Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №380/25391/25 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №380/25391/25

Суддя: Гулкевич Ірена Зіновіївна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокусправа № 380/25391/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить:

зобов`язати відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 грудня 2023 року по 18 грудня 2025 року з урахуванням положень ст. 117 КЗпП України.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №380/17236/25, відповідачем 18.12.2025 виплачено на картковий рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 63396,70 грн. Вважає, що відповідно до положень законодавства, після того як відповідач у повному розмірі розрахувався із позивачем, в останнього виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата речового майна). Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені із 06.12.2023 по 18.12.2025.

Ухвалою суду від 05.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що порядок проведення індексації грошового забезпечення регулюється спеціальним законодавством, а визначення базового місяця належить до дискреційних повноважень військової частини. Також відповідач вказує, що виконання рішення суду від 23.10.2025 у справі №380/17236/25 було здійснено в найкоротші строки (менше ніж у місячний термін після набрання законної сили), а тому відповідач діяв у межах та у спосіб, визначені законодавством. Щодо витребуваних судом відомостей про грошове забезпечення Позивача відповідач повідомив про неможливість їх надання у зв`язку зі знищенням платіжно-розрахункових відомостей на виконання Розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 від 21.01.2022 №16/ДСК для забезпечення безпеки особового складу в умовах збройної агресії РФ.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі №380/17236/25 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не в повному обсязі та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію із застосуванням січень 2008 року як базового місяця.

18.12.2025 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №380/17236/25, військова частина НОМЕР_1 виплатила індексацію грошового забезпечення в сумі 63396,70 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку “Ощадбанк”.

Судом витребовувалися відомості щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням.

Згідно з наданими відповідями та довідками Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та формами ОК-5/ОК-7, розрахунково-платіжні відомості знищені військовою частиною НОМЕР_1 згідно з розпорядженнями з обмеженим доступом, а персональні звітні дані за 2025 рік у реєстрі застрахованих осіб відсутні.

Разом з тим, з виписки по банківському (зарплатному) рахунку Позивача в АТ “Укрексімбанк” за 2023 рік вбачається регулярне зарахування грошового забезпечення в розмірі 31 387,14 грн щомісячно (зокрема, жовтень, листопад 2023 року).

Позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відтак звернувся до суду із цим позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Особливим способом реалізації права на працю є проходження військової служби за контрактом.

Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі також Закон № 2011-XII).

Однак Законом № 2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116-117 Кодексу законів про працю України (далі – КзпП України).

Наведене відповідає правовій позиції щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби, сформованій у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16 та від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ст. 117 КЗпП України У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.

Стосовно періоду затримки розрахунку при звільненні, котрий тривав після 19 липня 2022 суд ураховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, відповідно до якої законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №580/9003/23.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт “л” п. 1 розділу І Порядку № 100).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановив суд, остаточною датою проходження військової служби ОСОБА_1 є 05 грудня 2023 року.

Проте, при звільненні позивачу не було виплачене належне йому індексацію грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звертався за захистом своїх прав до суду.

18.12.2025 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення.

Як вже зазначав суд, період затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 обмежується 6 місяцями.

Обмежений 6 місяцями період у цьому спорі є з 06.12.2023 (наступний день після звільнення) до 05.06.2024, що становить 183 дні.

Відповідно до виписки по рахунку грошове забезпечення позивача за два повних місяці служби перед звільненням (за жовтень-листопад 2025 року) становить 62774,28 грн (31387,14 грн + 31387,14 грн).

Тобто середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1029,09 грн ((62774,28 грн) /61 днів).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що обмежений 6 місяцями, становить: 1029,09 грн. х 183 дні = 188323,47 грн.

Таким чином, за період затримки розрахунку при звільненні з 06.12.2023 по 05.06.2024 (включно) відповідачу належало нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) в розмірі 188323,47 грн.

Таким чином, не нараховуючи та не та виплачуючи позивачу середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 188323,47 грн, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що не нарахування та невиплата позивачу середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин друга позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 188 323,47 грн.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити повністю.

Щодо судового збору, то оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби 05.12.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби в розмірі 188 323 (сто вісімдесят вісім тисяч триста двадцять три) гривні 47 копійок.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua