Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №400/4114/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 р.№ 400/4114/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , м. Подільськ,Подільський р-н, Одеська обл.,66303,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він має право на отримання винагороди 1 млн, оскільки є громадянином України; був прийнятий на військову службу до набрання чинності цією постановою з числа осіб рядового складу (матрос) Збройних Сил України; проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025 року); брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій до набрання чинності Постановою №153 (копія довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11.07.20205 №1572/убд) з 24.02.2022 по 12.04.2022; під час захисту Вітчизни 11 квітня 2022 року отримав вибухову травму, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.907.2025 № 3970 (копія додається); в період з 12.04.2022 по 09.06.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується Довідкою про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах від 27.06.2025 №34/К-1992д (копія додається); не притягувався до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, що виключає виплату (абзац 5 пункту 4 Постанови №153), що підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей». Таким чином, Позивач відповідає всім вимогам Постанови №153, окрім однієї, яка носить явно дискримінаційний характер - був прийнятий на військову службу до початку дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки позивачем було підписано контракт 26.10.2021 на загальних підставах, а не «Контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу», форма якого затверджена Постановою № 153, він не має права на отримання одноразової грошової допомоги після укладення контракту у розмірі 1 млн. гривень, оскільки за контрактом, який було підписано позивачем, він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту, що передбачено підпунктом 8 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Також, Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Даний Порядок містить розділ «XXII. Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту», який регулює відповідні виплати. Отже, підсумовуючи вищевикладене, в розумінні положень Постанови № 153 у своїй сукупності, а не окремо частинами, як викладено у позовній заяві, позивач не є особою, яка наділена правом на отримання одноразової грошової допомоги після укладення контракту у розмірі 1 млн. гривень.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що він відповідає всім вимогам Постанови №153, окрім однієї, яка носить явно дискримінаційний характер - був прийнятий на військову службу до початку дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64.Тлумачення пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише військовослужбовців, які були призвані або прийняті на військову службу після24.02.2022 року, буде дискримінаційним відносно осіб, які уклали контракт про проходження військової служби у віці до 25 років та продовжили військову службу при настанні обставин, визначених Постановою № 153.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 з 26.10.2021 по 17.01.2026, що підтверджується записами у військовому квитку серія НОМЕР_2 .

У позові зазначено, що під час захисту Вітчизни 11 квітня 2022 року отримав вибухову травму, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.07.2025 № 3970. В період з 12.04.2022 по 09.06.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується Довідкою про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах від 27.06.2025 №34/К-1992д. Не притягався до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився. Не притягнення до кримінальної відповідальності підтверджується повним витягом з інформаційно-аналітичної 3 системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".

06.02.2026 року електронною поштою в інтересах ОСОБА_1 було направлено заяву до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої абзацом другим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» .

10.03.2026 року електронною поштою в інтересах Позивача скеровано на адресу Відповідача адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви про виплату одноразової грошової винагороди, але відповіді не отримано .

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої статті 9 Закон №2011-XII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (абзац другий частини першої статті 9 Закону №2011-XII).

11.02.2025 Кабінет Міністрів України постановою №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025, затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови №153 в редакції станом на 13.02.2025 було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень:

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 №387 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942.установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. 2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942 пункт 4 Постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.»

За результатами аналізу пункту 4 Постанови №153 суд зазначає, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується громадянам України, за одночасного дотримання низки умов.

Так, під час реалізації експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується, зокрема, тим громадянам України, які (1) до набрання чинності Постановою у віці (2) до 25 років були (3) прийняті або призвані на військову службу (4) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. 2022 р. №2102-IX.

Під час реалізації експериментального проекту і відповідно до його умов іншим особам, які не відповідають хоча б одній з визначених умов, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень не виплачується.

Суд вважає за необхідне наголосити, що наведена вище умова є первинною і незмінною умовою експериментального проекту з дня набрання чинності Постанови №153. Довільна, поза аналізом результатів експериментального проекту і безвідносно до них, зміна умов реалізації проекту шляхом їх розширювального тлумачення заперечує функціональну спрямованість і практичне значення експериментального проекту.

Відповідно до обставин справи позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби 26.10.2021.

У військовому квитку позивача № НОМЕР_3 від 22.08.2025 зазначено у гр.9, що 26.10.2021 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №179-РС прийнятий у ЗСУ.

За таких обставин, позивач не відповідає умовам експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153.

Отже, відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди, яка спрямована на підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України осіб певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов військової служби під час воєнного стану.

На переконання суду, у цих правовідносинах момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України №153. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, є визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Кабінету Міністрів України №153, а не сам по собі факт проходження служби.

Необхідно врахувати, що Законами “Про військовий обов`язок і військову службу”, “;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та іншими законами, зазначена одноразова грошова допомога взагалі не передбачена. Її запровадження є ініціативним рішенням Кабінету Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження військової служби у Збройних Силах, під час воєнного стану громадянами у віці з 18 до 25 років, про що прямо зазначено у п.1 постанови КМУ №153. При цьому це рішення про встановлення одноразової грошової допомоги є експериментальним та обмеженим у часі (протягом двох років).

Тому, під час вирішення питання про виплату цієї одноразової грошової допомоги необхідно керуватися виключно умовами визначеними цією постановою КМУ №153, а також метою її ухвалення - стимулювання осіб у віці з 18 до 25 років поступати на військову службу до ЗСУ під час дії воєнного стану. Жодних гарантій виплати цієї одноразової грошової допомоги іншим особам, які поступили на військову службу до оголошення воєнного стану, навіть у віці з 18 до 25 років, зазначена постанова КМУ не передбачає.

Підстав для розширеного тлумачення цієї постанови, та розповсюдження її на осіб, які нормотворцем не включені до коли отримувачів одноразової грошової допомоги, суд не вбачає.

Аргументи позивача про дискримінацію осіб, які поступили на військову службу у віці до 25 років до оголошення воєнного стану суд відкидає, як безпідставні. У цьому випадку йде мова не про дискримінацію, а диференціацію, тобто законне визначення окремих категорій військовослужбовців, які мають право на додаткову винагороду, при дотриманні певних умов. Диференціація як метод правового регулювання — це цілком правомірний спосіб юридичного впливу, який передбачає встановлення відмінностей у правах, обов`язках та відповідальності суб`єктів залежно від об`єктивних чи суб`єктивних факторів. У цьому випадку, законодавець передбачив таким об`єктивним фактором диференціації, за яким відрізняють осіб, які мають право на додаткову винагороду, саме час прийняття на військову службу – під час воєнного стану. У випадку позивача зазначений об`єктивний фактор не відповідає умовам диференціації.

За таких обставин, рішення відповідача про відмову позивачу у виплаті 1000000 гривень одноразової грошової винагороди є правомірним, підстав для задоволенні позову не вбачається.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко