Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №380/20853/26
Суддя: Грень Наталія Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 рокусправа № 380/20853/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,
у с т а н о в и в:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ,з вимогою:
- Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про накладення штрафу ВП № 81492825 від 14.09.2026 протиправними.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП № 81492825 від 14.09.2026 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова державного виконавця від 14 вересня 2026 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Позивач наголосив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 380/11744/25 Головним управлінням 01 липня 2026 року прийнято рішення № 913060203319 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року без обмеження пенсії максимальним розміром, у зв`язку з чим судове рішення виконано пенсійним органом у межах покладених зобов`язань ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Про вказані обставини орган державної виконавчої служби неодноразово повідомлявся листами від 27 липня 2026 року та від 18 серпня 2026 року. Позивач стверджує, що в його діях відсутній умисел на ухилення від виконання судового рішення, а накладення штрафу за відсутності встановленого факту невиконання судового рішення без поважних причин є протиправним. Відтак просить задовольнити позовні вимоги
Ухвалою від 05.10.2025 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у трьохденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив (вх.№94755 від 20.10.2026) у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування вказує, що рішенням суду у справі № 380/11744/25 пенсійний орган зобов`язано не лише нарахувати, але й здійснити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованим і фактично виплаченим розміром. Боржник, повідомивши про прийняття рішення про перерахунок пенсії з визначенням того, що доплата відсутня, судове рішення фактично не виконав, оскільки реальної виплати належних стягувачу коштів не провів, а також продовжував обмежувати поточні пенсійні виплати. Відтак, за фактом повторного невиконання без поважних причин судового рішення зобов`язального характеру державний виконавець діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», наклавши штраф у подвійному розмірі. Окрім цього, відповідач у відзиві просив замінити первісно зазначений орган із помилковим кодом ЄДРПОУ на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45813957), що враховується судом як уточнення найменування суб`єкта владних повноважень відповідно до структури органів юстиції. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.
Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 380/11744/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2022 року без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01 січня 2022 року по день проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.
21 травня 2026 року на виконання судового рішення у справі № 380/11744/25 видано виконавчий лист.
15 липня 2026 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області відкрито виконавче провадження № 81492825. У постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду.
З матеріалів справи встановлено, що 01 липня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 913060203319 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року на виконання зазначеного судового рішення, про що пенсійний орган листом від 27 липня 2026 року повідомив державного виконавця.
11 серпня 2026 року на адресу державного виконавця надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про те, що рішення суду боржником не виконано, перераховані кошти не виплачуються, а поточний розмір пенсії продовжує обмежуватися.
У зв`язку з цим державним виконавцем 18 серпня 2026 року винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн та встановлено новий строк для виконання судового рішення.
Листом від 18 серпня 2026 року № 1300-0304-5/129041 Головне управління повторно повідомило відповідача про те, що рішенням № 913060203319 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за наслідками якого розмір пенсійної виплати визначено, проте «доплата відсутня», у зв`язку з чим боржник вважав судове рішення фактично виконаним у добровільному порядку.
14 вересня 2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан О.О. винесено постанову ВП № 81492825, якою за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки така, на його думку, винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а тому звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні справи суд керується таким.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктами 1, 16, 22 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.63 Закону №1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст.75 Закону №1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Водночас поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як встановлено з резолютивної частини рішення суду у справі № 380/11744/25, на орган Пенсійного фонду покладено обов`язок не лише здійснити нарахування (перерахунок) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року без обмеження максимальним розміром, але й здійснити фактичну виплату пенсії та різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 січня 2022 року по день проведення перерахунку.
З долученого позивачем розрахунку до рішення від 01 липня 2026 року №913060203319 убачається, що пенсійним органом формально проведено перерахунок із зазначенням «доплата відсутня», а розмір виплат коригувався шляхом застосування зменшувальних обмежень в індексаціях, що не відповідає суті відновлення порушеного права, захищеного судовим актом, який набрав законної сили.
Більше того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів реальної виплати стягувачу перерахованих сум без обмеження граничним розміром після ухвалення відповідного судового рішення, ані доказів фактичного перерахування щомісячної пенсії у встановленому судом повному розмірі.
Суд критично оцінює доводи позивача про відсутність бюджетного фінансування чи спеціальних асигнувань як на поважну причину невиконання судового рішення, оскільки згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Бурдов проти Росії») органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання зобов`язань, покладених остаточним судовим рішенням. Сама по собі відсутність бюджетних призначень не звільняє державний орган від обов`язку виконувати остаточні судові акти та не нівелює обов`язковості судового рішення, гарантованої статтею 129-1 Конституції України.
Судом встановлено, що позивач знав про наявність виконавчого провадження, отримував вимоги державного виконавця та попереджався про застосування штрафних санкцій. Не вчинивши повного комплексу дій щодо фактичної виплати належних стягувачу сум відповідно до резолютивної частини рішення суду у справі № 380/11744/25, Головне управління допустило бездіяльність, яка свідчить про невиконання судового рішення без поважних причин.
За таких обставин, перевіривши невиконання судового рішення боржником після спливу встановленого строку та за відсутності підтвердження виконання покладеного обов`язку у повному обсязі, державний виконавець правомірно застосував приписи частини другої статті 75 Закону № 1404-VIII і виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця, суд зазначає, що оскільки постанова про накладення штрафу є правомірною та винесеною в межах встановленої Законом № 1404-VIII процедури, у діях державного виконавця відсутні ознаки протиправності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 14 вересня 2026 року у виконавчому провадженні № 81492825, тоді як позивач не надав доказів повного виконання судового рішення та наявності об`єктивних поважних причин, що перешкоджали такому виконанню.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивачем є суб`єкт владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. М. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 45813957), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу — відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень статті 287 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення (складення) безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua