Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №380/20851/26
Суддя: Грень Наталія Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 рокусправа № 380/20851/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,-
у с т а н о в и в:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , з вимогою:
- Визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про накладення штрафу ВП № 74589414 від 15.09.2026 протиправними.
-Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП№74589414 від 15.09.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання судового рішення у справі № 380/21506/23 здійснило всі можливі дії в межах покладених повноважень, а саме прийняло рішення від 25.04.2024 № 134450001353 про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та нарахувало доплату за період з 07.07.2023 по 30.04.2024 на суму 267980,22 грн. Позивач вказує, що непроведення фактичної виплати нарахованих коштів зумовлене відсутністю відповідного цільового бюджетного фінансування з Державного бюджету України та відсутністю на законодавчому рівні чинного порядку виконання судових рішень щодо пенсійних виплат після визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 821. Відтак позивач вважає, що невиконання рішення в частині виплати коштів зумовлене об`єктивними причинами, позбавлене умислу боржника і не може розцінюватися як невиконання без поважних причин, що виключає підстави для застосування штрафу за статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 05.10.2026 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у трьохденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив (вх.№92213 від 13.10.2026) у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування вказує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 380/21506/23, яке набрало законної сили, покладало на боржника обов`язок не лише здійснити перерахунок, але й виплатити призначені суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Оскільки судове рішення станом на день винесення спірної постанови в повному обсязі виконано не було, а боржник не звертався до суду із заявами про зміну способу і порядку виконання рішення або про відстрочення його виконання відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, державний виконавець діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», правомірно застосувавши штраф. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення (вх.№16747 від 19.10.2026).
Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 380/21506/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про проведення перерахунку та виплати (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 07 липня 2023 року, зарахувавши до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року та два роки роботи за юридичною спеціальністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року зазначене судове рішення залишено без змін і воно набрало законної сили.
На виконання зазначеного рішення суду Львівським окружним адміністративним судом 26 березня 2024 року видано виконавчий лист № 380/21506/23.
18 квітня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павлівим Д.Й. відкрито виконавче провадження № 74589414.
15 вересня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Павлівим Д.Й. у виконавчому провадженні № 74589414 прийнято постанову, якою за невиконання рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Оскаржувана постанова обґрунтована тим, що станом на 15.09.2026 судове рішення боржником не виконано в частині реальної виплати коштів, інформація щодо поважності причин невиконання рішення у виконавця відсутня.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки така, на його думку, винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а тому звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні справи суд керується таким.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 16, 22 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.63 Закону №1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст.75 Закону №1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Водночас поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як встановлено судом з наявних у матеріалах справи письмових доказів, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі № 380/21506/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 25.04.2024 № 134450001353, яким проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 07.07.2023.
До стажу його роботи зараховано відповідні періоди навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка та два роки роботи за юридичною спеціальністю, в результаті чого загальний стаж визначено у тривалості 45 років 6 місяців 13 днів, а розмір щомісячного довічного грошового утримання встановлено у розмірі 190693,44 грн (84% від суддівської винагороди).
За період з 07.07.2023 по 30.04.2024 боржником нараховано доплату у сумі 267980,22 грн. Залишок невиплачених коштів на час вчинення виконавчих дій становить 266882,17 грн, про що пенсійний орган листом від 30.06.2026 № 1300-0304-5/103394 повідомляв державного виконавця.
Наведене свідчить, що зобов`язальну частину судового рішення, яка полягала у прийнятті рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із зарахуванням конкретних періодів стажу та відповідному нарахуванні належних стягувачу сум, боржник виконав повністю.
Щодо невиплати залишку нарахованої суми суд враховує, що відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Пунктами 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень кваліфікується як порушення бюджетного законодавства.
У відповідності до статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.
Згідно з п.п. 20 та 29 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Також, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3рп/2012 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) повноваження держави встановлювати зміст та обсяг соціальних виплат залежно від її соціально – економічних можливостей, змінювати порядок і розмір існуючих соціальних виплат та соціальної допомоги, які фінансуються за рахунок коштів з Державного бюджету України, а також щодо обов`язковості для застосування судами України нормативно-правових актів Уряду з питань соціального захисту громадян, виданих на виконання вимог Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду на цю мету.
Крім того, виплата пенсій, перерахованих за рішеннями судів, регулюється спеціальними порядками розподілу коштів бюджету Пенсійного фонду України, впровадженими урядовими рішеннями, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, якою запроваджено пропорційний розподіл наявних асигнувань між усіма стягувачами за судовими рішеннями.
Суд бере до уваги сталу та послідовну правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18, від 10.09.2020 у справі № 380/282/20, згідно з якою невиконання судового рішення органом Пенсійного фонду України в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів за відповідною статтею видатків не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. За таких обставин відсутність коштів бюджетного призначення для виплати заборгованості за судовим рішенням є об`єктивною перешкодою у виконанні рішення, що унеможливлює висновок про протиправне ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків.
Стаття 95 Конституції України визначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначається будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з частиною першою та другою ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про державний бюджет.
Відтак, виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Накладення штрафу за невиконання судового рішення не може застосовуватися як автоматичний захід реагування у відриві від встановлення реальної спроможності органу державної влади провести виплату самостійно поза межами встановленого бюджетного фінансування, оскільки кошти органу Пенсійного фонду мають виключно цільове призначення, а стягнення коштів у спосіб чи в черговості, не передбачених бюджетним законодавством, порушує встановлені засади функціонування фінансової системи.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинило всі залежні від нього дії управлінського характеру щодо здійснення перерахунку та нарахування виплат, а сама затримка фактичного перерахування коштів зумовлена відсутністю належного державного фінансування таких видатків, державний виконавець дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність у діях боржника ознак умисного невиконання судового рішення без поважних причин.
За таких обставин оскаржувана постанова про накладення штрафу від 15.09.2026 ВП № 74589414 винесена старшим державним виконавцем без врахування всіх істотних обставин, з порушенням вимог статей 63 та 75 Закону № 1404-VIII, тому підлягає скасуванню як протиправна, а позовні вимоги — задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень судові витрати зі сплати судового збору поверненню чи стягненню з іншого суб`єкта владних повноважень не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
у х в а л и в:
1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. М. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 45813957), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павліва Давида Йосиповича щодо винесення постанови від 15 вересня 2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 74589414.
3.Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павліва Давида Йосиповича від 15 вересня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок у виконавчому провадженні № 74589414.
4.Судові витрати розподілу не підлягають .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяГрень Наталія Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua