рівності учасників судового процесу, та вказує, що в його практиці недобросовісні позивачі свідомо розділяють позовні вимоги.

За доводами відповідача, на момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 питання правомірності змін, внесених саме в порядок розрахунку грошового забезпечення, не розглядалось, а Кабінет Міністрів України змін до пункту 4 постанови №704 не вносив.

З посиланням на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, відповідач зазначає, що скасування акта не поновлює дію актів, які ним змінено, тому постанова №704 в редакції постанови №103 продовжила свою дію і визначала єдиний можливий варіант поведінки - застосування прожиткового мінімуму на 1 січня 2018 року.

Відповідач також вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не є підставою для перерахунку позивачу грошового забезпечення, оскільки це судове рішення створювало юридичні наслідки лише для Кабінету Міністрів України, а правова колізія була знята лише постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023 і встановила розрахункову величину 1762 гривні.

За твердженням відповідача, постанова №481 є предметом оскарження у справах №320/29450/24, №320/41449/23, №320/35573/23, а внесені нею зміни не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 постанови №704.

Відповідач посилається на те, що Військова частина НОМЕР_2 фінансується з державного бюджету та в період з 2018 року отримує фінансування для виплати грошового забезпечення виходячи з розміру 1762 гривні, тому не може нести відповідальність за правову колізію, а в умовах воєнного стану Конституція України (частина друга статті 64, частина четверта статті 43) передбачає можливість обмеження прав громадян на соціальний захист.

На обґрунтування цього відповідач наводить статті 7, 27 Бюджетного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 №26-рп/2008, від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 25.01.2012 №3-рп/2012, практику Європейського суду з прав людини, постанову Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22 про те, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 06.05.2026 прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті та витребував у відповідача докази проходження позивачем військової служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні, інформацію про розмір нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових та розміру прожиткового мінімуму, з якого вони розраховані, докази виплати грошового забезпечення за спірні періоди та інформацію про наявність у відповідача статусу розпорядника бюджетних коштів.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та доданими до нього доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24.09.2021 №467-ОС, позивача - старшого сержанта, який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, 24 вересня 2021 року зараховано до списків особового складу загону та на всі види забезпечення.

Згідно з особистою карткою на грошове забезпечення за 2021 рік, позивач прибув з військової частини НОМЕР_4 з грошовим атестатом №81 від 22.09.2021 («ГЗ забезпечений 30.09.2021»), а нарахування грошового забезпечення відповідачем розпочато з жовтня 2021 року.

Посадовий оклад позивача становив 3170 грн, оклад за військовим званням «старший сержант» - 810 грн, премія нараховувалась у відсотках до посадового окладу.

В особистій картці на грошове забезпечення за 2022 рік зазначено:

«Виключений зі списків з 20.06.2022 відповідно до переведенням до нового місця служби Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Наказ № 307-ос від 20.06.2022», а також « 17 ПЗ м.Ізмаїл ГА №38 від 20.06.2022 р.».

Згідно з цією карткою, посадовий оклад позивача з 01.10.2021 визначено за тарифним розрядом 9 у розмірі 3170 грн, а з 04.11.2022, коли позивач обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - дозиметриста (наказ №466-ос від 04.11.2022), - за тарифним розрядом 8 у розмірі 3080 грн, оклад за військовим званням становив 810 грн.

Відповідно до архівної відомості за 2022 рік, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки та премію відповідач нараховував позивачу за січень-червень 2022 року та за грудень 2022 року, за липень-листопад 2022 року ці види грошового забезпечення позивачу не нараховувались.

В особистій картці на грошове забезпечення за 2023 рік зазначено:

«Виведений у розпорядження начальника загону з 09.05.2023 року. Нказ № 210-ос від 11.05.2023 року».

Згідно з архівною відомістю за 2023 рік, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки та премію відповідач нараховував позивачу за січень-квітень 2023 року, за травень 2023 року ці види грошового забезпечення не нараховувались.

Відповідно до особистих карток на грошове забезпечення та архівних відомостей, у березні 2022 року позивачу виплачено грошову допомогу для оздоровлення (наказ №83-ос від 14.02.2022), у лютому 2023 року - грошову допомогу для оздоровлення (наказ №27-ос від 27.01.2023).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.04.2024 №236-ос, позивача, звільненого з військової служби у запас наказом від 17.04.2024 №226-ос, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 23 квітня 2024 року.

Цим наказом визначено виплатити позивачу грошову компенсацію за 30 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 10 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік.

На звернення позивача (вх.№Н-381 від 24.03.2026) відповідач листом від 06.04.2026 №09/Н-381/394 повідомив, що відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, а правові підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення та інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року відсутні.

Аналогічну інформацію містить відповідь начальника відділення ФЕВ(бс) відповідача на службову записку від 07.05.2026 №10/27252/26-Вн, яку відповідач подав разом із відзивом.

Не погодившись з проведеним нарахуванням грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірним у цій справі є нарахування та виплата позивачу за період з 24.09.2021 до 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, премії та компенсації невикористаних відпусток без урахування прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі – Постанова №704).

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №826/6453/18 вирішено Касаційні скарги Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 - без змін.

Наведеним рішення суду скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавались.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Суд доходить висновку, що п.4 постанови №704 з 29.01.2020 має застосовуватись в такій редакції:

«Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

За таких встановлених обставин судом відхиляються доводи відповідача щодо незастосування до спірних правовідносин п. 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції.

Суд також застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, відповідно до яких:

з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів

встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Щодо грошового забезпечення військовослужбовця, який проходить службу, Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, на яку посилається позивач, зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 Постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Аргументи відповідача про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не розглядала порядок розрахунку саме грошового забезпечення і створювала наслідки лише для Кабінету Міністрів України, а скасування акта Кабінету Міністрів України за пунктом 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, не поновлює дію змінених ним актів, суд відхиляє.

Наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним визначає частина друга статті 265 КАС України: акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду, і ця втрата чинності не обмежена колом осіб, які брали участь у справі.

Шостий апеляційний адміністративний суд скасував пункт 6 Постанови №103 повністю, і в касаційному порядку його постанову від 29.01.2020 залишено без змін.

Пункт 32 зазначених Правил стосується підготовки урядом проектів актів про визнання актів такими, що втратили чинність, і наслідків рішення суду, визначених законом, не змінює.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, та пунктом 2 постанови абзац перший викладено в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Таким чином, з 20.05.2023 (дата набрання чинності Постановою №481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців є сталою та становить 1762,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2025 у справі №420/6924/24 зазначив, що із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Держаний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704.

Позивач заявив спірний період, що закінчується 19.05.2023, тобто до набрання чинності Постановою №481.

Тому посилання відповідача на те, що правову колізію знято лише Постановою №481, а сама ця постанова є предметом оскарження в інших справах, висновків суду щодо спірного періоду не спростовують: Постанова №481 змінила регулювання з 20.05.2023 та до відносин, що існували до цієї дати, не застосовується.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становив 1762 гривні.

Тарифний коефіцієнт за 9 тарифним розрядом згідно з додатком 1 до Постанови №704 становить 1,8, за 8 тарифним розрядом - 1,75, а за військовим званням «старший сержант» згідно з додатком 14 - 0,46.

Добуток 1762 гривень на ці коефіцієнти з округленням за приміткою 1 до додатків 1, 14 (до 10 гривень) дорівнює 3170 грн, 3080 грн та 810 грн, тобто саме ті розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, які зазначені в особистих картках позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що в спірному періоді відповідач обчислював посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, що відповідає також змісту листа відповідача від 06.04.2026 №09/Н-381/394.

Відповідно до пункту 2 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (надалі – Інструкція №558), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 глави 1 і пунктом 1 глави 2 розділу II Інструкції №558, розмір окладу за військовим званням та розміри посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатках 14 і 1 до Постанови №704.

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що правомірними є вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, лише за періоди проходження позивачем служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні - з 24.09.2021 до 20.06.2022 та з 04.11.2022 до 19.05.2023.

Щодо позовних вимог за період з 21.06.2022 до 03.11.2022, суд зазначає таке.

Як встановив суд, в особистій картці на грошове забезпечення за 2022 рік зазначено, що позивача виключено зі списків з 20.06.2022 у зв`язку з переведенням до нового місця служби (наказ №307-ос від 20.06.2022), а з 04.11.2022 позивач знову обіймав посаду у НОМЕР_1 прикордонному загоні.

Згідно з архівною відомістю за 2022 рік, за липень-листопад 2022 року посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки та премію відповідач позивачу не нараховував.

Крім того, за даними КП «ДСС» суд встановив, що 13 липня 2026 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України (справа №420/21295/26), в якому просить визнати протиправними дії цього загону щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, премії та компенсації невикористаних відпусток в періоди з 29.01.2020 до 23.09.2021, з 21.06.2022 до 03.11.2022 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за ці періоди. Ухвалою від 22.07.2026 суд відкрив провадження у цій справі. У позовній заяві у справі №420/21295/26 позивач зазначив, що з 21.06.2022 до 03.11.2022 проходив службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні.

Отже, у період з 21.06.2022 до 03.11.2022 позивач не перебував у списках особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону, відповідач грошового забезпечення позивачу за цей період не нараховував та не виплачував, а вимоги щодо грошового забезпечення за цей період позивач пред`явив до іншого суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 21.06.2022 до 03.11.2022 та зобов`язання його здійснити перерахунок за цей період немає, та в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення, премії та компенсації невикористаних відпусток, суд зазначає таке.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 1, 5 глави 7 розділу IV Інструкції №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Суд встановив, що позивачу у спірних періодах виплачувалась грошова допомога для оздоровлення (у березні 2022 року та у лютому 2023 року) та щомісячно премія, яка нараховувалась у відсотках до посадового окладу.

З огляду на те, що означені види грошового забезпечення мають бути обчислені з грошового забезпечення позивача, який за вказаний період відповідачем був обчислений неправильно з вищенаведених судом обґрунтувань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині також належать до задоволення.

Аргумент відповідача про те, що позивач безпідставно відокремив допомогу для оздоровлення та премію від грошового забезпечення і що в разі задоволення позову відповідач буде зобов`язаний перерахувати їх двічі, суд відхиляє.

Перелік видів виплат у позовних вимогах окремого обов`язку не створює: перерахунку підлягають лише ті допомога для оздоровлення та премія, які нараховувались та виплачувались позивачу у спірних періодах, з урахуванням раніше виплачених сум, що виключає повторне нарахування однієї виплати.

Аргумент про недобросовісне розділення позовних вимог іншими позивачами стосується обставин, що не входять до предмета доказування у цій справі, а тому на вирішення спору не впливає.

Водночас не належать до задоволення позовні вимоги щодо компенсації невикористаних відпусток.

Як встановив суд, грошову компенсацію за 30 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 10 невикористаних днів за 2023 рік визначено виплатити позивачу наказом від 23.04.2024 №236-ос, яким позивача виключено зі списків особового складу з 23 квітня 2024 року.

Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, така компенсація провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу.

Отже, компенсація невикористаних відпусток не нараховувалась та не виплачувалась позивачу в межах спірного періоду з 24.09.2021 до 19.05.2023, дії щодо нарахування та виплати якого позивач просить визнати протиправними.

За таких обставин підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації невикористаних відпусток суд не вбачає.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України - у періоди з 24.09.2021 до 20.06.2022 та з 04.11.2022 до 19.05.2023 нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення та премію виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, чим порушив право позивача, передбачене частинами 2, 4 статті 9 Закону №2011-XII, на грошове забезпечення у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у пункті 4 Постанови №704.

Аргументи відповідача про фінансування з державного бюджету виходячи з розміру 1762 гривні, про відсутність коштів та про можливість обмеження прав в умовах воєнного стану висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідач не навів акта, яким у спірних періодах було б обмежено розмір грошового забезпечення військовослужбовців порівняно з пунктом 4 Постанови №704 у первинній редакції, а обсяг бюджетного фінансування військової частини обов`язку нарахувати грошове забезпечення в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, не змінює.

Посилання відповідача на те, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції, суд також відхиляє: у цій справі суд не встановлює нового регулювання, а застосовує пункт 4 Постанови №704 у редакції, чинній у спірних періодах.

Враховуючи вищенаведені норми права та встановлені судом обставини у справі, правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом:

визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в періоди з 24.09.2021 до 20.06.2022 та з 04.11.2022 до 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення та премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти;

зобов`язання НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за періоди з 24.09.2021 до 20.06.2022 та з 04.11.2022 до 19.05.2023, а також грошової допомоги для оздоровлення та премії, які виплачувались у цих періодах, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначення в резолютивній частині пункту 4 Постанови №704 та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, охоплює прожиткові мінімуми, встановлені законами України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки, на які посилається позивач, тому окреме перенесення назв цих законів до резолютивної частини не потрібне.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Оскільки суд визнав протиправними дії відповідача, судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші доводи сторін по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в періоди з 24.09.2021 до 20.06.2022 та з 04.11.2022 до 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення та премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за періоди з 24.09.2021 до 20.06.2022 та з 04.11.2022 до 19.05.2023, а також грошової допомоги для оздоровлення та премії, які виплачувались у цих періодах, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО