Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №340/4662/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4662/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач 02.01.2023 у віці 20 років був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях, а 02.05.2023 року під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. На переконання позивача, саме отримане поранення унеможливило його подальшу участь у бойових діях та стало причиною того, що сукупна тривалість такої участі станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 становила менше шести місяців. За таких обставин позивач вважає, що відповідно до абзацу четвертого пункту 4 зазначеної постанови він набув право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. Позивач стверджує, що військова частина НОМЕР_1 , у якій він наразі проходить військову службу, протиправно не вжила заходів щодо оформлення документів, призначення та виплати зазначеної винагороди. При цьому посилання відповідача на відсутність відповідного рапорту та необхідність оформлення документів за попереднім місцем проходження військової служби позивач вважає безпідставними, оскільки окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 року № 999/уд на командирів військових частин покладено обов`язок самостійно виявляти військовослужбовців, які мають право на винагороду, та організовувати збирання необхідних документів, зокрема шляхом направлення запитів до інших військових частин. З огляду на викладене позивач просить захистити його порушене право шляхом зобов`язання відповідача здійснити виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 лише 28.10.2025 після переведення з військової частини НОМЕР_2 . При цьому особова справа позивача з попереднього місця проходження військової служби не надходила, а сам позивач із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди не звертався, у зв`язку з чим командування військової частини не мало необхідної інформації для оформлення відповідних документів. Крім того, відповідач посилається на підпункт "д" пункту 1 окремого доручення Міністерства оборони України від 26.09.2025 року № 5601, відповідно до якого виплата винагороди військовослужбовцям, яким її раніше не виплачено, має здійснюватися за місцем проходження військової служби станом на дату видання цього доручення. Оскільки станом на 26 вересня 2025 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , відповідач вважає, що саме на цю військову частину і покладено обов`язок щодо формування пакета документів, перевірки підстав та подання матеріалів для виплати винагороди. Військова частина НОМЕР_1 , на думку відповідача, діяла в межах наданих повноважень, належним чином розглянула звернення позивача та його представника і надала відповідь із роз`ясненням порядку реалізації права на винагороду, а тому підстави для визнання її бездіяльності протиправною та задоволення позову відсутні (а.с. 43-44).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.01.2023 року у віці 20 років був прийнятий на військову службу до Збройних Сил України за контрактом на посаду рядового складу під час дії воєнного стану.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с. 18).

Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 13.05.2026 № 1776/1/7755, позивач брав безпосередню участь в бойових діях 32 (тридцять два) дні (а.с. 16).

02.05.2023 року під час виконання бойового завдання позивач отримав вогнепальне уламкове поранення ділянки лівого гомілковостопного суглоба та мінно-вибухову травму, що підтверджується первинною медичною картою від 02.05.2023 та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.05.2023 № 7984 (а.с. 23-24).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 06.10.2023 року № 15290 отриману позивачем травму визнано тяжкою та пов`язаною із захистом Батьківщини, а позивача – обмежено придатним до військової служби (а.с. 18зв.). Довідкою військово-лікарської комісії від 05.08.2024 року № 19748 також підтверджено тяжкий характер травми (а.с. 23).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 по особовому складу від 26.10.2025 № 386-РС та наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 28.10.2025 року № 301 позивача після переведення з військової частини НОМЕР_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду майстра-електрика 1 рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем (а.с. 51).

09.06.2026 представник позивача, адвокат Трунілов Ярослав Олександрович, засобами електронного зв`язку через Міністерство оборони України направив до військової частини НОМЕР_1 заяву про виплату позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (а.с.12).

09.06.2026 за вих. № 3 представник позивача засобами електронного зв`язку через Міністерство оборони України направив до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит та заяву щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (а.с. 33-34).

Також, 09.06.2026 представник позивача засобами електронного зв`язку до Міністерства оборони України також направив скаргу на бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (а.с. 10-11).

Листом від 15.06.2026 № 2019/2137 військова частина НОМЕР_1 повідомила про розгляд заяви, адвокатського запиту та скарги, зазначивши, що позивач із рапортом про виплату вказаної винагороди не звертався, а його особова справа з попереднього місця проходження служби не надходила, у зв`язку з чим у командування військової частини були відсутні необхідні відомості для оформлення документів. Крім того, відповідач із послався на пп. "д" п. 1 окремого доручення Міністерства оборони України від 26.09.2025 року № 5601 зазначив, що виплата винагороди має здійснюватися за місцем проходження військової служби станом на 26.09.2025. Оскільки на зазначену дату позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , відповідач вказав, що саме ця військова частина повинна здійснювати оформлення документів для призначення та виплати винагороди.

Вважаючи, що відповідач протиправно не вжив заходів щодо оформлення та виплати одноразової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з пунктом 2 Положення, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.

В подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі – Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок).

Абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 Постанови № 153 визначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Абзацом четвертим пункту 4 Постанови № 153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Водночас згідно з абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналіз наведених положень свідчить, що право на отримання одноразової грошової винагороди залежить від сукупності визначених Постановою № 153 обставин, зокрема віку військовослужбовця на момент прийняття або призову на військову службу, часу та умов вступу на службу, факту її проходження, безпосередньої участі у бойових діях та тривалості такої участі. При цьому законодавством передбачено як виплату винагороди в повному розмірі за умови шестимісячної участі у бойових діях, так і її пропорційну виплату за меншої тривалості участі, а також виплату в повному обсязі у випадках, коли недосягнення шестимісячного строку зумовлене визначеними постановою обставинами, зокрема пораненням, одержаним під час захисту Вітчизни.

Вирішення питання про призначення винагороди також потребує перевірки наявності або відсутності передбачених Постановою № 153 обставин, які виключають її виплату. Відповідно, встановлення права військовослужбовця на винагороду передбачає дослідження документів щодо проходження військової служби, безпосередньої участі у бойових діях, отриманих поранень та інших обставин, що мають значення для застосування пункту 4 зазначеної постанови.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що реалізація передбаченого пунктом 4 Постанови № 153 права на одноразову грошову винагороду потребує перевірки відповідності військовослужбовця встановленим критеріям, збирання необхідних підтвердних документів та вирішення уповноваженим командуванням питання про її призначення і виплату.

При цьому Постанова № 153 не визначає подання військовослужбовцем рапорту обов`язковою умовою виникнення права на винагороду. Водночас звернення з відповідним рапортом до безпосереднього командира (начальника) є одним зі способів ініціювання індивідуального розгляду питання про її призначення, оскільки дає змогу командуванню організувати перевірку необхідних обставин та оформлення документів.

Разом із тим відсутність такого рапорту сама по собі не звільняє командування військової частини від виконання покладених на нього обов`язків щодо виявлення військовослужбовців, які можуть мати право на винагороду, та організації перевірки відповідних підстав, зокрема у випадку надходження звернення військовослужбовця або його представника з питання її призначення та виплати.

Як установлено судом, позивач, 02.01.2023 у віці 20 років був прийнятий на військову службу за контрактом до Збройних Сил України під час дії воєнного стану.

У період проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується довідкою від 13.05.2026 № 1776/6/1/7755 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

02.05.2023 під час виконання бойового завдання позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується первинною медичною картою від 02.05.2023, довідкою про обставини травми від 16.05.2023 № 7984, довідками військово-лікарських комісій від 06.10.2023 № 15290 та від 05.08.2024 № 19748.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.10.2025 № 386-РС позивача було переведено для подальшого проходження військової служби, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2025 № 301 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини.

Після зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач із рапортом про призначення та виплату одноразової грошової винагороди до командування цієї військової частини не звертався, відповідної процедури за власним рапортом не ініціював, а тому питання про наявність у нього права на отримання винагороди у встановленому порядку не було предметом індивідуального розгляду командування за його рапортом.

Водночас судом установлено, що представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою та адвокатським запитом, до яких було долучено документи на підтвердження обставин проходження позивачем військової служби, його участі у бойових діях та отримання поранення, порушивши питання про призначення та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

За результатами розгляду зазначених звернень відповідач листом від 15.06.2026 № 2019/2137 повідомив про відсутність рапорту позивача, ненадходження його особової справи та відсутність необхідних відомостей для оформлення виплати. Крім того, з посиланням на окреме доручення Міністерства оборони України від 26.09.2025 № 5601 відповідач зазначив, що оформлення документів та виплата винагороди мають здійснюватися військовою частиною НОМЕР_2 , у якій позивач проходив службу станом на 26.09.2025.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що пункт 4 Постанови № 153 пов`язує виникнення права на одноразову грошову винагороду з наявністю визначених ним умов проходження військової служби, безпосередньої участі у бойових діях та інших юридично значущих обставин. При цьому зазначена постанова не встановлює подання військовослужбовцем рапорту як обов`язкової умови виникнення права на таку винагороду.

Крім того, відповідно до підпунктів "а" – "в" пункту 1 окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд на командування військових частин покладено обов`язок організувати виявлення військовослужбовців, які можуть мати право на відповідну винагороду, збирання необхідних відомостей, у тому числі шляхом направлення запитів до попередніх місць проходження військової служби, перевірку тривалості участі у бойових діях, обставин отримання поранень та наявності або відсутності випадків притягнення до відповідальності.

Отже, відсутність рапорту позивача або окремих документів у розпорядженні відповідача сама по собі не звільняла останнього від обов`язку належним чином опрацювати отримане звернення та вжити передбачених заходів для з`ясування обставин, необхідних для вирішення питання про призначення винагороди.

Суд також враховує, що визначення окремим дорученням Міністерства оборони України від 26.09.2025 № 5601 військової частини, відповідальної за оформлення та виплату винагороди, регулює організаційний порядок здійснення відповідних виплат, однак не змінює встановлених Постановою № 153 умов виникнення права на їх отримання. Тому посилання відповідача на проходження позивачем військової служби в іншій військовій частині станом на 26.09.2025 не є достатньою підставою для залишення порушеного питання без належного вирішення. У разі встановлення належності цього питання до компетенції іншої військової частини відповідач мав вжити заходів щодо направлення звернення та відповідних матеріалів за належністю в установленому порядку.

Натомість зі змісту листа від 15.06.2026 року № 2019/2137 убачається, що відповідач фактично обмежився повідомленням про процедурні перешкоди для оформлення виплати, не надавши оцінки обставинам, з якими Постанова № 153 пов`язує виникнення права на винагороду. Зокрема, відповідач не перевірив та не спростував доводів позивача щодо його прийняття на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, проходження військової служби, безпосередньої участі у бойових діях, отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та причин недосягнення шестимісячного строку участі у бойових діях. Також відповідачем не встановлено наявності чи відсутності передбачених Постановою № 153 обставин, які можуть перешкоджати виплаті винагороди, зокрема відповідних випадків притягнення позивача до юридичної відповідальності.

Доказів витребування відповідачем необхідних документів, направлення запитів до попереднього місця проходження служби позивача, передачі звернення за належністю або вчинення інших дій, спрямованих на вирішення порушеного питання, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що надання відповідачем листа від 15.06.2026 № 2019/2137 не свідчить про належний розгляд заяви позивача по суті, оскільки питання щодо наявності передбачених Постановою № 153 підстав для призначення позивачу одноразової грошової винагороди залишилося невирішеним. Відповідно, доводи відповідача про правомірність його поведінки з огляду на відсутність рапорту, ненадходження особової справи та переведення позивача з іншої військової частини суд відхиляє.

Водночас суд зазначає, що наявність у матеріалах справи документів, які підтверджують окремі обставини проходження позивачем військової служби, участі у бойових діях та отримання поранення, сама по собі не є достатньою підставою для покладення на відповідача безумовного обов`язку здійснити нарахування та виплату винагороди у розмірі 1 000 000 грн, оскільки відповідне питання потребує перевірки всієї сукупності умов, передбачених Постановою № 153, та вирішення уповноваженим суб`єктом у встановленому порядку.

Отже, заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо невиплати винагороди та зобов`язання здійснити її нарахування і виплату є передчасними в частині безпосереднього присудження відповідної суми. Разом із тим встановлені обставини свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у неналежному розгляді заяви позивача та невжитті необхідних заходів для вирішення питання про призначення винагороди.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153, та зобов`язання відповідача повторно розглянути зазначену заяву, та вирішити питання щодо її виплати в межах наданих повноважень, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.06.2026 про призначення та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2026 про призначення та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", та вирішити питання щодо її виплати в межах наданих повноважень, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН