Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №380/13838/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №380/13838/26

Суддя: Кухар Наталія Андріївна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокусправа № 380/13838/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 тис. грн, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні (у відпустці для лікування) (з 29.09.2025 по 20.10.2025 та з 18.11.2025 по 05.12.2025 і з 23.01.2026 по 30.01.2026 у КИП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»; з 23.10.2025 по 14.11.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ); з 06.12.2025 по 22.12.2025 у відділенні комплексної реабілітації № 32 КНП ЛОР ЛОКПЛ) у зв`язку з пораненнями, пов`язаними із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 тис. грн за місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні (у відпустці для лікування) (з 29.09.2025 по 20.10.2025 та з 18.11.2025 по 05.12.2025 і з 23.01.2026 по 30.01.2026 у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»; з 23.10.2025 по 14.11.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ); з 06.12.2025 по 22.12.2025 у відділенні комплексної реабілітації № 32 КНП ЛОР ЛОКПЛ) у зв`язку з пораненнями, пов`язаними із захистом Батьківщини, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час виконання бойових завдань позивач двічі отримав бойові поранення. У період з 29.09.2025 по 20.10.2025 та з 18.11.2025 по 05.12.2025 і з 23.01.2026 по 30.01.2026 у КИП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»; з 23.10.2025 по 14.11.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ); з 06.12.2025 по 22.12.2025 у відділенні комплексної реабілітації № 32 КНП ЛОР ЛОКПЛ у зв`язку з пораненнями, пов`язаними із захистом Батьківщини, однак відповідач листом відмовив нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн., відповідно до Постанови КМУ №168.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого – суддю Кухар Н.А.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою судді від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх.№73503 від 18.08.2026 року), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено умови збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн для осіб, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або заходах у визначених районах і періодах.

Абзацом четвертим пункту 1-2 Постанови № 168 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн включаються, зокрема, особи, які: у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я; перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком ВЛК.

Отже, законодавство розмежовує дві окремі підстави для виплати винагороди

Позивач не зазначає та не надає висновку або постанови ВЛК, якими поранення від 03.06.2025 чи від 04.07.2025 визначено тяжкими. Наведені в позові діагнози, зокрема вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, дотичне осколкове поранення правої гомілки та часткове пошкодження зв`язок, самі по собі не є висновком ВЛК про ступінь тяжкості поранення. Свідоцтво про хворобу від 03.02.2026 та протокол ВЛК від 18.02.2026, на які посилається позивач, за наведеним у позові змістом стосуються питань придатності до військової служби та причинного зв`язку захворювання і наслідків травм із захистом Батьківщини. Вони не визначають тяжкість конкретного поранення та не можуть підміняти відповідний висновок ВЛК. Таким чином, за відсутності висновку ВЛК про тяжке поранення відсутня одна з обов`язкових умов для виплати додаткової винагороди за час відпустки після поранення.

Щодо періодів стаціонарного лікування законодавство не встановлює обов`язкової умови щодо тяжкості поранення. Водночас воно вимагає доведення, що лікування відбувалося саме у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Такий причинний зв`язок повинен бути підтверджений належними та допустимими медичними документами щодо кожного заявленого періоду. За змістом позову лікування у вересні 2025 року — січні 2026 року обґрунтоване розвитком посттравматичного стресового розладу внаслідок «перенесених травм та бойового стресу». Проте загальне посилання на причинний зв`язок захворювання і наслідків травм із захистом Батьківщини не є доказом того, що кожний конкретний епізод психіатричного лікування чи реабілітації був лікуванням саме наслідків поранень від 03.06.2025 та 04.07.2025, а не лікуванням захворювання або наслідків бойового стресу.

Позовна заява не містить належного обґрунтування та посилання на медичні висновки, якими стосовно кожного спірного періоду встановлено безпосередній зв`язок стаціонарного лікування з конкретним пораненням. Також сама по собі довідка про безпосередню участь у бойових діях не підтверджує право на винагороду за заявлені періоди лікування, оскільки позивач заявляє ці періоди саме як періоди лікування, а не як періоди безпосередньої участі у бойових діях. Отже, позивач не довів сукупності юридично значущих обставин, необхідних для виникнення права на спірну винагороду за періоди стаціонарного лікування та реабілітації.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Вказані обставини підтверджуються витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2026 № 89 (по стройовій частині), яким молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 30.03.2026 у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я (визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби).

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 24.07.2025 № 1627/3014, виданої командиром військової частини НОМЕР_5 , ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи у Запорізькій області, Пологівський район, Гуляйпільська МТГ, Малинівська СТГ, у такі періоди: з 18.06.2024 по 11.11.2024, з 18.01.2025 по 07.03.2025, з 12.03.2025 по 30.03.2025, з 04.04.2025 по 03.06.2025 таз 12.06.2025 по 04.07.2025.

Під час виконання бойових завдань позивач двічі отримав бойові поранення.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.06.2025 № 1627/2008, виданої командиром військової частини НОМЕР_5 , позивач 03.06.2025 під час виконання бойового завдання, під час захисту Батьківщини, внаслідок вибуху ворожого FPV-дрона (БпЛА) поблизу н.п. Гуляйполе Пологівського району Запорізької області отримав вибухову травму (ВТ (03.06.2025), закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму без порушення цілісності барабанних перетинок, тинітус, цефалгію). На момент поранення перебував у засобах індивідуального захисту, у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував; поранення не пов`язане із вчиненням правопорушення.

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 24.07.2025 № 1627/3055, виданої командиром військової частини НОМЕР_5 , позивач 04.07.2025 під час виконання бойового завдання, під час захисту Батьківщини, внаслідок вибуху СВП, скинутого з ворожого БпЛА, поблизу н.п. Гуляйполе Пологівського району Запорізької області отримав дотичне осколкове поранення правої гомілки (04.07.2025), акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок, часткове пошкодження КЗА правого гомілковостопного суглоба. На момент поранення перебував у засобах індивідуального захисту, без ознак сп`яніння; поранення не пов`язане із вчиненням правопорушення.

У довідці військово-лікарської комісії від 21.10.2025 року №2025-1021-1436-0058-3 встановлено, що захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я: з 03.06.2025 по 11.06.2025 у військовій частині НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 ) та з 06.07.2025 по 15.07.2025 у військовій частині НОМЕР_7 ( АДРЕСА_5 ), що підтверджується виписним епікризом КНП ЛОР ЛОКПЛ від 30.01.2026 (медична карта № 683/2026) та Свідоцтвом про хворобу від 03.02.2026 № 2026-0204-0841-5415-3.

Позивач проходив тривале стаціонарне психіатричне лікування та реабілітацію: з 29.09.2025 по 20.10.2025 та з 18.11.2025 по 05.12.2025 і з 23.01.2026 по 30.01.2026 у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»; з 23.10.2025 по 14.11.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ); з 06.12.2025 по 22.12.2025 у відділенні комплексної реабілітації № 32 КНП ЛОР ЛОКПЛ. На підставі рішень військово-лікарської комісії позивачу надавалась відпустка для лікування у зв`язку з хворобою (Довідка ВЛК від 24.12.2025 № 2025-1224- 1138-1351-0).

Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 03.02.2026 № 2026-0204-0841-5415-3, оформленого Госпітальною ВЛК психіатричного профілю КНП ЛОР ЛОКПЛ, та Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 18.02.2026 № 2026-0218- 1021-1451-3, позивача на підставі статті 17-а графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби. Захворювання та наслідки травм ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 29.09.2025 по 20.10.2025 та з 18.11.2025 по 05.12.2025 і з 23.01.2026 по 30.01.2026 у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»; з 23.10.2025 по 14.11.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ); з 06.12.2025 по 22.12.2025 у відділенні комплексної реабілітації № 32 КНП ЛОР ЛОКПЛ у розмірі 100 000 грн. , що і стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011).

Згідно з пунктом першим статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168).

Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 5 зазначеної постанови КМУ № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 400 від 01.04.2022 до постанови № 168 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Вказаний нормативно-правовий акт набрав законної сили 31.01.2023 з моменту офіційного оприлюднення після реєстрації в Міністерстві юстиції України та застосовується з 01 лютого 2023 року, про що безпосередньо зазначено в п.3 Наказу №44 від 25.01.2023.

Так, питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося судом, зокрема у постанові від 27 серпня 2025 року у справі №280/7364/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за який конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

Суд звертає увагу, що саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 березня 2026 року по справі № 600/367/24.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про хворобу від 03.02.2026 № 2026-0204-0841-5415-3, оформленого Госпітальною ВЛК психіатричного профілю КНП ЛОР ЛОКПЛ, та Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 18.02.2026 № 2026-0218- 1021-1451-3, позивача на підставі статті 17-а графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби. Захворювання та наслідки травм ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, позивач під час бойових дій отримав бойове травмування.

Також, матеріалами справи підтверджено, що вказана травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 гривень за період з 29.09.2025 по 20.10.2025 та з 18.11.2025 по 05.12.2025 і з 23.01.2026 по 30.01.2026 у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»; з 23.10.2025 по 14.11.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ); з 06.12.2025 по 22.12.2025 у відділенні комплексної реабілітації № 32 КНП ЛОР ЛОКПЛ).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000 гривень за вищевказаний період пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, оскільки отримав поранення, яке пов`язане із проходженням військової служби та пов`язана із захистом Батьківщини.

Відтак, суд вважає, що бездіяльність щодо ненарахування та невиплати у період з з 29.09.2025 по 20.10.2025 та з 18.11.2025 по 05.12.2025 і з 23.01.2026 по 30.01.2026 у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня»; з 23.10.2025 по 14.11.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ); з 06.12.2025 по 22.12.2025 у відділенні комплексної реабілітації № 32 КНП ЛОР ЛОКПЛ), у встановлених чинним законодавством України розмірах щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і складу начальницького (далі - Постанова №44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі-грошова компенсація).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

За наслідками розгляду даної справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 29.09.2025 по 20.10.2025, з 18.11.2025 по 05.12.2025, з 23.01.2026 по 30.01.2026, з 23.10.2025 по 14.11.2025, з 06.12.2025 по 22.12.2025 включно, у встановлених чинним законодавством України розмірах щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29.09.2025 по 20.10.2025, з 18.11.2025 по 05.12.2025, з 23.01.2026 по 30.01.2026, з 23.10.2025 по 14.11.2025, з 06.12.2025 по 22.12.2025 включно, щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

СуддяКухар Наталія Андріївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua