Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №380/20858/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 рокусправа № 380/20858/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ,з вимогою:

- Визнати та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП № 81710158 від 16.09.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 у справі № 380/7176/25 виконано пенсійним органом у межах покладених повноважень, а саме проведено перерахунок пенсії стягувача ОСОБА_1 з 10.10.2024 на підставі рішення від 03.02.2026 № 913300817658. Нараховані на виконання рішення суду кошти виплачуються з урахуванням норм бюджетного законодавства та чинних порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, відповідно до якої виплата перерахованих пенсій здійснюється пропорційно у межах виділених бюджетних асигнувань. Позивач наголошує, що в його діях відсутній умисел на ухилення від виконання судового рішення, а непроведення повної одноразової виплати зумовлене відсутністю відповідного бюджетного фінансування, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду не може розцінюватися як невиконання судового рішення без поважних причин. Відтак, на переконання позивача, державний виконавець діяв неправомірно, застосувавши штраф за відсутності вини боржника. Відтак просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 05.10.2026 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у трьохденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив (вх.№90860 від 08.10.2026) у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування вказує, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та відповідно до вимог статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що судовим рішенням у справі № 380/7176/25 боржника зобов`язано вчинити дві взаємопов`язані дії: провести перерахунок та здійснити виплату пенсії. Разом з тим, як встановлено виконавцем за заявою стягувача, позивач фактично не виконує рішення суду в частині виплати належного підвищеного щомісячного розміру пенсії (який після перерахунку мав становити 7074,96 грн), продовжуючи щомісячно виплачувати пенсію у попередньому розмірі 5021,98 грн, що не стосується виплати ретроспективного боргу, а свідчить про невиконання обов`язку з поточної виплати перерахованого розміру пенсії. Відповідач вважає, що боржник без поважних причин не вжив дієвих заходів щодо повного виконання судового рішення у встановлений у постанові про відкриття провадження строк, у зв`язку з чим підстави для накладення штрафу були наявні. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№92683 від 14.10.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 380/7176/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 10.10.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018– 2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, а також з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018– 2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115, з урахуванням виплачених сум.

19 червня 2026 року Львівським окружним адміністративним судом видано відповідний виконавчий лист № 380/7176/25.

12 серпня 2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарабан О.О. відкрито виконавче провадження № 81710158 та встановлено боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

20 серпня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 1300-0304-5/130275 повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення суду рішенням органу ПФУ від 03.02.2026 № 913300817658 проведено перерахунок пенсії стягувача з 10.10.2024, згідно з яким нараховано доплату за період з 10.10.2024 по 28.02.2026 у сумі 33231,14 грн та за період з 01.03.2026 по 31.08.2026 у сумі 12317,88 грн, а також здійснено часткові виплати у межах наявних асигнувань.

14 вересня 2026 року від стягувача ОСОБА_1 до органу державної виконавчої служби надійшла заява про те, що рішення суду належним чином не виконується, оскільки поточна пенсія за липень–вересень 2026 року виплачується у розмірі 5021,98 грн замість перерахованого розміру 7074,96 грн.

16 вересня 2026 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 81710158, якою за невиконання без поважних причин судового рішення на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн та встановлено новий строк виконання.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки така, на його думку, винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а тому звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні справи суд керується таким.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 16, 22 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.3 ст.63 Закону №1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст.75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Водночас поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Суд наголошує, що судовим рішенням у справі № 380/7176/25 на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням визначених коефіцієнтів збільшення.

З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що органом Пенсійного фонду вчинено визначені судовим рішенням процедурні дії щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення № 913300817658 від 03.02.2026, з визначенням нового щомісячного розміру пенсії та нарахуванням суми доплати за минулий період.

У відповідності до статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно з п.п. 20 та 29 ч.1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Також, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3рп/2012 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) повноваження держави встановлювати зміст та обсяг соціальних виплат залежно від її соціально – економічних можливостей, змінювати порядок і розмір існуючих соціальних виплат та соціальної допомоги, які фінансуються за рахунок коштів з Державного бюджету України, а також щодо обов`язковості для застосування судами України нормативно-правових актів Уряду з питань соціального захисту громадян, виданих на виконання вимог Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду на цю мету.

Крім того, виплата пенсій, перерахованих за рішеннями судів, регулюється спеціальними порядками розподілу коштів бюджету Пенсійного фонду України, впровадженими урядовими рішеннями, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, якою запроваджено пропорційний розподіл наявних асигнувань між усіма стягувачами за судовими рішеннями.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19), непроведення органом Пенсійного фонду України виплати нарахованих на виконання судового рішення коштів у повному обсязі внаслідок відсутності чи обмеженості відповідного бюджетного фінансування не свідчить про умисне ухилення від виконання судового рішення і не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин у розумінні статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 95 Конституції України визначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначається будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з частиною першою та другою ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про державний бюджет.

Відтак, виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Накладення штрафу за невиконання судового рішення не може застосовуватися як автоматичний захід реагування у відриві від встановлення реальної спроможності органу державної влади провести виплату самостійно поза межами встановленого бюджетного фінансування, оскільки кошти органу Пенсійного фонду мають виключно цільове призначення, а стягнення коштів у спосіб чи в черговості, не передбачених бюджетним законодавством, порушує встановлені засади функціонування фінансової системи.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення боржником дій з перерахунку пенсії стягувача та проведення часткових виплат у межах наявних бюджетних ресурсів і відповідних нормативних порядків уряду, державний виконавець дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність у діях Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області факту умисного невиконання судового рішення без поважних причин.

З огляду на викладене оскаржувана постанова державного виконавця від 16 вересня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень судові витрати зі сплати судового збору поверненню чи стягненню з іншого суб`єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. М. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 45813957), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 вересня 2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 81710158.

3.Судові витрати розподілу не підлягають .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяГрень Наталія Михайлівна