Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/14656/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/14656/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 31.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати ОСОБА_2 з 01.03.2022 по 31.07.2022 грошове забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення, за період з 01.08.2022 по 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_2 з 01.08.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.03.2022 по 20.04.2024. До 31.07.2022 військова частина перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 01.08.2022 самостійно здійснювала фінансові нарахування як розпорядник бюджетних коштів.

Позивач стверджує, що відповідачами за спірні періоди ( ІНФОРМАЦІЯ_4 - з 01.03.2022 по 31.07.2022, Військовою частиною НОМЕР_1 - з 01.08.2022 по 19.05.2023) нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися із застосуванням зафіксованої розрахункової величини 1762,00 грн (прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018), а не чинного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року (2022 та 2023 роки). Представник позивача зазначає, що з 29.01.2020 внаслідок набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 відновлено дію пункту 4 Постанови КМУ № 704 у первинній редакції, яка передбачає визначення розмірів окладів виходячи з актуального прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року. Штучне заниження посадового окладу та окладу за військовим званням потягнуло за собою пропорційне заниження всього щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця, що порушує вимоги статті 17 Конституції України та статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Позивач обмежив позовні вимоги датою 19 травня 2023 року у зв`язку з набранням чинності з 20 травня 2023 року постановою КМУ від 12.05.2023 № 481.

Ухвалою від 21 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

29 липня 2026 року надійшов відзив від представника Військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач 1 стверджує, що скасування судом пункту 6 Постанови № 103 не призвело до автоматичного відновлення первинної редакції пункту 4 Постанови № 704, оскільки внесення змін до урядових актів є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України. Крім того, нарахування здійснювалися в межах бюджетних асигнувань, затверджених Міністерством оборони України, а постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 підтверджено дискреційні повноваження Уряду встановлювати базову величину грошового забезпечення у розмірі 1762,00 грн.

30 липня 2026 року надійшов відзив від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому відповідач 2 також просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач 2 вказує, що з 01.03.2022 по 31.07.2022 виплата здійснювалася у межах діючого нормативного регулювання відповідно до прямої норми пункту 4 Постанови № 704, яка визначала розрахункову величину 1762,00 грн. Зазначає, що примітки до додатків 1 та 14 мають суто інформаційний характер і не містять норм права, а судове скасування змін до підзаконного акта не відновлює попередню норму автоматично без прийняття відповідного рішення Урядом.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі дійсні фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності та системному взаємозв`язку, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01 березня 2022 року по 20 квітня 2024 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20 квітня 2024 року солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням у запас.

У період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2022 року включно Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який нараховував та виплачував грошове забезпечення військовослужбовцям частини.

З 01 серпня 2022 року Військова частина НОМЕР_1 була включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та самостійно здійснювала нарахування й виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, у тому числі позивачу, за період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року.

Як підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця № 298, роздавальними відомостями та письмовою відповіддю Військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2026 № 1480/6/15971 на адвокатський запит, як ІНФОРМАЦІЯ_2 (за період з 01.03.2022 по 31.07.2022), так і Військовою частиною НОМЕР_1 (за період з 01.08.2022 по 19.05.2023) нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн (прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року).

Виходячи із зазначеної сталої величини 1762,00 грн, відповідачами визначалися посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача (множенням на відповідні коефіцієнти за 1 тарифним розрядом - коефіцієнт 1,40, оклад 2470,00 грн, та званням “солдат” - коефіцієнт 0,30, оклад 530,00 грн), а також обчислювалися всі щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби 65%, щомісячна премія).

01 липня 2026 року представник позивача звернувся до відповідачів із заявою про проведення перерахунку та виплати належного грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.

Листом від 07.07.2026 № 1480/6/15971 відповідач 1 відмовив у здійсненні перерахунку, пославшись на сталість величини 1762,00 грн відповідно до нормативних приписів Постанови № 704.

Вважаючи дії відповідачів щодо застосування застарілої розрахункової величини 1762,00 грн протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу”. Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначено спеціальним Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, закріпленими в Конституції України та законах України. У зв`язку з особливим характером військової служби їм надаються гарантовані державою компенсації та пільги.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України особовим складом, враховувати характер і умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції на момент її прийняття було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 Постанови № 704 було викладено в редакції зі сталою величиною - прожитковим мінімумом станом на 1 січня 2018 року (1 762,00 грн). Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року) пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 (з 29 січня 2020 року) пункт 4 Постанови № 704 відновив дію у первісній редакції, яка передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Оскільки норми закону мають вищу юридичну силу за підзаконні нормативні акти, єдиною належною розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України. У разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно зі статтями 1 та 6 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом. За пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України Державний бюджет України встановлюється виключно законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становив 2 684,00 грн.

Закони про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки не містили застережень про застосування для визначення грошового забезпечення військовослужбовців іншої розрахункової величини чи прожиткового мінімуму на рівні 2018 року (1 762,00 грн).

Посилання відповідачів на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 суд відхиляє, оскільки у вказаній справі предметом розгляду була Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності лише 20 травня 2023 року. У справі, що розглядається, спірний період обмежений 19 травня 2023 року, тобто періодом до набрання чинності Постановою № 481, під час якого діяла первинна редакція пункту 4 Постанови № 704 у взаємозв`язку із законами про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки.

Таким чином, застосування ІНФОРМАЦІЯ_2 (у період з 01.03.2022 по 31.07.2022) та Військовою частиною НОМЕР_1 (у період з 01.08.2022 по 19.05.2023) розрахункової величини 1762,00 грн призвело до протиправного заниження посадового окладу та окладу за військовим званням позивача.

Оскільки розміри посадового окладу та окладу за військовим званням є базою для обчислення щомісячних додаткових видів забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії), їх заниження потягнуло за собою недоплату місячного грошового забезпечення військовослужбовця за весь період проходження військової служби з 01.03.2022 по 19.05.2023.

Також за приписами Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), виплата нарахованих сум грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється з обов`язковою одночасною виплатою грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, документально обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідачі обов`язку доказування правомірності застосування розрахункової величини 1762,00 грн не виконали.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору як особа, яка звертається за захистом права на оплату військової служби, а також як ветеран війни - учасник бойових дій. Оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, а інших витрат у справі не понесено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2022 року з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 01 серпня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (для нарахувань за 2022 рік) та на 01 січня 2023 року (для нарахувань за 2023 рік), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний